Постанова № 57618993, 11.05.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2016 р. Справа № 805/1045/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Мангуської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 4 січня 2016 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій на суму 10000 грн.

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головного управління ДФС у Донецькій області

ВСТАНОВИВ:

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до Мангуської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 4 січня 2016 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій на суму 10000 грн.

Позивач зазначає про необґрунтованість висновків податкового органу, які викладені в акті про результати фактичної перевірки з питань додержання субєктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, а також посилається на те, що фактична перевірка проводилася без повідомлення про початок проведення перевірки та, як вважає позивач, всупереч веденого мораторію на проведення перевірок. Також посилається на відсутність взагалі будь-яких підстав для проведення перевірки, та фальсифікацію результатів перевірки в частині зазначення обєму закупленої пляшки горілки із зазначенням 1 л., замість 0,7 л. 10 травня 2016 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача.

Представником відповідача ОСОБА_2 11 травня 2016 року подані письмові заперечення, відповідно до яких відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, зазначає що акт перевірки та прийняте на підставі нього податкове повідомлення-рішення від 4 січня 2016 року № НОМЕР_1 відповідають вимогам чинного законодавства та не підлягають скасуванню, посилаючись на необґрунтованість доводів позивача, які викладені в адміністративному позові. Представником третьої особи у справі ОСОБА_2 11 травня 2016 року також подані письмові заперечення, відповідно до яких третя особа проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, зазначає що акт перевірки та прийняте на підставі нього податкове повідомлення-рішення від 4 січня 2016 року № НОМЕР_1 відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, включена до ЄДРПОУ за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_2, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18 червня 2014 року.

16 грудня 2015 року третьою особою у справі була проведена фактична перевірка з питань додержання субєктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої було складено акт від 16 грудня 2015 року № 37/05-99-21-01/НОМЕР_2 (надалі акт перевірки).

За результатами перевірки третьою особою у справі встановлено порушення, а саме продаж позивачем споживачеві однієї пляшки горілки «Пшенична преміум» 1 літр, 40% обороту, виробника ТОВ «Національна горілочна компанія» за ціною 109 грн. У відповідності до постанови Кабінету міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30 жовтня 2008 року № 957, розмір мінімальної роздрібної ціни на реалізовану пляшку горілки «Пшенична преміум» 1 літр становить 109 грн. 80 коп., таким чином позивачем здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями за ціною, нижчою від встановленої мінімальної роздрібної на алкогольні напої.

За висновками акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рiшення від 4 січня 2016 року № НОМЕР_1, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) за кодом платежу 21081103 на суму 10000 грн. на підставі підпункту 54.3.3 підпункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України за порушення абзацу 13 частини 2 статті 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (надалі Закон № 481).

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Отже судом встановлено, що 16 грудня 2015 року відповідачем був складений наказ № 268 про проведення фактичної перевірки позивача.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити субєкта (прізвище, імя, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса обєкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 81.2. статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені норми, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості доводів позивача щодо не надіслання повідомлення про проведення перевірки, оскільки пункт 80.1 статті 80 Податкового кодексу України чітко визначає, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Комі цього, позивач допустила посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Згідно з частиною 10 статті 18 Закону № 481 Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої. Отже, постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» (з урахуванням внесених змін) визначено, що мінімальна роздрібна ціна пляшки місткістю 0,5 літрів горілки та лікеро-горілчаних виробів міцністю 40% з 1 вересня 2015 року встановлена у розмірі 54 грн. 90 коп., на підставі чого мінімальна роздрібна ціна горілки місткістю 1 літр 109 грн. 80 коп.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно з абзацом 13 частини 2 статті 17 Закону № 481 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень. Таким чином, встановлене контролюючим органом порушення відповідає розміру застосованого до позивача штрафу.

Згідно з частиною 1 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Відповідно до частини 3 статті 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивачем суду був наданий корінець квитанції серії АЖАА № 985402 від 16 грудня 2015 року, в якій зафіксовано продаж горілки обємом 0,7 літрів за ціною 108 грн. та цигарок за ціною 11 грн. Третьою особою у справі до письмових заперечень була приєднана копія квитанції серії АЖАА № 985402 від 16 грудня 2015 року, в якій зазначено про продаж однієї горілки за ціною 109 грн. та однієї пачки цигарок за ціною 11 грн., обєм проданої пляшки горілки не зазначений. Оскільки квитанція та її корінець містять у собі розбіжності, суд не має можливості достовірно встановити саме з цих доказів, з яким саме обємом була продана пляшка горілки. Однак, судом встановлено, що перевірка 16 грудня 2015 року була здійснена в присутності позивача, позивач ознайомилася з актом перевірки, про що свідчить особистий підпис позивача в акті перевірки, а також у графі «зауваження до акту», позивач зазначив, що таких не має, тобто після закінчення перевірки позивач не заперечувала про факт продажу пляшки горілки обємом 1 літр, в той час як в акті перевірки чітко визначено про здійснення продажу саме 1 л. горілки. за ціною 109 грн. (пункт 10 акту перевірки). Отже, оцінюючи надані докази за їх сукупністю, суд не приймає посилання позивача на фальсифікацію результатів перевірки в частині зазначення обєму придбаної пляшки горілки, 1 л. замість 0,7 л. Стосовно наданої позивачем суду копії накладної від 15 грудня 2015 року № ЛВ-2659/01 щодо придбання позивачем горілки 0,7 л., суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів, що саме ця горілка була продана при проведенні фактичної перевірки, враховуючи постійне здійснення господарської діяльності позивачем, в тому числі в частині здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями відповідно до ліцензії, дійсної протягом 2015-2016 років.

Суд також не приймає посилання позивача на норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо мораторію на перевірки у спірних правовідносинах з огляду на наступне.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V.

Згідно зі статтю 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 2 зазначеного Закону дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів, зокрема, контролю органами державної фіскальної служби.

Таким чином, стаття 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо мораторію на проведення перевірок не розповсюджується на здійснення контролю органами державної фіскальної служби, в тому числі й шляхом проведення фактичних перевірок.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідач довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 4 січня 2016 року № НОМЕР_1 на суму 10000 грн. в порядку частини 2 статті 71 КАС України та позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі. Судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Мангуської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 4 січня 2016 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій на суму 10000 грн. відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 11 травня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.