Ухвала суду № 57628270, 11.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Справа № 876/1132/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Кіри Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційні скарги Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року у справі за позовом Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Міністерство фінансів України про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в :

Позивач - СДПІ з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС звернулася в суд з позовом до відповідача - ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ГУ ДКС України у Львівській області, Міністерство фінансів України, в якому просило (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) стягнути з відповідача ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» кошти в сумі 53 245 324,11 грн. (пені) - боргу за субкредитною угодою від 26 листопада 1996 року №2014-1; стягнуті суми (пені) зарахувати на рахунок Державної казначейської служби України №31114105701028, код за ЄДРПОУ 37567646, банк: ДКСУ м. Київ, МФО банку 820172.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ГУ ДКС України у Львівській області оскаржили його в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню.

СДПІ з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС у апеляційній скарзі покликається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що строки сплати основного зобов'язання ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» передбачено договором субкредитування, додатком до якого наведено графік погашення, тому відповідно пеня почала нараховуватися саме за непогашення суми основного зобов'язання. Оскільки заборгованість відповідача виникла з позички наданої на рахунок залучених державою коштів, тобто є зобов'язанням у бюджетних правовідносинах, таким чином ГУ ДКС України у Львівській області правомірно застосовані чинні на час виникнення правовідносин положення Бюджетного кодексу України, які мають перевагу над нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». У зв'язку з надходженням на адресу податкового органу від ГУ ДКС України у Львівській області подань на стягнення заборгованості по пені, СДПІ з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС звернулася в суд про стягнення заборгованості з ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО». Просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

ГУ ДКС України у Львівській області в обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що на відносини між Міністерством фінансів України та ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» щодо повернення коштів за субкредитною угодою поширюється законодавство, яке регулює відносини щодо несвоєчасного повернення коштів за іноземними кредитами наданими під державні гарантії, що у свою чергу, спростовує доводи суду першої інстанції про відсутність права в органів Казначейства на застосування відповідного механізму стягнення. Просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Представник позивача (апелянта)- Антонюк І.Б. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в своїй апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими, проти доводів апеляційної скарги ГУ ДКС України у Львівській області не заперечує. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ГУ ДКС України у Львівській області (апелянта) - Смолинець М.М. у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в своїй апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими, проти доводів апеляційної скарги СДПІ з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС не заперечує. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача- Дерека Д.В. у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційних скарг і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційні скарги ГУ ДКС України у Львівській області та СДПІ з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Представник Міністерства фінансів України в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в його відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що 01 листопада 1996 року між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку (МБРР) укладено Договір про надання позики (Проект розвитку ринку електроенергії) №4098-1 UA, відповідно до якого МБРР виступає Банком, який надає кредит Україні, як Позичальнику.

На виконання вказаних положень Кредитної угоди 26 листопада 1996 року між Міністерством фінансів України та АК «Західенерго» укладено Договір про надання субкредиту стосовно використання коштів наданих Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку (Договір про надання позики №4098-1 UA від 01 листопада 1996р.) для фінансування Проекту розвитку ринку електроенергії №2014-1 (надалі - Субкредитний договір).

У зв'язку з невиконанням ПАТ «ДТЕК Західенерго» фінансових зобов'язань за Договором про надання позики №4098-1 UA від 01 листопада 1996 року ГУ ДКСУ у Львівській області нараховано пеню у розмірі 53245324,11 грн. (станом на 24 січня 2013 року).

ГУ ДКСУ у Львівській області направлено у СДПІ по роботі з ВПП у м. Львів для здійснення претензійно-позовної роботи подання №1 від 24 січня 2013 року, яким на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2013 року №174 надано дозвіл для здійснення до ПАТ «Західенерго» заходів щодо стягнення пені (код 21081000) за простроченою заборгованістю по іноземному кредиту за субкредитною угодою від 26 листопада 1996 року №2014-1, укладеною між Міністерством фінансів України в рамках спільних зі Світовим банком проектів, станом на 01 січня 2013 року в сумі 52423237,70 грн.; №2 від 24 січня 2013 року, яким на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2013 року №174 надано дозвіл для здійснення до ПАТ «Західенерго» заходів щодо стягнення пені за відсотками (код 21081000) по погашенню субкредиту, наданого в рамках проектів, які фінансуються Європейським банком реконструкції та розвитку, станом на 01 січня 2013 року в сумі 822086,42 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не передбачено відповідальність у виді пені та порядок її нарахування у випадку порушення ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» умов Договору про надання субкредиту щодо використання коштів наданих Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку (Договір про надання позики №4098-1 UA від 01 листопада 1996р.) для фінансування Проекту розвитку ринку електроенергії №2014-1 (Субкредитний договір). Крім того, у поданих позивачем та ГУ ДКСУ у Львівській області документах відсутній розрахунок розміру нарахованої пені, не вказано період та підстави для її нарахування, час виникнення та погашення простроченої заборгованості, її розмір та вид, не надано жодних документальних підтверджень щодо розміру і періодів виконання Міністерством фінансів України зобов'язань за Субкредитним договором, необхідних для здійснення перевірки розрахунку пені, нарахованої ГУ ДКСУ у Львівській області ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» у розмірі 53245324,11 грн., що свідчить про неможливість перевірки правильності розрахунку у зв'язку з відсутністю необхідних первинних документів. Крім того, факт неправомірності нарахування пені за Договором про надання субкредиту від 26 листопада 1996 року №2014-1, укладеним між Міністерством фінансів України та ВАТ «Західенерго», встановлено постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року у справі №2а-10083/10/1370, яка набрала законної сили, та в силу приписів ст.72 КАС України не потребує доказування.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 1996 року Україна та Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) уклали Договір про надання позики (Проект розвитку ринку електроенергії) №4098-1 UA (Кредитна угода), відповідно до якого МБРР виступає Банком, який надає кредит Україні, як Позичальнику.

У Преамбулі Кредитної угоди визначено, що реалізація розділів A (3) та B (3) Проекту здійснюється «Західенерго» (акціонерною компанією, яку було створено та яка функціонує відповідно до законів Позичальника) за допомогою Позичальника і, у рамках такої допомоги, Позичальник надаватиме Західенерго частину коштів Позики, як це передбачено даним Договором».

Умови надання субкредиту визначені в Додатковій статті 7 до Кредитної угоди, а саме: 1. Позичальник зобов'язується позичати надходження Позики, що виділяються час від часу для: (a) категорій 1 (a) і 2 (a) таблиці, наведеної в пункті 1 Додаткової статті 1 до даного Договору з Донбасенерго, в рамках Договору з Донбасенерго про надання субкредиту (субкредит, наданий Донбасенерго); (b) категорій 1 (b) і 2 (b) таблиці, наведеної в пункті 1 Додаткової статті 1 до даного Договору з Дніпроенерго, в рамках Договору з Дніпроенерго про надання субкредиту (субкредит, наданий Дніпроенерго); (c) категорій 1 (c) і 2 (c) таблиці, наведеної в пункті 1 Додаткової статті 1 до даного Договору з Західенерго, в рамках Договору з Західенерго про надання субкредиту (субкредит, наданий Західенерго); (d) категорій 1 (d) і 2 (d) таблиці, наведеної в пункті 1 Додаткової статті 1 до даного Договору з Центренерго, в рамках Договору з Центренерго про надання субкредиту (субкредит, наданий Центренерго); та (e) категорій 3 і 4 вказаної таблиці, що стосуються НДЦ, в рамках Договору з НДЦ про надання субкредиту (субкредит, наданий НДЦ). Виплати відсотків за субкредит НДЦ, нарахованих на дату вказану в категорії (5) згаданої таблиці або перед цією датою, будуть капіталізовані й виплачуватимуться з надходжень Позики згідно з директивами, які задовольнятимуть Банк. 2. Основна сума кожного із субкредитів, наданих Донбасенерго, Дніпроенерго, Західенерго, та Центренерго: (a) визначена у доларах США; (b) сплачена протягом періоду в 10 років, включаючи трирічний період звільнення від сплати процентів; (с) плата за зобов'язання, яка періодично нараховується на невибрану частину основної суми позики, ставка цієї плати дорівнює величині ставки, яку час від часу платить Позичальник згідно параграфа 2.04 даного Договору; та (d) процентів, які періодично нараховуються на основну суму вибраної та не сплаченої позики, процентна ставка дорівнює процентній ставці, яку час від часу платить Позичальник за використання коштів Позики згідно параграфа 2.05 даного Договору, плюс маржа у розмірі 1,0%.»

Ст.3 вказаної Кредитної угоди «Рахунок кредиту. Відсотки та інші нарахування. Погашення. Місце здійснення платежів» передбачені наступні платежі Позичальника Банку: комісія за зобов'язання, що сплачується Банку по невикористаній частині кредиту (Розділ 3.02. Кредитної угоди); відсотки (Розділ 3.03.Кредитної угоди); основна сума Кредиту (Розділ 3.04. Кредитної угоди)

Інших платежів у Кредитній угоді не передбачено, зокрема, у разі порушення строків розрахунків Позичальником з Банком.

Тобто у Кредитній угоді не передбачено відповідальності у виді сплати пені як безпосередньо Позичальником, так і іншими особами.

26 листопада 1996 року на виконання вказаних положень Кредитної угоди, Міністерство фінансів України та АК «Західенерго» уклали Договір про надання субкредиту щодо використання коштів наданих Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку (Договір про надання позики №4098-1 UA від 01 листопада 1996р.) для фінансування Проекту розвитку ринку електроенергії №2014-1 (Субкредитний договір) (а.с.29-41, т.5).

У розділі 3 Субкредитного договору передбачено розмір, вимоги та умови субкредитування, а саме: АО сплачує Міністерству фінансів кожні півроку на дату, зазначену в п.3.6 даного Договору, комісію за зобов`язання по основній невикористаній сумі субкредиту, що дорівнює ставці, яка сплачується час від часу Позичальником у відповідності до статті 2 (параграф 2.04) Договору про надання позики і становить 3/4 (три четвертих) від 1 (одного) відсотка, якщо Банк не повідомить про її зниження. АО здійснює погашення своїх боргових зобов`язань перед Міністерством фінансів по основній сумі субкредиту шляхом перерахування Міністерству фінансів у формі піврічних внесків, починаючи з моменту закінчення пільгового періоду, відповідних сум згідно з Графіком погашення позики (Додаткова стаття 1 даного Договору). Відсотки по основній сумі субкредиту, використаної та непогашеної, сплачуватимуться АО час від часу згідно з п. 3.6. даного Договору з використанням ставки, яку Позичальник сплачує час від часу МБРР у відповідності до статті 2 (параграф 2.05) Договору про надання позики плюс маржа в розмірі 1 (одного) відсотку, яка перераховується АО на спеціальний рахунок Міністерства фінансів. Сума, яку АО зобов`язана повернути Міністерству фінансів згідно з умовами цього Договору, виплачується в доларах США. За прострочку виплати на погашення основної суми субкредиту та відсотків по ньому АО виплачує Міністерству фінансів штраф у обсягах та порядку, встановленому для цього чинним законодавством України, та в указаних в Договорі про позику між Україною та МБРР. Якщо будь-який платіж, який має бути здійсненим АО на користь Міністерства фінансів за умовами цієї Угоди, припадає на будь-який день, що не є робочим, такий платіж буде здійснений АО без затримки на наступний робочий день і штраф в цьому випадку не стягуватиметься.

Розділом 5 Субкредитного договору передбачено право Міністерства фінансів України в разі порушення АО строків погашення основної суми субкредиту та відсотків по ній, самостійно в безакцептному порядку списувати з рахунку АО суму заборгованості.

У розділі 6 Субкредитного договору врегульовано питання щодо відповідальності та порядку вирішення спорів, зокрема, передбачено, що АО несе відповідальність перед Міністерством фінансів за своєчасність повернення в повному обсязі суми субкредиту, відсотків по ньому та за дотримання цілей використання цих коштів; у разі неспроможності АО належним чином виконати свої боргові зобов`язання перед Міністерством фінансів у повному обсязі АО несе відповідальність власним майном згідно з чинним законодавством України.

Таким чином, умовами Субкредитного договору не передбачено нарахування пені та не визначено метод її нарахування. Цей факт встановлений постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року у справі №2а-10083/10/1370, яка набрала законної сили, є преюдиціальним і доведення не потребує.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до загальної практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певними законами.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами цивільного законодавства України.

Так, відповідно до ст.178 ЦК Української РСР від 18.06.1963р. (чинного на момент укладення Субкредитної угоди) виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою і поручительством. Крім того, зобов'язання між громадянами або з їх участю можуть забезпечуватися завдатком, а зобов'язання між соціалістичними організаціями - гарантією».

Згідно зі ст.180 ЦК Української РСР від 18.06.1963р. (чинного на момент укладення Субкредитної угоди) угода про неустойку (штраф, пеню) повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку (штраф, пеню).

Аналогічні положення містяться у ст. 546 -547 ЦК України (діє з 01 січня 2004 року).

Колегія суддів також звертає увагу на те, що сфера правового регулювання Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент укладення Субкредитної угоди та виникнення ) та Інструкція про порядок нарахування та погашення пені, затверджена наказом Державної податкової адміністрації від 01.03.2001р. №77, прийнята на виконання вказаного Закону України, також не охоплюють правовідносини, які виникли за Субкредитним договором і щодо нарахування пені застосуванню не підлягає, оскільки цей Закон не регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов'язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства та іншими законами з питань державного боргу та його обслуговування (абзац 2 преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III).

Бюджетним законодавством та Податковим кодексом України регламентовано можливість застосування норм податкового законодавства виключно щодо стягнення податковим органом вже нарахованої у порядку передбаченому договором або іншими законодавчими актами пені.

Також неможливо застосувати до спірних правовідносин положення Постанови Кабінету Міністрів України №1002 від 14 грудня 1995 року «Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 року N 1336) (термін дії з 23.01.1996 р. по 11.03.2011 р.), виходячи з таких підстав.

Вказаною постановою передбачено, що для стягнення заборгованості з урахуванням пені необхідна наявність двох факторів: здійснення гарантом платежів для покриття заборгованості юридичних осіб України за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України; іноземний кредит повинен бути одержаний юридичними особами України під гарантії Уряду України.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні документи, які підтверджували б здійснення Міністерством фінансів України, як гарантом, платежів для покриття заборгованості за Субкредитним договором, також відсутні документи, що підтверджують надання кредиту за Субкредитним договором під гарантії Уряду України.

У матеріалах справи також відсутнє документальне підтвердження наявності нотаріально-посвідченого договору застави, що є обов'язковою умовою надання кредиту під гарантії Уряду України відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.1995р. N 655 «Про додаткове забезпечення гарантій або інших зобов'язань Уряду України, які надаються іноземним кредиторам щодо погашення кредитів в іноземній валюті, що залучаються українськими юридичними особами» (у редакції від 18.12.1995 р. N 1020, що діяла на момент укладання Субкредитного договору).

Колегія суддів також звертає увагу на те, Кредитною угодою та Субкредитним договором не передбачено, що субкредит ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» наданий під гарантії Уряду України, а тому до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Постанова Кабінету Міністрів України №1002 від 14.12.1995р. «Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України» та прийнятий на її виконання Наказ Міністерства фінансів України №88 від 30.04.1996р. «Порядок зарахування до державного бюджету сум, стягнутих у безспірному порядку з юридичних осіб України - позичальників для погашення заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України».

Аналізуючи вищенаведені нормативні приписи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що чинним законодавством не передбачені відповідальність у вигляді пені та порядок її нарахування у випадку порушення ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» умов Договору про надання субкредиту щодо використання коштів наданих Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку (Договір про надання позики №4098-1 UA від 01 листопада 1996р.) для фінансування Проекту розвитку ринку електроенергії №2014-1 (Субкредитний договір).

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування пені за Субкредитним договором здійснювалося ГУ ДКСУ у Львівській області поза межами його повноважень, оскільки відповідно до ст.112 Бюджетного кодексу України, Положення про Державну казначейську службу, затверджене Указом Президента України №460/2011 від 13 квітня 2011 року Державне казначейство України здійснює виключно бухгалтерський облік всіх надходжень та витрат Державного бюджету України.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що нарахування пені на прострочену заборгованість перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, віднесено до повноважень Міністерства фінансів України відповідно до п.12 Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою наданими міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №174 від 02.03.2011р.

Судом встановлено, що Міністерство фінансів України не здійснювало нарахування пені, що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків з Міністерством фінансів України за Субкредитним договором від 30 вересня 2007 року, від 31 жовтня 2010 року, від 30 червня 2012 року, згідно з якими заборгованість за таким видом платежу як пеня відсутня, доказів протилежного позивач суду не надав.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість перевірки правильності розрахунку у зв'язку з відсутністю необхідних первинних документів, оскільки у поданих позивачем та ГУ ДКСУ у Львівській області документах відсутній розрахунок розміру нарахованої пені, не вказано період та підстави для її нарахування, час виникнення та погашення простроченої заборгованості, її розмір та вид та не надано жодних документальних підтверджень щодо розміру та періодів виконання Міністерством фінансів України зобов'язань за Субкредитним договором, необхідних для здійснення перевірки розрахунку пені, нарахованої ГУ ДКСУ у Львівській області ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» у розмірі 53245324,11 грн.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року у справі №2а-10083/10/1370 (залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2015 р.) визнано протиправними дії ГУ ДКСУ у Львівській області щодо нарахування ПАТ «ДТЕК Західенерго» пені у розмірі 52423237,70 грн. за Договором про надання субкредиту від 26.11.1996 року №2014-1, укладеним між Міністерством фінансів України та ВАТ «Західенерго»; визнано недійсним та скасовано подання ГУ ДКСУ у Львівській області №9 від 20.08.2010 р. №1 від 24.01.2013 р., скеровані до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС про здійснення заходів щодо стягнення пені за простроченою заборгованістю по іноземному кредиту за договором від 26 листопада 1996 року № 2014-1 про надання субкредиту, укладеного між Міністерством фінансів України та ВАТ «Західенерго»; зобов'язано ГУ ДКСУ у Львівській області утриматися від нарахування ПАТ «ДТЕК Західенерго» пені за Договором про надання субкредиту від 26.11.1996 року №2014-1, укладеним між Міністерством фінансів України та ВАТ «Західенерго» та надсилати подання до органів державної податкової служби про її стягнення.

Вказана постанова має преюдиціальне значення у спірних правовідносинах, а тому колегія суддів звертає увагу на те, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч.1 ст.72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Отже, за змістом ч.1 ст.72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені за Субкредитною угодою від 26 листопада 1996 року.

Доводи апеляційних скарг є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянтів на оскарження в касаційному порядку постанови Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року у справі №2а-10083/10/1370, якою встановлені факти, що покладені в основу оскаржуваного судового рішення, оскільки така набрала законної сили, є обов'язковою для виконання відповідно до вимог чинного законодавства, а у випадку прийняття касаційним судом протилежного рішення, це є підставою для звернення до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційні скарги Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС та Головного управління Державної казначейської служби України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року у справі № 2а-9429/12/1370- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: В.Я. Качмар

А.Р. Курилець

Повний текст ухвали виготовлено 12 травня 2016 року.