Постанова № 57619291, 07.04.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 року 14:30Справа № 808/740/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі судового засідання Стратулат С.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за заявою ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС України у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення та стягнення надмірно сплаченого транспортного податку,

ВСТАНОВИВ:

29.02.2016 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 (далі позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС України у Запорізькій області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення від 30.06.2015 №15-17 та стягнення з відповідача сплаченого транспортного податку за 2005 рік у розмірі 25 000 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з підстав, зазначених у позові. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що транспортний податок, визначений в оскаржуваному податковому рішенні, нарахований відповідачем всупереч нормам статті 267 Податкового кодексу України, пункту 81 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VІІІ від 28.12.2014, нарахування податковим органом транспортного податку є передчасним та безпідставним. Отже, оскаржуване податкове повідомлення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовними вимогами не погодився з підстав, зазначених у наданих письмових запереченнях. На обґрунтування заперечень зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28 грудня 2014 року податкове законодавство України було доповнено транспортним податком. Відповідно до даних АІС «Податковий блок», встановлено, що у власності позивача є легковий автомобіль LEXUS RX 350 (номерний знак НОМЕР_1) 2011 року випуску з об'ємом двигуна 3456 куб. см., який зареєстрований ним 06.07.2011. Також, з метою встановлення точної дати першої реєстрації даного авто в Україні, до центру № 2 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м.Запоріжжя ОСОБА_4 України в Запорізькій області було направлено запит. Відповідно до отриманої інформації встановлено, що у власності позивача перебуває зазначений вище легковий автомобіль, який, відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст. 267 розд. XII Податкового кодексу України, є об'єктом оподаткування. Вважає спірне рішення обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Щодо стягнення з відповідача безпідставно сплаченого транспортного податку за 2015 рік у розмірі 25 000 грн. відповідач зазначає, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми, (п..43.3 ст.43 Податкового кодексу України). Станом на день розгляду справи заява про повернення помилково/або надміру сплачених грошових зобовязань від позивача не надходила, а отже відсутні підстави для такого повернення грошових коштів. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Порядок нарахування та сплати транспортного податку регулюється статтею 267 Податкового кодексу України.

Пунктом 81 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VІІІ від 28.12.2014 статтю 267 Податкового кодексу України викладено в новій редакції. Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень вказаного Закону, він набрав чинності з 01.01.2015.

Відповідно до ст.265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Згідно з пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п.267.2 цієї статті є обєктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (пп.267.2.1. п.267.2 ст. 267 ПК України).

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пп.267.3.1 п.267.3 ст.267 ПК України).

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (п. 267.4. ст. 267 ПК України).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (пп.267.6.2. п.267.6 ст.267 ПК України).

Згідно підпункту 267.6.6 пункту 276.2 статті 267 Податкового кодексу України, за об'єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно - правових актів від 9 лютого 1999 року).

Жодної прямої вказівки на надання зворотної дії статті 267 Податкового кодексу України в Законі України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71 -VIII від 28.12.2014 немає.

Як зазначалося вище, транспортний податок є елементом податку на майно.

Згідно з пп.10.1.1 п.10.1. ст.10 Податкового кодексу України, податок на майно належить до місцевих податків.

Пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України встановлено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Отже, податкові зобов'язання по місцевому податку можуть визначатися податковим органом лише в разі, якщо міська рада своїм рішенням встановила цей місцевий податок. При цьому, визначення податкових зобов'язань з місцевого податку розпочинається не раніше, ніж настання наступного бюджетного періоду (року), що настає за періодом (роком), в якому прийняте відповідне рішення міської ради.

Аналогічні приписи містить і підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, відповідно до якого одним із принципів податкового законодавства є стабільність, коли зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Транспортний податок в м.Запоріжжя встановлено рішенням Запорізької міської ради №8 від 15.01.2015.

Згідно з ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Таким чином, бюджетний період, в якому починає застосовуватися транспортний податок у м. Запоріжжі, є 2016 рік.

Правила стосовно визначення податкового зобов'язання щодо транспортного податку у розмірі 25000 гривень за легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см, встановлені ст. 267 Податкового кодексу України (з урахуванням приписів пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 та пп.4.1.9 п. 4.1 ст. 4 цього Кодексу) не можуть застосовуватися раніше 2016 року.

Крім того, як вже зазначалося, згідно пп.267.2.1. п.267.2 ст. 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пп.267.3.1 п.267.3 сі.267 ПК України).

Згідно з наданої відповіді центру № 2 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м.Запоріжжя ОСОБА_4 України в Запорізькій області від 12.08.2015 №1/17-920, у власності позивача є легковий автомобіль LEXUS RX 350 (номерний знак НОМЕР_1) 2011 року випуску з об'ємом двигуна 3456 куб. см., який зареєстрований ним 06.07.2011, тобто він знаходиться у використанні менше 4 років та не є об'єктом оподаткування раніше 2016 року.

Крім того, суд зазначає, що статтею 58 Податкового кодексу України та пунктом 2.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1236 від 28.11.2012, передбачено, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання.

Відповідачем до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення або до суду, розрахунку податкового зобов'язання, яке визначене таким податковим повідомленням-рішенням, додано не було, що унеможливлює визначення податкового періоду, за який період податкове зобов'язання було нараховане, та не дозволяє встановити обґрунтованість та коректність визначення податкового зобов'язання. Зазначений дефект оскаржуваного повідомлення-рішення не дозволяє встановити податковий період, за який податкове зобов'язання було нараховане, а отже, й впливає на суть повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1, ч.2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про відсутність податкового правопорушення з боку позивача, у звязку з чим спірне рішення є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача сплаченого транспортного податку за 2005 рік у розмірі 25 000 грн., суд зазначає наступне.

Порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань встановлений ст.43 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.43.1 ст.43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми, (п.43.3 ст.43 Податкового кодексу України).

Пунктом 43.4 ст.43 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника додатків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі котити підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, (абз.1 п.43.5 ст.43 ПК України).

Згідно з абз.2 п.43.5 ст.43 Податкового кодексу України, на підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Враховуючи вищенаведене, позивачу необхідно було звернутись до контролюючого органу з поданням та надати до Управління необхідні документи для повернення коштів. Проте, позивачем не надано доказів звернення із зазначеною заявою та поданням.

На підставі вищевикладеного, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача сплаченого транспортного податку за 2005 рік у розмірі 25 000 грн., передчасними, а отже, такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 158 163, 167 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 30.06.2015 №15-17, винесене Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС України у Запорізькій області відносно ОСОБА_3.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС України у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39501110) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 551 (пятсот пятдесят дві) 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Нестеренко