Рішення № 57622157, 21.04.2016, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/3022/13-ц

Провадження № 2/211/33/16

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2016 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Бардін О. С.

при секретарі Мариненко Е.П., Зоріній С.М.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2

за участю: позивача ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_4

відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6

представника відповідача ОСОБА_7

за відсутності: представника відділу громадянства

представника ТОВ «Житлосервіс КР»

представника відділу державної реєстрації

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_8, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Довгинцівського РВ Криворізького міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ «Житлосервіс КР», відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції в Дніпропетровській області про визнання недійсними свідоцтва про право власності на житло, договору дарування, скасування державної реєстрації правочину та реєстрації відповідача, про вселення та визначення порядку користування жилим приміщенням,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до суду 24 травня 2013 року з позовом про визнання ОСОБА_9 втратившою право користування житлом, вказавши, що він зареєстрований та є головним наймачем житлової квартири АДРЕСА_1. Квартира була надана в користування йому та членам його сімї: дружині та доньці відповідачці ОСОБА_9

З 1999 року дружина та донька не мешкають в квартирі. Дружина знялася з реєстраційного обліку, а донька залишилася зареєстрованою, оскільки на той час була неповнолітньою. З часу припинення її проживання в квартирі та досягнення нею повноліття в 2008 році донька не робила спроб вселення в квартиру та на даний час проживає разом з матірю на території Російської Федерації. Адреса фактичного місця проживання відповідачки йому не відома, жодних витрат на утримання житла вона не несе, тому він змушений самостійно сплачувати всі комунальні платежі, які нараховуються на відповідачку.

Позивач просив на підставі ст.ст. 71,72 ЖК України визнати ОСОБА_9 такою, що втратила право користування квартирою № 40 в будинку № 38 по вул. Лісового в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в звязку з чим зняти її з реєстраційного обліку в даній житловій квартирі (т.1 а.с. 2-3).

30 березня 2015 року та 18 грудня 2015 року ОСОБА_3 позов уточнив, вказавши, що на час ухвалення рішення 12 лютого 2008 року, яким визнано матір відповідачки такою, що втратила право користування спірною квартирою, донька ОСОБА_9, якій на той час було 17 років, обрала місце проживання матері, постійно проживала з нею з 28.10.2000 р., що підтверджується матеріалами справи про стягнення з нього аліментів на утримання повнолітньої доньки на період навчання. Згідно судових рішень по даній справі він сплачував аліменти на утримання доньки з 02.12.2008 р. по 01.07.2012 р.

14 лютого 2009 року відповідачці ОСОБА_3 (після одруження ОСОБА_8) О.В. він надав ключі від квартири АДРЕСА_2, про що вона власноруч написала розписку, оригінал якої знаходиться в справі № 2-1997/2010 р., після чого відповідачка відразу ж привезла у квартиру розкладне ліжко та розкладний стілець. Проте у квартирі вона не мешкала, оскільки проживала у своєї матері за адресою: мкрн. Сонячний, 53/116 у м. Кривому Розі.

У травні 2010 року він зі своєю дружиною ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_9 втратившою право користування спірною квартирою, однак рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2011 року скасовано рішення Довгинцівського районного суду від 10.09.2010р., винесено нове рішення, яким їм було відмовлено у задоволенні вимог.

04 серпня 2012 року шлюб з ОСОБА_10 було розірвано, однак вона ще до розірвання шлюбу, у липні 2012 року виселилася із спірної квартири. В період з травня 2012 року по жовтень 2013 року він мешкав у своєї майбутньої дружини ОСОБА_11 При святкуванні його дня народження, куди була запрошена і донька, остання дізналася, що він розірвав шлюб з ОСОБА_10 та не проживає у своїй квартирі. 16 листопада 2012 року він уклав повторно шлюб з ОСОБА_11, вони зробили частково ремонт у його квартирі та у жовтні 2013 року переїхали до квартири АДРЕСА_3. Він систематично та в повному обємі сплачував комунальні послуги.

Після ухвалення 19 січня 2011 року апеляційним судом Дніпропетровської області рішення та до подачі ним цього позову, відповідачка не виявляла намірів щодо проживання у спірній квартирі, не сплачувала за житлово-комунальні послуги. Крім того, в травні 2012 року відповідачка разом зі своїм майбутнім чоловіком ОСОБА_12 зявилися до спірної квартири та донька забрала свої речі розкладне ліжко та розкладний стілець. Ця обставина підтверджується також поясненнями самої відповідачки у її зустрічній позовній заяві від 05.12.2014 р.

Тому позивач просить визнати ОСОБА_8 такою, що втратила право користування квартирою № 40 в будинку № 38 по вул. Лісового в м. Кривому Розі з 20 січня 2011 року (том 1 а.с. 169-174, том 2 а.с. 1-3).

25 червня 2014 року ОСОБА_9 звернулася до суду з зустрічним позовом про вселення та визначення порядку користування квартирою, вказавши, що її батьку дійсно на підставі рішення РВК м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.05.1993 р. було видано ордер на житло № 48/59 квартиру АДРЕСА_4 на склад сімї: дружина ОСОБА_13 та донька ОСОБА_9.

Через те, що сімя батьків розпалася, її мати виїхала до іншого місця проживання і 2008 року на підставі рішення суду (ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.02.2008 р.) її було визнано такою, що втратила право користування спірною квартирою.

Вона в цей час проживала з матірю. Оскільки батько одружився, створив нову родину та категорично заперечував щодо її проживання в квартирі, він зі своєю новою дружиною ОСОБА_10 звернулися до суду з позовом про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Так як на момент вселення та реєстрації (04.03.2008 р.) в спірній квартирі дружини батька ОСОБА_10 вона була неповнолітньою, а її мати як законний представник її інтересів згоди на вселення ОСОБА_10 не надавала, суд прийшов до висновку, що таким чином ОСОБА_10 перешкоджала їй користуватися спірною квартирою та встановив, що вона не користувалася житловим приміщенням з листопада 2008 року з поважних причин, а в задоволенні позову ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про визнання її втратившою право користування квартирою відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.04.2011 р. рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.01.2011 р. залишено без змін.

Однак після цього ставлення батька до неї погіршилося, в квартиру ні він, ні його дружина ОСОБА_10 її не пускали взагалі. Після розлучення в 2012 році з ОСОБА_10 батько тимчасово проживав в квартирі іншої жінки, однак ключі їй не надав, мотивуючи це тим, що дублікату ключа у нього немає, а проживати в квартирі не можливо, оскільки ОСОБА_10 вивезла звідти майже всі речі та демонтувала унітаз.

Восени 2012 року ОСОБА_3 знову одружився та до квартири, де він почав проживати з новою дружиною, її знову не пускав, чи зареєстрована там нова дружина батька їй не відомо, однак вона такої згоди не надавала. В квартирі залишилися її особисті речі: постільна білизна, кухонний посуд, особисті речі. Періодично по мірі можливості вона оплачувала комунальні послуги.

ОСОБА_9 просить вселити її до квартири АДРЕСА_5 та встановити порядок користування квартирою, виділити їй в користування кімнату площею 12,70 кв.м., ОСОБА_3 кімнату площею 17,30 кв.м. з балконом, кухню, коридор, ванну кімнату та туалет залишити в загальному користуванні, зобовязати ТОВ «Житло сервіс-КР» розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до встановленого порядку користування квартирою (т.1 а.с. 68-71).

08 грудня 2014 року ОСОБА_9 зустрічний позов доповнила, вказавши, що під час розгляду справи в суді вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_12 та змінила прізвище з ОСОБА_9 на ОСОБА_12. Відповідач ОСОБА_9 В,О. в своїх запереченнях повідомив, що 03.09.2013р. він зареєстрував свою дружину ОСОБА_6 у своїй квартирі, приватизував квартиру відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» та 24 лютого 2014 року подарував квартиру своїй наступній дружині ОСОБА_6, що підтверджено договором дарування, укладеним 24 лютого 2014 р. та засвідченим приватним нотаріусом. Згідно вказаного договору, ОСОБА_3 подарував належну йому ? частку квартири, яка належала йому на підставі свідоцтва № 543 про право власності на житло, яке видано 21 січня 2014 року органом приватизації виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради на підставі рішення виконкому за № 37 від 15.01.2014 р. Тобто квартира була приватизована батьком разом з новою дружиною. Реєстрація права власності на ? частку квартири у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена 07.02.2014 р. державним реєстратором реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції. Однак в спірній квартирі вона була зареєстрована постійно, без будь-яких обмежень. Заочним рішенням суду від 27 червня 2013 року вона була визнана такою, що втратила право користування квартирою. Однак ухвалою від 30 грудня 2013 року заочне рішення скасовано.

Письмову згоду на вселення та реєстрацію нової дружини батька вона не надавала, ОСОБА_3 було без її згоди зареєстровано свою дружину. Крім того, він приховав всі дії щодо приватизації квартири та дарування частки квартири, що підтверджується матеріалами справи: впродовж слухання справи відповідач ніде не зазначив, що зареєстрував нову дружину та приватизував квартиру.

Тому вона просить скасувати реєстрацію за адресою квартира АДРЕСА_6 ОСОБА_6; скасувати рішення органу приватизації виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради № 37 від 15.01.2014 р. про приватизацію квартири АДРЕСА_7; визнати недійсним свідоцтво № 543 про право власності на житло від 21.01.2014 р. на квартиру АДРЕСА_8 в рівних частках по ? на імя ОСОБА_3 та ОСОБА_6; скасувати державну реєстрацію спільної власності по ? частині спірної квартири зареєстровану згідно свідоцтва № 543 від 21.01.2014 р. на право власності на житло. Визнати недійсним договір дарування від 24.02.2014 р. посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_14, відповідно до якого ОСОБА_3 подарував ? частку квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_9О, та скасувати державну реєстрацію права власності на ? частку вказаної квартири за ОСОБА_6, зареєстровану згідно договору дарування від 24.02.2012 р. (т.1 а.с. 127-128).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 на заявлених вимогах наполягав, просив задовольнити позов в повному обсязі, зустрічний позов не визнав.

Представник позивача ОСОБА_4 на задоволенні вимог наполягала з підстав, викладених в уточному позові, зустрічний позов не визнала.

Відповідач ОСОБА_8 заявлені вимоги ОСОБА_3 не визнала, на задоволенні зустрічних вимог наполягала.

Представник відповідача ОСОБА_7 заявлені вимоги ОСОБА_3 не визнала, на задоволенні зустрічних вимог наполягала.

Відповідач ОСОБА_6 заявлені до неї зустрічні вимоги ОСОБА_8 не визнала та пояснила, що ОСОБА_3 її чоловік, живуть вони з травня 2012 року, в квартирі по вул. Лісового зареєструвалась вона в листопаді 2013 року, а живуть вони в цій квартирі з жовтня 2013 року. До цього проживали в квартирі по вул. Мусоргського. Переїхали в порожню квартиру. В грудні 2013 року подали заяву на приватизацію, а в січні 2014 року отримали свідоцтво про право власності. В лютому чоловік подарував їй свою частку в квартирі. Дочка його була на дні народженні у вересні 2012 року. Коли вони з чоловіком заселялися в квартиру по вул. Лісового, то речей його доньки в квартирі не було, інших речей там теж не було. Там стояли кухонний стіл та 2 стільці. Отримував квартирі чоловік з сімєю, після приватизації він подарував їй свою частку.

Представник виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що на час приватизації спірної квартири виконкому не було відомо про те, що йде спір, справа розглядається судом. Для приватизації квартири необхідно надати передбачені законом документи, які ОСОБА_3 були надані.

Представник Довгинцівського РВ у місті Кривому Розі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області в судове засідання не зявився, до суду надійшов відгук про слухання справи у відсутність представника згідно норм чинного законодавства та прийняття законного рішення.

Представник ТзОВ «Житлосервіс-КР» в судове засідання не зявився, про дату слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції в Дніпропетровській області в судове засідання не зявився, про дату слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Вислухавши сторони, представників сторін, свідків, дослідивши матеріали цієї справи та справ № 2-14/07 і 2-1997/10, суд вважає, що в позові ОСОБА_3 необхідно відмовити повністю, позов ОСОБА_8 підлягає задоволенню частково.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі ордеру на житлове приміщення № 48/59, виданого згідно рішення райвиконкому № 176 від 10.05.1993 р., ОСОБА_3 та членам його сімї: дружині ОСОБА_13 та доньці ОСОБА_9, надано в користування квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 8 копія ордеру).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.02.2008р. скасовано рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 14.05.2007р., частково задоволено позов ОСОБА_3, визнано ОСОБА_13 такою, що втратила право користування жилим приміщенням в квартирі по вул. Лісового, 38/40 (справа № 2-14/07 а.с.241-247).

Згідно довідки Криворізької обєднаної міської довідково-інформаційної служби, станом на 14.01.2013 р. в квартирі АДРЕСА_9 зареєстровані наймач ОСОБА_3 та його донька ОСОБА_9 (а.с. 5 довідка).

Заочним рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 27 червня 2013 року визнано ОСОБА_9 такою, що втратила право користування жилим приміщенням квартирою № 40 в будинку № 38 по вул. Лісового в м. Кривому Розі, що є підставою для зняття її з реєстраційного обліку за цією адресою (а.с. 19).

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 грудня 2013 року заяву ОСОБА_9 про перегляд заочного рішення задоволено, скасовано заочне рішення від 27 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_9 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням (а.с. 39).

Згідно довідки Криворізької обєднаної міської довідково-інформаційної служби, станом на 05.02.2014 р. в квартирі АДРЕСА_9 зареєстровані власник ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_6 (а.с. 86 копія довідки).

Тобто ОСОБА_3 на підставі заочного рішення суду від 27.06.2013р. зняв доньку з реєстраційного обліку і зареєстрував в квартирі свою нову дружину - ОСОБА_6

Відповідно до ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'їза ними зберігається жиле приміщенняпротягом шести місяців.

В пункті 10 постанови № 2 від 12.04.1985р. "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що У справах про визнання наймача або члена його сім'ї

таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК),

необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад

встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у

відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок

неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може

продовжити пропущений строк.

Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів

сім'ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу

площу. Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів

сім'ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних

причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу

площу. Коли в жилому приміщенні не залишалися члени сім'ї особи,

яка була відсутня, його повернення в це приміщення до часу

розгляду спору в суді є істотною обставиною, але вона не може бути

безспірною підставою до відмови в позові, а повинна оцінюватись у

сукупності з іншими обставинами.

Наявність рішення суду про право громадянина користуватися

жилим приміщенням не є перешкодою до розгляду і задоволення позову

про визнання його таким, що втратив це право з мотивів, що після

набрання рішенням законної сили або після його виконання він був

відсутнім понад шість місяців, у тому числі і в тих випадках, коли

строк для виконання рішення не скінчився.

Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад

встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих

мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення,

обмін, поділ жилого приміщення тощо).

ОСОБА_3 просить визнати ОСОБА_8 такою, що втратила право користування жилим приміщенням в спірній квартирі з 20.01.2011р. Але при цьому він пояснив, до з 2012р. до жовтня 2013р. в квартирі ніхто не проживав, так як там не було умов для проживання. Його друга дружина ОСОБА_13, з якою в нього сім'я розпалася, вивезла з квартири меблі, порізала на підлозі лінолеум, порвала шпалери на стінах, зняла в туалеті унітаз.

Вказані обставини підтвердили відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_6, свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_12

Так, свідок ОСОБА_16 пояснила, що вона є донькою ОСОБА_6, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_3 знає з травня 2012 року, він став проживати з її матірю в жовтні 2013 р. Спочатку вони жили по вул. Мусоргського, а в квартирі по вул. Лісового робили ремонт. Його дочку ОСОБА_19 вона бачила на його дні народженні та на його весіллі з її матірю. У ОСОБА_6 були ключі від квартири, але вона в квартиру не приходила, за 2 роки вона ОСОБА_9 ні разу не бачила.

Свідок ОСОБА_20 пояснила, що ОСОБА_3 з донькою спілкується, вона бачила її три рази. Його дружина ОСОБА_13 жила з ним до літа 2012 року. Вона знала і другу дружину ОСОБА_3, вона проживала по вул. Лісового, виїхала з квартири зі скандалом, лінолеум зняла.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що позивач є її братом. Він отримав квартиру, жив там з дружиною ОСОБА_13 та дочкою, яка пішла від нього з дочкою. Він одружився другий раз, друга жінка жила в квартирі до 2012 року, коли вона виселилась, забравши з квартири все, то ОСОБА_3 став проживати по вул. Мусоргського у теперішньої жінки, в квартирі по вул. Лісового брат робив ремонт. ОСОБА_21 була на дні народженні батька 08 вересня 2012 року та на реєстрації шлюбу з третьою дружиною, вона знала, що батько розійшовся з другою дружиною. День народження тоді відмічали в кафе.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що ОСОБА_8 його дружина, вони одружені з 15.03.2015 р., знайомі з 2005-2006 р.р. Він знає, що її батько хоче її виписати з квартири, однак він не може зареєструвати дружину, так як це квартира матері та знаходиться в іпотеці. Вони з дружиною винаймають квартиру з 2013 року. ОСОБА_19 закінчила ВУЗ в 2014 році, потім працювала в магазині «АТБ-маркет». Вона з батьком мирилися, потім сварилися, вона була на дні народженні у батька, на їх реєстрації шлюбу з новою дружиною. Він з дружиною приїжджали в ту квартиру, вона була в жахливому стані: шпалери зідрані, лінолеум порізаний, вимикачів не було. ОСОБА_3 пояснив, що все це повязано з розлученням з попередньою дружиною Потім вони приїжджали ще раз, але там були нові замки, в телефонній розмові батько сказав ОСОБА_8, що вона ніхто.

Також в судовому засіданні була допитана в якості свідка ОСОБА_13 яка пояснила, що вона мати ОСОБА_9 та колишня дружина ОСОБА_3 Коли вона пішла від ОСОБА_3, їх доньці було 9 років. Дочка пару разів ходила ночувати до батька. Коли він почав жити з ОСОБА_13, другою дружиною, донька до них ходила, але приходила звідти засмучена. Восени 2012 року він сказав їй, що розійшовся з другою дружиною, донька прийшла в квартиру, ключі підійшли, в квартирі нічого не було. Через півроку донька знову прийшла в квартиру, однак ключі не підійшли, ОСОБА_3 їй відповів, що їй ключі не потрібні. Речі доньки були складені в пакет та виставлені на балконі. Їй сказали, щоб вона зверталася у виконавчу службу.

Свідок ОСОБА_22 суду пояснила, що живе на одному поверсі з позивачем з 1994 р., є сусідкою ОСОБА_3 та знає їх товаришували та спілкувалися з ними. ОСОБА_19 не проживає в квартирі, стосовно заміни замків вона не знає. Не проживає в цій квартирі перша дружина з донькою ОСОБА_9 дуже давно, ОСОБА_9 була ще дитиною, коли вони виїхали. На спільних дверях замки не змінювались.

Таким чином, суд вважає встановленим, що проживати в спірній квартирі ОСОБА_8 не могла, так як перешкодою було проживання в квартирі другої дружини батька, потім не дозволяли умови, а згодом, після третього шлюбу батько чиним їй перешкоди у користуванні квартирою.

Рішенням виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради від 15.01.2014 р. «Про приватизацію квартири АДРЕСА_10, передано двокімнатну квартиру № 40 загальною площею 52,70 кв.м. житловою площею 30,0 кв.м. у будинку № 38 по вул. Лісового у приватну спільну часткову власність у рівних частках по ? кожному ОСОБА_3 як квартиронаймачу та ОСОБА_6 як дружині квартиронаймача (а.с. 111 копія рішення) на підставі заяви ОСОБА_3 від 19.12.2013 р. (а.с. 112 копія заяви).

Приватизація квартири є незаконною, так як відбулася вже після скасування 30.12.2013р. заочного рішення суду від 27.06.2013р., а тому ОСОБА_8 мала право на користування, а відповідно і на приватизацію квартири, а реєстрація ОСОБА_6 в спірній квартирі була незаконною, так як відбулася без згоди ОСОБА_8

Відповідно до частини 2 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передача квартир (будинків), житлових приміщень у

гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність

за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно

мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у

гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими

зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням

уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у

гуртожитку.

Приватизвція квартири відбулася без згоди ОСОБА_8, яка на той час не була позбавлена права на користування жилим приміщенням в квартирі.

При цьому суд враховує те, що ОСОБА_3 було відомо про скасування заочного рішення (а.с.35,36 - розписка, заява), але цей факт він приховав при проведені приватизації.

Згідно договору дарування від 24 лютого 2014 року, ОСОБА_3 подарував дружині ОСОБА_6 належну йому на праві приватної спільної часткової власності ? частку квартири АДРЕСА_1, яка належала йому на підставі свідоцтва № 543 про право власності на житло, видане 21 січня 2014 року органом приватизації виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради м. Кривого Рогу на підставі рішення виконкому за № 37 від 15.01.2014 р. (а.с. 81-84 копія договору з витягами).

Вказаний крок по даруванню своєї частки квартири на ім'я дружини судом розцінюється як бажання ОСОБА_3 усунути ОСОБА_8 від права на користування квартирою, на її приватизацію.

ОСОБА_3 намагався і раніше позбавити доньку права на користування житлом в спірній квартирі. 21.05.2010р. він разом з ОСОБА_10 звертався до суду з позовом про позбавлення її права користування жилим приміщенням (а.с.3-5 справи № 2-1997/10 - позовна заява). Рішенням суду від 10.09.2010р. його позов було задоволено (а.с.41 справи № 2-1997/10 - рішення суду). Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.01.2011р. рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 10.09.2010р. скасовано, винесено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено (а.с.89 справи № 2-1997/10 - рішення). Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.04.2011р.касаційна скарга ОСОБА_3 та ОСОБА_10 відхилена (а.с.108 справи № 2-1997/10 - рішення).

Відповідно до частини 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Договір дарування суперечить Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", так як приватизація спірної квартири була проведеня з порушенням законодавства.

Так як судом визнається незаконною приватизація квартири, то є незаконним і договір дарування частини квартири ОСОБА_3 ОСОБА_6

Позивач не посилається на частину 5 ст.203 ЦК України, відповідно до якої правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Але на думку суду договір дарування суперечить і цій нормі права, так як наміром ОСОБА_3 було не дарування частки квартири своїй дружині, а саме усунунення ОСОБА_8 від права на користування квартирою, на її приватизацію.

Відповідно до частини 1 ст.216 ЦК України уразі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_8 підлягають задоволенню крім вимоги про зобов'язання ТОВ "Житлосервіс КР" розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, так як така вимога є зайвою. Рішення суду про встановлення порядку користування квартирою є підставою для відкриття особових рахунків користувачів квартирою.

Керуючись ст.ст.9,64,71,72,104 ЖК України, 203,215,216 ЦК України, ст.ст.10,60,88,212 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

в позові ОСОБА_3 відмовити повністю.

Позов ОСОБА_8 задовольнити частково.

Скасувати реєстрацію ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Лісового, 38/40.

Скасувати рішення органу приватизації виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради № 37 від 15 січня 2014р. про приватизацію квартири за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Лісового, 38/40.

Визнати недійсним свідоцтво № 543 про право власності на житло від 21 січня 2014р. на квартиру АДРЕСА_11 в рівних частинах по 1/2 на імя ОСОБА_3 та ОСОБА_6.

Скасувати державну реєстрацію спільної власності по 1/2 частини квартиру АДРЕСА_11 на ОСОБА_3 та ОСОБА_6, зареєстровану згідно свідоцтво № 543 про право власності на житло від 21 січня 2014р.

Визнати недійсним договір дарування від 24 лютого 2014р., посвідчений нотаріусом Криворізького нотаріального округу ОСОБА_14, згідно якому ОСОБА_3 подарував ОСОБА_6 1/2 частини квартири АДРЕСА_11.

Скасувати державну реєстрацію права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_11 за ОСОБА_6, зареєстровану згідно договору дарування від 24.02.2014р., посвідченого нотаріусом Криворізького нотаріального округу ОСОБА_14, індексний номер 11141600 від 24.02.2014р.

Вселити ОСОБА_8 в квартиру АДРЕСА_11.

Встановити порядок користування квартирою № 40 в будинку № 38 по вул.Лісового в м. Кривому Розі, виділивши в користування ОСОБА_8 жилу кімнату площею 12,70 кв.м., ОСОБА_3 жилу кімнату площею 17,30 кв.м. з балконом, залишивши в загальному користуванні кухню, коридор, ванну кімнату, туалет.

В іншій частині в позові відмовити

На рішення може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: ОСОБА_23