Рішення № 57625346, 10.05.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2016р. Справа№ 914/759/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В.,

за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Арктика-Захід», м. Миколаїв, Львівська область

до відповідача: Приватного підприємства «Олімп Плюс», м. Буськ, Львівська область

про стягнення 198 237,04 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: П»ятковська І.П.- представник (ордер серія ЛВ № 064205)

від відповідача: не з»явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Арктика-Захід» до Приватного підприємства «Олімп Плюс» про стягнення 204 891,38 грн.

Ухвалою від 21.03.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 05.04.2016 року. Ухвалою від 05.04.2016 року розгляд справи відкладено до 26.04.2016 року, у зв»язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 26.04.2016 року розгляд справи відкладено до 10.05.2016 року.

В судовому засіданні 05.04.2016 року суд приступив до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судове засідання з’явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги просить задоволити з підстав викладених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог від 22.04.2016 року.

22.04.2016 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог до суми 198 237,04 грн., згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 126 996,98 грн. – основного боргу, 4 976,77 грн. – 3% річних, 54 005,29 грн. – інфляційних втрат, 12 258,00 грн. – пені (а.с.42). А також позивач просить суд вирішити питання щодо повернення судового збору в розмірі 99,81 грн., у зв»язку з зменшенням позовних вимог.

Відповідач вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 21.03.2016року, про відкладення розгляду справи від 05.04.2016 року, від 26.04.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення від 11.04.2016 року за вх.№15772/16, повернуте на адресу суду, а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов’язковою.

25.04.2016 року за №32/16 на електронну адресу суду від ПП «Олімп Плюс» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

06.05.2016 року за №33/16 на електронну адресу суду від ПП «Олімп Плюс» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв»язку з неможливістю забезпечити участь представника в судовому засіданні з поважних причин, яке судом не взято до уваги, оскільки відповідач не надав доказів, що підтверджують поважність причин, через які останній не може забезпечити явку повноважного представника в судове засідання. Крім того, суд наголошує, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).(Постанова Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.11.2012 року).

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 10.05.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2014 року між Приватним підприємством «Олімп Плюс» (надалі – відповідач, генеральний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арктика-захід» (надалі – позивач, субпідрядник) укладено договір № АМС-1-01-14-ЗТУ (надалі – договір субпідряду) (а.с. 12-22), відповідно до умов якого останній зобов»язався виконувати роботи та надавати послуги з технічного обслуговування і ремонту АЩС (антенно-щоглові споруди), площадок з трубо стойками об»єктів ПрАТ «МТС Україна».

Згідно п.1 договору субпідряду, позивач надає послуги та виконує наступні роботи в межах Західного територіального управління ПрАТ «МТС Україна»: 1.1 технічний огляд об»єкта (площадки з трубостойками, АЩС з площадкою), 1.2 періодична детальна ревізія АЩС з площадкою, 1.3 геодезичні роботи, 1.4 ремонтні, будівельно-монтажні, профілактичні роботи на АЩС з площадкою, площадці з трубостойками, 1.5 роботи, не передбачені цим договором, необхідність яких викликана тривалою експлуатацією площадок базових станцій, стихійними лихами, умисними діями третіх осіб, на об»єктах, які не передані субпідряднику для технічного обслуговування та виконання робіт, а також роботи, вартість яких не вказана у договорі.

Відповідно до п.4.1 договору, вартість виконаних робіт, передбачених п.п. 1.1.-1.4., вказується у Додатку №1 до цього договору (а.с.-23-32).

У відповідно до п.4.2 договору субпідряду, вартість виконаних робіт, передбачених п.1.5., погоджується сторонами в кожному випадку окремо на підставі проектно-кошторисної документації, розробленої субпідрядником на основі дефектних актів, затверджених генеральним підрядником і визначається додатковою угодою до цього договору.

Згідно п.5.1.1. договору субпідряду, виконані роботи, передбачені п.п.1.1. - 1.5., приймаються по факту їх виконання, шляхом підписання сторонами Акту прийому-передачі виконаних робіт. Субпідрядник надає генеральному підряднику такий Акт на протязі 5 робочих днів з моменту виконання відповідних робіт. Генеральний підрядник протягом 5 робочих днів з моменту отримання такого Акту підписує його або надає мотивовану відмову від підписання.

На виконання умов договору субпідряду позивачем виконано робіт на загальну суму 408 673,71 грн., з яких 133 651,32 грн. залишається неоплаченою.

Як стверджує позивач, факт повного, належного та своєчасного виконання робіт та прийняття їх без жодних заперечень генеральним підрядником підтверджується підписаними сторонами Актами приймання передачі наданих послуг, що долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п.5.2. договору субпідряду, оплата виконаних робіт здійснюється по факту їх виконання протягом 30-ти календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт на основі виставленого рахунку (а.с. 43-45).

Згідно п.5.4. договору субпідряду, обов»язки генерального підрядника по оплаті прийнятих робіт є виконаними з моменту списання відповідної грошової суми з банківського рахунку генерального підрядника по оплаті прийнятих робіт є виконаними з моменту списання відповідної грошової суми з банківського рахунку генерального підрядника.

Однак, в порушення умов п.5.2 договору субпідряду, відповідач не оплатив у 30-ти денний строк виконаних робіт, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 133 651,32 грн.

У зв»язку з наявною перед позивачем заборгованістю 22.02.2016 року відповідачу було направлено претензію з вимогою негайного погашення заборгованості та сплати штрафних санкцій, передбачених чинним законодавством та договором субпідряду, однак жодних оплат по погашенню боргу відповідачем здійснено не було.

На думку позивача, відповідач в порушення норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, а також положень договору субпідряду у встановлені строки та станом на момент звернення з даною позовною заявою свої зобов»язання не виконав, заборгованість за договором субпідряду не сплатив.

Враховуючи норми чинного законодавства України та положення укладеного між сторонами договору субпідряду, позивачем обчислено розмір заборгованості станом на 16.03.2016 року з врахуванням пені за несвоєчасне виконання зобов»язань, трьох відсотків річних від простроченої суми, а також інфляційних витрат, що підлягає стягненню з відповідача у зв»язку з невиконанням зобов»язання за договором субпідряду.

Таким чином, за підрахунком позивача, заборгованість по договору субпідряду (сума основного боргу) становить 133 651,32 грн. (розрахунок а.с.46), пеня по простроченій сумі боргу – 12 258,00 грн. (а.с.47), 3% річних – 4 976,77 грн. (а.с.47-49), інфляційні втрати – 54 005,29 грн. (а.с. 49-53). Загальна сума до стягнення (ціна позову) – 204 891,38 грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушенням умов договору не оплатив позивачу виконані роботи. Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Арктика-захід» звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 204 891,38 грн.

У зв»язку з частковою проплатою відповідачем боргу в розмірі 6 654,34 грн. після порушення провадження у справі, 22.04.2016 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог до суми 198 237,04 грн., згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 126 996,98 грн. – основного боргу, 4 976,77 грн. – 3% річних, 54 005,29 грн. – інфляційних втрат, 12 258,00 грн. – пені (а.с.42). А також позивач просить суд вирішити питання щодо повернення судового збору в розмірі 99,81 грн., у зв»язку з зменшенням позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що станом на день розгляду справи відповідач не сплатив заборгованість перед позивачем в повному обсязі.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, в тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір cубпідряду № АМС-1-01-14-ЗТУ від 02.01.2014 року (а.с. 12-22), у зв’язку з чим набули взаємних прав і обов’язків.

За договором підряду, відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п.1. договору субпідярду, позивач надає послуги та виконує наступні роботи в межах Західного територіального управління ПрАТ «МТС Україна»: 1.1 технічний огляд об»єкта (площадки з трубо стойками, АЩС з площадкою), 1.2 періодична детальна ревізія АЩС з площадкою, 1.3 геодезичні роботи, 1.4 ремонтні, будівельно-монтажні, профілактичні роботи на АЩС з площадкою, площадці з трубо стойками, 1.5 роботи, не передбачені цим договором, необхідність яких викликана тривалою експлуатацією площадок базових станцій, стихійними лихами, умисними діями третіх осіб, на об»єктах, які не передані субпідряднику для технічного обслуговування та виконання робіт, а також роботи, вартість яких не вказана у договорі, а відповідач – прийняти цю роботу та оплатити її.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору субпідряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (ст. 853 ЦК України).

Факт виконання позивачем своїх зобов’язань по договору підтверджується актами приймання передачі наданих послуг на загальну суму 133 651,67 грн. та не заперечується відповідачем (Актом приймання-передачі наданих послуг №АЗ-0000096 від 28.04.2014 року на загальну суму 1 637,57 грн. (а.с.33), Актом приймання-передачі наданих послуг №АЗ-0000099 від 28.04.2014 року на загальну суму 620,89 грн. (а.с.34), Актом приймання-передачі наданих послуг №АЗ-0000104 від 28.04.2014 року на загальну суму 778,54 грн. (а.с.35), Актом приймання-передачі наданих послуг №АЗ-0000123 від 29.08.2014 року на загальну суму 23 860,15 грн. (а.с.36), Актом приймання-передачі наданих послуг №АЗ-0000124 від 29.08.2014 року на загальну суму 9 676,46 грн. (а.с.37), Актом приймання-передачі наданих послуг №АЗ-0000180 від 28.10.2014 року на загальну суму 32 148,66 грн. (а.с.38), Актом приймання-передачі наданих послуг №АЗ-0000181 від 28.10.2014 року на загальну суму 6 518,21 грн. (а.с.39), Актом приймання-передачі наданих послуг №АЗ-0000227 від 17.12.2014 року на загальну суму 3 617,34 грн. (а.с.40), Актом приймання-передачі наданих послуг №АЗ-0000228 від 17.12.2014 року на загальну суму 13 933,51 грн. (а.с.41), Актом приймання-передачі наданих послуг №АЗ-0000240 від 18.02.2015 року на загальну суму 40 859,99 грн. (а.с.42).

Як вбачається із матеріалів справи, будь-яких зауважень зі сторони відповідача в актах не зазначено. Відтак, відповідач, підписуючи вищеперелічені акти, погодився із об’ємом та вартістю робіт виконаних позивачем.

На виконання умов договору відповідачем сплачено на користь позивача 275 022,39 грн., а неоплаченою залишається вартість виконаних робіт в розмірі 133 651,32 грн.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно п.3.10. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Враховуючи норми чинного законодавства та умови договору, у зв»язку з частковою проплатою боргу в розмірі 6 654,34 грн. відповідачем після порушення провадження у справі, 22.04.2016 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог до суми 198 237,04 грн., згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 126 996,98 грн. – основного боргу, 4 976,77 грн. – 3% річних, 54 005,29 грн. – інфляційних втрат, 12 258,00 грн. – пені (а.с.95-97).

Відповідно до ч.6ст.22 ГПК України, господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Судом встановлено, що подана заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В підтвердження проплати відповідачем частини основного боргу в розмірі 6 654,34 грн. позивачем подано виписку по рахунку ТзОВ «Арктика-Захід» (а.с. 100-101), з якої вбачається: платіжним дорученням від 18.04.2016 року №251 відповідач здійснив на користь позивача платіж на суму 620,89 грн. з призначенням платежу «оплата згідно акту виконаних робіт», платіжним дорученням від 18.04.2016 року №249 на суму 778,54 грн., платіжним дорученням від 18.04.2016 року №248 на суму 1 637,57 грн., платіжним дорученням №250 на суму 3 617,34 грн.

Крім того, в заяві про зменшення позовних вимог позивач просить суд вирішити питання щодо повернення судового збору в розмірі 99,81 грн., у зв»язку з зменшенням позовних вимог.

Згідно ч.2 п.2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року №7 у разі ж зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону) за клопотанням особи, яка його сплатила.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку задоволити вимогу позивача про повернення судового збору та ухвалою господарського суду Львівської області повернути ТзОВ «Арктика-Захід» судовий збір в розмірі 99,81 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов’язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем нараховано пеню в розмірі 12 258,00 грн. за невиконання відповідачем свого зобов»язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи норми чинного законодавства, позивачем також нараховано 3% річних – 4 976,77 грн. та інфляційні втрати – 54 005,29 грн.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача загальна сума заборгованості (ціна позову) – 198 237,04 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, не подав доказів погашення боргу в повному розмірі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арктика-Захід» до Приватного підприємства «Олімп Плюс» про стягнення 198 237,04 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Олімп Плюс» (80500, Львівська область, м.Буськ, площа Незалежності,10, ідентифікаційний код 33465271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арктика-Захід» (81600, Львівська область, м.Миколаїв, вул.Львівське шосе,1, ідентифікаційний код 37655475) - 198 237,04 грн. (сто дев»яносто вісім тисяч двісті тридцять сім грн. 04 коп.) заборгованості, з яких: 126 996,98 грн. (сто двадцять шість тисяч дев»ятсот дев»яносто шість грн. 98 коп.) основний борг, 12 258,00 грн. (дванадцять тисяч двісті п»ятдесят вісім грн. 00 коп.) пеня, 4 976,77 грн. (чотири тисячі дев»ятсот сімдесят шість грн. 77 коп.) 3% річних, 54 005,29 грн. (п»ятдесят чотири тисячі п»ять грн. 29 коп.) інфляційні втрати, а також 2 975,02 грн. (дві тисячі дев»ятсот сімдесят п»ять грн. 02 коп.) судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено та підписано 12.05.2016 р.

Суддя Горецька З. В.