Ухвала суду № 57628376, 12.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2016 р.м. ОдесаСправа № 488/779/15-а

Категорія: 10 Головуючий в 1 інстанції: Селішева Л.І. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Шеметенко Л.П.

За участю: секретаря - Вишневської А.В.

третьої особи - ОСОБА_2

представника третьої особи - ОСОБА_3 (по договору від 04.05.2016 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про скасування розпорядження,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати Розпорядження Фонду комунальної власності Миколаївської міської ради від 11.05.2006 року №1219-р про задоволення заяви ОСОБА_4 про передачу квартири №51, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в приватну спільну часткову власність.

В обґрунтування позову зазначено, що передача квартири №51, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в приватну спільну часткову власність ОСОБА_4, ОСОБА_5. (ОСОБА_5.), ОСОБА_8 (ОСОБА_8.) відбулась на підставі фальсифікованих документів, а також без згоди інших членів сім'ї наймача, які постійно мешкають у вказаній квартирі. Зазначені обставини свідчать, що передача займаної квартири у приватну власність в межах безоплатної приватизації житла відбулась з грубим порушенням вимог законодавства, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного розпорядження органу приватизації.

Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, Розпорядженням органу приватизації від 11.05.2006 року №1219-р задоволено прохання ОСОБА_4 про передачу квартири №51, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в приватну спільну часткову власність (а.с. 7).

Підставою для видання вказаного Розпорядження стала заява, подана 14.04.2006 року наймачем та повнолітніми членами сім'ї, - ОСОБА_4, ОСОБА_5 (ОСОБА_5.), ОСОБА_8 (ОСОБА_8.) про оформлення передачі в приватну спільну часткову власність квартири, приміщення комунальної квартири, зайнятої ними на умовах найму, в межах безоплатної приватизації житла (а.с. 12).

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що передача квартири в приватну спільну часткову власність відбулась в межах повноважень органу приватизації, на підставі необхідних та належних документів, тому оскаржуване розпорядження прийняте у відповідності до вимог законодавства та підстави для його скасування відсутні.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції вважає правильними, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1-4, 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року №2482-XII (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків) може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

Органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону.

Такі ж правила щодо передачі квартир (будинків) у власність громадян визначали п.п. 5, 13-15 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затверджене Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 року №56 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Аналіз наведених правових норм показав, що громадянам гарантується право на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі.

Приватизація державного житлового фонду, відчуження квартир (будинків), де мешкають два і більше наймачів, відбувається на підставі рішення органу приватизації за умови звернення наймача квартири (будинку) та письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), до вказаного органу із відповідною заявою.

Так, згідно Довідки від 14.04.2006 року №219, виданої КЖЕП №24 (а.с. 108), у квартирі АДРЕСА_1, з 18.02.1997 року мешкають та проживають: ОСОБА_4 - наймач, ОСОБА_9 (1983 р.н.) - дочка, ОСОБА_8 (1984 р.н.) - дочка.

Зі змісту заяви від 14.04.2006 року про оформлення передачі в приватну спільну часткову власність вказаної квартири в межах безоплатної приватизації житла вбачається, що вона подана ОСОБА_4 та ОСОБА_9, ОСОБА_8.

Таким чином, звернення на приватизацію квартири базується на волевиявленні наймача квартири та всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що за таких обставин у органу приватизації в силу ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року №2482-XII (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) не було підстав для відмови мешканцям квартири у приватизації займаного ними житла, а оскаржуване розпорядження органу у повній мірі відповідає вимогам ч.ч. 1-4 вказаного Закону.

При цьому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги доводи позивача, що оскаржуване розпорядження органу приватизації є протиправним з підстав неврахування інтересів ОСОБА_6 - дружини та ОСОБА_10 (ОСОБА_10.) - дочки (1993 р.н.), оскільки згідно Довідок №1556, №1557 від 26.10.2012 року, виданих ВК Лиманської сільської ради (а.с. 26, 36), ОСОБА_6 та ОСОБА_10 (ОСОБА_10) з 12.07.2001 року по 24.09.2011 року були зареєстровані та постійно проживали за адресою: АДРЕСА_2, тобто на час прийняття оскаржуваного розпорядження у розумінні ч. 2 ст. 8 Закону України від 19.06.1992 року №2482-XII не були членами сім'ї наймача, які постійно проживали у квартирі, відносно якої прийнято рішення щодо передачі у власність в порядку приватизації житла.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_6, ОСОБА_10 скористались своїм правом на оскарження вказаного розпорядження органу приватизації, звернувшись до суду із позовом про його скасування.

Як на підставу для звернення із вказаним позовом позивачі, зокрема, посилались на протиправність розпорядження органу приватизації, що полягала у не врахуванні відсутності згоди ОСОБА_6, ОСОБА_10 як членів сім'ї наймача квартири на її приватизацію.

Так, постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року у справі №1414/6416/2012 (а.с. 29-30, 31-32), відмовлено ОСОБА_6, ОСОБА_10 у задоволенні позову про скасування розпорядження №1219 від 11.05.2006 року про безоплатну передачу ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_8 у спільну часткову власність по 1/3 частці, АДРЕСА_1 шляхом приватизації.

Вирішуючи спір по суті у вказаній справі та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_10, суд виходив з того, що оскільки для проведення приватизації зазначеної квартири подано письмову заяву наймача та його членів сім'ї, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло, а позивачі до зазначеної категорії не відносяться, у зв'язку з тим що на момент приватизації спірної квартири були зареєстровані та проживали в іншому місці, розпорядження органу реєстрації є правомірним та підстави для його скасування відсутні.

Таким чином, судовим рішенням, що набрало законної сили, в іншій справі встановлено, що орган приватизації правомірно прийняв оскаржуване розпорядження без урахування відповідних заяв ОСОБА_6, ОСОБА_10 (ОСОБА_10.).

Зазначені обставини в силу приписів ст. 72 КАС України доказуванню не підлягають та на думку колегії суддів безумовно свідчать про правомірність оскаржуваного розпорядження, прийнятого органом приватизації на підставі заяви саме ОСОБА_4 та ОСОБА_9, ОСОБА_8.

Також, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги доводи позивача про неподання останнім заяви на приватизацію житла та підробку його підпису в цій заяві, оскільки такий факт був предметом кримінального провадження за №12013160050001232 від 11.04.2013 року, порушеного, зокрема, за його заявою та згідно постановою слідчого СВ Корабельного РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.с. 148).

При цьому, при вирішенні спору у цій справі судом першої інстанції правильно надано оцінку обставинам справи з урахуванням положень адміністративного процесуального законодавства, визначених статтею 2 КАС України, та суд вірно враховував, що за приписами частини першої вказаної норми завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже за правилами наведеної норми процесуального законодавства захисту в суді підлягають, зокрема, порушені органом державної влади та його посадовими особами, права та інтереси фізичних осіб.

Проте, як вірно встановив суд першої інстанції позивач не обґрунтовує та не наводить будь-яких доводів стосовно того, яким чином оскаржуване розпорядження, прийняте на його користь, порушує його права та інтереси.

Враховуючи викладене, оскільки передача квартири в спільну часткову власність відбулась в межах повноважень органу приватизації, на підставі необхідних та належних документів, а позивачем не наведено будь-яких доводів та обставин про порушення саме його прав та інтересів, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване розпорядження прийняте у відповідності до вимог законодавства та підстави для його скасування відсутні.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.05.2016 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

Л.П. Шеметенко