Постанова № 57627620, 11.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2016 р. Справа№ 910/5947/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Рудченка С.Г.

секретар судового засідання: Білецький Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Сідєльніков А.В. ( договір від 30.09.2015 року);

від відповідача - Собко О.В. (дов. №2-42д від 08.12.2015 року);

від третьої особи - Якимя`як О.В. (дов. №5-801 від 21.04.2016 року);

Білоусов А.Ю. (дов. №5-799 від 21.04.2016 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2016 року

про вжиття заходів до забезпечення позову

у справі №910/5947/16 (суддя Босий В.П.)

за позовом Компанії "Мостон Пропертіс Лімітед" (MOSTON PROPERTIES LIMITED), Лондон, Лордшіп Лейн

до публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування", м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Спільне закрите акціонерне товариство "Фідмаш", Республіка Білорусь, м. Мінськ

про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Компанія «МОСТОН ПРОПЕРТІС ЛІМІТЕД» (MOSTON PROPERTIES LIMITED) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про визнання договору недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2016 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі Спільне закрите акціонерне товариство «Фідмаш» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Разом з позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просив вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії на виконання договору №1207/2015-СР від 30.12.2015 року, укладеного між ним та Спільним закритим акціонерним товариством «Фідмаш».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2016 року про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №910/5947/16 заяву Компанії «МОСТОН ПРОПЕРТІС ЛІМІТЕД» (MOSTON PROPERTIES LIMITED) про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. Заборонено Публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування» вчиняти будь-які дії на виконання договору поставки №1207/2015-СР від 30.12.2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» та Спільним закритим акціонерним товариством «Фідмаш».

Не погодившись із вказаною ухвалою, публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2016 року про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №910/5947/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Компанії "Мостон Пропертіс Лімітед" (MOSTON PROPERTIES LIMITED) про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 року прийнято апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2016 року про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №910/5947/16 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Рудченко С.Г. та призначено розгляд справи №910/5947/16 на 11.05.2016 року.

10.05.2016 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення Спільного закритого акціонерного товариства "Фідмаш" з приводу обставин, викладених в апеляційній скарзі.

10.05.2016 року до канцелярії суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, у відповідності до якого останній просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання, призначене на 11.05.2016 року, з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представники третьої особи просили задовольнити апеляційну скаргу.

Також, представники третьої особи в судовому засіданні надали заяву про надсилання поштової кореспонденції.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справи на підставі Конституції, інших актів законодавства України, міжнародних договорів України в порядку, передбаченому ГПК України.

У відповідності до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, кожна особа має право на судовий захист своїх інтересів.

Цій конституційній нормі вищої юридичної сили, у взаємозв'язку з приписом ст. 124 Конституції України, згідно з якою юрисдикція судів розповсюджується на усі правовідносини, які виникають в державі, відповідає право та обов'язок суду вживати усіх не заборонених прямо законом заходів до забезпечення своєчасного поновлення та захисту прав особи.

Згідно з п.10 ч.1 статті 65 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суддя в необхідних випадках вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

У відповідності до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

З аналізу вищезазначених положень процесуального закону випливає, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акта.

У вирішенні питання про забезпечення позову визначальною є оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також, відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Колегія суддів зазначає, що предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору поставки №1207/2015-СР від 30.12.2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» та Спільним закритим акціонерним товариством «Фідмаш» за наслідками проведення процедури відкритих торгів зі зменшенням ціни (редукціону), предметом закупівлі якого було: 28.22.1 - Устаткування підіймальне та вантажне та частини до нього. Установки: колтюбінгова МК30Т, МК10Т, азотна типу А100-50, насосна типу Н504-10 або еквівалент (лот №1 - Установка колтюбінгова МК30Т або еквівалент; лот №2 - Установка колтюбінгова типу МК10Т або еквівалент; лот №3 - Установка азотна типу А100-50 або еквівалент; лот №4 - Установка насосна типу Н504-10 або еквівалент).

Заява про вжиття заходів до забезпечення позову мотивована тим, що невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачеві виконувати оспорюваний договір зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі, а також призведе до нераціонального та неефективного використання коштів державного підприємства.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 41 Закону України «Про здійснення державних закупівель» договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону, а також у разі його укладення з порушенням строків, передбачених абзацами третім, четвертим частини другої статті 31, абзацом четвертим частини п'ятої статті 36 та абзацом другим частини третьої статті 39 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв'язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Згідно з абзацами третім, четвертим частини другої статті 31 Закону України «Про здійснення державних закупівель» замовник укладає договір про закупівлю з учасником, пропозицію конкурсних торгів якого було акцептовано, не пізніше ніж через 30 днів з дня акцепту пропозиції відповідно до вимог документації конкурсних торгів та акцептованої пропозиції. З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника договір про закупівлю не може бути укладено раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів. Під час здійснення закупівель за скороченою процедурою з учасником, пропозицію конкурсних торгів якого було акцептовано, замовник укладає договір про закупівлю відповідно до вимог документації конкурсних торгів та акцептованої пропозиції у строк не раніше ніж через п'ять днів з дня оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів, але не пізніше ніж через 14 днів з дня акцепту.

Позивач вказує на те, що оспорюваний договір є нікчемним на підставі приписів ст. 41 Законом України «Про здійснення державних закупівель», оскільки під час укладення спірного договору відповідачем не були складені відповідні протоколи оцінки пропозицій конкурсних торгів та протокол про акцепт пропозиції переможця. Також, позивач посилається на те, що під час проведення процедури закупівлі його, як учасника такої процедури, неправомірно не було допущено до другого етапу процедури закупівлі, а відтак вказані дії відповідача вплинули на укладення неправомірного договору з третьою особою.

Місцевим судом було обгрунтовано встановлено, що процедура закупівлі була оскаржена позивачем до суду, і на даний час рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2016 року у справі №910/28480/15, яким визнано неправомірними дії Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" щодо недопущення МОСТОН ПРОПЕРТІС ЛІМІТЕД до участі у другому етапі (розкриття цінових пропозицій) закупівлі зі зменшенням ціни (редукціон), оголошення № 15Т-298 від 31.08.2015 року та № 15Т-303 від 01.09.2015 року); визнано неправомірними дії Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" щодо включення МОСТОН ПРОПЕРТІС ЛІМІТЕД до реєстру недобросовісних Учасників Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"; скасовано та визнано недійсним Протокол №047 від 12.10.2015 року комітету з конкурсних торгів Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"; визнано неправомірними дії Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" щодо акцепту пропозиції та направлення повідомлення про акцепт пропозиції KATT GmbH за предметом закупівлі 28.22.1 - устаткування підіймальне та вантажне та частини до нього (лот №3 та лот №4), оголошення № 15Т-303 від 01.09.2015 року; визнано неправомірними дії Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" щодо акцепту пропозиції та направлення повідомлення про акцепт пропозиції Спільному закритому акціонерне товариству «Фидмаш» за предметом закупівлі 28.22.1 - устаткування підіймальне та вантажне та частини до нього (лот №1 та лот №2), оголошення № 15Т-303 від 01.09.2015 року, переглядається в апеляційному порядку.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, з чим погоджується колегія суддів, що оспорюваний договір перебуває на стадії виконання, а відтак постачальником може здійснюватися поставка устаткування, в силу чого покупець буде зобов'язаний здійснити оплату отриманого товару.

В той же час, колегія суддів бере до уваги, що у випадку виконання відповідачем умов такого договору, який буде визнаний недійсним в судовому порядку, можуть існувати перешкоди в можливості проведення процедури повторної закупівлі у зв'язку із витрачанням державних коштів, передбачених для закупівлі устаткування.

Виконання Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» такого договору у випадку визнання його недійсним призведе до нераціонального витрачання державних коштів та необхідності звернення до суду із подальшими позовами в порядку ст. 216 Цивільного кодексу України.

Колегією суддів визнана наявність зв'язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом спору, співрозмірність та адекватність заходу із заявленими позивачем вимогами.

Вжиття наведеного заходу до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову - забезпечить можливість відновлення його порушених прав.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони Публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування» вчиняти будь-які дії на виконання договору поставки №1207/2015-СР від 30.12.2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» та Спільним закритим акціонерним товариством «Фідмаш», не може призвести до припинення діяльності відповідного суб'єкта господарювання.

Отже, обґрунтованим та адекватним заходом до забезпечення позову у даній справі є заборона Публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування» вчиняти будь-які дії на виконання договору поставки №1207/2015-СР від 30.12.2015 року, що з одного боку не призведе до перешкоджання господарської діяльності, а з іншого боку може забезпечити виконання рішення у випадку задоволення позову та застосувати наслідки недійсності спірного правочину, тобто забезпечується збалансованість інтересів сторін.

Невжиття зазначених заходів до забезпечення позову утруднить виконання рішення господарського суду з викладених підстав. Крім того, у випадку задоволення позову, виконання такого договору призведе до безпідставного використання державних коштів.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 07.04.2016 року про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №910/5947/16, скаржником не доведено, а судом не встановлено порушення його законних прав та інтересів при винесенні оскаржуваної ухвали.

Статтями 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом надана належна оцінка доказам та обставинам, на яких ґрунтується заява про вжиття заходів до забезпечення позову.

Таким чином, місцевий суд дійшов обгурнтованого висновку про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування» вчиняти будь-які дії на виконання договору поставки №1207/2015-СР від 30.12.2015 року, укладеного з третьою особою.

З урахуванням зазначеного, керуючись ст. ст. 99, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2016 року про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №910/5947/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2016 року про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №910/5947/16 залишити без змін.

3. Справу №910/5947/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

С.Г. Рудченко