Ухвала суду № 576147, 05.04.2007, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2007 Справа № 6/295

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)

суддів:Чимбар Л.О., Швець В.В.

при секретарі Заєць П.Л.

за участю представників сторін :

від позивача: Романяк М.Я., довіреність у матеріалах справи а.с.114 від 22.11.06

від відповідача : Михайлик В.А., довіреність №01/08-юр від 01.12.05, Драний О.В., довіреність №1 від 18.01.07

розглянувши апеляційну скаргу Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Світловодськ на постанову господарського суду Кіровоградської області від 18.12.06р. у справі № 6/295

за позовом спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Світловодськпобут”, м.Світловодськ

до Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Світловодськ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

- постановою господарського суду Кіровоградської області від 18.12.2006р. у справі №6/295 (суддя О.М.Баранець) позов спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) “Світловодськпобут”, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.12.2006р., задоволено, податкові повідомлення-рішення Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції (далі-ОДПІ) від 13.04.2006р. №000002323101/0, від 04.05.2006р. №0000232310/1 та від 07.07.2006р. №000023231/2 визнані нечинними в частині донарахування підприємству податку на додану вартість в сумі 95 001грн.63коп. та застосування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 62 556грн.31коп.;

- не погодившись з постановою господарського суду, Світловодська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить цю постанову скасувати;

- у поданій скарзі йдеться про правомірність податкових повідомлень-рішень внаслідок завищення товариством податкового кредиту у зв’язку із віднесенням до складу останнього податку на додану вартість, нарахованого на суму відсотків по товарному кредиту при проведенні господарської операції з купівлі-продажу будівельних матеріалів;

- позивач вважає постанову господарського суду обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.04.2006р. Світловодською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232310/0, яким визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 158 215грн.50 коп., у тому числі, 95 440 –основний платіж, 62 775грн.50коп. –штрафні(фінансові) санкції.

В процедурі адміністративного оскарження податковою інспекцією прийняті також податкові повідомлення-рішення №0000232310/1 від 04.05.2006р. та №0000232310/2 від 07.07.2006р. з визначенням податкового зобов’язання товариства по такому ж податку у вказаних вище розмірах.

Перелічені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту від 05.04.2006р. №42-2310-31678853, складеного за результатами комплексної планової документальної перевірки дотримання товариством вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2005р.

Даною перевіркою встановлено, що товариством у вересні 2005р. до податкового кредиту включено податок на додану вартість в сумі 95 001грн.63коп. згідно з податковою накладною від 30.09.2006р. №53, виданою ТОВ”Легіон і К” на підставі договору товарного кредиту від 04.05.2005р. №01/05 по нарахованих відсотках по цьому кредиту в загальній сумі 570 009грн.81 коп.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 29.09.2005р. товариство реалізувало приватному підприємству (далі-ПП) “Адоніс” придбані попередньо у ТОВ”Легіон і К” товари на загальну суму 570 000грн., у тому числі, податок на додану вартість в сумі 95 000грн.

ПП”Адоніс” розрахунок з товариством проведено шляхом передачі векселя №7130011426913 (емітент ТОВ НВФ “Керол”) номінальною вартістю 1 045 000грн. з дисконтом 475 000грн.

Розрахунок з ТОВ”Легіон і К” проведено товариством частково у вексельній формі, частково грошовими коштами, а саме: шляхом передачі векселя №7130011426913 (емітент ТОВ НВФ”Керол”) номінальною вартість 1 045 000грн. та перерахування грошових коштів в сумі 20 000грн. згідно з платіжними дорученнями від 29.12.2005р. №1593, 1598.

Викладені обставини слугували визначальними для висновків податкової інспекції про порушення товариством вимог п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” щодо завищення обсягу валових витрат у ІІІ кварталі 2005 року на 475 000грн. у зв’язку з віднесенням до складу валових витрат збитків по операції з купівлі-продажу будівельних матеріалів, які не використані в господарській діяльності платника податків на суму відсотків по товарному кредиту.

Наведені висновки призвели і до встановлення податковою інспекцією порушення товариством п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яке згідно з актом перевірки, полягає у завищенні товариством податкового кредиту у вересні 2005 року на 9 500грн 63коп. внаслідок віднесення до складу останнього обсягу податку на додану вартість, нарахованого на відсотки по товарному кредиту на підставі податкової накладної від 30.09.2005р. №53, виданої ТОВ”Легіон і К”

Між тим, п.п. 1.11.2 п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що товарним кредитом є товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

П.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 названого Закону визначений перелік витрат які підлягають амортизації. Витрати на сплату процентів по товарному кредиту, що використаний для придбання основних виробничих фондів, не включені у вказаний підпункт.

Особливості визначення складу витрат платника податку у випадку сплати процентів по борговим зобов'язанням передбачені п.п. 5.5 ст. 5 Закону.

До складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку (п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону)

Отже, приймаючи постанову в частині задоволення позовних вимог, господарський суд прийшов до правильного висновку про те, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів по боргових зобов'язаннях (в тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно договору товарного кредиту від 04.05.2005р. №01/05 СП ТОВ”Світловодськпобут” придбано будівельні матеріали у ТОВ “Легіон і К” на загальну суму 570 000грн.., в тому числі, податок на додану вартість 95 000грн., згідно наступних первинних документів:

- накладної від 04.05.2005р. №10 на загальну суму 192 500грн, у тому числі, податок на додану вартість 32 158,33грн. (лотки Л 17-8 у кількості 85 штук, плита П-15-8 у кількості 170 штук) та акту приймання передачі від 04.05.2005р. №1;

- від 05.05.2005р.№10/1 на загальну суму 271 800грн., у тому числі, податок на додану вартість 45 300грн (лотки Л 23-8 у кількості 90 штук, плита П-21-8 у кількості 180 штук) та акту приймання-передачі від 05.05.2005р. №2;

- від 06.05.2005р. №10/2 на загальну суму 105 250грн., у тому числі, податок на додану вартість 17 541,67грн. (плита дор.ПД-2-6А у кількості 110 штук, констр.заб. 11 6В у кількості 183 штуки, констр.заб. Ф-13 у кількості 185 штук) та акту приймання-передачі від 06.05.2005р. №3

З огляду на вищезазначені фактичні обставини справи цілком обґрунтовано визнані помилковими господарським судом ствердження податкової інспекції про збитковість проведеної товариством операції купівлі-продажу будівельних матеріалів.

Так, згідно з п.п.5.1., 5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Пунктом 1.32 ст.1 цього Закону визначено, що господарська діяльність –будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.1.21 зазначеної статті Закону доходи з джерелом їх походження з України –це будь які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України.

Також ст.4 даного Закону визначені джерела доходу, що підлягають включенню до валового доходу, і які без застережень обумовлюють суму господарської операції, зокрема, з продажу товару (робіт, послуг).

Отже отримання доходу в розумінні податкового законодавства не передбачає його оцінку з огляду на отримання при цьому прибутку.

На підставі п.5.11 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, яка діє на момент спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи, що включені товариством до складу податкового кредиту витрати по податку на додану вартість в сумі 95 001грн.63коп. підтверджені належним чином оформленою податковою накладною від 30.09.2005р. №53, а витрати по придбанню будівельних матеріалів відноситься до складу валових витрат, у тому числі, і відсотки по кредиту, оскільки таке придбання здійснювалося з метою використання у господарській діяльності цих матеріалів, донарахування податку на додану вартість по відповідній господарській операції слід визнати неправомірним.

Крім того, згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо досліджуваної справи, то матеріали перевірки взагалі не містять аналізу всієї господарської діяльності товариства за спірний період, а саме за ІІІ квартал 2005 року, не доведені податковою інспекцією і обставини щодо наявності збитків в даному періоді від операції купівлі-продажу будівельних матеріалів, оскільки така операція фактично проводилася товариством як у травні 2005 року (придбання матеріалів) так і вересні цього року (продаж матеріалів), тобто протягом двох звітних періодів.

Одночасно колегія суддів погоджується і з посиланням господарського суду на суперечність застосування податковою інспекцією штрафних санкцій в сумі 15 055грн.49коп. вимогам п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з огляду на відсутність факту донарахування податкового зобов’язання.

Тому постанова місцевого господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підстави для її скасування відсутні.

У зв’язку зі складністю справи у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

- постанову господарського суду Кіровоградської області від 18.12.06р. у справі № 6/295 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;

- ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя Л.О.Чимбар

Суддя В.В.Швець

Дата виготовлення у повному обсязі 10.04.2007р.