Вирок № 57620375, 11.05.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/8115/15-к

Провадження №1-кп/265/121/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді - Мельник І.Г.,

за участю секретарів Ждановій І.О., Цепи К.С., Бобильовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який має вищу освіту, не працюючого, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5, мешкає смт. Ялта Перштравневого району Донецької області вулиця Нахімова, будинок 62, в скоєні злочину передбаченого ст. 122 ч.1 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Кузьменко Р.А.

потерпілого ОСОБА_4

представника потерпілого адвоката ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

11 вересня 2015 року близько 07.00 години, ОСОБА_1, знаходячись біля території «Ранкового ринку» з боку лісосмуги по вулиці Азовстальській в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, у ході сварки на ґрунті особистих неприязних стосунків наніс два удари руками по голові громадянина ОСОБА_4, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синців на повіках лівого ока, саден у нижнього краю правої вушної раковини в області козелка, які призвели до гострої посттравматичної двобічної сенсоро-невральної туговухості, що у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості, які потягли за собою тривалий розлад здоровя на строк більше 21-го дня.

Таким чином, ОСОБА_1 умисно спричинив середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто, умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнав, пояснив, що 11 вересня 2015 року приблизно о 07.00 годин він разом з дружиною та неповнолітнім сином привіз м'ясо, щоб здати його на продаж. Він заїхав на ринок з боку посадки. Його дружина пішла шукати чоловіка, якому можна здати м'ясо і він почув, як потерпілий кричить на його дружину. Він підійшов до них і між ним та потерпілим виник словесний конфлікт, у ході якого вони стали висловлюватися на адресу друг на друга нецензурною лайкою. Потерпілий предявляв йому претензії щодо якості мяса. Він схопив потерпілого за фартух, той його за майстерку, але робітники ринку їх розтягнули. Його дружина відійшла розрахуватися за м'ясо, він підійшов до свого автомобіля, так як почував, що плакав його син.

Несподівано для нього заду на нього накинувся потерпілий і він вдарився головою об машину, він в свою чергу наніс потерпілому удар в обличчя в область лівого ока, від якого потерпілий впав. Пояснював, що більше ніяких ударів потерпілому не наносив, так як до них підбігли робітники ринку та розняли їх. Вказував, що у вечорі вдома його стало нудити і він на слідуючий день звернувся до лікарні.

Пояснював, що захищав свою дружину, яку в його присутності оскорбляв потерпілий. Він повністю визнає позов прокурора, що стосується позовних вимог потерпілого, то не визнає їх в повному обсязі.

Не зважаючи на заперечення своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1, на підтвердження встановлених судом обставин вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення свідчать докази, досліджені під час судового розгляду у порядку ст..94 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що до подій 11 вересня 2015 року був знайомий з обвинуваченим, так як працює на ранковому ринку продавцем мяса, а обвинувачений та його дружина привозили та здавали м'ясо на реалізацію, в тому числі і йому, неприязних стосунків між ними не було.

11 вересня 2015 року близько 07.00 годині він побачив обвинуваченого, якому став предявляти претензії щодо неякісного мяса, між ними виник конфлікт, у ході якого обвинувачений схопив його за комір одягу і став тягнути в посадку, проте їх розтягнули працівники ринку, які вишли на крик. Після конфлікту з обвинуваченим він сильно перенервував, відійшов покурити і до нього несподівано підійшов обвинувачений і став наносити удари по голові та обличчю. Від нанесених ударів він впав на землю і обвинувачений став наносити удари ногами, від яких він знепритомнів. Коли прийшов до тями, побачив, що обвинувачений намагається виїхати з ринку, він став його зупиняти, говорити, що викликав міліцію, однак останній поїхав.

Пояснював, що коли обвинувачений тягнув його в посадку, він казав йому, що не збирається з ним дратися, що все можливо вирішити мирним шляхом. Зазначав, що обвинувачений наніс йому удари в область голови, в ліво око, в область вуха з правої сторони, після чого він впав та втратив свідомість, але відчував, що обвинувачений наносив йому удари, коли він лежав на землі. Наполягав, що він ніяких ударів обвинуваченому не наносив.

В частині заявленого позову, вказував, що він на протязі місяця знаходився в лікарні, спочатку лікувався стаціонарно, потім на денному стаціонарі, його сім'я залишилася без годувальника, так як вони разом з дружиною працюють на ринку і всю важку роботу виконував він. Від завданих тілесних ушкоджень відчував фізичну і душевну біль, так як його побиття відбувалося на очах працівників ринку, які його знають. До теперішнього часу він відчуває головний біль, став погано чути на праве вухо, що також істотно змінило уклад його життя, в зв'язку з чим просить стягнути з обвинуваченого в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 гривень. В частині відшкодування витрат на лікування, позовні вимоги залишив без розгляду, наполягав на стягненні з обвинуваченого витрат, які він поніс за участь в кримінальному процесі адвоката, в сумі 6250 гривень.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, у вересні 2015 року в ранок приблизно 07.00 годин він вийшов з приміщення ринку на шум і побачив, що потерпілий і обвинувачений дуже голосно розмовляють між собою, потім як він зрозумів вони помирилися і розійшлись. Через деякий час він побачив, як обвинувачений декілька разів ударив потерпілого в обличчя, від чого той впав на асфальт. Коли він підбігав до них, то бачив, як обвинувачений наніс ще декілька ударів ногою в область спини потерпілого. Коли він підбіг, то став оказувати допомогу потерпілому, бачив у нього на обличчі кров.

Пояснював, що не бачив, щоб потерпілий бив обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що 11 вересня 2015 року був очевидцем, як обвинувачений наносив удари потерпілому в область обличчя. Як він памятає обвинувачений наніс потерпілому біля чотирьох ударів в обличчя, а коли той впав то декілька ударів ногою, після чого їх розтягнули. Він бачив у потерпілого на обличчі гематому та в області вуха кров.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що знає потерпілого, обвинуваченого раніше бачив, але знайомий не був. 11.09.2015 року приблизно о 07.00 годин знаходився на ринку, допомагав товаришу з товаром і побачив конфлікт між потерпілим і обвинуваченим, який стався біля автомобіля фольксваген красного кольору. Конфлікт був словесний, вони лаялися нецензурною лайкою. Він бачив, як обвинувачений схопив потерпілого за фартух, потім за майстерку та тягнув розібратися в лісопосадку, потерпілий відмовлявся. Пояснював, що вони тягали друг друга за одяг, але їх розтягнули і конфлікт між ними закінчився. Через деякий проміжок часу між ними біля автомобілю ВАЗ 2106 бежевого кольору знову почався конфлікт. Він бачив, як обвинувачений завдав потерпілому два удару правій рукою в обличчя і потерпілий впав лівою стороною на асфальт та обвинувачений став наносити йому удари ногами в область живота, після чого їх розтягнули.

Пояснював, що бачив у потерпілого забій біля лівого ока та з правого вуха текла кров. Ні яких тілесних ушкоджень у обвинуваченого він не бачив, він також не бачив, щоб потерпілий наносив удари обвинуваченому. Як він зрозумів конфлікт почався із неякісного мяса.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що знайома з потерпілим, так як разом працюють на ринку, обвинуваченого не знає. Вона не памятає коли саме, але з ранку вона понесла на аналіз в лабораторію м'ясо та почула крики і побачила, що потерпілий знаходиться на землі, а обвинувачений наносить йому удари ногою, куди конкретно, вона пояснити не може. Всі ці події сталися біля автомобіля. Вона бачила, як обвинуваченого і потерпілого розтягли працівники ринку, у потерпілого вона бачила на обличчі кров. Від працівників ринку вона дізналася, що конфлікт між ними виник із за неякісного мяса, і в той ранок конфлікт між ними був двічі, але в перший раз вони тільки зчепилися між собою і їх розняли, а в другий почалася бійка. Вказувала, що не бачила, при яких обставинах потерпілий опинився на землі.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що обвинувачений по справі її чоловік, потерпілого вона знає, так як здавала йому м'ясо на реалізацію. Дійсно потерпілий предявляв їй претензії стосовно якості мяса, і 11.09.2015 року коли вони зустрінулися, то потерпілий почав висловлюватися на її адресу нецензурною лайкою. За неї заступився її чоловік, обвинувачений по справі. Вона намагалася згладити конфлікт, але обвинувачений і потерпілий зчепилися між собою, їх розняли. Вона пішла зважувати м'ясо і почула крики, що обвинувачений і потерпілий подрались, коли вийшла, то побачила чоловіка, який стояв біля машини, а потерпілий тримався руками за обличчя і сидів на присядки. Пояснювала, що бачила у потерпілого на обличчі синець, а у чоловіка садни на шиї та гематому на голові заду.

З ринку вони уїхали зразу після бійки, однак в лікарню звернулися тільки на слідуючий день, і чоловіка поклали в лікарню зі струсом головного мозку. Пояснювала, що бійки між обвинуваченим і потерпілим не бачила. Вказувала, що потерпілий перший спровокував конфлікт, а чоловік захищав її та сина.

Не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 свою вину не визнав, його вина в причинені середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 підтверджується наданими стороною обвинувачення доказами, щодо яких учасники кримінального провадження зауважень не висловили. Такими доказами є:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015050790002693 від 11.09.2015 року, в якому зазначено, що 11.09.2015 року надійшла заява потерпілого ОСОБА_4 про спричинення йому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень 11.09.2015 року приблизно о 07.00 годині біля території «Ранкового ринку» зі сторони посадки по вулиці Азовстальській в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя;

- протокол прийняття заяви від ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення 11.09.2015 року;

- наданими з боку ОСОБА_4 фотознімками, на яких відображена локалізація спричинених йому тілесних ушкоджень;

- висновком експерта № 742 від 29.10.2015 року, відповідно до якого наявні при огляді й зверненні за медичною допомогою тілесні ушкодження у ОСОБА_4: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, синці на повіках лівого ока, садни у нижнього краю правої вушної раковини в області козелка, які призвели до гострої посттравматичної двобічної сенсоро-невральної туговухості, які могли утворилися від двох дій тупих предметів, можливо в строк і при обставинах зазначених у постанові й на які посилається ОСОБА_4 та у своєї сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості, які потягли за собою тривалий розлад здоровя на строк більш 21-го дня. Враховуючи характер та локалізацію наявних тілесних ушкоджень, експерт вважає, що в момент спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 міг бути розташований передньої поверхнею до предмету який травмує, при цьому локалізація для їх нанесення була доступна.

Суд вважає, що не заслуговує до уваги посилання сторони захисту на те, що допитані з боку обвинувачення свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 прямо чи побічно зацікавлені в наданні неправдивих показів по справі, так як перебувають в дружніх стосунках з потерпілим, разом працюють, спілкуються, так як по-перше, дані свідки попереджалися судом про кримінальну відповідальність та були приведені до присяги відповідно до норм діючого кримінально-процесуального законодавства, а з боку сторони захисту, окрім голослівних тверджень інших доказів про зацікавленість даних свідків суду не надано, по-друге, покази даних свідків є послідовними, логічними та узгоджуються не тільки між собою, а також і з показами потерпілого ОСОБА_4 та підтверджуються письмовими доказами, а саме висновком судово-медичної експертизи, тому у суду не має сумнівів в їх достовірності.

Суд критично ставиться до показів обвинуваченого, що саме потерпілий перший почав конфлікт та став оскорбляти його дружину, висловлюватися на її адресу нецензурною лайкою, а коли він став її захищати несподівано для нього накинувся на нього та став наносити удари, він же тільки один раз вдарив потерпілого, оскільки вони суперечать сукупності досліджених доказів, а саме показам потерпілого, свідків, і не узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження. Наведені покази обвинуваченого суд оцінює критично.

Щодо показів дружини обвинуваченого свідка ОСОБА_11, то вона взагалі не була очевидцем спричинення тілесних ушкоджень, а бачила тільки їх наслідки.

Щодо надання з боку сторони захисту в якості письмового доказу судово-медичної експертизи про спричинення легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоровя обвинуваченому, то згідно висновку експертизи для його проведення експерту були надані данні огляду ОСОБА_1, протоколи допиту його малолітнього сина ОСОБА_2 і протокол допиту самого ОСОБА_1

Так, малолітній ОСОБА_2 взагалі не був допитаний у ході судового слідства, що стосується показів обвинуваченого ОСОБА_1, то у судовому засіданні він взагалі не вказував, що потерпілий обома руками схопив його за воріт майстерки і стискав його шию, в результаті йому важко було дихати, чим спричинив йому тілесні ушкодження в області шиї. Щодо інших тілесних ушкоджень, які знайшли своє відображення у висновку експерта, то обвинувачений у судовому засіданні взагалі не навів механізм їх отримання. Більш того, у судовому засіданні обвинувачений зазначав, що за медичною допомогою він звернувся тільки на слідуючий день, а даних, що він звертався в правоохоронні органи щодо спричинення йому тілесних ушкоджень саме потерпілим суду надано не було.

Як зазначено у статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Окрім того, у відповідності до ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до переконання, що покази обвинуваченого ОСОБА_1 в частині непризнання свої вини в спричиненні потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесних ушкоджень свідчать про те, що він таким чином здійснює свій захист та бажає уникнути відповідальність.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. 94 КПК України, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку суд приходить до висновку про те, що події кримінального правопорушення мали місце, винуватість обвинуваченого доказана у повному обсязі, а дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст.122 КК України, оскільки він умисно спричинив середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто, умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 вид та міру покарання, суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує тяжкість вчиненого ним злочину, який відноситься за класифікацією до злочинів середньої тяжкості, конкретні обставини справи, форму і ступень його вини, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Обставин, що обтяжують та помякшують призначення покарання обвинуваченому не має.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин скоєного ним злочину, особи обвинуваченого, ставлення до вчиненого, думку потерпілого щодо призначення найбільш суворого покарання, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті кримінального закону за яким визнав його винуватим, застосуванням вимог ст..ст.75, 76 КК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого, не обирався.

Цивільний позов потерпілим ОСОБА_4 в частині стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди був залишений без розгляду, про що свідчить його письмова заява до суду.

Щодо стягнення моральної шкоди в сумі 20000 гривень та витрат на правову допомогу в сумі 6250 гривень, суд виходить з наступного.

За загальним правилом, встановленим ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, в тому числі заподіянням шкоди здоров'ю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка його заподіяла.

Згідно зі ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка заподіяла моральну шкоду, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи питання про обґрунтованість цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди, пред'явленого потерпілим до обвинуваченого, суд погоджується із доводами потерпілого про те, що внаслідок скоєння злочину стосовно нього, йому була спричинена моральна шкода. Отримані потерпілим тілесні ушкодження безперечно пов'язані зі стресом, фізичним болем, вимушеною відмовою від звичного способу життя, внаслідок необхідності лікування. Разом з тим, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення і т. і .) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

З урахуванням викладеного, суд вважає адекватним змісту законодавчих норм, судовій практиці і обставинам даного кримінального провадження розмір грошової компенсації моральної шкоди потерпілому ОСОБА_4 рівний 5000 грн., що підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1, вважаючи таку суму розумною і справедливою сатисфакцією, внаслідок чого позов потерпілого в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст.120, 124 КПК України витрати на правову допомогу, тобто витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого та цивільного позивача, які надають правову допомогу за договором, несе потерпілий, цивільний позивач. В разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження оплати процесуальних витрат витрат на правову допомогу надані наступні документи: договір з адвокатом ОСОБА_5 про надання правової допомоги та представництво інтересів потерпілого по кримінальній справі від 21.12.2015 року, акт виконаних робіт до договору № 101 від 21.12.2015 року, квитанція до прибуткового касового ордеру № 101 від 24.12.2015 року про отримання оплати витрат на правову допомогу в сумі 6250 гривень.

Таким чином, з огляду на викладене, заявлена до відшкодування сума на рівні 6250 гривень є обґрунтованою, розумною та документально підтвердженою, у зв'язку з чим підлягає стягненню з обвинуваченого.

Вирішуючи цивільний позов прокурора, суд виходить з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України № 545 от 16 липня 1993 року «Про порядок нарахування розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету та їх використання» передбачено, що сума коштів, що підлягають відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому знаходився на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день, кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної карти стаціонарного хворого; визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Як вбачається з довідки Комунальної установи «Маріупольська міська лікарня № 4 імені ОСОБА_12», витрати на лікування потерпілого ОСОБА_4 в лор відділенні з 16.09.2015 року по 28.09.2015 року за 13 ліжко-днів склали 3251,43 грн. Вказаний лікувальний заклад фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету (а.с.10).

Таким чином, заявлений прокурором цивільний позов в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради про відшкодування коштів, затрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 3251,43 гривень підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідно до ст. 1206 Цивільного кодексу України такий обов'язок покладений на особу, яка вчинила злочин. Отже з обвинуваченого підлягає стягненню сума в розмірі 3251,43 грн. на користь держави в особі Маріупольської міської ради.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (два) роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1-го (одного) року не вчинить нового злочину і виконає покладені судом обовязки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_1 в період випробувального терміну повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Позов прокурора про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого, задовольнити у повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь держави в особі Маріупольської міської ради кошти в сумі 3251,43 гривень на р/р 31410544700054, код платежу 24060300, одержувач Місцевий бюджет Лівобережного району ЄРДПОУ 37989721, банк отримувач ГУ ДКСУ в Донецькій області м. Маріуполя, МФО 834016, призначення платежу: відшкодування коштів у міській бюджет за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4

Стягнути із ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь потерпілого ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (пять тисяч) гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 6250 гривень, всього на загальну суму 11250 (одинадцять тисяч двісті пятдесят) гривень.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя І.Г. Мельник