Ухвала суду № 57626202, 11.05.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua УХВАЛА

"11" травня 2016 р. Справа № 925/707/15

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від стягувача – представник не з’явився,

від боржника – представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву комунального підприємства “Тепломережа”

про розстрочку виконання рішення суду

за позовом публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна

компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

до комунального підприємства “Тепломережа”, м. Корсунь -

Шевченківський, Черкаської області

про стягнення 49 328 грн. 35 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 26 травня 2015 року позов задоволено частково, стягнуто з комунального підприємства “Тепломережа” на користь публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” – 4 755 грн. 61 коп. – 3% річних, 23 831 грн. 81 коп. інфляційних втрат, 19 527 грн. 04 коп. – пені та 1 782 грн. 05 коп. витрат на сплату судового збору. В решті вимог – в позові відмовлено.

На виконання вищевказаного рішення господарським судом Черкаської області було видано наказ від 15 червня 2015 року.

До господарського суду Черкаської області від комунального підприємства “Тепломережа” надійшла заява в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України про розстрочку виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29 квітня 2016 року заяву комунального підприємства “Тепломережа” про розстрочку виконання рішення суду призначено в судовому засіданні на 11 травня 2016 року.

В судове засідання представники сторін не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Сторони про час та місце проведення судового засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.

Від стягувача надійшло заперечення на заяву про розстрочку виконання рішення суду в якій останній зазначав, що посилання боржника на незадовільний фінансовий стан, за змістом ст. 121 ГПК України не може вважатися обставиною, що може слугувати підставою для розстрочки виконання рішення, оскільки п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України передбачає, що обов'язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.

Самі по собі фінансові труднощі боржника не свідчать про те, що особа (боржник) не має можливості виконати рішення суду.

Проте боржником не надано документів, що свідчать про його скрутний фінансовий стан, а також жодних доказів наявності тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду згідно ст. 121 ГПК України.

Також стягувачем надано копії Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) 2015 рік та Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31 грудня 2015 року відповідно до яких:

- чистий збиток стягувача на 31 грудня 2015 року склав 25 096 085 тис. грн.;

- дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги (код рядка балансу 1125) перед стягувачем станом на 31 грудня 2015 становила 33 999 240 тис. грн.

Станом на лютий місяць 2016 року на виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває 290 виконавчих документів на загальну суму стягнення близько 23 млрд. грн.

З вказаної кількості за 119 виконавчими документами стягненню підлягає більше 11 млрд. грн. з боржників, які розташовані на території Луганської, Донецької областей та АР Крим.

Враховуючи вищевикладене, стягувач не має фінансової можливості відстрочувати та/або розстрочувати виконання зобов'язань своїх контрагентів, оскільки його фінансовий стан є також досить тяжким.

Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ стягувач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних.

Згідно Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31 грудня 2015 року розмір довгострокових кредитів банків стягувача (код рядка Балансу 1510) складає 34 824 720 тис. грн.

Єдиним джерелом часткової компенсації понесених стягувачем втрат є стягнення з боржників передбачених законами України та умовами договорів всіх можливих штрафних санкцій.

Таким чином стягнуті за рішеннями суду з боржників стягувача штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати не покривають збитки останнього від неналежного виконання контрагентами своїх зобов'язань.

Також стягувач зауважував, що Бюджетом України та фінансовим планом публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, який затверджений Кабінетом Міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування своїх контрагентів.

В зв’язку з чим стягувач просив суд у задоволенні заяви комунального підприємства “Тепломережа” відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В обґрунтування поданої заяви боржник зазначав, що наданий час підприємство перебуває у складному фінансовому становищі.

Зокрема, тарифи за послуги теплопостачання, що визначені у відповідності до чинного законодавства, для багатьох фізичних споживачів є надвисокими (споживачі невчасно сплачують, або взагалі перестають платити за послуги), не дивлячись на те, що визначені тарифи навіть не покривають собівартість наданих послуг. Заборгованість споживачів (без споживачів бюджетної сфери) перед боржником становить 1 555 300 грн. 00 коп.

Крім боргу по даному рішенню суду, боржник винен ще по трьом рішенням суду 175 740 грн. 90 коп.

За заявою стягувача головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області був накладений арешт на кошти, що знаходяться на рахунках підприємства.

За таких обставин відповідач вважає, що арешт його рахунків заблокує його господарську діяльність, унеможливить повне виконання ним боргових зобов'язань перед кредиторами, збільшить заборгованість по виплаті заробітної плати та по сплаті платежів до бюджету, і в майбутньому призведе до його банкрутства.

Завадити таким негативним наслідкам можливо за умови поступової, протягом року, сплати суми боргу. Боржник планує погасити заборгованість (залишок боргу у розмірі 12 947,82 грн.) рівними частками в період по грудень 2016 року, що вбачається із запропонованого графіку погашення заборгованості.

Таким чином, боржник просив суд розстрочити виконання рішення господарського суду Черкаської області від 26 травня 2015 року на вісім місяців.

Розглянувши матеріали заяви боржника про розстрочку виконання рішення суду, суд прийшов до висновку, що заява задоволенню не підлягає виходячи з наступного:

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження” (ч. 1 ст. 115 ГПК України).

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо) (п. 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” (далі – постанова)).

В пункті 7 постанови зазначено, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Тобто не лише відсутність обігових коштів на банківських рахунках боржника, а і одночасно відсутність майна, на яке можливо було б звернути стягнення та наявність загрози банкрутства може бути підставою для розстрочки або відстрочки виконання судового рішення.

При цьому, в силу статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається з заяви про розстрочку виконання рішення у даній справі, заявник посилається на важкий фінансовий стан.

Тяжке фінансове становище боржника може бути підтверджене бухгалтерськими документами, зокрема, балансом підприємства, банківськими виписками, висновком аудиторської перевірки тощо.

Проте, відповідних належних доказів, які б свідчили про фінансове становище підприємства, суду надано не було.

Також не було надано суду належних та допустимих доказів того, що виконання даного судового рішення загрожує банкрутством боржнику.

Крім того боржником не надано доказів, що підтверджують відсутність в останнього майна чи відсутність коштів на рахунках, що унеможливлює виконання рішення суду.

При цьому судом враховано, що сума боргу є незначною, а рішення суду вже протягом року виконується боржником в примусовому порядку.

Враховуючи викладене, а також ту обставину, що боржник не довів наявності виняткових випадків для розстрочки виконання рішення суду по даній справі, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. ст. 86, 121 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву комунального підприємства “Тепломережа” про розстрочку виконання рішення суду залишити без задоволення.

2. Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович