Постанова № 57619321, 19.04.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року Справа № 808/8896/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., за участю секретаря Резніченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідачів: 1. Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (ліквідаційна комісія),

2. Головного управління Національної поліції в Запорізькій області,

3. Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (ліквідаційна комісія)

про скасування наказу, поновлення на посаді, визнання дій протиправними, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (паспорт серії СЮ №254338 від 23.02.2012)

ОСОБА_2 (договір від 19.11.2015)

від відповідача - 1 - ОСОБА_3 (довіреність № 65/228 від 30.11.2015)

від відповідача - 2 - ОСОБА_3 (довіреність № 65/5 від 23.11.2015)

від відповідача - 3 - ОСОБА_4 (довіреність № 26/2-247 від 31.07.2015)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач), згідно якого, з урахуванням уточнення позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області від 05.11.2015 №434 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ позивача;

- визнати протиправною бездіяльність Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області щодо невидачі позивачу трудової книжки у день звільнення та дії щодо направлення позивачу інформаційного листа №26/5-5473 від 06.11.2015 саме 10.11.2015;

- визнати протиправною бездіяльність Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області щодо не ознайомлення позивача з наказом про звільнення та невидачі позивачу копії цього наказу у день звільнення;

- зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області поновити позивача на службі в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області на посаді рівнозначній тій, яку позивач обіймав на день звільнення з органів внутрішніх справ України з 06.11.2015;

- зобов'язати Запорізьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області виплатити позивачу компенсацію за вимушений прогул з 06.11.2015 по день фактичного поновлення на службі;

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області на користь позивача моральну шкоду, завдану незаконним звільненням з органів внутрішніх справ України в сумі 20000 грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.12.2015 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду. Провадження у справі за клопотанням сторін зупинялось. Судове засідання було призначено на 19.04.2016.

18.04.2016 від позивача надійшла заява про часткову відмову від позову, згідно якої відмовився від вимоги про стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області на користь позивача моральну шкоду, завдану незаконним звільненням з органів внутрішніх справ України в сумі 20000 грн.

В засіданні 19.04.2016 позивач підтримав подану заяву та просив позов задовольнити з урахуванням уточнень. Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач вказує що він відповідає критеріям поліцейського, від служби в поліції не відмовлявся та не попереджався про наступне звільнення, інші посади у відділі, з якого скоротили позивача, а також в інших підрозділах йому не пропонувались. Також зазначає, що про своє звільнення дізнався з отриманого 12.11.2015 поштою листа №26/5-5473 від 06.11.2015. В день його звільнення належним чином оформлена трудова книжка на руки видана не була.

Представник відповідача-1 та відповідача-2 позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити, вважає, що звільнення позивача відбулось згідно з діючим законодавством.

Представник відповідача-3 позов також не визнала, просила у його задоволенні відмовити.

У засіданні 19.04.2016, судом, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а також оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, під час судового розгляду судом здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу, а саме: комплексу "Камертон".

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та, відповідно, такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 з січня 2007 року по 06.11.2016 проходив службу в органах внутрішніх справ України.

З червня 2015 року ОСОБА_1 працював на посаді старшого дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України у Запорізькій області та мав спеціальне звання капітана міліції.

Наказом ГУМВС України в Запорізькій області № 434 о/с від 05.11.2015 "По особовому складу" згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" позивача звільнено з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Вважаючи протиправним наказ начальника ГУМВС України в Запорізькій області від 05.11.2015 № 434 о/с щодо його звільнення, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.43 Конституції України закріплено право кожного громадянина на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він обирає. При цьому, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі. Якщо ж правовідносини не врегульовані спеціальним законодавством, слід застосовувати аналогію закону, тобто використовувати правові акти, що регулюють подібні за змістом відносини (аналогія закону).

Це відповідає вимогам рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 р. № 8-рп/202, згідно яких адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України (КЗпП), у якому визначено основні трудові права працівників.

Порядок та підстави проходження і припинення служби в органах внутрішніх справ регулюються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення).

Згідно з пунктом 2 Положення позивач, який мав спеціальне звання майора міліції, відноситься до начальницького складу.

Відповідно до абзацу 5 пункту 8 Положення, дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, у тому числі, у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

Підстави звільнення зі служби в запас осіб середнього, старшого та вищого начальницького складу (з постановкою на військовий облік), визначені пунктом 64 Положення, зокрема підпункт "г" якого передбачає звільнення через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Верховною Радою України 02.07.2015 прийнято Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII, який опублікований газеті "Голос України" 06.08.2015 № 141 -142, та набрав чинності 07.11.2015 (далі - Закон №580-VIII).

Пунктом 8 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII визначено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Закон №580-VIII опублікований за 3 місяці до дня звільнення позивача, що відповідає вимогам статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо необхідності попередження працівників про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.

У даному випадку Закон № 580-VIII, який регламентує порядок звільнення з публічної служби в органах внутрішніх справ, є спеціальним законом, тому визначений у ньому спосіб попередження про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів шляхом опублікування цього Закону не потребував подальшого персонального попередження кожного працівника міліції.

Таким чином доводи позивача про те, що він не попереджався про наступне вивільнення є необґрунтованими, оскільки позивач вважається попередженим про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів з 06.08.2015 - дати опублікування цього Закону.

Згідно з пунктом 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Аналіз положень цього пункту дає можливість зробити висновок, що пропонування посад для проходження служби в поліції здійснюється лише після виявлення працівником міліції бажання проходити службу в поліції.

Відповідно до пункту 10 цього ж Розділу, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Таким чином, враховуючи що протягом визначеного Законом України "Про Національну поліцію" тримісячного строку від дня опублікування цього Закону, що є попередженням про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів, позивач не прийнятий на службу в поліцію, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення, як це передбачено пунктами 8-11 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", прийнятий правомірно, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Окрім того, правомірність звільнення позивача за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення підтверджується наступним.

Відповідно до статі 81 Цивільного кодексу України, юридична особа публічного права створюється та припиняється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права, встановлюється Конституцією України та законом.

Згідно з частиною 1 статті 110 Цивільного кодексу України, правом ліквідовувати юридичну особу наділений суб'єкт її створення.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" визначено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Відповідно до частини 1 статті 13 цього ж Закону, територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" від 16.09.2015 № 730 ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, у тому числі ГУМВС України в Запорізькій області та Бердянський МВ ГУМВС України в Запорізькій області без визначення правонаступників, а також утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, у тому числі Головне управління Національної поліції в Запорізькій області.

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Таким чином, ліквідація не передбачає перехід прав та обов'язків юридичної особи.

Враховуючи, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" від 16.09.2015 № 730 ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, правонаступники ГУМВС України в Запорізькій області відсутні.

Перебування ГУМВС України в Запорізькій області в стані припинення за рішенням засновників підтверджується Спеціальними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про організаційно штатні питання" від 06.11.2015 № 1388 скорочені всі штати ГУМВС України в Запорізькій області.

Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці подана ГУМВС України в Запорізькій області 07.09.2015.

Посилання позивача на порушення відповідачами порядку звільнення зі служби, суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2.1.1.6. Інструкції з організації обліку кадрів в системі МВС, затвердженої наказом МВС України №1276 від 30.12.2005, основним документом персонального обліку працівників - службовців є трудова книжка, яка оформлюється відповідно до Кодексу законів про працю (№ 322-VIII від 10.12.1971 ВВР, 1971) та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 17.08.1993 року № 110) (далі - Інструкція) та зберігається в особовій справі.

06.11.2015 року позивачу було повідомлено про звільнення через скорочення штатів, та необхідністю звернутись за адресою м. Запоріжжя, проспект Леніна 191, для отримання трудової книжки, обхідного листа та довідки-розрахунку, після чого поставити відмітку в особовій справі.

Однак, позивач ОСОБА_1 дане повідомлення проігнорував, до відділення міліції не з'явився, як наслідок, не здав службове посвідчення співробітника міліції, жетону з особистим номером та не отримав трудову книжку, обхідний лист. З даного факту було призначено та проведено службове розслідування.

Планом заходів з ліквідації ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, затвердженого наказом ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області від 03.11.2015 №736 передбачено, що усі особові справи співробітників та робітників звільнених у 2015 році необхідно відпрацювати та здати до архівного сектору до кінця першого кварталу 2016 року.

Трудова книжка ОСОБА_1 була надіслана цінним листом за місцем проживання позивача, про що свідчить чекова квитанція від 26.02.2016, опис цінного листа та супровідний лист з переліком документів, які надсилались.

Однак, за закінченням встановленого терміну для зберігання поштове відправлення було повернено, про що свідчить роздруківка з офіційного сайту "УКРПОШТИ".

Законодавство України не врегульовує питання стосовно того, які повинні бути дії власника або уповноваженого ним органу у разі ухилення працівника від отримання трудової книжки та копії наказу про звільнення.

З урахуванням вищезазначеного, слідує, що позивач ухилявся від отримання трудової книжки, отримання копії наказу про звільнення та здачі службового посвідчення і номерного жетону.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що не підлягають задоволенню заявлені позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу № 434 о/с від 05.11.2015 про звільнення позивача з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, а також похідні від них позовні вимоги про поновлення на посаді та зобов'язання нарахувати і виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (ліквідаційна комісія), Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (ліквідаційна комісія) про скасування наказу, поновлення на посаді, визнання дій протиправними, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя О.М. Нечипуренко