Рішення № 57618157, 05.05.2016, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/1529/15-ц

2/291/770/15

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

05 травня 2016 року

Ружинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Нейла В.М.

з участю секретаря - Герасимчук Н.П.

- представника позивача (відповідача ОСОБА_1- ОСОБА_2

- представника відповідача (позивача) ОСОБА_3- ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Ружині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про витребування житлового будинку та стягнення коштів

встановив:

В листопаді 2015 року позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення, на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України, 452978 грн., сплачених першою в рахунок авансу.

В січні 2016 року змінила підставу позову, в якому посилається на те, що в травні 2013 року вона домовилася із відповідачкою про те, що до 01.10.2013 року вони укладуть договір купівлі - продажу, згідно із яким ОСОБА_3 мала продати, а ОСОБА_1 купити у неї житловий будинок, що розташований в смт.Ружин Житомирської області по вул.Стадіонна, 27. При цьому вони домовились, що продаж цього будинку має відбутись за ціною 25000 (двадцять п»ять тисяч) доларів США, і що повний розрахунок за купівлю цього будинку має бути здійснений ОСОБА_1 до 01.10.2013 року. На виконання цієї домовленості 10.05.2013 року ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 в рахунок належних з ОСОБА_1 за купівлю будинку платежів 3000 доларів США, що підтверджується відповідним письмовими розписками, виданими сторонами. 18.05.2013 року Реєстраційною службою Ружинського РУЮ Житомирської області на підставі рішення Ружинського районного суду від 22.03.2013 року в справі №2-157/2013 було видано ОСОБА_3 Витяг з Державного реєстру речових прав, згідно із яким вона є власником вищезазначеного житлового будинку. В подальшому 13.10.2013 року ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 в рахунок належних з мене за купівлю будинку платежів ще 17000 доларів США, що також підтверджується відповідними письмовими розписками, виданими ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

ОСОБА_1 зазначає, що загалом вона передала ОСОБА_3 в рахунок належних з неї за купівлю будинку платежів 20000 доларів США, що в еквіваленті за курсом, встановленим Націона-льним банком України на момент подання первинної позовної заяви до суду, становить 452978 грн..

Оскільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не було укладено договір купівлі- продажу будинку, то ОСОБА_1 почала вимагати від ОСОБА_3, щоб остання повернула їй отримані ОСОБА_3 20000 дол. США, на що остання повідомила ОСОБА_1, що у неї цих грошей уже немає, так як вона використала їх для придбання квартири для своєї дочки у м.Києві, а тому вона не може їх повернути ОСОБА_1. Крім того, ОСОБА_3 вважає, що отримані нею від ОСОБА_1 кошти є завдатком, а тому оскільки ОСОБА_1 відмовилась від укладання договору купівлі -продажу, то ці кошти в силу положень ч.1 ст.571 ЦК України залишаються у ОСОБА_3.

ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь 452978 грн. сплаченого авансу та понесені судові витрати.

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом в якому посилається на те, що в травні 2013 року між сторонами була домовленість про купівлю-продаж належного ОСОБА_3 будинку №27, що знаходиться в смт.Ружин по вулиці Стадіонній. На виконання цієї домовленості ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 завдаток в сумі три тисячі доларів а ОСОБА_3, в свою чергу надала дозвіл ОСОБА_1 проживати в даному житловому будинку, де остання і проживає до даного часу. В подальшому ОСОБА_1 не дотрималася взятих на себе зобов'язань та ухилилася від проведення повного розрахунку за житловий будинок, в результаті чого звернулася до суду з зазначеним цивільним позовом про стягнення коштів, посилаючись на вимоги ст.1212 ЦК України.

ОСОБА_3 вказує, що ОСОБА_1 надала до суду довідку Ружинського відділення Житомирської ОД АТ «Райффайзен банк Аваль» про те що станом на 09.11.2015 року офіційний курс курс долара США становить 2 264,8966 грн. за 100 доларів США. Однак, на час проведення часткового розрахунку за житловий будинок курс долара США становив 799,30 грн. за 100 доларів США, про що свідчать довідки №177,178 видані Ружинським відділенням Житомирської ОД АТ «Райффайзен банк Аваль» та додаються зустрічної позовної заяви, а тому ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 кошти в сум 159 860 грн., що еквівалентно 20 тис. доларів США. Тим більше, що ОСОБА_3 не наполягала на проведенні розрахунку в іноземній валюті.

ОСОБА_3 вважає, що ОСОБА_1 скористалася суттєвим ростом іноземної валюти та намагається за допомогою суду стягнути з неї «захмарну» для ОСОБА_3 суму коштів, або отримати документи на житловий будинок без проведення повного розрахунку за будинок,що вона неодноразово вимагала.

ОСОБА_3 вважає, що ОСОБА_1 заздалегідь намагалася її обманути та отримати будинок без проведення повного розрахунку, так як ОСОБА_3 наполягала на укладенні нотаріально посвідченого попереднього договору купівлі-продажу будинку, але ОСОБА_1 посилаючись на економію коштів переконала та запевнила ОСОБА_3 у серйозності своїх намірів. Відповідно до розписки від 13.10.2013 року, написаної ОСОБА_1 особисто, вона зобов'язується сплатити борг до повного розрахунку за житловий будинок в сумі п'ять тисяч доларів США до 01.05.2014 року.

ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_1 своїми винними діями та винною бездіяльністю завдала їй значної матеріальної та моральної шкоди, в результаті чого має намір збагатитися за рахунок підвищення курсу долара США на суму 293 118 грн. (452 978 грн. - 159 860 грн.).

Посилаючись на вимоги ст.ст.387,1212 ЦК України ОСОБА_3 просить витребувати від ОСОБА_1 на її користь житловий будинок №27 по вул.Стадіонній в смт Ружин Ружинського району Житомира області, стягнути з ОСОБА_1 на її користь 293 118 грн. в рахунок відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно. Крім того, ОСОБА_3 просить стягнути на її користь з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 грн..

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги ОСОБА_1, просив їх задовольнити з наведених нею вище підстав у повному обсязі та не визнала позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1, пояснивши, що між сторонами виникли певні договірні відносини, а тому норми ст.1212 ЦК України на дані спірні правовідносини не поширюються, ОСОБА_3 не надала письмових доказів на підтвердження факту втрати нею можливості продажу згаданого вище будинку за більшу ціну, не конкретизувала, яка саме шкода і якому її май-ну була завдана, не вказала в чому полягає протиправність дій чи бездіяльності ОСОБА_1, що призвели, на думку ОСОБА_3, до заподіяння їй шкоди, сума отриманого ОСОБА_3 авансу підлягає стягненню з неї на користь ОСОБА_1 у національній валюті України, еквівалентній 20000 доларам США за курсом , встановленим НБУ на день ухвалення рішення у справі, а тому твердження ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 має намір збагатитися за рахунок підвищення курсу долара США на суму 293118 грн. безпідставні. Крім того, ОСОБА_3 не навела будь-якої із обставин, які відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України є підставою для стягнення моральної шкоди.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник підтримали свої позовні вимоги, просили їх задовольнити з наведених нею вище підстав у повному обсязі та не визнали позовні вимоги ОСОБА_1, пояснивши, що ОСОБА_3 не повинна повертати ОСОБА_1 кошти, отримані за будинок № 27 по вул.Стадіонній в смт Ружині, оскільки вони були сплачені як завдаток. Крім того, представник ОСОБА_3 зазначив, що в поясненні, наданому представником ОСОБА_1 в ході розгляду справи по суті, останнім було змінено підставу позову.

Заслухавши доводи сторін, їх представників, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що в травні 2013 року ОСОБА_1 усно домовилася з ОСОБА_3 про те, що до 01.10.2013 року вони укладуть договір купівлі - продажу, згідно із яким ОСОБА_3 мала продати, а ОСОБА_1 купити у неї житловий будинок, що розташований в смт.Ружин Житомирської області по вул.Стадіонна, 27. При цьому вони домовились, що продаж цього будинку має відбутись за ціною 25000 доларів США, і що повний розрахунок за купівлю цього будинку має бути здійснений ОСОБА_1 до 01.10.2013 року. На виконання цієї домовленості 10.05.2013 року ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 в рахунок належних з ОСОБА_1 за купівлю будинку платежів 3000 доларів США, що підтверджується відповідним письмовими розписками виданими сторонами (а.с.10,44). В подальшому 13.10.2013 року ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 в раху-нок належних з неї за купівлю будинку платежів ще 17000 доларів США. ОСОБА_1 всього передала ОСОБА_3 в рахунок належних з неї за купівлю будинку платежів 20000 доларів США.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягнули згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В ч.1 ст.657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

За змістом ч.1 ст.635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

Отже, ч.1 ст.657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна( в тому числі й житлового будинку) укладається в письмовій формі та підлягає обовязковому нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Правові наслідки порушення або припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком

Згідно з ст.571 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

На думку суду, що той факт, що договір сторонами укладено у формі, яка не відповідає вимогам закону, не свідчить про те, що він не є укладеним. Разом з тим, правила ст. 1212 ЦК України застосовуються тоді, коли майно передано на виконання юридично ще не укладеного договору.

Отже, оскільки відносини, які склалися між сторонами, є договірними, то до них не можна застосовувати ст. 1212 ЦК України.

Такою є позиція Верховного Суду України у справі № 6-122цс14.

Оскільки попереднього чи основного договору купівлі - продажу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, а ми лише домовилися укласти такий основний договір у майбутньому, то передана ОСОБА_1 відповідачці за первісним позовом ОСОБА_3 грошова сума в розмірі 20000 дол. США є авансом, який підлягає поверненню на підставі ч.2 ст.570 ЦК України. Такий правовий висновок викладений у постанові судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 13.02.2013 року у справі № 6-176цс12, який в силуч.2 ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно зі ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно дост.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим, ч.2 ст.533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Таким чином, саме у національній валюті України підлягає стягненню сума авансу, сплачена ОСОБА_1 відповідачці за первісним позовом ОСОБА_3 відповідно до розписок.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові №6-79цс14 від 02 липня 2014 року, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Як роз'яснено у п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі », у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Оскільки ОСОБА_1 передавала відповідачці за первісним позовом ОСОБА_3 кошти у доларах США, то на користь позивачки за первісним позовом підлягає стягненню сума авансу у національній валюті України, еквівалентній 20000 дол. США за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення у справі. Враховуючи, що встановлений НБУ офіційний курс гривні до долара США станом на момент ухвалення рішення у справі, тобто на 05.05.2016 року, складає: 100 доларів США-2519.5281 грн., то стягненню підлягає сума 503905 грн.62 коп., отрима-них ОСОБА_3 в якості авансу.

Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_3 посилається на положення ст.387 ЦК України та ст.1212 ЦК України.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Оскільки відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були оформлені відповідними розписками, на підставі яких ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 кошти, що вважаються авансом, а остання в свою чергу дозволила ОСОБА_1 проживати в будинку, що не заперечується сторо-нами, то не можна прийти до висновку, що між сторонами відсутні будь-які договірні відносини.

За таких обставин володіння відповідачкою майном позивачки не є незаконним.

Отже, застосування до спірних правовідносин положень ст.387 ЦК України не можна.

Не може бути задоволений позов ОСОБА_3 в цій частині і на підставі ст.1212 ЦК України, оскільки це не узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року № 6-88цс13, від 24 квітня 2014 року № 6-122цс14, від 03 червня 2015 року № 6-100цс15, від 02.03.2016 року №6-3090цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Позивачка звернулася із позовом в суд про витребування у ОСОБА_1 житлового будинку. В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником будинку, в якому проживає ОСОБА_1, яка ухиляється від укладання договору - купівлі продажу будинку у нотаріальному порядку та не сплачує узгоджену раніше суму коштів, яку вона мала сплатити за придбання будинку у ОСОБА_3, посилаючись, зокрема на ст.387 ЦК України.

На думку суду, оскільки ОСОБА_1 проживає у спірному будинку за згодою власника, права позивачки у даному спорі можуть бути захищені виключно шляхом предявлення позову про усунення перешкод у користуванні власністю з підстав, передбачених ст. 391 ЦК України, а позовних вимог про усунення перешкод у користуванні власністю з підстав, передбачених ст. 391 ЦК України, ОСОБА_3 не заявлялись.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про витребування від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 житлового будинку по віл. по вул..Стадіонна, 27 в смт Ружин Житомирської області.

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_1 своїми винними діями та винною бездіяльністю завдала їй значної матеріальної шкоди, в результаті чого має намір збагати-тися за рахунок підвищення курсу долара США на суму 293118 грн..

Такі доводи є необґрунтованими, оскільки сума отриманого ОСОБА_3 авансу підлягає стяг-ненню із неї на користь ОСОБА_1 у національній валюті України (гривня), еквівалентній 20000 доларів США за курсом, встановленим НБУ на день ухвалення рішення у справі, про що було зазначено вище.

Разом із цим, ОСОБА_3 у своїй зустрічній позовній заяві вказує, що вона втратила можливість продати даний будинок за суму еквівалентну 30000 дол.США, що вона мала можливість зробити в 2013 році, але при домовленості про продаж будинку з ОСОБА_1, на її переконання, зменшила ціну будинку до 27000 доларів США, а в подальшому до суми еквівалентній 25000 доларів

США, посилаючись на п.2 ч.2 ст.22 ЦК України.

В п.27 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року №2 обумовлено, що виходячи зі змісту статті 59 ЦПК України та з урахуванням положень ч.1 ст.218 ЦК України не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму.

Відповідно до ч.1 ст.635, ч.1 ст.639, ч.1 ст.657 ЦК України попередній та основний договір купівлі-продажу обєкта нерухомості укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, факт втрати ОСОБА_3 можливості продажу даного будинку за більшу ціну може бути підтверджено лише відповідними письмовими доказами. Однак, ОСОБА_3 таких письмових дока-зів, засобів аудіо-, відеозапису суду не надано.

Також суд вважає необґрунтованим посилання позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_3 на ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України, відповідно до яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як витікає з розяснень, викладених в п.2 Постанови Пленуму ВСУ від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи.

Однак, ОСОБА_3 в своїй зустрічній позовній заяві не конкретизувала , яка саме шкода і якому її майну була заподіяна, не вказала, в чому саме полягає протиправність дій чи бездіяльності ОСОБА_1, що призвели до заподіяння їй шкоди, а також який безпосередній причинний звязок між цією шкодою та протиправними діями чи бездіяльністю ОСОБА_1.

В судовому засіданні, яке було проведено 10.02.2016 року ОСОБА_3 пояснила суду, що винни-ми в неукладанні попереднього договору купівлі-продажу будинку є як вона, так і ОСОБА_1, а тому суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення 293118 грн. в рахунок відшкодування шкоди, особою яка незаконно набула майно.

Суд також відмовляє у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 про стягнення 50000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, оскільки у своєму позові ОСОБА_3 не навела будь-якої із обставин, які відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України є підставою для стягнення моральної шкоди.

Суд відкидає твердження представника ОСОБА_3 про зміну підстави позовних вимог під час розгляду справи по суті, а також посилання у первісній позовній заяві та заяві про зміну підстав позову на положення ч.1 ст.1212 ЦК України не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, оскільки в п.9 Постанови Пленуму ВСУ від 12.06.2009 року №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» обумовлено, що оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Відповідно до статті 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені позивачем при подачі позову та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст.22,23,192,387,533,570,657,1212 ЦК України, ст.ст.88,209,212,213,215 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 503905 пятсот три тисячі девятсот пять грн.) 62 коп. та понесені ОСОБА_1 судові витрати в сумі 5039,05 (пять тисяч тридцять девять копійок).

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 Федорів-ни про витребування житлового будинку та стягнення коштів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Житомирсь-кої області через Ружинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголо-шення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отри-мання копії цього рішення.

Суддя В. М. Нейло.