Ухвала суду № 57623076, 12.05.2016, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 12.05.2016

Справа № 320/6813/15-ц

(2-п/320/47/16)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«12» травня 2016 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Кучеренко Н.В.

при секретарі Левандовській О.М.

за участю представника заявника ОСОБА_1

представника заінтересованої особи адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення в квартиру, за участю третьої особи ОСОБА_5,

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Мелітопольського міськрайоного суду Запорізької області від 18 січня 2016 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення в квартиру, за участю третьої особи ОСОБА_5 задоволено повністю. Зобовязано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_4 перешкод у користуванні квартирою № 2 в будинку № 65 по вул. Кірова в м. Мелітополь Запорізької області, зобовязавши ОСОБА_3 надати ОСОБА_4 ключі від даної квартири. Вселено ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_3, (РНОКПП НОМЕР_1), на користь ОСОБА_4, (РНОКПП НОМЕР_2), витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 (двісті сорок три) гривень 60 копійок.

29 квітня 2016 року ОСОБА_3 звернулась до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з заявою, в якій просить скасувати заочне рішення від 18 січня 2016 року по зазначеній справі, посилаючись на те, що про розгляд вказаної справи 18 січня 2016 року їй не було відомо, вона не отримувала судову повістку, оскільки перебувала за межами міста. Крім того, судом не було взято до уваги, при наявності зареєстрованих у спірній квартирі осіб, в тому числі неповнолітньої дитини, положення ч.ч. 2,3 ст. 50 ЖК України щодо недопущення при наданні жилих приміщень заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев'ять років, крім подружжя, а також заселення квартири, збудованої для однієї сім'ї, двома і більше сім'ями або двома і більше одинокими особами, за винятком випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 54 цього Кодексу.

Представник заявника ОСОБА_3 та заінтересована особа ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримали заяву, просили задовольнити в повному обсязі.

Заінтересована особа ОСОБА_4 та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви, просили відмовити в її задоволенні, оскільки ОСОБА_3 та її представник були обізнані про слухання справи, однак в судове засідання не зявились, крім того вони зявлялись до суду по іншим цивільним справам, в яких ОСОБА_3 є стороною, отже дані обставини свідчать лише по небажання зявлятись в судове засідання по даній справі. Крім того, доказів, на які посилається заявник, як на підставу перегляду заочного рішення, не мають істотного значення для правильного вирішення справи, та взагалі не стосуються підстави та предмету спору.

Суд, вислухавши доводи заяви, пояснення заінтересованих осіб та їх представників, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що заява про скасування заочного рішення задоволенню не підлягає за наступних підстав.

У відповідності до ч.3 ст. 231 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою; 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Відповідно до ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Оцінюючи доводи, наведені на обґрунтування заяви в якості підстав для скасування заочного рішення, суд виходить з наступного:

Згідно листа Верховного Суду України від 27.09.2010 року, направленого на імя голів Апеляційного суду АРК, областей міст Києва та Севастополя, ч.1 ст. 224 ЦК України урегульовує питання ухвалення заочного рішення. При цьому, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату судового засідання не зявився до суду та від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або повідомлені ним причини визнані неповажними, незалежно від того це його перша чи повторна неявка, суд має право на ухвалення заочного рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Частиною 4 ст. 169 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки відповідача, повідомленого про дату судового засідання, тобто незалежно від поважності причин його неявки, навіть якщо вони є поважними, суд на підставі наявних у справі доказів вирішує справу (постановляє заочне рішення).

Судом встановлено, що про перебування вищевказаної цивільної справи в провадженні суді та про призначення її до розгляду ОСОБА_3 була обізнана та зявлялась в судові засідання, крім того нею надавались письмові заперечення на позов, відповідно до яких вона висловила свою правову позицію щодо позовних вимог. До того ж, за клопотанням ОСОБА_3 суд декілька разів задовольняв її клопотання про відкладення слухання справи. В подальшому на адресу ОСОБА_3 та її представника були направлені судові виклики, однак на адресу суду повернулись конверти з судовими викликами, з помітками: «Причина повернення, за закінчення терміну зберігання», що свідчить про їх небажання отримувати виклики до суду.

Судом було враховано, для уникнення зловживань з боку учасників процесу з метою затягування судового розгляду суд повинен активно сприяти забезпеченню пришвидшення судового розгляду, додержуючись при цьому неупередженості та процесуальних прав сторін.

Отже, суд визнав неявку відповідача ОСОБА_3, її представника ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_5 неповажною, невиправданою та розглянув справу за їх відсутності, ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. При винесенні рішення судом були враховані раніше дані пояснення відповідача та третьої особи в судових засіданнях.

Крім того, іншою підставою для скасування заочного рішення, відповідно до ст. 232 ЦПК України є зазначення доказів, на які посилається заявник, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Однак, ОСОБА_3 в заяві про скасування заочного рішення не було зазначено жодних доказів, які б мали істотне значення для вирішення справи, а вказані посилання на докази, є підставою для перегляду (оскарження) судового рішення апеляційною інстанцією, а не підставою для перегляду заочного рішення.

Таким чином, для задоволення заяви про скасування заочного рішення суд не вбачає достатніх підстав, передбачених законодавством, які б підтверджувалися належними, достатніми та допустимими доказами у справі, тому суд вважає необхідним заяву про скасування заочного рішення суду залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 224-232 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення в квартиру, за участю третьої особи ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Ухвала набирає чинності негайно та оскарженню не підлягає.

Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у справі № 320/6813/15-ц від 18 січня 2016 року можливо оскаржити до апеляційного суду Запорізької області в загальному порядку.

Суддя: Н.В.Кучеренко