Рішення № 57623434, 11.05.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.05.16 Справа № 904/2719/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 дім "ПОЛІМЕРМАШ", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ім. Дзержинського", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за дов. № 1 від 01.02.16

від відповідача: ОСОБА_3 - представник за дов. № 14 від 29.01.16

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 дім «Полімермаш» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім.. ОСОБА_4» про стягнення основного боргу у розмірі 124401, 60 грн., трьох відсотків річних у сумі 1857, 77 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2373, 92 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 15-1067-02 від 15.06.2015 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 11.05.2016.

11.05.2016 позивач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому визнав суму основного боргу у розмірі 124401, 60 грн. та суму інфляційних втрат, розраховану позивачем, надав контррозрахунок трьох відсотків річних, який за його підрахунком склав 1789, 50 грн. Також, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відстрочити виконання рішення суду, у зв'язку із тяжким фінансовим станом підприємства.

У судовому засіданні 11.05.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 дім «Полімермаш» (далі позивач, продавець) та Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім.. ОСОБА_4» (далі відповідач, покупець) було укладено договір № 15-1067-02 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (далі - товар). Кількість, номенклатура, ціна, строки поставки товару, умови поставки (відповідно до ІНКОТЕРМС правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної ОСОБА_1 в редакції 2010 року) та умови оплати визначені в специфікаціях, прикладених до даного договору, що становлять його невідємну частину.

Згідно з п. 2.1 договору ціна товару встановлюється в гривнях, на умовах поставки зазначених у специфікаціях, прикладених до договору, що становлять його невідємну частину.

Сума договору на момент підписання, згідно специфікації № 1, становить 138441, 60 грн. із ПДВ і буде змінена на суму кожної наступної специфікації, що підписується обома сторонами (п. 2.2 договору).

Датою поставки автомобільним транспортом вважається дата, зазначена покупцем у видатковій накладній (п. 3.1 договору).

15.06.2015 сторонами було складено та підписано специфікацію № 1 договору, якою погоджено поставку товару на загальну суму 138441, 60 грн. (арк. с. 15).

У специфікації № 1 до договору сторони визначили наступні умови поставки: СРТ склад авто перевізника «Нова пошта» м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 12. Умови оплати: по факту поставки впродовж 10-ти банківських днів. Оплата здійснюється на підставі рахунку, за узгоджену кількість товару.

На виконання умов договору та специфікації № 1 до нього, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 138441, 60 грн., що підтверджується видатковою накладною від 29.09.2015 № 97, підписаною обома сторонами та скріпленою печатками підприємств (арк. с. 16). На копії накладній, наданій відповідачем до відзиву на позовну заяву, міститься відмітка про отримання товару відповідачем 02.10.2015 (арк. с. 61-62).

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на суму 14040 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.10.2015 № 21841 (арк. с. 17).

Таким чином, несплаченим залишається вартість поставленого товару на суму 124401, 60 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленою видатковою накладною та не надано доказів повної його оплати на суму 124401, 60 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 124401, 60 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу три відсотки річних у розмірі 1857, 77 грн. за період з 13.10.2015 по 11.04.2016 та інфляційні втрати у розмірі 2373, 92 грн. за період листопад 2015 року лютий 2016 року.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 1786, 65 грн., оскільки позивачем при здійсненні нарахування трьох відсотків річних не було враховано, що товар було отримано відповідачем 02.10.2015, про що міститься відмітка на примірнику видаткової накладної (арк. с. 61-62) та те, що 2016 рік має 366 днів.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2373, 92 грн., суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат за період листопад 2015 року лютий 2016 року, з урахуванням вимог п. 3.2 Пленуму № 14, встановив, що до стягнення підлягають інфляційні втрати загальною сумою 4010, 55 грн. Проте, у пункті 1.12 Пленуму № 14 встановлено, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи, що перерахована судом сума інфляційних втрат перевищує суму, яка заявлена позивачем до стягнення, та з огляду на те, що у суду відсутнє право виходити за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у повному обсязі у розмірі 2373, 92 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1928, 43 грн.

Зважаючи на заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду на два місяці, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При розгляді заяви відповідача про відстрочку виконання рішення, судом враховано правові позиції, що викладені в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 № 9. Так, у пункті 7.1.1 вищевказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Представник позивача у судовому засіданні не заперечив проти задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду на два місяці.

Беручи до уваги заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду, у зв'язку із складним фінансовим становищем, на підтвердження якого відповідач надав до суду копії фінансової звітності підприємства (арк. с. 63-66), господарський суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача та відстрочити виконання рішення суду на два місяці, а саме до 11.07.2016.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім.. ОСОБА_4 (51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, буд. 18Б; ідентифікаційний код 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 дім «Полімермаш» (49000, м. Дніпропетровськ, пл. Десантників, буд. 1, оф. 321; ідентифікаційний код 39454820) основний борг у розмірі 124401, 60 грн., три відсотки річних у сумі 1786, 65 грн., інфляційні втрати у розмірі 2373, 92 грн. та 1928, 43 грн. витрат зі сплати судового збору.

Відстрочити виконання рішення суду на два місяці, а саме до 11.07.2016.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12.05.2016

Суддя ОСОБА_5