Ухвала суду № 57627249, 11.05.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/5064/15-ц Головуючий у І інстанції Борець Є. О.Провадження № 22-ц/780/2895/16 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В.Категорія 29 11.05.2016

УХВАЛА

Іменем України

11 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Поліщука М.А., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря : Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди,

у с т а н о в и л а:

В червні 2015 року ОСОБА_2звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 6 грудня 2013 року на 28 км ділянки автодороги «Київ - Харків» сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю автомобіля НОМЕР_1, під його керуванням, та автобуса «БАЗ», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, в результаті якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.

Позивач вказує, що винним у вчиненні даної ДТП є водій автобуса «БАЗ», який, рухався по другій смузі руху в напрямку м. Києва. Змінюючи напрямок руху ліворуч та виїжджаючи на третю смугу руху, він не переконався у тому, що виконання цього маневру не створить перешкоди для руху інших учасників дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем позивача, що рухався по третій смузі руху в попутному напрямку. У зв'язку з чим, автомобіль «Toyota Sequoia» втратив керування та почав обертатись перед автобусом. Після того, як автомобіль позивача зупинився на першій смузі руху, відбулось його зіткнення з вантажним автомобілем «Камаз 5320», д.н.з. НОМЕР_3.

Позивач вказав, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3, який на день ДТП перебував в трудових правовідносинах з ТОВ «Автосервіс» та виконував трудові обов'язки водія, йому завдано матеріальну шкоду пов'язану з ушкодженням автомобіля, розмір якої згідно висновку експерта ТОВ «Київський експертно-дослідний цент» від 5 серпня 2014 року № 14084 складає 344 792,50 грн. Враховуючи, що ТОВ «Автосервіс» відмовляються у добровільному порядку відшкодувати вказану суму шкоди, ОСОБА_2 змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2016 рокув задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач, через представника за довіреністю ОСОБА_6, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Представник вказав, що рішення суду першої інстанції ухвалене без належної оцінки наданих ним доказів, зокрема висновку експертного дослідження від 11 лютого 2014 року, та пояснень свідків.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вина відповідачаОСОБА_3 у даній ДТП зовсім не доведена належними доказами, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником автомобіля НОМЕР_1.

З копії протоколу огляду місця ДТП та копії схеми наслідків ДТП вбачається, що 6 грудня 2013 року на 28 км ділянки автодороги «Київ - Харків» сталось зіткнення цього автомобіля, який рухався по третій смузі руху, з автобусом «БАЗ», д.н.з. НОМЕР_2, який рухався по другій смузі руху та перебував під керуванням ОСОБА_3 Після цього зіткнення автомобіль позивача з'їхав з третьої в першу смугу руху, де відбулось його зіткнення з вантажним автомобілем марки «Камаз 5320», д.н.з. НОМЕР_3.

Внаслідок ДТП автомобіль «Toyota Sequoia» отримав механічні пошкодження й згідно із висновком експерта ТОВ «Київський експертно-дослідний цент» від 5 серпня 2014 року № 14084 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження, вартість матеріального збитку, завданого позивачу складає 344 792,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, власником автобуса «БАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_4 і на підставі договору оренди від 27 листопада 2013 року його транспортний засіб знаходився у користуванні ТОВ «Автосервіс».

Відповідно до положень ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання. зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За змістом указаних норм, фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування матеріальної шкоди, є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Причинний зв'язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

В пункті 8 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що спір про відшкодування шкоди, завданої самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою судді Бориспільського міськрайонного суду від 29 жовтня 2014 року, залишеною без змін постановою судді Апеляційного суду Київської області від 19 грудня 2014 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно мотивувальних частин цих судових рішень, судами було встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не змінював напрямок руху керує мого ним автобусу «БАЗ», номерний знак НОМЕР_2, його рух був прямолінійним.

Вказані обставини були підтвердженні показами свідків в суді першої інстанції, які на момент ДТП знаходилися у салоні автобуса та є незацікавленими особами у правильному вирішенні справи.

В матеріалах справи також міститься висновок транспортно-трасологічного та авто-технічного дослідження від 11 лютого 2014 року № 14619/14620/13-52, з якого вбачається, що ОСОБА_3 міг запобігти зіткненню транспортних засобів, якщо б він виконав вимоги п. 10.1, п. 10.3 ПДР України. Однак достовірність цього висновку спростовується висновком комісійного транспортно-трасологічного та автотехнічного дослідження від 15 травня 2014 року №14619/ 14620/13-52к, з якого вбачається, що питання стосовно того, який з транспортних засобів під час руху змінював напрямок: автомобіль «Toyota Sequoia» - праворуч чи автобус «БАЗ» - ліворуч, вирішити неможливо.

Таким чином, суд першої інстанції у відповідності до статей 212-214 ЦПК України в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, зокрема, не встановивши вини відповідача ОСОБА_3, як володільця джерела підвищеної небезпеки у спричиненні ДТП, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ТОВ «Автосервіс» суми завданої матеріальної шкоди.

Відповідно до принципу диспозитивності (ст. 11 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб із зазначених ними підстав та в межах заявлених ними вимог (ст. 31 ЦПК України). Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною другою цієї норми передбачено, що для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

За змістом ст. ст. 10 та 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. ст. 58, 59 ЦПК України надані суду докази мають бути належними та допустимими.

Частиною 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи, що вина ОСОБА_3 у вчиненні ДТП відсутня, то інші докази, що стосуються розподілу тягаря цивільно-правової відповідальності між ним, ТОВ «Автосервіс» та ОСОБА_4, з огляду на вищевказані процесуальні норми, втрачають значення для вирішення спору в межах заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, зокрема висновку експертного дослідження від 11 лютого 2014 року, та поясненням свідків не заслуговують на увагу та відхиляються колегією суддів як безпідставні та необґрунтовані.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307-308, 313 - 315, 316 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: М.А. Поліщук

В.О. Фінагєєв