Постанова № 57627635, 04.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2016 р. Справа№ 910/23113/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Лобаня О.І.

Скрипки І.М.

секретар Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача (стягувача): не з'явився

від відповідача (боржника): не з'явився

від органу виконання судових рішень: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.03.2016р.

у справі №910/23113/13 (суддя Мудрий С.М.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" на дії державної виконавчої служби у справі №910/23113/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс"

про стягнення 4997187,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2016 р. у справі №910/23113/13 відмовлено в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві.

Не погоджуючись з ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 15.03.2016 р. у справі №910/23113/13 та прийняти постанову, якою зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві повернути ТОВ "БВТ Сервіс" примусово списані кошти в сумі 535038,76 грн.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд виніс ухвалу не заслухавши представника скаржника та не надав можливості надати доводи, що призвело до неповноти судового розгляду та грубого порушення прав скаржника. Також боржник (відповідач) вважає, що судом неправомірно застосовано ч. 2 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки суд не звернув уваги на те, що редакція статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", в якій встановлено, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим законом, набрала чинності 04.05.2015 р., тоді як кошти підприємство сплатило 27.11.2014 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді: Гончаров С.А., Корсакова Г.В. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі №910/23113/15 до провадження, розгляд справи призначено на 18.04.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 р. у справі №910/23113/13 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/23113/13 передано на розгляд колегії суддів, у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" до провадження, розгляд справи призначено на 04.05.2016 р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду №09-52/1242/16 від 04.05.2016 р. у справі №910/23113/13 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/23113/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Скрипка І.М., Лобань О.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.05.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Скрипка І.М., Лобань О.І. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" до провадження, розгляд справи призначено на 04.05.2016 р.

В судове засідання апеляційної інстанції 04.05.2016 р. представники позивача (стягувача), відповідача (боржника), органу виконання судових рішень не з'явились.

Оскільки явка представників стягувача, боржника, органу виконання судових рішень у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення стягувача, боржника, органу виконання судових рішень про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати апеляційну скаргу у відсутність представників позивача (стягувача), відповідача (боржника), органу виконання судових рішень.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.01.2014 року позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" на користь публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк" заборгованість за кредитом в розмірі 4171168,00 грн., суму заборгованості за процентами в розмірі 634247,02 грн., 3% річних з суми прострочених процентів в розмірі 6215,44 грн., 3% річних з суми простроченого кредиту в розмірі 75081,02 грн., пеню за простроченими процентами в розмірі 27191,21 грн., пеню за прострочений кредит в розмірі 332664,93 грн., штраф в розмірі 35000,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 68820,00 грн.

18.03.2014 року, на виконання рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2014 року, видано наказ.

Виконавче провадження по примусовому наказу господарського суду міста Києва у справі №910/23113/13, виданого 18.03.2014 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" боргу в сумі 5350387,62 грн. відкрито постановою державного виконавця від 14.07.2014 року ВП №43949176.

14.07.2014 р. державним виконавцем винесено постанову ВП №43949176 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

18.11.2015 року до відділу діловодства господарського суду міста Києва від товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" надійшла скарга на дії державної виконавчої служби, в якій заявник просив скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції міста Києва від 05.10.2015 р. про стягнення виконавчого збору; скасувати арешт на майно та кошти товариства, накладених в межах виконавчого провадження ВП №43949176.

В обґрунтування вказаної скарги заявник посилається на те, що 27.11.2014 р. товариством в добровільному порядку була погашена заборгованість в сумі 5350387,62 грн., до моменту сплати вищевказаної суми товариство будь-яких документів про порушення виконавчого провадження та про примусове стягнення зазначеної суми боргу не отримувало; про існування виконавчого провадження боржник дізнався лише 16.11.2015 р. з повідомлення банку про накладення арешту на рахунки товариства.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2015 року скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" на дії державної виконавчої служби повернуто скаржнику без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2015 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" задоволено, ухвалу господарського суду м. Києва від 23.11.2015 р. у справі №910/23113/13 скасовано, скаргу повернуто до господарського суду міста Києва для розгляду її по суті.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2016 року розгляд скарги призначено на 08.02.2016 року.

08.02.2016 р. через відділ документального забезпечення господарського суду міста Києва надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс", в якій заявником заявлено вимоги щодо скасування постанови від 25.01.2016 р. про відкриття виконавчого провадження ВП №49916044, постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №43949176 від 29.12.2015 р. в частині виділення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору, постанови від 25.01.2016 р. ВП №49916044 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року розгляд скарги відкладено на 23.02.2016 року.

22.02.2016 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва ВДВС подав витребувані документи та заяву про розгляд скарги без участі його представника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.02.2016 року розгляд скарги відкладено на 15.03.2016 року.

14.03.2016 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва від ВДВС надійшли документи, на виконання вимог ухвали суду від 23.02.2016 року.

15.03.2016 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва скаржник подав заяву про поворот виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2016 р. у справі №910/23113/13 відмовлено в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Суд виходив з того, що боржником не виконано рішення суду у строк, встановлений для добровільного виконання рішення суду.

Колегією суддів встановлено, що місцевим господарським судом розглянуто вимоги товариства, які викладені у скарзі на дії ВДВС, поданої 18.11.2015 р. Разом з тим, судом першої інстанції не вирішено питання про прийняття поданої ТОВ "БВТ Сервіс" 08.02.2016 р. заяви, що є порушенням норм процесуального права.

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній скарзі не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в судів першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що вимоги, викладені в заяві (поданої 08.02.2016 р.) є додатковими вимогами, оскільки у вказаній заяві заявник не відмовлявся від вимог, викладених у скарзі на дії ВДВС, з якою звернувся 18.11.2015.

Враховуючи те, що вимоги товариства, викладені в заяві (поданої 08.02.2016 р.) не були прийняті та розглянуті судом першої інстанції, дана обставина унеможливлює прийняття та розгляд вказаних вимог судом апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів переглядає ухвалу суду, яка була винесена за результатами розгляду судом першої інстанції скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" на дії державної виконавчої служби у справі №910/23113/13, в якій заявник просив скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції міста Києва від 05.10.2015 р. про стягнення виконавчого збору; скасувати арешт на майно та кошти товариства, накладених в межах виконавчого провадження ВП №43949176.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 121-2 Господарського процесуального кодексу України встановлює порядок оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби у процедурі виконання рішення господарського суду, згідно з якою за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України „Про виконавче провадження". Даний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Виходячи зі змісту ст. ст. 6, 11 Закону України „Про виконавче провадження", держаний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема судових наказів (ст. 17 Закону України „Про виконавче провадження"). Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження").

Як встановлено вище, виконавче провадження по примусовому наказу господарського суду міста Києва у справі №910/23113/13, виданого 18.03.2014 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" борг в сумі 5350387,62 грн. відкрито постановою державного виконавця від 14.07.2014 року ВП №43949176, в якій вказано про необхідність боржнику добровільно виконати рішення - в семиденний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та зазначено, що у разі невиконання рішення в наданий для добровільного виконання строк, рішення буде примусово виконано із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець 15.07.2014 року направив товариству з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" постанову про відкриття виконавчого провадження №43949176 (штрихкодовий ідентифікатор поштового відправлення 0305603092592), що підтверджується реєстром на відправлення поштової кореспонденції за 15.07.2014 та відбитком штампу поштового відділення на потовому конверті на ім'я ТОВ "БВТ Сервіс". На вказаному конверті також міститься відмітка про причини повернення поштового відправлення - адресат вибув.

Колегією суддів встановлено, що у відповідності до норм чинного законодавства зазначену постанову надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в Інформаційно-ресурсному центі, а саме: 01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 33-Б, яка є місцезнаходженням відповідача.

14.07.2014 р. державним виконавцем винесено постанову ВП №43949176 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Копія вказаної постанови надіслана товариству з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" 15.07.2014 року, що підтверджується реєстром на відправлення поштової кореспонденції за 15.07.2014 та відбитком штампу поштового відділення на потовому конверті на ім'я ТОВ "БВТ Сервіс". На вказаному конверті також міститься відмітка про причини повернення поштового відправлення - адресат вибув.

Також державним виконавцем з метою повного, своєчасного виконання наказу 14.07.2014 р. направлялися запити УДАІ МВС України м. Києва, УДАІ МВС України у Київській області, Департаменту моніторингу та стратегії розвитку фондового ринку ДКЦПФР, Державній інспекції сільського господарства в Київській області, Головному управлінню Держземагенства у Київській області, Державній інспекції сільського господарства в м. Києві, Державній авіаційній службі України, Інспекції Головного державного реєстратора флоту у м. Києві, Укрморрічінспекції в місті Києві щодо надання інформації про наявність майна, що зареєстровані за боржником та поточних рахунків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

05.10.2015 р. державним виконавцем винесена постанова ВП №43949176 про стягнення з боржника виконавчого збору, на підставі ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 05 жовтня 2015 року), у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

16 листопада 2015 року боржник звернувся до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в місті Києві з листом, в якому просив виконавче провадження №439499176 закінчити, зняти арешт на майно та кошти підприємства, вказуючи про сплату ним заборгованості 27.11.2014 р.

29.12.2015 р. державним виконавцем винесена постанова ВП №43949176 про закінчення виконавчого провадження, на підставі п. 8 ч.1 ст. 49, ст. 50 ЗУ "Про виконавче провадження".

Враховуючи те, що рішення суду у справі №910/23113/13 виконано лише 27.11.2015 року, тобто поза наданим боржнику строком для добровільного виконання рішення (з моменту відкриття провадження до виконання рішення суду минуло більше ніж чотири місяці), колегія суддів вважає, що державний виконавець при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 05.10.2015 р. діяв у спосіб та в межах, передбачених нормами чинного законодавства України, а тому підстави для визнання недійсною постанови про стягнення виконавчого збору від 05.10.2015 року ВП №43949176 відсутні.

Відповідно до ч. 1, 2, 4, 5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч. 2. ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно ч. 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що державний виконавець при винесенні постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.07.2014 р. діяв у спосіб та в межах, передбачених нормами чинного законодавства України, а тому підстави для визнання недійсною постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.07.2014 р. ВП №43949176 відсутні.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс", викладені у скарзі на дії ВДВС є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Твердження скаржника про те, що судом винесено оскаржувану ухвалу, не заслухавши представника скаржника та не надавши можливості надати доводи, що призвело до неповноти судового розгляду та грубого порушення прав скаржника є необґрунтованими, оскільки як вбачається з протоколу судового засідання від 15.03.2016 р. представником скаржника було надано пояснення, відповідно до яких останній підтримав скаргу на дії ВДВС, просив суд її задовольнити (як зазначено в протоколі: «Виступ представника скаржника, відповідно до якого підтримав скаргу на дії державної виконавчої служби, просив суд задовольнити.» ).

Відповідно до ч.4 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з протоколами і протягом п'яти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу. Зауваження на протоколи у всіх випадках долучаються до матеріалів справи.

Проте скаржник не скористався наданим йому правом на ознайомлення з протоколом судового засідання та не надав заперечень щодо допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу, що виключає можливість стверджувати про існування допущених у протоколі неправильностей.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, на які скаржник посилається як на підставу скасування ухвали суду, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваної ухвали суду.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 15.03.2016р. у справі №910/23113/13 залишити без змін.

Направити матеріали справи №910/23113/13 господарському суду міста Києва для вирішення питання щодо прийняття поданої ТОВ "БВТ Сервіс" 08.02.2016 р. заяви, відповідно до розділу ІХ Господарського процесуального кодексу України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.І. Лобань

І.М. Скрипка