Рішення № 57623331, 11.05.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.05.16р. Справа № 904/2905/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (м.Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка талановитого сільського юнацтва ім. Т.Г. Шевченка" (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за кредитним договором № DNH2LON02860 від 29.12.2012 у загальному розмірі 167 398 грн. 46 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - провідний юрисконсульт (довіреність № 3275-К-Н-О від 02.09.2014)

від відповідача: ОСОБА_2 - керівник (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 06.12.2012)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка талановитого сільського юнацтва ім. Т.Г. Шевченка" (далі - відповідач) заборгованість за кредитним договором № DNH2LON02860 від 29.12.2012 у загальному розмірі 167 398 грн. 46 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- заборгованість за кредитом в сумі 57 686 грн. 35 коп.;

- заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в період з 16.01.2013 по 08.04.2016 в сумі 51 542 грн. 64 коп.;

- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в період з 06.02.2015 по 08.04.2016 в сумі 58 169 грн. 47 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № DNH2LON02860 від 29.12.2012 в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту та сплати відсотків за його користування. Так, відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок № 29099050119208. Відповідач за умовами договору свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в загальній сумі 167 398 грн. 46 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 11.05.2016.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 28700/16 від 11.05.2016), в якому він визнав наявність заборгованості за кредитним договором № DNH2LON02860 від 29.12.2012 у загальному розмірі 167 398 грн. 46 коп. станом на 08.04.2016. При цьому, відповідач посилався, що вказана заборгованість перед позивачем утворилась у зв'язку із скрутним фінансовим становищем підприємства відповідача та загальною ситуацією, що склалася у державі. Також відповідачем було долучено до матеріалів справи акт звірки, підписаний та скріплений печатками обох сторін, відповідно до якого заборгованість за спірним договором складає 167 398 грн. 46 коп.

У судове засідання 11.05.2016 з'явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 11.05.2016 представником позивача було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги позивача у повному обсязі, вказав на обставини, викладені ним у відзиві на позовну заяву.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 11.05.2016 наголошено на тому, що ними долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 29.12.2012 між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (далі - позивач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спілка талановитого сільського юнацтва ім. Т.Г. Шевченка" (далі - відповідач, позичальник) було укладено кредитний договір № DNH2LON02860 (далі - договір, а.с.12-20), відповідно до умов якого Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, з лімітом 107 084 грн. 00 коп., у тому числі на наступні цілі - у розмірі 101 000 грн. 00 коп. на поповнення обігових коштів, у розмірі 34 грн. 00 коп. для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяження рухомого майна шляхом перерахування за реквізитами зазначеними в пункті 2.1.1. договору, у розмірі 6 050 грн. 00 коп. на сплату судових витрат, передбачених пунктами 2.2.15., 2.3.13., 5.8. договору. Ліміт кредитування на конкретну дату (далі - поточний ліміт) визначається сумою кредитних коштів, яка у цю дату може знаходитися в користуванні позичальника. Поточний ліміт встановлюється згідно з Графіком зменшення поточного ліміту, зазначеним у Додатку № 1 до договору.

Невідновлювана кредитна лінія (далі "кредит") надається Банком для здійснення позичальником платежів, пов'язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на адресу одержувачів, рахунки яких відкриті у Банку. При цьому, розрахункові документи позичальника на порядок використання кредиту не поширюється на платежі на адресу одержувачів: зі сплати послуг бюро технічної інвентаризації; по сплаті державного мита, податків (обов'язкових платежів) та будь-яких інших платежів на користь державних органів, органів місцевого самоврядування, пенсійного фонду, фондів соціального страхування; зі сплати послуг електропостачання, водопостачання, газопостачання, опалення, послуг з вивезення та утилізації сміття та інших комунальних послуг (пункт 1.1. договору з урахуванням розділу "Істотні умови кредитування").

В подальшому, між позивачем та відповідачем було укладено договір про внесення змін № 1 до кредитного договору № DNH2LON02860 від 29.12.2012, яким зміст договору було викладено у новій редакції.

У пунктах 6.1. договору, з урахуванням змін, внесених договором про внесення змін № 1 до кредитного договору № DNH2LON02860 від 29.12.2012, сторони визначили, договір у частині пункту 4.4. договору набуває чинності з моменту підписання договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за договором.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного сторонами договору від 29.12.2012 та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання пункту 1.1. договору відкрив відповідачу-1 невідновлювальну кредитну лінію та перерахував відповідачу окремими частинами кредитні кошти. Вказане підтверджується банківською випискою по особовому рахунку відповідача № 29099050119208.

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, в розділі А "Істотні умови кредитування" договору, з урахуванням змін, внесених договором про внесення змін № 1 до кредитного договору № DNH2LON02860 від 29.12.2012, сторони визначили, зокрема, наступне:

- термін повернення кредиту згідно з графіком зменшення поточного ліміту (додаток № 2 до договору). Згідно зі статтями 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, термін повернення кредиту встановлюється згідно з графіком зменшення поточного ліміту (додаток № 2 до договору);

- за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 24% річних. У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених пунктом 2.2.13. договору, Банк збільшує процентну ставку на 5% річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання. При цьому Банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави порушення зобов'язань, передбачених пунктом 2.2.13. договору та дати початку нарахування підвищених процентів. За умови відновлення виконання позичальником зобов'язань, передбачених пунктом 2.2.13. договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі 24% річних. При цьому Банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі 24% річних і дати початку її нарахування;

- у випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов'язання позичальник сплачує Банку проценти за користуванням кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку, передбаченого пунктом А.3 договору, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,133% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням. При цьому, проценти за користування кредитом та винагороди не нараховуються та не сплачуються;

- датою сплати процентів є 02.12.2014, якщо інше не передбачене пунктом 7.3. договору. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з пунктом 2.3.2. договору).

Відповідно до пунктів 4.10. та 4.11. договору розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту. Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується.

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 29099050119208. Отже, свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу, зокрема, з 19.11.2014 кредитний ліміт 57 686 грн. 35 коп.

Відповідно до статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

В свою чергу відповідачем зобовязання за договором в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту та сплати процентів за користування кредитом у повному обсязі не виконані, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в наступних сумах:

- заборгованість за кредитом в сумі 57 686 грн. 35 коп.;

- заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в період з 16.01.2013 по 08.04.2016 в сумі 51 542 грн. 64 коп.

Факт кредитування поточного рахунку № 29099050119208 на підставі кредитного договору № DNH2LON02860 від 29.12.2012 підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з наданої позивачем банківської виписки по рахунку відповідача, на ньому обліковуються прострочені суми.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем до господарського суду документи, у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за вищезазначеним договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачами господарському суду надано не було.

Так, строки виконання грошового зобов'язання щодо повернення отриманого кредиту в сумі 57 686 грн. 35 коп. та сплати процентів за користування кредитом в період з 16.01.2013 по 08.04.2016 в сумі 51 542 грн. 64 коп. є такими, що настали.

Матеріалами справи підтверджується, що в порушення умов договору, відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасного повернення отриманого кредиту та сплати нарахованих процентів за його користування.

Судом перевірений розрахунок процентів за користування кредитом, здійснений позивачем, та встановлено, що він відповідає умовам договору, оскільки позивачем вірно застосовані річні процентні ставки станом на момент їх нарахування, а також вірно застосовані інші вихідні дані (сума ліміту, часткові оплати, періоди нарахування та ін.).

Розрахунок вищенаведених сум заборгованості по кредиту, заборгованості по процентам (станом на 08.04.2016, а.с.31-32), доданий позивачем до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження погашення вказаної заборгованості відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний період, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобовязання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Крім того, відповідачем наданий відзив на позовну заяву (вх.суду 28700/16 від 11.05.2016), в якому він визнав наявність заборгованості за кредитним договором № DNH2LON02860 від 29.12.2012 у загальному розмірі 167 398 грн. 46 коп. станом на 08.04.2016. Також відповідачем було долучено до матеріалів справи акт звірки, підписаний та скріплений печатками обох сторін, відповідно до якого заборгованість за спірним договором складає 167 398 грн. 46 коп., з приводу чого суд зазначає наступне.

Право відповідача визнати позов повністю або частково передбачено статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості за кредитним договором № DNH2LON02860 від 29.12.2012, дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на викладене, господарський суд приймає визнання відповідачем позовних вимогпозивача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо стягнення 57 686 грн. 35 коп. - заборгованості за кредитом та 51 542 грн. 64 коп. - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, відповідно до пункту 5.1. договору у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених пунктами 2.2.2., 4.1., 4.2., 4.3. договору, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 1.2., 2.2.3., 2.2.16., 2.3.2. договору, винагороди, передбаченої пунктами 2.2.5., 4.4., 4.5., 4.6. договору, позичальник сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. А у випадку реалізації Банком права, передбаченого пунктом А.3 договору, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у пункті А.7 договору, від суми заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється у гривні.

На підставі вказаного пункту кредитного договору позивач нарахував та просить стягнути 58 169 грн. 47 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату процентів за загальний період прострочення з 06.02.2015 по 08.04.2016, які розраховані виходячи із поточної суми заборгованості за кредитом у кожному окремому періоді. Розрахунок пені здійснений позивачем за кожний розрахунковий період окремо.

Розрахунок пені, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Враховуючи встановлений судом факт несвоєчасного повернення кредиту та сплати процентів за кредитним договором, умови пункту 5.1. кредитного договору та положення наведених правових норм, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 58 169 грн. 47 коп. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати в сумі 2 510 грн. 98 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка талановитого сільського юнацтва ім. Т.Г. Шевченка" (49000, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Заводська, будинок 9; ідентифікаційний код 36276256) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50; ідентифікаційний код 14360570) 57 686 грн. 35 коп. - заборгованості за кредитом, 51 542 грн. 64 коп. - процентів за користування кредитом, 58 169 грн. 47 коп. - пені, 2 510 грн. 98 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_3