Ухвала суду № 57628160, 28.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/25701/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2016 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний склад № 1" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2016 р. задоволено позовні вимоги повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 12.08.2015 р. по 18.08.2015 р. відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Логістичний склад №1" з питань правильності відображення у податковому обліку податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "КВП Спецбуд", ТОВ "Компанія БТС" та ТОВ "Тоніс ЛТД" за період з 01.01.2014р. по 01.07.2015р., за результатами якої складено акт №33/26-53-22-05-24/35912697 від 25.08.2015 р.

У зазначеному Акті зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:

п.138.2 абз. "г" пп. 138.10.3 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 909 109,00 грн.

п.198.6 ст.198, п.201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 1 341 992,00грн. в тому числа за квітень 2014р. на суму 139 242,00грн., за травень 2015р. на суму 149 040,00грн., за червень 2014р. на суму 144 700,00грн. за серпень 2014р. на суму 92 720,00грн., за вересень 2014року на суму 80 520,00грн., за жовтень 2014року на суму 118 000,00грн., за листопад 2014року на суму 138 5000,00грн., за грудень 2014року на суму 147 400,00грн., за січень 20015року на суму 127 950,00грн., га лютий 2015року на суму 135 600,00грн., за березень 2015року на суму 68 3200,00грн.

Згідно із зазначеним, на підставі Акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято 16.09.2015 р. податкові повідомлення-рішення:

за формою "Р" №000310225, яким Позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 136 386,00грн. (з яких 909 109,00грн. - за основним платежем та 227 277,00грн. - за штрафними санкціями);

за формою "Р" №0003112205 , яким Позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2 012 988,00грн. (з яких 1 341 992,00грн. - за основним платежем та 670 996,00грн. - за штрафними санкціями).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди, що свідчить про необґрунтованість зроблених відповідачем висновків та протиправність прийнятих із зазначених підстав податкових повідомлень-рішень від 16.09.2015 р. №0003102205 та №0003112205.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, контрагенти позивача, а саме ТОВ "КВП Спецбуд", ТОВ "Компанія БТС" та ТОВ "Тоніс ЛТД" у період існування господарських відносин з позивачем були зареєстровані в установленому законом порядку юридичними особами в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з присвоєнням, кожному окремо, ідентифікаційного коду юридичної особи.

Також вказані товариства були зареєстровані як платники податку на додану вартість, тобто мали право виписувати податкові накладні.

Позивачем в межах господарських відносин з ТОВ "КВП Спецбуд", ТОВ "Компанія БТС" та ТОВ "Тоніс ЛТД" були укладені договори на виготовлення поліграфічної продукції, на розповсюдження поліграфічної продукції та про надання клінінгових послуг. Оригінал-макети листівок, які виготовлялися та в подальшому розповсюджувалися, сторони затверджували шляхом обміну листами в електронній пошті, що не суперечить умовам договору. Під час виконання договірних зобов'язань сторонами договорів належним чином оформлювалися первинні документи, а господарські операції позивача з цими контрагентами були відображені в бухгалтерському обліку позивача.

Також, виконані ТОВ "КВП Спецбуд", ТОВ "Компанія БТС" та ТОВ "Тоніс ЛТД" роботи з виготовлення та розповсюдження листівок, клінінг були оплачені позивачем в повному розмірі, а такі витрати позивач відніс до витрат 2014 року, що вплинули на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємства. В ціні робіт був сплачений ПДВ.

Крім того, позивачем були видані відповідні накази, згідно яких були призначені відповідальні особи, що звітували перед директором про виконання вказаними вище контрагентами договірних зобов'язань з розповсюдження листівок та прибирання. На підставі цього звітування директор ТОВ "Логістичний склад № 1" підписував з ТОВ "КВП Спецбуд", ТОВ "Компанія БТС" та ТОВ "Тоніс ЛТД" акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Доводи апелянта про неможливість встановлення з наданих до перевірки документів місць надання послуг з розповсюдження рекламної продукції є безпідставними, оскільки в таких документах вказувалися місця надання послуг (станції метро), що підтверджується матеріалами справи.

Також в апеляційній скарзі апелянт, мотивуючи свою позицію, зазначив, що ТОВ "Компанія БТС" не подало фінансового звіту суб'єкта малого підприємства за 2014 рік. Однак колегія суддів не бере до уваги вказане, оскільки чинне законодавство не містить норм, згідно яких невиконання юридичною особою свого обов'язку з подання фінансового звіту суб'єкта малого підприємства свідчить про відсутність на підприємстві основних фондів для виконання робіт. Також платник податків не зобов'язаний перевіряти при укладенні договору наявність оформлення трудових відносин свого контрагента зі своїми працівниками, а також перевіряти відповідність кількості працівників, зазначених у штатному розписі, їх фактичній кількості при виконанні робіт за договорами.

Також в своїй апеляційній скарзі ДПІ посилається на податкову інформацію про непричетність директора ТОВ «Тоніс ЛТД» до господарської діяльності товариства.

Колегія суддів, проаналізувавши наведене, зауважує наступне.

Межі прояву належної обачливості визначаються, у тому числі, доступністю відомостей, які можуть бути отримані платником про своїх контрагентів. Використання платником офіційних джерел інформації, які характеризують діяльність контрагента, є проявом розумної обережності при виборі останнього.

Так, час виконання спірних операцій усі названі постачальники були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і перебували на податковому обліку. Відомості про осіб, якими підписано спірні документи від імені розглядуваних контрагентів, відповідають даним про їх керівників в їх реєстраційних документах; вказані у первинних облікових документах адреси продавців співпадають з інформацією з ЄДР. Законом не закріплений обов'язок платника перевіряти свого контрагента за місцем реєстрації.

Заперечення ж керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності створеної та керованої ним юридичної особи не є достатньо об'єктивною та достовірною інформацією, позаяк відповідні пояснення можуть бути надані з метою можливого уникнення для себе негативних кримінально-правових наслідків. Крім того, слід враховувати, що за звичаями ділового обороту укладення договорів не вимагає обов'язкової присутності директорів обох контрагентів, достатнім є обмін екземплярами документів поштою або через представника (кур'єра).

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05 серпня 2015 року К/800/4060/14.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що необхідність замовлення робіт з виготовлення та розповсюдження листівок, робіт з прибирання зумовлена характером господарської діяльності позивача. Вказане свідчить про наявність господарської мети позивача у господарських відносинах з ТОВ "КВП Спецбуд", ТОВ "Компанія БТС" та ТОВ "Тоніс ЛТД".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового спишу платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків».

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11ст.201 цього Кодексу.

Разом із тим, згідно із положеннями п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що взаємовідносини ТОВ "Логістичний склад № 1" з контрагентами ТОВ "КВП Спецбуд", ТОВ "Компанія БТС" та ТОВ "Тоніс ЛТД" в повній мірі підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, є реальними та безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю ТОВ "Логістичний склад № 1".

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2016 р. Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2016 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 29.04.2016.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.