Ухвала суду № 57624499, 10.05.2016, Якимівський районний суд Запорізької області

УХВАЛА

iменем України

Справа № 330/1287/13-к

1-в/330/92/2016

"10" травня 2016 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

судді Куценко О.О.

при секретарі Павленко Н.В.

розглянувши подання Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про тимчасове обмеження права виїзду за межі України до виконання своїх зобов'язань відносно ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

Представник відділу державної виконавчої служби Якимівського РУЮ Запорізької області звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження права виїзду за межі України до виконання своїх зобов'язань ОСОБА_1 на тій підставі, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Якимівського районного управління юстиції Запорізької області перебуває виконавче провадження № 49765425 по виконанню виконавчого листа № 1-кп/330/88/2013 виданого Якимівським районним судом 06 серпня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі Якимівської РДА кошти витрачені Якимівською ЦРЛ на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 у розмірі 2326,54 грн. Заступником начальника ОСОБА_3 у відповідності до вимог Закону України ''Про виконавче провадження" (далі Закон) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження 11 січня 2016 року, про що повідомлено боржника у визначеному законодавством порядку (постанова про відкриття виконавчого провадження направлена за вих. № 269 рекомендованим листом боржнику до виконання, стягувачу до відома). У відповідності до вимог Закону боржнику надано .строк для самостійного виконання рішення) до 17 січня 2016 року. Однак, боржником у строк, наданий для самостійного виконання, рішення не виконано, відповідно до ст. 28 ЗУ "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 18 січня 2016 року. Державним виконавцем було вжито наступні заходи примусового виконання рішень, що підтверджують повноту вчинення виконавчих дій, а саме: 11 січня 2016 року державним виконавцем направлено запити щодо перевірки майнового стану до ДПІ, ВДАІ, Інспекції держтехнагляду, ДРС, земельні ресурси. Згідно відповідей за боржником не зареєстровано с/господарської техніки. Згідно відповіді ДПІ встановлено, що боржник не працює, відкритих рахунків в установах банку не має. Згідно відповіді земельних ресурсів, встановлено, що боржник не має земельної ділянки. Згідно відповіді МРЕВ ВДАІ за боржником не зареєстровано рухомого майна. Згідно відповіді з ДРС в Якимівському районі встановлено, що за боржником не зареєстровано нерухомого майна, однак 17 листопада 2014 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження та накладено арешт на все нерухоме майно. Враховуючи викладене, протягом 3-х місяців рішення суду не виконано, не дивлячись на те, що державним виконавцем вжито усіх, передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання рішень, боржник ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, що підтверджується актом державного виконавця та копіями відповідей з перевірки майнового стану боржника.

В звязку з чим просять тимчасово обмежити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобовязань, покладених на нього рішенням № 1-кп/330/88/2013 виданого Якимівським районним судом 06 серпня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі Якимівської РДА кошти витрачені Якимівською ЦРЛ на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 у розмірі 2326,54 грн.

В судове засідання представник заявника ОСОБА_3 не зявилася, надала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши матеріали подання, суд дійшов наступного висновку.

Закон України від 21 січня 1994 року "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Так, п. 2 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до Узагальнення судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Верховним Судом України від 01 лютого 2013 року за змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

З погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV, означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 зазначеного вище Кодексу, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим саме державний виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

Державний виконавець, звертаючись з клопотанням про тимчасове обмеження права боржника на виїзд за межі України, направив до суду подання, копію постанови про відкриття провадження та копії виконавчих документів без надання будь-яких доказів про ухилення боржника від виконання зобов'язань.

Жодних доказів, окрім наявності заборгованості, про будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо) відсутні. В справі немає доказів, що маючи якесь майно чи грошові кошти боржник його приховує, чи перешкоджає у його вилученні чи реалізації.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Окрім іншого, фактично звернення державного виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України повинно бути як крайній захід, який застосовується до боржника коли державним виконавцем виконані вже всі можливі дії щодо примусового виконання судового рішення, оскільки це веде до обмеження вказаного конституційного права громадянина.

Керуючись ст. 377-1 ЦПК України, ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні подання Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про тимчасове обмеження права виїзду за межі України до виконання своїх зобов'язань відносно ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена з дня її проголошення протягом пяти днів до апеляційного суду Запорізької області.

Суддя: