Постанова № 57612933, 12.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 квітня 2016 рокусправа № 804/9173/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання:Кязимова Д.В.

за участю представників:

позивача:- не зявився

відповідача:- не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НК Газсервіс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року

у справі № 804/9173/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НК Газсервіс»

до Криворізької північної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Газсервіс» звернулося до суду з позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000992201 від 19.06.2015, №0000982201 від 19.06.2015 та №0001002201 від 19.06.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення підприємством норм податкового законодавства при відображенні в податковому обліку операцій з поставки нафтопродуктів в межах укладеного позивачем договору поставки з ПП «Нафтатранссервіс» та операцій з придбання компресорної установки від ПП «Нафтатранссервіс» через їх безтоварність. Фактичне виконання відповідних договорів та рух активів підтверджується первинними документами, а саме: договорами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату. Також, позивачем до перевірки надано копії паспортів якості та сертифікатів відповідності на нафтопродукти та газ, який поставлявся.

Крім того, позивач вважає безпідставним тверджень відповідача про заниження позивачем суми орендної плати за земельну ділянку, порушення підприємством п.275.1 ст.275 ПК України, а саме: незастосування позивачем під час обрахунку розміру орендної плати коефіцієнту 2,5 як для міста обласного значення з населенням від 500 до 1000 тис. осіб. Позивач зазначає, що національним законодавством не врегульовано питання надання визначення поняттю «місто обласного значення», що надає можливість неоднозначного (множинного) трактування прав та обовязків позивача як платника орендної плати за землю, і, відповідно, виходячи з положень п.56.21 ст.56 ПК України, прийняття рішення на користь платника податків.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2015 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 19.06.2015 та №0000982201 від 19.06.2015, якими визначені суми грошових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток, відповідно. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що відповідачем не доведено безтоварність господарських операцій позивача з контрагентом постачальником - ПП «Нафтатранссервіс».

Відмовляючи в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення №0001002201 від 19.06.2015, суд погодився з висновком відповідача про порушення позивачем п. 1 ст.275 Розділ XIII «Плата за землю» Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачеві донараховано орендна плата у сумі 267759,00 грн. в тому числі за 2013 рік-133879,50 грн., за 2014 рік - 133879,50 грн. Суд першої інстанції встановив, що розмір орендної плати за землю мав би був розрахований з урахуванням коефіцієнту - 2.5.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Позивач зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсягу встановлено та досліджено обставини у справі, не приділено уваги тому факту, що податковий орган не вповноважений здійснювати донарахування орендної плати, яка встановлена цивільно-правовим договором оренди. Крім того, судом не враховано, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2394/14 стягнуто з ТОВ «НК Газсервіс» як орендаря орендну плату на користь орендодавця Криворізької міської ради за період з березня 2011 року по вересень 2013 року. Також суд першої інстанції не проаналізував правильність розрахунку орендної плати, визначеної спірним податковим повідомленням-рішенням, з огляду на наявність судових рішень про визнання нечинним рішення Криворізької міської ради № 2884 від 14.05.2010 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_1» і їх правових наслідків.

Представники сторін у судове засідання не зявились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню внаслідок наступного.

Відповідно до ст..195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Отже предметом розгляду судом апеляційної інстанції є питання правомірності прийняття судом першої інстанції рішення в частині відмовлених позовних вимог про оскарження податкового повідомлення-рішення №0001002201 від 19.06.2015.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, податковим повідомленням-рішенням №0001002201 від 19.06.2015 відповідачем - Криворізькою північною обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області нарахована сума грошового зобовязання з орендної плати за землю в загальному розмірі 334699,00 грн., в тому числі, 267759,00 грн. основний платіж, 66940,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття означеного податкового повідомлення-рішення є результати проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки ТОВ «НК Газсервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 (акт перевірки № 74/04-83-22-01/34062908 від 20.05.2015).

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення підприємством п.1 ст.275 Розділу XIII «Плата за землю» Податкового кодексу України від 02.12.2010 755-УІ, внаслідок чого донараховано орендної плати у сумі 267759,00 грн., в тому числі за 2013 рік -133879,50 грн., за 2014 рік - 133879,50 грн.

До такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що розмір орендної плати за землю, якою підприємство користується на підставі договору оренди з Криворізькою міською радою від 17.10.2008, мав би розраховуватись у 2013, 2014 роках відповідно до п.275.1 ст.275 ПК України з урахуванням коефіцієнту 2,5.

За розрахунком відповідача розмір орендної плати, яка підлягала сплаті підприємством, встановлений виходячи з обчисленої позивачем орендної плати в податкових деклараціях з плати за землю за 2013, 2014 роки, помноженої на коефіцієнт 2,5.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з судом першої інстанції про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та Криворізькою міською радою (орендодавець) укладений договір оренди земельної ділянки від 17.10.2008, за умовами якого Орендодавець на підставі рішення міської ради від 24.09.2008 №2736 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,055 га (кадастровий номер земельної ділянки: 1211000000:04:001:0002) для розміщення підприємства із обслуговування автомобілів із газовим обладнанням та АГНКС після реконструкції будівель та споруд, яке знаходиться на вул. Спартака, 143в у Жовтневому районі м. Кривого Рогу.

Відповідно до п.6 Договору річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного Криворізьким міським управлінням земельних ресурсів.

За визначенням, наведеним у статті 13 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.98 № 161-XIV, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар - використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

На час укладення договору діяв Закон України «Про плату за землю» від 03.07.92 №2335-ХІІ, який втратив чинність з 01.01.2011 згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI.

З 01.01.2011 питання оподаткування земельних ділянок та сплати орендної плати за землю урегульоване Податковим кодексом України.

Згідно п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до ст.9 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, плату за землю віднесено до загальнодержавних податків та зборів.

При цьому відповідно до ст.14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України).

земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу) - пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України.

орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата) - пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України.

Отже орендна плата за землю за своєю правовою природою є обовязковим платежем, контроль за справлянням якого, а отже і відповідністю розміру чинному законодавству, покладено на податкові органи.

Таким чином, починаючи з 01.01.2011, на адміністрування орендної плати та відносини, що виникають при оренді земельної ділянки комунальної та державної власності, поширюються приписи Податкового кодексу України з усіма правилами обрахування орендної плати та наслідками недотримання порядку нарахування та справляння даного обов'язкового платежу.

Наведене свідчить про наявність у відповідача відповідних повноважень здійснювати нарахування грошових зобовязань з орендної плати з юридичних осіб у разі виявлення фактів визначення розміру орендної плати всупереч вимогами Податкового кодексу України, тому твердження позивача про відсутність таких повноважень є помилковим, до уваги судом не приймаються.

Також апеляційний суд вважає помилковим посилання позивача на рішення господарського суду про стягнення з позивача суми орендної плати за зверненням орендодавця, оскільки вказана обставина ніяким чином не впливає на розмір грошового зобовязання з орендної плати за землю, визначеного податковим органом в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні як різниця між розміром орендної плати у податкових деклараціях з орендної плати на землю за 2013, 2014 роки та даних перевірки (з урахуванням коефіцієнту 2,5).

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку, що для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності повинні застосовуватись норми Податкового кодексу України, що регламентують правила щодо розміру земельного податку, зокрема, п. 275.1 ст.275 ПК України, яким встановлено ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п.288.3 ст.288 ПК України).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п.288.4 ст.288 ПК України).

Одночасно, за правилами пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України в редакції, що діяла до 01.04.2014, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Згідно пп.288.5.1, 288.5.2 п.288.5 ст.288 ПК України (в редакції Закону України № 1166 від 27.03.2014, чинній з 01.04.2014) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Отже, враховуючи, що плату за землю у формі орендної плати за землі комунальної та державної власності віднесено до загальнодержавних податків і зборів згідно переліку статті 9 ПК України, вбачається, що розмір орендної плати за вказані ділянки є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальною та максимальною межами.

Відповідно до п.288.7 ст.288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

З огляду на положення Податкового кодексу, яким врегульовано правовідносини справляння земельного податку та орендної плати, вбачається, що земельний податок і орендна плата за своєю правовою природою є різними видами обовязкових платежів, які мають різний порядок обчислення та нарахування.

В абз.1 п.289.1 ст.289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

За визначенням п.п.14.1.125 п.14.1 ст.14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу ХІІІ Податкового кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Частиною 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а ст.13 цього ж Закону встановлено обовязкове проведення грошової оцінки земельних ділянок у разі визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Таким чином, саме нормативна грошова оцінка земель, а не земельний податок, є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, і зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями ст. 288 ПК.

З положень статті 15 вказаного Закону вбачається, що підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За приписами ч.2 ст.18 цього ж Закону нормативна грошова оцінка земель в межах населених пунктів проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про оцінку земель» технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Застосовуючи положення п.275.1 ст.275 ПК України, які фактично спірних правовідносин не регулюють, відповідач також не врахував, що 14.05.2010 Криворізькою міською радою прийнято рішення № 3884 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_1», яким змінено базову вартість 1 кв. м земель міста. Вказане рішення набрало чинності з 01.06.2010.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 у справі № 2а-423/10/0408, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2012, рішення Криворізької міської ради № 3884 від 14.05.2010 визнано нечинним.

При цьому у мотивувальній частині ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.12.2012 зазначено, що існування оспорюваного акта нормативно-правового характеру потягло настання певних юридичних наслідків для невизначеного кола осіб, тому його дія може бути припинена тільки на майбутнє, тобто з часу набрання законної сили рішенням суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 у справі № 2а-423/10/0408 роз'яснено зміст постанови від 01.11.2011, зауважено, що дія рішення Криворізької міськради № 3884 від 14.05.2010 може бути припинена тільки на бюджетний період 2014 року.

При цьому суд дійшов висновку, що одночасно з втратою дії рішенням міської ради № 3884 від 14.05.2010 мало б відновити свою дію рішення міської ради від 22.12.2004 № 2494. Разом з тим, відповідно до ст..18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Отже для визначення ставок земельного податку та орендної плати не можуть бути використані дані грошової оцінки земель міста ОСОБА_1 станом на 01.01.2014, які затверджені рішенням міської ради від 22.12.2004 № 2494, оскільки сплив встановлений законом термін їх застосування.

Також судом прийнято до уваги, що відповідно до п.271.2 ст.271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Отже застосування протягом бюджетного періоду 2013 року будь-яких ставок податку за землю або орендної плати, визначених інакше, ніж рішенням Криворізької міської ради № 3884 від 14.05.2010 є неможливим без порушення норм Податкового кодексу України.

Враховуючи постанову та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, відповідно, від 01.11.02011 та 26.02.2013 у справі № 2а-423/10/0408, зважаючи на той факт, що рішення міської ради від 22.12.2004 № 2494 «Про затвердження та застосування грошової оцінки земель міста ОСОБА_1» втратило чинність, Криворізькою міською радою прийнято рішення від 26.06.2013 № 2088 «Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу».

Означеним рішенням з 01.01.2014 затверджено та введено в дію ставки податку за земельні ділянки на території міста, визначені відповідно до вимог п.1 ст.275 Податкового кодексу України як для міста обласного значення з чисельністю населення від 500 до 1000 тис. осіб та затверджено коефіцієнти диференціації ставки земельного податку за користування земельними ділянками певного функціонального використання та місцезнаходження в межах міста.

Крім того, надано згоду орендарям земельних ділянок на внесення змін до діючих договорів оренди земельних ділянок у частині розміру річної орендної плати за землю.

Пунктом 5 вказаного рішення №2088 від 26.06.2013 рекомендовано Криворізькім міжрайонним обєднаним податковим інспекціям ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області при здійсненні контролю за правильністю обчислення та справляння орендної плати за земельні ділянки враховувати вимоги цього рішення.

В той же час відповідно до пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України в редакції з 01.04.2014 розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Отже, з 01.04.2014 законодавчо визначений розмір орендної плати за земельні ділянки залежить виключно від нормативної грошової оцінки і ніяким чином не пов'язаний з розміром податку на землю, тим більше з порядком його обчислення.

З огляду на викладене, фактично ототожнивши поняття «земельний податок» та «орендна плата за землю» податковий орган при визначенні податкових зобовязань з орендної плати за 2013, 2014 роки помилково застосував положення п.275.1 ст.275 ПК України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення №0001002201 від 19.06.2015, відповідач діяв всупереч закону, необґрунтовано визначив грошове зобовязання з орендної плати за землю в розмірі 267759,00 грн. основного платежу та нарахував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 66940,00 грн.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи не в повному обсязі зясував обставини справи, невірно застосував норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НК Газсервіс» задовольнити.

Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року у справі № 804/14094/15 в частині відмови в задоволенні позовних вимог, прийняти нову постанову в цій частині про задоволення позову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001002201 від 19.06.2015.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:Я.В. Семененко