Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 березня 2016 року Справа № П/811/797/14
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М. розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства «Євротех-08» до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,?
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Євротех-08»» (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.11.2013 року №0001182206, №0001192206, №0001202206 та №0001212206.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі актів позапланових перевірок від 30.10.2013 року за №95/11-23-22-06/35347603 та за №96/11-23-22-06/35347603.
Позивач не погоджуючись із встановленими у актах перевірок висновками зазначає, що відповідачем невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, висновки акту не відповідають чинному законодавству (бухгалтерському та податковому обліку) а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
В судове засідання представник позивача не зявився, від нього надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання не зявився, до суду надійшла заява про розгляд справи в письмовому проваджені.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд вирішив провести судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Євротех», з питань правильності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ «Н.Т.К. Октан», ТОВ «Житлобуд-БК» за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 року.
Результати перевірки оформлені актом від 30.10.2013 року №95/11-23-22-06/35347603 (а.с.10-36).
В ході перевірки встановлено порушення:
- п.198.3, п.198.6, п.198.2 ст.198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період у сумі 10880 грн., а саме: за квітень 2011 року на суму 5522 грн., за травень 2011 року на суму 1367 грн., за червнеь 2011 року на суму 3991 грн.;
- п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств за перевіряємий період (2 квартал 2011 року) в сумі 12512 грн.
14.11.2013 року, на підставі акта перевірки від 30.10.2013 року №95/11-23-22-06/35347603, Кіровоградською ОДПІ прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0001182206, яким ПП «Євротех-08» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 10881 грн., з яких за основним платежем 10880 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн. (а.с.6);
- №0001192206, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 12512 грн. (а.с.7).
Також, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Євротех», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Авотдорінвест», ТОВ «Агропромсервістрейд», ТОВ «Міксбуд», ТОВ «Н.Т.К. Октан», ТОВ «Сінергія-С», ТОВ «Промагролізинг», ТОВ «Будпромкомплект М» за період з 01.01.2008 року по 31.03.2011 року.
Результати перевірки оформлені актом від 30.10.2013 року №96/11-23-22-06/35347603 (а.с.37-72).
В ході перевірки встановлено порушення:
- пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за перевіряємий період всього в сумі 65504 грн.;
- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств за перевіряємий період в сумі 81883 грн.
На підставі данного акта, Кіровоградською ОДПІ 14.11.2013 року прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0001212206, яким ПП «Євротех-08» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 22889 грн., з яких 19921 грн. за основним платежем та 2968 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.8).
- №0001202206, яким ПП «Євротех-08» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 18312 грн., з яких 15937 грн. за основним платежем, та 2375 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.9).
Щодо податкових повідомлень-рішень від 14.11.2013 року, винесених на підставі акту перевірки від 30.10.2013 року №95/11-23-22-06/35347603 за №0001182206, яким ПП «Євротех-08» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 10881 грн., з яких за основним платежем 10880 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн. та №0001192206, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 12512 грн., суд зазначає наступне.
Позивач зазначає, що перевірка ПП «Євротех-08» була проведена поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому висновки про порушення податкового законодавства не можуть бути покладені в основу визначення грошових зобовязань платнику податків.
Як вбачається з акту від 30.10.2013 року №95/11-23-22-06/35347603, позапланова документальна перевірка ПП «Євротех-08» була призначена з підстав визначених пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.
Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Судом встановлено, що на виконання запиту відповідача, ПП «Євротех-08» за вх.№5780/10 від 26.09.2013 року була надана відповідь не в повному обсязі (а.с.75-77), а тому доводи позивача про те що у податкового органу не було підстав для її проведення є безпідставними.
Як вбачається матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на висновках акту перевірки про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту в результаті безпідставного віднесення до таких витрат та кредиту господарських операцій з контрагентами, які, на думку податкового органу, не мали реального характеру.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Так, згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
В силу п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
У відповідності до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
При цьому, згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв при формуванні позивачем податкового кредиту) «Податковий кредит звітного періоду… складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку…»
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.
Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Виходячи з положень даної норми закону, для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту повинні бути наявними у сукупності такі умови:
- понесення витрат на придбання або виготовлення товарів;
- наявність належним чином оформлених податкових накладних;
- використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Згідно зі п. 201.1, п.201.4, п.20.8, п. 201.10 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в паперовому вигляді, або в електронній формі.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, право на віднесення сум ПДВ, сплачених суб'єктом господарювання при придбанні товару (робіт, послуг), до складу податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання на підставі наявності податкових накладних, складених уповноваженою особою, зареєстрованою платником ПДВ фактичного придбання товару (робіт, послуг) та використання їх у господарській діяльності підприємства.
Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Визначаючи позивачеві податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість та податок на прибуток приватних підприємств відповідач виходив з того, що позивач за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року мав господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Н.Т.К. Октан» та ТОВ «Житлобуд-БК».
Зазначаючи про безтоварність операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, відповідач посилається на акт складений ДПІ у Соломянському районі м.Києва від 14.09.2011 року №3346/22-01/37378324 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Житлобуд-БК» з питань правомірності нарахування та достовірності сплати податків на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Н.Т.К. Октан» за період з 18.10.2010 р. по 13.09.2011 р.» (а.с.102-110), довідку ДПІ у Оболонському районі м.Києва від 03.06.2011 року №383/23-406/35900535 «Про проведення аналізу діяльності ТОВ «Н.Т.К. Октан» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року» (а.с.117-121) та довідку ДПІ у Оболонському районі м.Києва від 29.07.2011 року №444/23-406/35900535 «Про проведення аналізу діяльності ТОВ «Н.Т.К. Октан» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року» (а.с.111-116).
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Житлобуд» (підрядник) був укладений договір підряду №10 від 20 червня 2010 року (а.с.188-189).
Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарської операції, до матеріалів справи надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №БК-97, №БК-100 від 20.06.2011 р. (а.с.156), податкової накладної (а.с.200, 202), виписки по особовому рахунку (а.с.155).
Також, між позивачем (замовник) та ТОВ «Н.Т.К. Октан» (підрядник) був укладений договір на виконання робіт №4 від 10 січня 2011 року (а.с.190-191).
На підтвердження реальності здійснення господарської операції, до матеріалів справи надано копії актів здачі-прийняття-робіт, податкові нокладні, видаткові накладні, виписки по особовому рахунку (а.с.149-155, 157, 196-199, 201).
Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки зроблено формальний висновок про безтоварність операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Н.Т.К. Октан» та ТОВ «Житлобуд-БК», оскільки при перевірці, первинним документам, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, юридична оцінка не надавалась, а висновки ґрунтувались лише відповідно до обставин зазначених в довідках та акту перевірки контрагентів.
Однак, суд критично відноситься до вказаних актів, оскільки останні носять суто формальний характер, адже складені без врахування всіх обєктивних чинників.
Слід зауважити, що зазначаючи про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ «Н.Т.К. Октан» та ТОВ «Житлобуд-БК» та фіктивність первинних документів, податковим органом не враховано, що чинне цивільне та господарське законодавство не передбачає можливості встановлення нереальності (безтоварності) господарської операції, а Податковий кодекс України не наділяє повноваженнями контролюючі (податкові) органи на встановлення такої нереальності.
Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Тобто, відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
При цьому, за приписами ст.234 Цивільного кодексу України правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні і недійсність таких правочинів визнається тільки судом.
Водночас, згідно з п.п.20.1.30 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
Проте, податковим органом не надано суду доказів недійсності вищезазначених договорів, використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях.
Отже, виклавши висновок про фіктивність первинних документів, наданих позивачем, податковий орган перевищив повноваження, надані чинним законодавством, оскільки фіктивність документів може свідчити про фіктивний правочин, що потребує доведення судовим рішенням, а також про здійснення суб'єктами господарювання фіктивної підприємницької діяльності, що є злочином у відповідності до Кримінального кодексу України, а також потребує доведення відповідним вироком суду.
Разом з тим, відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали контрагенти по ланцюгу постачання, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними суб'єктами господарювання було одержання позивачем податкової вигоди.
Таким чином, господарські операції позивача з ТОВ «Н.Т.К. Октан» та ТОВ «Житлобуд-БК», за якими ПП «Євротех-08» у перевіряємому періоді сформовано податковий кредит були фактично здійснені, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та спричинили реальні зміни майнового стану позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 14.11.2013 року, винесені на підставі акту перевірки від 30.10.2013 року №95/11-23-22-06/35347603 за №0001182206, яким ПП «Євротех-08» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 10881 грн., з яких за основним платежем 10880 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн. та №0001192206, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 12512 грн. є неправомірними та прийняті з порушенням податкового законодавства.
Щодо податкових повідомлень-рішень від 14.11.2013 року, винесених на підставі акту перевірки від 30.10.2013 року №96/11-23-22-06/35347603 за №0001212206, яким ПП «Євротех-08» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 22889 грн., з яких 19921 грн. за основним платежем та 2968 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та №0001202206, яким ПП «Євротех-08» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 18312 грн., з яких 15937 грн. за основним платежем, та 2375 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) суд зазначає наступне.
Як вбачається з акту №96/11-23-22-06/35347603, перевірка відповідачем проводилась на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Кіровоградській області від 03.08.2011 року, вказана постанова залучена до матеріалів справи (а.с.97-98).
Відповідно до вимог п. 86.9 ст. 86 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.
Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.
Тобто, за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає.
Таким чином, суд приходить до висновку що податкові повідомлення-рішення від 14.11.2013 року №0001212206 та №0001202206 винесені відповідачем передчасно та підлягають скасуванню, оскільки винесені за результатом перевірки платника податків, призначеної в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки та збори.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 182,70 грн. підлягає присудженню Приватному підприємству «Євротех-08» за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області.
Керуючись ст.ст. 162, 163 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ
Позовні вимоги приватного підприємства «Євротех-08» - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 14.11.2013 року №0001182206, №0001192206, №0001202206 та №0001212206.
Присудити приватному підприємству «Євротех-08» за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області судовий збір у розмірі 182,70 грн.
Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду ОСОБА_1
Судове рішення № 57619520, Кіровоградський окружний адміністративний суд було прийнято 11.03.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № п/811/797/14. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: