Постанова № 57619052, 22.04.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2016 р. Справа № 805/365/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Астон» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000322202/6992, №0000312202/6991 від 24.11.2015року, №0000032202/1221, №0000042202/1222 від 31.08.2015року,-

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2016 року до суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Астон» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000322202/6992, №0000312202/6991 від 24.11.2015року, №0000032202/1221, №0000042202/1222 від 31.08.2015року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області було проведено планову документальну перевірку Приватного підприємства «Астон» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013року по 31.12.2014року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013року по 31.12.2014року, з питань дотримання вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011року по 31.12.2014року. За результатами перевірки відповідачем складно акт від 10.08.2015 року №3/05-15-22-02-31054936, за висновками якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №0000032202/1221, №0000042202/1222, №0000012202/1220, №0000022202/1219 від 24.11.2015року, які частково були скасовані ГУ ДФС у Донецькій області за результатами розгляду скарги та з урахуванням висновків рішення про результати розгляду скарги прийняті нові. Таким чином, предметом оскарження в даній справі є наступні податкові повідомлення-рішення №0000322202/6992, №0000312202/6991 від 24.11.2015року, №0000032202/1221, №0000042202/1222 від 31.08.2015року.

Позивач вважає висновки акту перевірки необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі його висновків, протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000322202/6992, №0000312202/6991 від 24.11.2015року, №0000032202/1221, №0000042202/1222 від 31.08.2015року.

Представник позивача надав через канцелярію суду заяву, відповідно до якої просив суд справу розглянути в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що актом від 10.08.2015 року №3/05-15-22-02-31054936 встановлені порушення позивачем, п.22.1ст.22, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.8.1 п.138.8, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що вирозилось в завищенні суми витрат в розмірі 8 752 300грн., в тому числі за 2013рік в сумі 4 482 173грн., за 2014рік у розмірі 4 270 127грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1 620 236грн., в тому числі за 2013рік на суму 851 613грн., за 2014рік на суму 768 623грн.; п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.22.1 ст.22, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що виразилось в заниженні податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 2 316 331грн. за період з січня 2013року по травень 2013року, з липня 2013року по серпень 2013року, листопад 2013року, з лютого 2014року по березень 2014року, з травня 2014року по листопад 2014року; завищення суми відємного значення по рядку 19 декларації декларацій з податку на додану вартість на загальну суму 192 604грн., в тому числі за червень 2013року на суму 3113грн., за жовтень 2013року на суму 53316грн., за січень 2014року на суму 14468грн., за березень 2014року на суму 9151грн., за квітень 2014року на суму 94360грн., за червень 2014року на суму 6729грн., за липень 2014року на суму 9507, за грудень 2014року на суму 1960грн.; завищення суми залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 24 декларацій з податку на додану вартість на загальну суму 140 956грн., в тому числі за липень 2013року на суму 7322грн., за листопад 2013року на суму 56865грн., за грудень 2013року на суму 22191грн., за січень 2014 року на суму 22191грн., за квітень 2014року на суму 9151грн., за травень 2014року на суму 5502грн., за червень 2014року на суму 5502грн., за липень 2014року на суму 12232грн. за операціям з придбання товарів/послуг у ТОВ «ОСОБА_1 Компані», ТОВ «Арсенал-Дон», ТОВ «Укрстандарт». Порушення позивачем діючого законодавства, виникли з підстав недотримання законодавства його контрагентами постачальниками ТОВ «Укрторгтрансінвест», ТОВ «Трейд Нік», ТОВ «Укрславресурс», ПВП «Квадро», ТОВ «Мега-Металскло». Просив відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Позивач Приватне підприємство «Астон» зареєстроване, як юридична особа виконавчим комітетом Словянської міської ради Донецької області з 22.09.2000 року за № 1 277 107 0011 001264 (код ЄДРПОУ 31054936), що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій серії АБ № 383795. Позивач є платником податку на додану вартість. Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю,повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Посадовими особами відповідача проводилась планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013року по 31.12.2014року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013року по 31.12.2014року, з питань дотримання вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011року по 31.12.2014року. За результатами перевірки відповідачем складно акт від 10.08.2015 року №3/05-15-22-02-31054936.

Актом перевірки встановлено, зокрема, порушення позивачем:

- п.22.1ст.22, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.8.1 п.138.8, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що вирозилось в завищенні суми витрат в розмірі 8 752 300грн., в тому числі за 2013рік в сумі 4 482 173грн., за 2014рік у розмірі 4 270 127грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1 620 236грн., в тому числі за 2013рік на суму 851 613грн., за 2014рік на суму 768 623грн.;

- п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.22.1 ст.22, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що виразилось в заниженні податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 2 316 331грн. за період з січня 2013року по травень 2013року, з липня 2013року по серпень 2013року, листопад 2013року, з лютого 2014року по березень 2014року, з травня 2014року по листопад 2014року;

- завищення суми відємного значення по рядку 19 декларації декларацій з податку на додану вартість на загальну суму 192 604грн., в тому числі за червень 2013року на суму 3113грн., за жовтень 2013року на суму 53316грн., за січень 2014року на суму 14468грн., за березень 2014року на суму 9151грн., за квітень 2014року на суму 94360грн., за червень 2014року на суму 6729грн., за липень 2014року на суму 9507, за грудень 2014року на суму 1960грн.;

- завищення суми залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 24 декларацій з податку на додану вартість на загальну суму 140 956грн., в тому числі за липень 2013року на суму 7322грн., за листопад 2013року на суму 56865грн., за грудень 2013року на суму 22191грн., за січень 2014 року на суму 22191грн., за квітень 2014року на суму 9151грн., за травень 2014року на суму 5502грн., за червень 2014року на суму 5502грн., за липень 2014року на суму 12232грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається що, порушення позивачем діючого законодавства, виникли з підстав недотримання законодавства його контрагентами постачальниками ТОВ «Укрторгтрансінвест», ТОВ «Трейд Нік», ТОВ «Укрславресурс», ПВП «Квадро», ТОВ «Мега-Металскло».

Зокрема зазначено, що джерелом встановлення обставин та висновків контролюючого органу стосовно безтоварності господарських операцій позивача та його контрагентів постачальників ТОВ «Укрторгтрансінвест», ТОВ «Трейд Нік», ТОВ «Укрславресурс», ПВП «Квадро», ТОВ «Мега-Металскло» були Довідка про результати зустрічної звірки ТОВ «Укрславресурс» від 24.12.2014року за №61/05-22-22-02/32536262, акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Трейд Нік» від 30.04.2014року за №1245/26-55-22-01/38652014, акт про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укрторгтрансінвест» від 27.05.2015року за №2/12-36-22-03/10/38280479 та дані АС «Податковий блок».

Також, в якості підстав, що свідчать про нереальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Укрславресурс», ПВП «Квадро» в акті перевірки, зазначено відсутність задекларованих податкових зобовязань у спірні податкові періоди у ТОВ «Укрславресурс», ПВП «Квадро» з податку на додану вартість, на томість позивачем в зазначені періоди задекларований податковий кредит, сформований по взаємовідносинах з вищезазначеними підприємствами.

За висновками акту перевірки, податковим органом були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: №0000032202/1221, №0000042202/1222, №0000012202/1220, №0000022202/1219 від 24.11.2015року, які частково були скасовані ГУ ДФС у Донецькій області за результатами розгляду скарги та з урахуванням висновків рішення про результати розгляду скарги прийняті нові, що є предметом розгляду ціє справи, а саме: №0000322202/6992 від 24.11.2015року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 1 620 236грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 405059грн. (т.1 арк.с.102), №0000312202/6991 від 24.11.2015року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 2 316 331грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 579 082,75грн. (т.1 арк.с.103), №0000032202/1221 від 31.08.2015року, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 192604грн. (рядок 19 декларації) (т.1 арк.с.105), №0000042202/1222 від 31.08.2015року, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 140956грн. (рядок 24 декларації) (т.1 арк.с.104).

Судом встановлено, що на виконання умов договору підряду №896-02 від 21.02.2014р., укладеного між ПП «Астон» (Замовник) та ТОВ «Укрторгтрансінвест» (Підрядник) підрядником було виконано роботи з обслуговування та ремонту оладнання замовника, що знаходиться за адресою: м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, буд.2В з урахуванням специфікації (т.2 арк.с.18-24).

Також, між ПП «Астон» (Замовник) та ТОВ «Укрторгтрансінвест» (Підрядник) було укладено договір підряду від 08.01.2014року за №080114/1, за умовами якого замовник зобовязується на умовах, встановлених цим договором, надати послуги, перелік яких вказаний сторонами у специфікаціях до договору (ремонт оснащення) (т.2 арк.с.25-31).

Факт виконання зазначених угод підтверджується наступними первинними документами: специфікації до договорів, акти надання послуг, рахунки на оплату, інвентарізаційним описом основних засобів, договірними цінами на будівництво, локальними кошторисами на будівельні роботи, підсумковими відомостями ресурсів до локального кошторису (т.2 арк.с.32-140).

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №55870-05 від 20.01.2014року, укладеного між ПП «Астон» (Покупець) та ТОВ «Трейд Нік» (Постачальник) постачальник надає у власність покупця товар (опока металева, вибивна вібраційна решітка), загальну кількість та одиницю вимиру, ціну якого буде обумовлено у специфікаціях до договору (т.2 арк.с.141-150).

Факт виконання зазначеної угоди підтверджується наступними первинними документами: видатковими накладними, рахунками на оплату, товарно-транспортними накладними, прибутковими накладними (т.2 арк.с.151-216).

Судом, також було встановлено, що на виконання договору поставки №01/25/10-13 від 25.10.2013року, укладеному між ПП «Астон» (Покупець) та ПВП «Квадро», постачальником було поставлено у власність покупця жмих соняшниковий за ціною, що вказана в специфікаціях до договору (т.2 арк.с.217-220).

Факт виконання зазначеної угоди підтверджується наступними первинними документами: видатковою накладною, Договором зберігання ТМЦ (жмиху соняшника) від 30.09.2014року за №01/30/09-14, акт здачі-приймання майна до договору зберігання від 30.09.2014року, журналом реєстрації довіреностей на підприємстві за вересень 2014року (т.2 арк.с.221-226).

Крім того, на виконання договору №16-07-12 від 16.07.2012року, укладеному між ПП «Астон» (Покупець) та ТОВ «Мега-Металскло» (Продавець) продавцем було поставлено покупцю продукцію згідно специфікацій (т.3 арк.с.2-3, т.6 арк.с.161-257).

Факт виконання зазначеної угоди підтверджується наступними первинними документами: оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201, рапортами заливки, видатковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, виписками з сертифікатів якості, подорожніми листами, видатками матеріалів за дільницею, актами звірки взаєморозрахунків, прибутковими накладними (т.3 арк.с.4-247, т.4 арк.с.1-252, т.5 арк.с.1-251, т.7 арк.с.1-132).

Також, судом встановлено, що на виконання Договору поставки від 25.05.2010року за №25-05/10постачальником було поставлено у власність покупця товар, номенклатура, кількість та ціна якого, були вказані в специфікаціях до Договору (т.1 арк.с.227-229).

Факт виконання зазначеної угоди підтверджується наступними первинними документами: подорожніми листами, журналом реєстрації довіреностей на підприємстві за серпень 2014року, прибутковими накладними, рахунками-фактурами, актами приймання робіт, видатковими накладними, виписками з сертифікатів якості, специфікації до договору (т.1 арк.с.230-275).

Постачальниками товарів/послуг за вищезазначеними угодами були виписані на адресу позивача податкові накладні (т.8 арк.с.20-175)

Розрахунки між сторонами за вищепереліченими угодами здійснювались в безготівковій формі, що підтверджується виписками банку з урахуванням договорів про переуступку боргу (т.7 арк.с.141-250, т.8 арк.с.1-19, т.8 арк.с.198-225).

В якості подальшого використання в своїй господарській діяльності придбаних у контрагентів постачальників товарів/послуг, позивачем надані суду договори на придбання технологічного обладнання від 19.12.2013року за №3520 та від 25.10.2013року за №20/2013/1928, укладеними між позивачем (продавцем) та ПАТ «ММК ім. Ілліча», ВАТ «Запоріжсталь» (покупці) відповідно.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках,визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання,чи документ, що свідчить про суми доходу,нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до вимог п. 185.1. ст.. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

П. 188.1. ст. 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд вказує, на те, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача. Під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - постачальниками.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Висновки щодо отримання платником податків податкових накладних без мети реального настання наслідків та з метою заниження обєкту оподаткування з податку на додану вартість по договорам укладеним з контрагентами-постачальниками, які грунтуються на даних інформаційних податкових баз, суд не бере до уваги на підставі наступного.

Доводи відповідача щодо встановлення нікчемності правоченів, укладених позивачем з його контрагентами постачальниками на підставі висновків податкових інформацій, суд оцінює критично, на підставі наступного.

Інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Дана правова позиція підтверджується доводами, що викладені в Постановах ВАСУ від 20.09.2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11: «Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності».

Відповідно до Листа ВАСУ від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд погоджується з даними висновками Вищого адміністративного суду України та підкреслює, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентами постачальниками спростовують висновки податкового органу, які грунтуються на даних інформаційних податкових баз.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Водночас, Акт перевірки податкового органу не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження жодними доказами, а лише на підставі припущень. Доказів на обґрунтування позиції про неможливість здійснення господарських операцій у спірному періоді позивачем з контрагентами-постачальниками податковим органом не надано.

Щодо висновків акту перевірки в частині неможливості здійснення спірних господарських операцій платника податків з контрагентами-постачальниками через відсутність у останніх необхідних трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень, суд вважає їх передчасними, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання робіт чи надання послуг контрагентами. Крім того, податкове законодавство не ставить право платника податків на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт чи надання послуг контрагентами.

Податковим органом в акті перевірки було зазначено про неналежне оформлення товарно-транспортних накладних або їх відсутність по господарським операціям платника податків з контрагентами-постачальниками за спірний період.

Суд зазначає, що обов'язковість заповнення товарно-транспортної накладної та/або подорожнього листа обумовлена не положеннями Податкового кодексу України, а нормами ст. 48 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт».

Крім того, в розумінні приписів ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні товарно-транспортна накладна з урахуванням наявності інших документів, що підтверджує здійснення господарських операцій та зазначає відомості про них, не є первинним документом, та не відображається в бухгалтерському обліку.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентами постачальниками за спірний період не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що позивачем в порушення вищенаведених норм Податкового кодексу України до складу валових витрат віднесено витрати з отримання товарів/послуг від контрагентів-постачальників, яки мали нереальний характер.

З урахуванням попередніх висновків суду стосовно підтвердження реальності укладених правоченів з контрагентами-постачальниками ТОВ «Укрторгтрансінвест», ТОВ «Трейд Нік», ТОВ «Укрславресурс», ПВП «Квадро», ТОВ «Мега-Металскло», суд зазначає, що витрати можуть бути підтверджені первинними документами, які засвідчують фактичне отримання товару (послуг). Такої підстави, як висновок податкового органу про нікчемність/ безтоварність правочину для виключення витрат Податковий кодекс України не передбачає.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтті 72 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідачем під час судового розгляду справи не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення рішення №0000322202/6992, №0000312202/6991 від 24.11.2015року, №0000032202/1221, №0000042202/1222 від 31.08.2015року були прийняті законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин.

У відповідності до положень ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «Астон» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000322202/6992, №0000312202/6991 від 24.11.2015року, №0000032202/1221, №0000042202/1222 від 31.08.2015року - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області №0000322202/6992 від 24.11.2015року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 1 620 236грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 405059грн.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області №0000312202/6991 від 24.11.2015року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 2 316 331грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 579 082,75грн.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області №0000032202/1221 від 31.08.2015року, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 192604грн. (рядок 19 декларації).

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області №0000042202/1222 від 31.08.2015року, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 140956грн. (рядок 24 декларації).

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Приватного підприємства «Астон» судовий збір у розмірі 78 814 (сімдесят вісім тисяч вісімсот чотирнадцять) грн.03коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Галатіна О.О.