Постанова № 57619397, 13.04.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року 17:22Справа № 808/334/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі судового засідання Стратулат С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТ - ХІМ

до: Запорізької митниці ДФС

про: визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів

ВСТАНОВИВ:

22.01.2016 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТ - ХІМ (далі позивач) до Запорізької митниці ДФС (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 16.01.2015 №112050000/2015/000328/2.

Ухвалою суду від 25.01.2016 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 11.02.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №808/334/16, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з підстав, викладених у позові. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що всі необхідні документи для визначення митної вартості товару були надані позивачем при митному оформленні. Виявлені розбіжності, на думку позивача, виявлені в необовязкових для подання документах, що не стосуються числових значень та не перешкоджають митному органу встановити заявлену митну вартість імпортованого товару. Зазначає, що запит митниці про надання додаткових документів під час митного оформлення повинен бути належним чином обґрунтованим. Незалежно від надання чи ненадання додаткових документів декларантом, необґрунтований запит митного органу додаткових документів не дозволяє автоматично застосовувати інший метод визначення митної вартості, ніж метод за ціною договору. З урахуванням наведеного, просить позов задовольнити та визнати протиправним і скасувати спірне рішення про коригування митної вартості товарів.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях. На обґрунтування заперечень зазначає, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару митниця дійшла висновку, що документи, подані позивачем до митного оформлення містили розбіжності, що обумовило необхідність запитувати у декларанта додаткові документи та відомості. Листом від 16.10.2015 декларант відмовився від надання додаткових документів для підтвердження заявленого рівня митної вартості товарів. Таким чином, виявлені розбіжності в документах не були усунені, що стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, між декларантом та митним органом були проведені консультації. За результатами консультації прийнято рішення про визначення митної вартості за другорядним методом 2г з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгів. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов позивача таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Логіст-Хім» та компанією «SHANDONG TAINE CHEMICAL CO. LTD» (Китай) укладено контракт від 11.02.2014 №14143/ІМ на поставку товару відповідно до специфікацій. На підставі Додатку №24 до контракту від 11.02.2014 №14143/ІМ позивачу поставлено товар: изотиазолинони 12500 кг за ціною 2,13 USD/кг; сополімер акрилової кислоти 10000 кг за ціною 1,01 USD/кг.

Для здійснення митного оформлення зазначеного товару відповідачу була подана електронна декларація МД №112050000/2015/018175 від 16.10.2015, згідно якої позивачем було заявлено митну вартість товару за основним методом, а саме за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Разом з ВМД позивачем наданий пакет необхідних документів відповідно до статті 53 Митного кодексу України.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізька митниця дійшла висновку, що документи, які надані для оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності:

1) копія експортної митної декларації країни відправника від 08.08.2015 №422720150270891219 подана без перекладу на українську мову або мову митних союзів, членом яких є Україна, тому не можливо впевнитися в інформа ції яку вона містить (ст. 254 Митного кодексу України);

2) відповідно до п.3 контракту від 11.02.2014 №14143/ІМ в вартість товару включені витрати на тару, пакування та маркування. Проте, калькуляції від 07.09.2015 не містять витрат на тару та маркування;

3) копія декларації країни відправлення №422720150270891219 датована 31.08.2015. Згідно коносамента від 01.09.2015 №MSCUQR542641 товар завантажено на борт судна 01.09.2015, а згідно сервісного коносаменту від 01.09.2015 №MSCUPI101015 товар завантажено на борт судна 10.10.2015;

4) у ви писки банку TF113671AZAP0925 від 25.09.2015 у гр.32А зазначено суму платежу 70530,00 USD, проте у наданій до митного оформлення виписки банку Продавця зазначено суму 70515,00 USD.

У звязку із наявністю розбіжностей у поданих до митного оформлення документів 16.10.2015 декларанта було повідомлено про необхідність надання додаткових документів, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта.

16.10.2015 декларантом ТОВ «ЛОГІСТ-ХІМ» (ОСОБА_3Г.) було надіслано електронне повідомлення, яке містило відповідь наступного змісту «інші документи надати відмовляюсь за відсутністю».

16.10.2015 відповідачем прийнято рішення про визначення митної вартості, за другорядним методом визначення митної вартості - резервним, відповідно до ст.64 Митного кодексу України №112050000/2015/000328/2. При визначенні митної вартості товару митним органом використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними метолами з розрахунку 1,12 дол/кг + транспортні витрати, (МД від 12.12.2014 №112050000/2014/027017, МД від 16.06.15 №112050000/2015/008883).

У оформленні МД №112050000/2015/018175 від 16.10.2015 було відмовлено, складено картку відмови 112050000/2015/00639 від 16.10.2015.

Товар випущено у вільний обіг за МД від 19.10.2015 №112050000/2015/018342 під гарантію відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товару №112050000/2015/000328/2 від 16.10.2015, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012.

Відповідно до ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (ст. 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч.2 ст.VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4,5 ст. 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч.10 цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на повязаних із продавцем осіб для виконання зобовязань продавця.

Згідно зі ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобовязаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5,6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.1,2 ст.53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст. 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст.58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обовязковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч.4,5 ст.54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобовязаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень ч. 3 ст.53, ч. 1,2,5 ст.54, ст.58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобовязаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що повязують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Судом встановлено та не заперечується представником Запорізької митниці, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару №112050000/2015/018175 від 16.10.2015 був поданий пакет документів, передбачених ч.2 ст. 53 Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 3,4 ст. 53 Митного кодексу України право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізькою митницею встановлено, що документи, які надані до митного оформлення товару, містять розбіжності.

Суд зазначає, що хоча розбіжності і існують в документах, однак вони не стосуються визначення самої митної вартості.

Щодо розбіжностей в копіях експортної митної декларації відправника, контракту та калькуляції, суд зазначає наступне.

Суд вважає, що частина 2 ст. 53 Митного Кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість. Серед зазначеного переліку документів відсутні такі документи, як калькуляція та декларація країни відправлення, тому митний орган не може встановлювати в них розбіжності чи неповноту відомостей. До того ж, вказані документи не впливають на числове значення складових митної вартості товарів та не підтверджують обраний метод її визначення у розумінні статті 53 Митного кодексу України.

Щодо розбіжностей між випискою банку та проформою-інвойсом, то позивач для митного оформлення подав обидва документа. Виявлені митним органом розбіжності у тому, що інвойс та рахунок-проформа мають різну нумерацію та видавалися різними датами, не впливають на числове значення складових митної вартості товару та не спростовують обраний метод його визначення у розумінні ст.53 Митного кодексу України, а також не могли бути перешкодою для ідентифікації з боку митного органу вказаних документів щодо поставки оцінюваного товару.

Розбіжність між коносаментом та сервісним коносаментом не стосуються числових значень та не перешкоджають митному органу визнати заявлену митну вартість імпортованого товару.

Таким чином, подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обовязковою при її обчисленні.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, викладеним в рішенні про коригування митної вартості товарів про те, що декларант відмовився від надання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості, оскільки всі необхідні документи для її визначення вже були надані позивачем при митному оформленні. А щодо виявлених розбіжностей, то вони не стосуються числових значень та не перешкоджають митному органу встановити заявлену митну вартість імпортованого товару, а деякі встановлені розбіжності взагалі виявлені не в обовязкових для подання документах, згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність зроблених митницею висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною контракту.

Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Згідно ч.6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що встановлено ч. 1, 2 ст.55 Митного кодексу України.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом на підставі наявної у митного органу інформації, згідно МД від 12.12.2014 №112050000/2014/027017, МД від 16.06.15 №112050000/2015/008883.

Частина 2 ст. 64 Митного кодексу України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (при застосуванні резервного методу), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до ч. 1 ст.33 Митного кодексу України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене Митного кодексу України.

Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості Запорізькою митницею у графі 33 спірного рішення зазначено номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, а саме МД від 12.12.2014 №112050000/2014/027017, МД від 16.06.15 №112050000/2015/008883, проте не надано пояснень щодо зроблених коригувань та обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митним органом не дотримано процедуру визначення митної вартості імпортованого товару та його митного оформлення відповідно до вимог митного законодавства. При митному оформленні товару позивачем до митного органу надані всі необхідні документи для визначення митної вартості товару, у звязку з чим рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 16.10.2015 №112050000/2015/000328/2 прийнято необґрунтовано, всупереч вимог діючого законодавства, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Керуючись ст.ст. 94, ст.158 - 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 16.10.2015 №112050000/2015/000328/2, винесене Запорізькою митницею ДФС відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТ ХІМ».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39477764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТ ХІМ» (код ЄДРПОУ 39071718) судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Нестеренко