Рішення № 57623444, 11.05.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.05.16р. Справа № 904/1199/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпропетровськ

до Відділу освіти, молоді та спорту Дніпропетровської районної державної адміністрації, смт.Ювілейне, Дніпропетровська обл.

про стягнення 41 617,79 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Найдьонова Я.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю №2190 від 28.12.15р.

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю №467 від 31.03.16р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Відділу освіти Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - відповідач) про стягнення 41 617,79 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору про надання телекомунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти № 81120 від 19.08.14р., в частині повного розрахунку за надані послуги.

Ухвалою господарського суду від 29.02.16р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 24.03.16р.

24.03.16р. у судовому засіданні оголошено перерву до 12.04.16р.

12.04.16р., у зв'язку з перебуванням судді Петренко Н.Е. на лікарняному, розгляд справи перенесено на 25.04.16р.

Ухвалою господарського суду від 20.04.16р. викладено назву відповідача у наступній редакції: "Відділ освіти, молоді та спорту Дніпропетровської районної державної адміністрації".

Ухвалою господарського суду від 25.04.16р. продовжено строк розгляду спору по суті до 11.05.16р. включно; відкладено судове засідання на 11.05.16р.

11.05.16р. повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав доповнення до позовної заяви.

В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі.

У судовому засіданні 11.05.16р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.08.14р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання телекомунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти № 81120 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, позивач зобов'язується у 2014 році надавати відповідачу послуги з передавання даних і повідомлень (телекомунікаційні послуги), а також супутні (додаткові) послуги згідно з переліком та в обсягах, замовлених відповідачем, які зазначені в додатках до цього Договору (далі - послуги), а відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов, визначених цим Договором.

За приписами п. 3.1. Договору, ціна цього Договору становить 66 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 11 000,00 грн.

Як зазначено у п. 3.2. Договору, ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Зміна ціни Договору оформляється шляхом підписання відповідної Додаткової угоди до Договору (п. 3.3. Договору.)

У п. 3.5. Договору зазначено про те, що вартість кожного з видів замовлених послуг зазначається у додатку до цього Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунки проводяться шляхом здійснення оплати відповідачем після пред'явлення позивачем рахунка на оплату послуг (разом з рахунком надається акт здавання - приймання наданих послуг) або рахунка-акта на оплату послуг (при цьому рахунок-акт одночасно є актом здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг)) за кожний розрахунковий період.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що не пізніше 10 (десятого) числа місяця, що настає за розрахунковим, позивач виставляє відповідачу рахунок для оплати вартості наданих послуг. Розрахунковим періодом вважається кожний календарний місяць року, у межах якого надавалися послуги.

Згідно з п. 4.3. Договору відповідач повинен оплатити рахунок за послуги не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, що настає за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на поточний рахунок позивача. Оплата послуг проводиться у національній валюті України. У разі неотримання рахунку до 10 (десятого) числа місяця, що настає за розрахунковим, відповідач звертається до служби розрахунків позивача для отримання інформації про належну до сплати суму.

При здійсненні оплати послуг відповідач у призначенні платежу обов'язково вказує особовий рахунок, № договору (п. 4.7. Договору).

За приписами п. 4.8. Договору, у разі закінчення строку дії цього Договору чи його дострокового розірвання плата за телекомунікаційні послуги розраховуються з урахуванням фактичного періоду надання послуг за тарифами, визначеними цим Договором, підтверджується сторонами шляхом підписання акту приймання-передавання наданих послуг та сплачується на підставі виставленого рахунку.

Як зазначено у п. 6.1. Договору, відповідач зобов'язаний:

- своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані позивачем послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором (п. 6.1.1.).;

- приймати надані послуги або виконані роботи згідно з рахунком-актом або актом здавання-приймання (п. 6.1.2.).

Позивач має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги (п. 6.4.1. Договору).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим Договором (п. 7.1. Договору).

У п. 10.2. Договору зазначено про те, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.14р., а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Як зазначає позивач, останній своєчасно та у повному обсязі надавав відповідачу послуги електрозв'язку, а відповідач своєчасно та у повному обсязі здійснював оплату за ці послуги. Однак, з вересня 2014р. по січень 2016р. включно відповідач користувався телекомунікаційними послугами, але плату за надані послуги не сплачував, в результаті чого відповідач має заборгованість за телекомунікаційні послуги перед позивачем у розмірі 36 042,01 грн., що підтверджується розрахунком суми боргу, яка до теперішнього часу не сплачена.

За неналежне виконання відповідачем свого обов'язку по Договору щодо повної та своєчасної оплати за телекомунікаційні послуги, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України були нараховані інфляційні втрати у розмірі 4 866,47 грн. та 3% річних у розмірі 709,31 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за телекомунікаційні послуги у розмірі 36 042,01 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 866,47 грн., 3% річних у розмірі 709,31 грн., всього 41 617,79 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, оскільки згідно з п. 10.2. Договору дія Договору завершилась 31.12.14р., а разом з тим і всі зобов'язання, крім набутих до 31.12.14р. Між сторонами з 01.01.15р. по теперішній час нових зобов'язань не виникало, так як інших Договорів не укладалось. Наразі у позивача не існує жодних підстав для надання будь-яких послуг відповідачу з 01.01.15р. та не існує доказів про їх надання в цей період.

Позивач не погоджується з вищевикладеними доводами відповідача, виходячи з наступного.

Посилаючись на п.п. 4.1., 4.8., 10.2 Договору позивач зазначає про те, що рахунок-акт є первинним документом, який підтверджує факт надання послуг за Договором. Відповідачу виставлялись рахунки-акти на оплату, зміст яких відповідачем не заперечувався, отже акти були прийняті. Представник відповідача в засіданні, яке відбулось 24.03.16р. підтвердив, що на момент подачі позовної заяви до суду позивач продовжував надавати послуги, а відповідач отримував їх.

Позивач зауважує, що порядок оплати за надані телекомунікаційні послу передбачено також п. 72 Постанови КМУ № 295 від 11.04.12р. "Про затвердження правил надання та отримання телекомунікаційних послуг" (далі - Правила), а саме: розрахунки за отримані послуги на умовах наступної оплати здійснюються шляхом надсилання на адресу абонента рахунків або в інший спосіб відповідно до законодавства та договору. У разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Плата вноситься після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не встановлено договором відповідно до законодавства.

Згідно з п. 69 Правил оператор, провайдер здійснює розрахунки за всі надані послуги з кожним абонентом окремо (у тому числі з використанням особового рахунка абонента, на якому ведеться облік нарахованих та сплачених коштів).

01.06.12р. сторонами було укладено договір № 81120 про надання телекомунікаційних послуг. В рамках зазначеного договору відповідач мав заборгованість на 01.01.14р. в сумі 24 675,84 грн. В 2014 році відповідач не здійснював оплату за надані послуги. Оплати у вересні і жовтні 2014 року згідно ст.534 ЦК України було зараховано в черговості погашення вимог за грошовим зобов'язанням за попередні періоди. Таким чином, відповідач станом на 10.05.16р. має заборгованість за надані послуги з вересня 2014 року по січень 2016 року в сумі 36 042,01 грн. Вказана сума боргу також підтверджується підписаним сторонами актом звіряння розрахунків.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 36 042,01 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки:

- Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст.36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

- Повноважний представник відповідача у судовому засіданні підтвердив факти отримання від позивача телекомунікаційних послуг та фактичного користування наданими послугами.

- В матеріалах справи є рахунки-акти, які підтверджують надання телекомунікаційних послуг, та докази отримання вказаних рахунків-актів відповідачем. Жодних звернень та претензій до позивача щодо наданих ним відповідачу телекомунікаційних послуг від відповідача не надходили. Таким чином, відповідач своїми діями визнав подовження правовідносин між сторонами на тих же умовах, що передбачені спірним Договором.

- В матеріалах справи є ОСОБА_2 звірки взаєморозрахунків станом на 01.02.16р., який підписаний з боку відповідача без будь-яких претензій або зауважень, відповідно до якого відповідач має перед позивачем за надані послуги заборгованість у розмірі 36 042,01 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 4866,47 грн. та 3% річних у розмірі 709,31 грн., розрахунок яких судом був перевірений та визнаний таким, що зроблений вірно та підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи, а зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

За приписами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволено у повному обсязі.

Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Дніпропетровської районної державної адміністрації (52005, Дніпропетровська обл., смт. Ювілейне, вул. Теплична, буд. 5, код ЄДРПОУ 02142425) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. ОСОБА_3, буд. 18; адреса для листування: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, буд. 26; код ЄДРПОУ 21560766, п/р 26005263058 в АБ "УКРГАЗБАНК", МФО 320478) основний борг у розмірі 36 042,01 грн. (тридцять шість тисяч сорок два грн. 01 коп.), інфляційні втрати у розмірі 4 866,47 грн. (чотири тисячі вісімсот шістдесят шість грн. 47 коп.), 3% річних у розмірі 709,31 грн. (сімсот дев'ять грн. 31 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12.05.16р.

Суддя ОСОБА_4