Постанова № 57612962, 19.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 квітня 2016 рокусправа № 804/8436/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання:Кязимова Д.В.

за участю представників:

позивача:- ОСОБА_1 (дов. від 20.08.2015)

відповідача:- не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року

у справі № 804/8436/14

за позовом приватного підприємства фірми «ОЛБІ»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2014 №0005262204,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма «ОЛБІ» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005262204 від 02.06.2014 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 940281,00 грн., штрафні санкції у розмірі 235070,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих підприємством у податковій звітності з ПДВ за березень 2014 року, які відображені в акті перевірки від 13.05.2014 № 237/22-04-10/32083863. Позивач зазначив, що 22.04.2014 під час подання вказаної податкової звітності засобами електронного зв'язку мав місце збій програми, через що не в повному обсязі відобразилася дані податкової декларації, які були задекларовані позивачем. Вказаними обставинами було обумовлено подання підприємством уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно визначних помилок (№ НОМЕР_1 від 16.05.2014). Також, позивачем до вказаного звітного періоду включено податкові накладні з терміном виписки понад 1095 днів, що на думку податкового органу є порушенням ст. 192 ПК України, проте відповідачем не враховано, що вказаною статтею не передбачено обмежень у часі по проведенню коригування сум податкових зобов'язань, що мало місце фактично.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що позивачем не заперечується факт заповнення вказаного уточнюючого розрахунку з помилками, проте ст.54 ПК України, в якій наведені випадки для визначення сум грошових зобов'язань контролюючим органом, не передбачено визначення платникові податків грошових зобов'язань через наявність методологічних помилок в податковій звітності останнього. При цьому судом взято до уваги, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 у справі № 804/11685/15, серед іншого, зобов'язано ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська» прийняти податкові декларації з податку на додану вартість за лютий-грудень 2010 року датами їх фактичного отримання контролюючим органом та зобов'язано ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська» відобразити показники податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий-грудень 2010 року в картці особового рахунку ППФ «ОЛБІ.

Щодо доводів відповідача про неправомірне включення позивачем у податковій звітності за березень 2014 року податкових накладних з терміном виписки понад 1095 днів, суд виходив з того, що норма ст.102 та ст.192 ПК України не встановлює обмежень у часі для платника податків по коригуванню податкових зобов'язань у зв'язку з поверненням товару постачальникові, і повернення покупцем поставленого товару виключає наявність об'єкта оподаткування податком на додану вартість та обумовлює наслідки, визначені ст.192 ПК України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на обставинах, встановлених в ході проведеної перевірки (акт перевірки від 13.05.2014 № 237/22-04-10/32083863). Відповідач вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що згідно наявних баз даних звітність підприємства з податку на додану вартість за 2010 рік не була визнана як «податкова» звітність за періоди березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2010 року, про що підприємство було повідомлено відповідно до чинного законодавства, в звязку з чим позивачем фактично не було задекларовано суму податкових зобов'язань, яка підлягає зменшенню відповідно вимог ст.192 ПК України.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, зазначає, що ППФ «ОЛБІ» не було порушено п.192.1 ст.192 ПК України в декларації за березень 2014 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у сумі 940281 грн., яка підлягає сплаті в бюджет за результатами акту № 237/22-04-10/32083863 від 13.05.2014. Крім того, належне подання податкової звітності з податку на додану вартість ППФ «ОЛБІ» за 2010 рік підтверджується судовими рішеннями.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач - Приватне підприємство фірма «ОЛБІ» є платником податку на додану вартість з 26.07.2002, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Податкова звітність, в тому числі з податку на додану вартість, подається позивачем до контролюючого органу засобами електронного зв'язку.

22.04.2014 позивачем подано до ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2014 року з додатками (а. с.76-80).

У вказаній декларації у рядку «операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставною, крім імпорту товарів» у графі «обсяги постачання» вказано суму 4701910 грн., сума податку на додану вартість задекларована у розмірі 940382 грн., у рядку 8 «коригування податкових зобов'язань» у колонці «А» зазначено суму 4701409 грн. зі знаком «-», у колонці «Б» - зазначено суму 940382 грн. зі знаком «-».

Згідно Додатку 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість» підприємством визначено до зменшення податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 940281 грн. по контрагентах ПТВП «МПК-Контакт» та ПП «Макоп-Ексім» (а. с.79).

ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП фірма «ОЛБІ» за березень 2014 року, про що складений акт від 13.05.2014 № 237/22-04-10/32083863 (а. с.9-14).

В ході перевірки встановлено, що позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2014 року, в якій були наявні помилки, внаслідок чого позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно визначених помилок за березень 2014 року.

В свою чергу наданий підприємством 05.05.2014 Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно визначених помилок, за березень 2014 року (а. с.81-85) містить невірно вказаний код ЄДРПОУ ПП фірми «ОЛБІ», у звязку з чим не вважається податковою звітністю, оскільки складений з порушенням вимог ст.ст. 48, 49 ПК України, про що підприємство повідомлено листом відповідача від 12.05.2014 № 16059/10/04-6318-03.

Також податковим органом зафіксовано, що у поданому Уточнюючому розрахунку збільшено податкові зобов'язання 2014 року на суму ПДВ 1,1 млн. грн. по ПП «Владобуд» та ТОВ «Захист інвестувань» та зменшено податкові зобов'язання по контрагентам ПТВП «МПК-Контакт» та ПП «Макоп-Ексім», при цьому індивідуальні податкові номери вказаних підприємств в додатку 1 до Декларації не зазначені.

В Додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року (№ НОМЕР_2 від 22.04.2014, а. с.76-80) «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість» (а.с.79) не вказано номери податкових накладних, в яких здійснюється коригування, а також до вказаного розрахунку включені податкові накладні, виписані у 2010 році, тобто з терміном виписки понад 1095 днів по ПП «Макоп-Ексім» та ПТВП «МПК-Контакт» по рядках 8.1 та 8.1.1 ПДВ - 940 281 грн. (а. с.12).

Одночасно зазначено, що згідно наявних баз даних звітність по ПДВ за 2010 рік встановлено неподання підприємством податкової звітності з податку на додану вартість за вказаний період.

Виходячи з наведених обставин, за висновками податкового органу підприємством в порушення п.200.1 ст.200, п.192.1 ст.192 ПК України в Декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року занижено суму податку на додану вартість, віднесену до складу суму податкових зобов'язань у розмірі 940281 грн. внаслідок методологічної помилки, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет (р.25, р.25.1 Декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року).

16.05.2014 позивачем подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2014 року (реєстраційний № НОМЕР_1 від 16.05.2014) з уточненими показниками (а. с.157-159), з Додатком 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість», в якому підприємством визначено до зменшення податкове зобовязання з ПДВ у сумі 940 281 грн. (а. с.84).

Даний Уточнюючий розрахунок не взятий до уваги відповідачем з огляду на його подачу після проведення камеральної перевірки і складання акту камеральної перевірки від 13.05.2014 № 237/22-04-10/32083863.

22.05.2014 підприємством подані письмові заперечення (скарга) на вказаний акт перевірки (а.с.15), які розглянуті відповідачем, про що надана відповідь листом від 29.05.2014 № 18637/10/22-04 (а.с.18).

Залишаючи висновки, викладені в акті перевірки від 13.05.2014, податковий орган зазначив, в тому числі, що оскільки згідно наявних баз даних звітність по податку на додану вартість за 2010 рік, яка подана підприємством, була не визнана як податкова звітність за періоди березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2010 року, про що було підприємство повідомлено відповідно діючому законодавству, позивачем не задекларовано суму податкових зобовязань, яка підлягає зменшенню відповідно до вимог ст.192 ПК України.

На підставі вищевказаного акта перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська у відповідності до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення від 02.06.2014 № НОМЕР_3, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 940282 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 235070,50 грн. (а. с.8).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Спірним в межах даної справи є питання правомірності відображення позивачем в податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2014 року коригування сум податку на додану вартість в частині збільшення податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з поверненням позивачеві поставлених ним у 2010 році товарів його контрагентам покупцям.

Стаття 192 розділу V ПК України передбачає особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту).

Так, згідно п.192.1 ст.192 ПК України (в редакції на березень 2014 року) якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Згідно п.п.192.1.2 п.192.1 ст.192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

У п.192.2 ст.192 ПК України визначено, що норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.

Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п.192.3 ст.192 ПК України).

Форми податкової звітності з податку на додану вартість та Порядок їх заповнення затверджено Наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 за № 2094/24626 (чинним на момент виникнення спірних відносин, далі Порядок № 678).

У п.9 розділу І "Податкові зобов'язання" Порядку № 678 коригування податкових зобов'язань відображається у рядку 8.

У рядку 8.1 відображається збільшення або зменшення обсягів постачання та відповідно податкових зобов'язань, що здійснюється відповідно до статті 192 розділу V Кодексу.

У рядку 8.1.1 відображається збільшення або зменшення згідно зі статтею 192 розділу V Кодексу обсягів постачання, за якими не нараховувався податок на додану вартість.

При заповненні цих рядків обов'язковим є подання (Д1) (додаток 1), який заповнюється в розрізі контрагентів та розрахунків коригування до податкових накладних.

У рядку 8.2 вказуються суми збільшення податкових зобов'язань, що виникають у зв'язку з нецільовим використанням товарів, увезених у пільговому режимі.

Отже, при зміні вартості послуг постачальник має право на коригування раніше відображених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, відобразивши таке коригування у рядку 8.1 Додатку 1 до податкової звітності з ПДВ.

Стаття 50 ПК України визначає порядок внесення змін до податкової звітності.

Так, у відповідності до п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період (п.50.3 ст.50 ПК України).

Як зазначено вище, наданий 05.05.2014 підприємством Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з виправленням самостійно визначених помилок, за березень 2014 року (а. с.81-85) відповідачем визнано як такий, що не вважається податковою звітністю, а знову поданий 16.05.2014 підприємством Уточнюючий розрахунок за цей же період (вже після проведення перевірки і складення відповідного акту від 13.05.2014), відповідачем не взято до уваги.

За приписами п.49.11 ст.49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Відповідно до п.49.12 ст.49 ПК України у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

пп.49.12.1 - подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

пп. 49.12.2 - оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

З огляду на відсутність доказів оскарження позивачем таких дій (рішень) відповідача щодо відмови у прийнятті вказаних Уточнюючих розрахунків, колегія суддів бере до уваги показники Податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року з додатками (а. с.76-80), зокрема, з Додатком 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість», в якому підприємством визначено до зменшення податкове зобовязання з ПДВ по контрагентах ПТВП «МПК-Контакт» та ПП «Макоп-Ексім» у сумі 940281 грн. (а. с.79), що і було фактично досліджено податковим органом під час проведення камеральної перевірки, за результатами якої донараховану спірну суму грошових зобовязань з ПДВ.

У п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України (в редакції на момент винесення спірного рішення) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Отже, з огляду на виявлення за результатами перевірки заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість, визначеного у спірному податковому повідомленні-рішенні, для вирішення даного спору по суті необхідним є дослідження судом питання наявності у податкового органу законних підстав для донарахування позивачу вказаної суми податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що згідно баз даних звітність з податку на додану вартість за 2010 рік, яка подавалась підприємством, податковим органом не була визнана як податкова звітність за періоди березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2010 року, про що підприємство повідомлено згідно чинному законодавству. У звязку з невизнанням вказаної податкової звітності з ПДВ за 2010 рік як податкової фактично підприємством не було задекларовано суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість по господарських відносинах ПП «Макоп-Ексім» та ПТВП «МПК-Контакт», яка у березні 2014 року заявлена позивачем до зменшення відповідно вимог ст.192 ПК України.

Стосовно господарської діяльності підприємства та відображення її результатів в податковій звітності, що має значення для даної справи, обставини справи свідчать, що у 2010 році ППФ «ОЛБІ» в якості продавця товарно-матеріальних цінностей мало господарські відносини з покупцями:

- ПП «Макоп-Ексим» за договором № ОМ-9 від 01.09.2009 (а. с.99, 100, 120, 121);

- ПТВП «МПК-Контакт» за договором № 14/04-1 від 14.04.2010 (а. с.97, 98, 107, 108, 112, 113).

У лютому 2014 року ППФ «ОЛБІ» звернулось до ПП «Макоп-Ексим» та ПТВП «МПК-Контакт» з листами, в яких, посилаючись на відсутність оплати вказаними підприємствами поставлених позивачем товарів, просило або здійснити таку оплату, або повернути товари ППФ «ОЛБІ» (а. с.101, 102).

Наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем (зокрема, видаткові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної), свідчать, що покупці - ПП «Макоп-Ексим» та ПТВП «МПК-Контакт» повернули позивачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму податку на додану вартість 73061,37 грн. (а. с.110, 111, 114-119).

Первинні документи на підтвердження факту поставки товару та його повернення на решту визначену позивачем в податковому обліку за березень 2014 року сумі в матеріалах справи відсутні, будь-які пояснення з приводу їх наявності позивачем, в тому числі в ході розгляду апеляційної скарги, не надані.

У ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В свою чергу, згідно положень ч.1. ст.9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить, що первинні документи, які підтверджують факт реалізації контрагентами господарських операцій, є підставою для формування бухгалтерського обліку, на даних якого, в свою чергу, формується податковий облік платника податків.

До таких первинних документів відноситься податкова накладна, виписана продавцем товарів, у якого, в звязку з поставкою товару покупцю, виникає податкове зобовязання з ПДВ (що міститься у вартості поставлених товарів), яке має бути задеклароване у податковій звітності, поданій таким продавцем до податкового органу.

За положеннями пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв до 01.01.2011, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Щодо посилання позивача на обставини, встановлені постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 у справі № 2а/0470/10504/11, апеляційний суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2011 податковим органом прийнято рішення № 152/28-024 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - ППФ «ОЛБІ» на підставі неподання протягом 12 послідовних податкових місяців декларації з податку на додану вартість за період з лютого 2010 року по січень 2011 року, апеляційний суд вважає, що вказана обставина не впливає на суть спірних правовідносин.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 у справі № 2а/0470/10504/11 (а. с.25-29), яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 (а. с.30-33), задоволено адміністративний позов ПП фірми «ОЛБІ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська і визнано незаконним, з дня винесення, та скасовано рішення № 152/28-024 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - ППФ «ОЛБІ» від 23.02.2011 Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровську.

Цим же судовим рішенням скасовано анулювання реєстрації ППФ «ОЛБІ» як платника податку на додану вартість до Реєстру платників податку на додану вартість та внесення до цього Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації позивача. Зобов'язано ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська поновити, з дня виключення, реєстрацію ППФ «ОЛБІ» як платника податку на додану вартість за номером 04187876, шляхом включення ППФ «ОЛБІ» як платника податку на додану вартість до Реєстру платників податку на додану вартість та внесення до цього Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, а також визнано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 04187876, видане 26.07.2002 Серії НВ № 861826, поновленим з 23.02.2011. Суд виходив з встановленого факту, що декларації позивача з податку на додану вартість з додатками за лютий-серпень 2010 року отримувались ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська.

Проте, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст..49 Податкового кодексу України отримання податковим органом податкової декларації та прийняття податкової декларації є різними діями, і, відповідно, мають різні правові наслідки.

Судовим же рішенням від 25.10.2011 у справі № 2а/0470/10504/11, яке набрало законної сили 17.01.2013, лише встановлюється факт подачі позивачем щомісячної податкової звітності у 2010 році, і не розглядається питання в частині невизнання відповідачем даної звітності як податкової.

Щодо обставин, на які посилається податковий орган, а саме: невизнання податковою звітність з податку на додану вартість за певні періоди 2010 року, в матеріалах справи містяться повідомлення ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, в яких податковий орган інформував позивача, що звітність по податку на додану вартість, подана ППФ «ОЛБІ», не була визнана як податкова за періоди березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року (а. с.69-74), отримання яких не заперечується позивачем.

При цьому за приписами ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідні рішення відповідача про неприйняття поданих позивачем за вказаний період 2010 року декларацій з податку на додану вартість станом на час проведення відповідачем перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення від 02.06.2014 № НОМЕР_3 позивачем не оскаржувались. Зокрема, з матеріалів справи не вбачається наявність на момент складення акту перевірки від 13.05.2014 судових рішень, які б набрали законної сили і які б визнавали протиправними дії відповідача з відмови у прийнятті податкових декларацій позивача за 2010 рік.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 02.06.2014 № НОМЕР_3 та встановлюючи факт неправомірності висновків відповідача, суд першої інстанції виходив з висновків Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/11685/14 між тими ж сторонами.

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 у справі № 804/11685/14, яка ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 залишена без змін (а. с.172, 173), частково задоволено адміністративний позов ППФ «Олбі» (а. с.170, 171), і визнано протиправними дії ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий-грудень 2010 року податковою звітністю. Зобов'язано ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська прийняти податкові декларації з податку на додану вартість за лютий-грудень 2010 року датами їх фактичного отримання контролюючим органом. Зобов'язано ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська відобразити показники податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий-грудень 2010 року в картці особового рахунку ППФ «ОЛБІ».

Даною постановою у справі № 804/11685/14 встановлено, що відповідач не мав правових підстав не визнавати податкові декларації з ПДВ за лютий-грудень 2010 року податковою звітністю.

Разом з тим вказане судове рішення у справі № 804/11685/14 додатково підтверджує відсутність декларування підприємством податкових зобовязань з податку на додану вартість по господарських операціях з поставки товару (у т. ч. заявлених до зменшення у березні 2014 року), адже даним судовим рішенням встановлений факт невизнання відповідачем податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий-грудень 2010 року податковою звітністю.

Стаття 72 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування.

Так, згідно ч.1 даної статті обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до ч.1 ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, враховуючи приписи ч.1 ст.72 КАС України та те, що судове рішення у справі № 804/11685/14 набрало сили у відповідності до приписів ч.5 ст.254 КАС України, обставини, встановлені цим судовим рішеннями, не підлягають повторному доказуванню.

Щодо правових наслідків судового рішення у справі № 804/11685/14, яке набрало законної сили 19.05.2015 і саме з цієї дати є обовязковим до виконання, апеляційний суд звертає увагу, що вказаного судового рішення на момент складення акту перевірки від 13.05.2014, прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не існувало.

Враховуючи встановлені обставини та висновок суду у цій справі № 804/11685/14 про обовязок ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська прийняти податкові декларації з податку на додану вартість за лютий-грудень 2010 року датами їх фактичного отримання контролюючим органом та відобразити показники податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий-грудень 2010 року в картці особового рахунку ППФ «ОЛБІ», на час прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (02.06.2014) податкові зобовязання підприємства з податку на додану вартість за відповідні періоди 2010 року не вважались такими, що були задекларовані в податковому обліку в законодавчо встановленому порядку, і факт неправомірності відповідних дій контролюючого органу встановлений не був, тому висновок відповідача про відсутність у березні 2014 року підстав для коригування податкових зобовязань, які на той час не були задекларовані, є вірним.

Наведене узгоджується з п.49.13 ст.49 ПК України, який також повязує обовязок прийняття податкової декларації у день її фактичного отримання контролюючим органом саме з встановленням факту неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийняття такої податкової декларації.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що відповідач мав законні підстави для висновку про неправомірне здійснення підприємством зменшення суми податкових зобовязань з податку на додану вартість в податковій декларації за березень 2014 року, яка не була декларована у 2010 році.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачається не лише обов'язок субєкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

Позивачем всупереч ч.1 ст.71 КАС України не надано суду доказів декларування (відображення в податковому обліку) тих податкових зобовязань з податку на додану вартість у 2010 році, які були заявлені підприємством до зменшення у податковій декларації за березень 2014 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вищенаведені обставини у сукупності не свідчать про правомірність здійсненого позивачем коригування, яке полягало у зменшенні у березні 2014 року податкових зобовязань на суму 940282 грн., визначених підприємством у Додатку 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість» (а. с.79).

Отже, правові підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 02.06.2014 про збільшення підприємству грошового зобов'язання з податку на додану вартість відсутні.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи не в повному обсязі зясував обставини справи, невірно застосував норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року у справі № 804/8436/14 скасувати.

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:Я.В. Семененко