Рішення № 57623297, 11.05.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.05.16 Справа № 904/1899/16

За позовом Приватного підприємства "ТЕНЕРЕЗЗА", м. Дніпропетровськ

до Товариство з обмеженою відповідальністю "КОДАК", м. Дніпропетровськ

про повернення безпідставно набутого майна

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. № 1 від 27.08.15

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за дов. № б/н від 01.04.16

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Тенерезза» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОДАК» про стягнення грошових коштів у розмірі 8919, 36 грн., збережених без достатньої правової підстави.

Позовні вимоги мотивовані безпідставним набуттям та збереженням відповідачем грошових коштів у розмірі 8919, 36 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 11.04.2016.

07.04.2016 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки п. 2.3 договору сторонами не змінювався, тобто сума завдатку, сплачена позивачем у розмірі 17500 грн. врахована у рахунок оплати за останній місяць оренди.

Також, відповідач зазначив, що сума орендної плати в розмірі 3116, 13 грн. підлягає коректуванню, оскільки розрахунок даної суми був помилково здійснений із розрахунку заниженої орендної ставки. У зв'язку з вам, у позивача утворилася заборгованість в розмірі 270,97 грн., яку відповідач просив сплатити. Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000596 та № ОУ-0000615 за грудень 2015 року та січень 2016 року відповідно, на які посилається позивач у своєму позові, були складені помилково, про що відповідач повідомив позивача.

У судовому засіданні 11.04.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 11.05.2016.

У судовому засіданні 11.05.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.11.2014 між Приватним підприємством «Тенерезза» (далі позивач, орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОДАК» (далі відповідач, орендодавець) було укладено договір оренди нежилого приміщення № 47/А/К (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове користування (оренду) частину нежитлового приміщення загальною площею 70,0 кв.м, відмічену на схемі (додаток № 1), у ТЦ «КОДАК», розташованому за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, 3 (далі обєкт оренди).

Обєкт оренди передається орендодавцем за актом приймання-передачі для виконання орендарем ремонтно-оздоблювальних робіт за власний рахунок. Стан обєкта оренди, перелік робіт, що виконуються орендарем, регулюється додатком № 3, який є невідємною частиною цього договору (п. 1.3 договору).

Пунктами 2.1- 2.2 договору встановлено, що орендна плата за період з 01 січня 2015 року по 11 січня 2015 року не сплачується, у звязку із затратами орендаря на ремонтно-оздоблювальні роботи обєкта оренди. Розмір орендної плати за період з 12 січня 2015 року складає 16100 грн. Розмір орендної плати, за один календарний місяць оренди, починаючи з 01 лютого 2015 року, протягом 6 календарних місяців складає 16100 грн. Розмір орендної плати, за один календарний місяць, починаючи з 7 місяця оренди, та до кінця строку дії цього договору складає 17500 грн.

З моменту підписання акту приймання-передачі для проведення ремонтно-оздоблювальних робіт, орендар, щомісячно (крім орендної плати) відшкодовує орендодавцю витрати по комунальним послугам на підставі виставлених орендодавцем рахунків за тарифами, передбаченими для юридичних осіб, протягом 5-ти банківських днів з моменту їх виставлення, та відшкодовує орендодавцю експлуатаційні витрати у розмірі 16 грн. за 1 кв. м (п. 2.10-2.11 договору).

Відповідно до п. 5.3.3 договір оренди може бути припиненим, зокрема, за взаємною згодою сторін, при цьому сторона-ініціатор розірвання цього договору повинна у письмовій формі повідомити іншу сторону не менше ніж за два календарних місяця до передбаченої дати розірвання, у такому випадку завдаток, сплачений орендарем, зараховується у порядку, передбаченому п. 2.3 цього договору.

Договір оренди вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Строк оренди рахується з моменту підписання акту про відкриття обєкту оренди для відвідувачів та діє до 31 грудня 2016 з правом продовження на новий строк (п. 5.1 договору).

29.12.2014 сторони уклали дві додаткові угоди №№ 1, 2 до договору, якими було змінено розмір орендної плати та розмір відшкодування експлуатаційних витрат, а саме : розмір орендної плати з 01.01.2015 по 31.03.2015 12880 грн.; розмір орендної плати з 01.04.2015 9800 грн.; розмір експлуатаційних витрат з 01.09.2015 20 грн. за 1 кв. м орендованої площі; вартість опалення/кондиціювання з 01.01.2015 25 грн. за 1 кв. м орендованої площі; вартість опалення/кондиціювання з 01.07.2015 30 грн. за 1кв. м орендованої площі (арк. с. 13-14).

01.01.2015 відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне користування обєкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі, підписаним обома сторонами (арк. с. 12).

22.10.2015 позивач звернувся до відповідача з листом вих.№ 139, в якому повідомив про дострокове припинення договору від 20.11.2014 № 47/А/К оренди нежитлового приміщення з 06 січня 2016 року (арк. с. 15). Даний лист отриманий відповідачем 06.11.2015, про що міститься відповідна відмітка на примірнику вищевказаного листа.

06.01.2016 сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі, яким позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення загальною площею 70 кв. м, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, 3. Також, у даному акті сторони погодили, що обєкт оренди знаходиться у справному стані, придатному до експлуатації. Претензій сторони одна до одної не мають (арк. с. 16).

27.01.2016 позивач звернуся до відповідача з листом вих.№ 005, в якому зазначив, що станом на 06.01.2016 мала місце переплата за оренду приміщення у сумі 8919, 36 грн., звязку з чим просив відповідача у семиденний строк повернути переплату на поточний рахунок ПП «Тенерезза» (арк. с. 18).

У відповідь на вищевказаний лист відповідач направив на адресу позивача лист від 29.01.2016 вих.№ 13, в якому зазначив, що сума орендної плати за період з 01 січня по 06 січня 2016 року включно, у розмірі 3116, 13 грн. підлягає корегуванню, оскільки розрахунок даної суми був помилково здійснений з розрахунку заниженої орендної ставки. Згідно п. 2.3 договору, базова орендна ставка на даний період складає 17500, відповідно сума оренди за даний період складає 3387, 10 грн. У звязку з чим відповідач просив позивача виконати фінансові зобовязання у розмірі 270, 97 грн. (арк. с. 19).

У звязку із зміною орендної ставки, яка була здійснена сторонами додатковими угодами №№ 1, 2 від 29.12.2014, позивач вважає, що орендна плата за останній місяць оренди складала 9800 грн., тоді як позивачем, відповідно до п. 2.3 договору, було внесено завдаток у розмірі 17500 грн., який повинен бути врахований як орендна плата за останній місяць оренди. А тому, позивач просить суд стягнути з відповідача різницю між внесеним завдатком у сумі 17500 грн., відповідно до п. 2.3 договору, та встановленим сторонами розміром орендної плати 9800 грн. за період з 01.12.2015 по 01.01.2016 у розмірі 8919, 36 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що сторонами не вносились зміни до п. 2.3 договору, на підставі якого позивачем було внесено завдаток у розмірі 17500 грн. та зараховано вищевказану суму в рахунок орендної плати за останній місяць оренди. Крім того, відповідач вказує на те, що орендна плата з 01.01.2016 по 06.01.2016 була нарахована позивачеві на підставі розміру орендної плати у сумі 9800 грн., тоді як повинна було нараховуватись на підставі орендної плати у розмірі 17500 грн., у звязку з чим у позивача перед відповідачем виникла заборгованість у сумі 270, 97 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що 22.10.2015 позивач звернувся до відповідача з листом вих.№ 139, в якому повідомив про дострокове припинення договору від 20.11.2014 № 47/А/К оренди нежитлового приміщення з 06 січня 2016 року (арк. с. 15). Даний лист отриманий відповідачем 06.11.2015, про що міститься відповідна відмітка на примірнику вищевказаного листа.

06.01.2016 сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі, яким позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення загальною площею 70 кв. м, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, 3. Також, у даному акті сторони погодили, що обєкт оренди знаходиться у справному стані, придатному до експлуатації. Претензій сторони одна до одної не мають (арк. с. 16).

За грудень місяць 2015 року вартість оренди склала 9800 грн. та за січень 2016 року (з 01.01.2016 по 06.01.2016), що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №№ ОУ-0000615, ОУ-000596, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств (арк. с. 20).

Також, відповідачем було надано позивачеві послуги з компенсації вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат за грудень 2012 року на суму 4006, 81 грн. та за січень 2016 року (з 01.01.2016 по 06.01.2016) на суму 834, 37 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №№ ОУ-0000559, ОУ-0000617 (арк. с. 21).

Оскільки договір оренди було достроково припинено 06.01.2016, то останнім місяцем оренди є період з 06.12.2015 по 06.01.2016. Саме за цей період підлягає зарахуванню, на підставі п. 2.3, п. 5.3.3 договору, у якості орендного платежу завдаток у сумі 17500 грн.

Щодо оренди нежитлового приміщення з 01.12.2015 по 06.12.2015 (6 днів), то за даний період орендна плата підлягає перерахуванню на підставі п. 2.2.4 договору оренди, виходячи з щомісячного розміру орендної плати у сумі 9800 грн., тобто, за період з 01.12.2015 по 06.12.2015 (6 днів), оренда плата складає 1896, 77 грн.

Таким чином, за період з 01.12.2015 по 06.01.2016 розмір орендної плати складає 19396, 77 грн. (17500 + 1896, 77 грн.) та компенсація витрат на комунальні та експлуатаційні послуги 4841, 18 грн. (4006, 81 грн. + 834, 37 грн.), всього 24237, 95 грн. Натомість відповідачем за вищевказаний період, згідно наданого до суду акту звірки розрахунків (арк. с. 19), нараховано 25728, 28 грн.

Тобто, різниця між фактично нарахованою відповідачем та сплаченою позивачем сумою за період з 01.12.2015 по 06.01.2016 склала 1490, 33 грн. (25728, 28 грн. 24237, 95 грн.).

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Оскільки, як встановлено судом вище, сума переплати позивача відповідачеві за період з 01.12.2015 по 06.01.2016 склала 1490, 33 грн., договір оренди від 20.11.2014 № 47/А/К достроково було припинено 06.01.2016, то грошові кошти у розмірі 1490, 33 грн. отримані відповідачем та утримуються ним безпідставно, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 8919, 36 грн. підлягає частковому задоволенню у розмірі 1490, 33 грн.

Посилання позивача на те, що сторонами додатковими угодами №№ 1, 2 до договору було змінено розмір орендної плати, зокрема, розмір орендної плати з 01.04.2015 становив 9800 грн., а тому відповідачем неправомірно зараховано завдаток у розмірі 17500 грн. у якості оплати за останній місяць оренди, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.3.3 договір оренди може бути припиненим, зокрема, за взаємною згодою сторін, при цьому сторона-ініціатор розірвання цього договору повинна у письмовій формі повідомити іншу сторону не менше ніж за два календарних місяця до передбаченої дати розірвання, у такому випадку завдаток, сплачений орендарем, зараховується у порядку, передбаченому п. 2.3 цього договору.

З матеріалі справи вбачається, що сторонами додатковими угодами №№ 1, 2 договору були внесено зміни до пунктів 2.2.3, 2.2.4, 2.12.1 договору. Натомість, жодних змін ані до п. 2.3, ані до п. 5.3.3 сторонами внесено не було. Крім того, додатковою угодою № 2 від 29.12.2014 до договору сторони погодили, що всі інші умови договору залишаються незмінними та сторони підтверджують за ними свої зобовязання (арк. с. 14).

Частиною 1 статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, зі змісту вищенаведених норм вбачається, що орендна плата та завдаток не є тотожними поняттями та мають різне правове значення.

Отже, слід дійти висновку, що розмір орендної плати, визначений п. 2.2.3 та п. 2.2.4 договору, та розмір завдатку, встановлений п. 2.3 договору, є різними видами платежу, розмір яких не залежить від один одного.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Оскільки доказів внесення сторонами змін до п. 2.3 та п. 5.3.3 договору до суду не надано, то відсутні підстави для зменшення суми завдатку, який відповідно до умов договору, зараховується у якості орендної плати за останній місяць оренди.

Наявність заборгованості у позивача перед відповідачем у розмірі 270, 97 грн. за договором оренди від 20.11.2014 № 47/А/К, на яку останні посилається у відзиві на позовну заяву, наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 230, 25 грн.

Керуючись ст. 22, 33-34, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОДАК» (49100, м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, 3; ідентифікаційний код 20263807) на користь Приватного підприємства «Тенерезза» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Артема, 91; ідентифікаційний код 38300573) грошові кошти у сумі 1490, 33 грн. та 230, 25 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12.05.2016

Суддя ОСОБА_3