Ухвала суду № 57612919, 12.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 квітня 2016 рокусправа № 2а/0470/6022/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання:Кязимова Д.В.

за участю представників:

позивача:- ОСОБА_1 дов від 22.02.2016,

ОСОБА_2 дов від 22.02.2016

відповідача:- ОСОБА_3 дов від 09.09.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС та Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року

у справі № 2а/0470/6022/12

за позовом публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області

про стягнення заборгованості з податку на додану вартість,-

ВСТАНОВИВ:

30.05.2012 публічне акціонерне товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням заяв про зміну розміру позовних вимог, просило стягнути з Державного бюджету України через Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» бюджету заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 302626236,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариством згідно поданих податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 року заявлено до бюджетного відшкодування відповідні суми податку на додану вартість, проте після проведених податковим органом перевірок і підтвердження сум, заявлених позивачем до відшкодування, позивачу підтверджена сума податку на додану вартість 297516242,81 грн. не відшкодована.

В подальшому розмір позовних вимог збільшений позивачем з тих підстав, що протягом березня-липня 2012 року набрали законної сили судові рішення, якими скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача-1 про зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування, тим самим в судовому порядку підтверджено наявність підстав для повернення з державного бюджету сум заборгованості з відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 514475074,05 грн. за періоди лютий-червень 2010 року, листопад 2010 року, січень-вересень 2010 року, березень 2008 року січень 2011 року.

У відповідності до поданої позивачем заяви від 25.06.2015 про зміну розміру позовних вимог (т.3 а.с.110) розмір бюджетної заборгованості з податку на додану вартість з урахуванням часткового погашення протягом розгляду справи в суді першої інстанції становить 302626236,56 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» бюджету заборгованість з податку на додану вартість в сумі 302626236,56 грн.

Постанову суду мотивовано фактом узгодженості сум бюджетного відшкодування в установленому порядку, внаслідок чого відповідач повинен був вчинити передбачені п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України дії для відповідного відшкодування, однак на час розгляду справи узгоджені суми позивачу повністю не відшкодовані. При цьому суд виходив з того, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю чи відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачі - Спеціалізована державна податкової інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську та Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС в апеляційній скарзі зазначає, що Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено такого способу захисту права платника податку як стягнення з бюджету належної такому платникові суми бюджетного відшкодування. Крім того, відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, фактична сплата податку постачальникам має бути переконаним та беззаперечно встановленим судом юридичним фактом реальної дійсності. Факт надмірної фактичної сплати податку підлягає встановленню в судовому процесі як юридичний факт, з яким Закон повязує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування.

Головне управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області в апеляційній скарзі зазначає, що згідно до Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства Фінансів України та Державної казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерство фінансів України та Державного казначейства України від 03.08.2004 №451/501/132, органи Державного казначейства здійснюють відшкодування податку на додану вартість підприємствам згідно з отриманими від податкових органів реєстром та висновками.

Представник відповідача-1 в судовому засідання підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, простить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмовку в задоволенні позову.

Представник відповідача-2 в судове засідання не зявився про час і місце судового засідання відповідач-2 повідомлений судом належним чином.

Представники позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційних скарги заперечують, просять залишити постанову суду першої інстанції без змін, посилаються на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим. В поданих суду письмових запереченнях наполягають, що у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника податку порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права повинна бути вимога пор стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивачем у відповідності до п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до відповідача-1 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року з відповідними розшифровками та додатками, у тому числі з розрахунками сум бюджетного відшкодування та заявами про повернення суми бюджетного відшкодування, згідно якої заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі 330514787,00 грн. (т.1 а.с.15).

Відповідачем-1 за результатами проведеної виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яке виникло за рахунок відємного означення з ПДВ, що декларувалось за період жовтня 2010 року (акт від 25.02.2011 № 19/06-08/125/2/24432974 т.1 а.с.20), встановлено факт завищення суми податкового кредиту та відємного значення за жовтень 2010 року в сумі 49783069,73 грн., завищення суми бюджетного відшкодування за листопад 2010 року в сумі 49783069,73 грн.

Винесені на підставі вказаного акту податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в суді - справа Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 2а/0470/3803/11.

Також перевіркою підтверджено бюджетне відшкодування, відображене в декларації за листопад 2010 року, у сумі 280731717,27 грн.

Відповідачем-1 складені висновки про суми відшкодування податку на додану вартість (т.2 а.с.30, 31, 35-39),:

від 24.11.2011 № НОМЕР_1, згідно якому підприємству підлягає відшкодуванню з бюджету за декларацією за листопад 2010 року сума 91780581,28 грн.

від 24.11.2011 № НОМЕР_2, згідно якому підприємству підлягає відшкодуванню з бюджету за декларацією за листопад 2010 року сума 137469,00 грн.

від 27.01.2012 № НОМЕР_3, згідно якому підприємству підлягає відшкодуванню з бюджету за декларацією за листопад 2010 року сума 24174181,18 грн.

від 27.01.2012 № НОМЕР_4, згідно якому підприємству підлягає відшкодуванню з бюджету за декларацією за листопад 2010 року сума 64959453,35 грн.

від 27.01.2012 № НОМЕР_5, згідно якому підприємству підлягає відшкодуванню з бюджету за декларацією за листопад 2010 року сума 10866365,47 грн.

від 27.01.2012 № НОМЕР_6, згідно якому підприємству підлягає відшкодуванню з бюджету за декларацією за листопад 2010 року сума 38916704,26 грн.

від 27.01.2012 № НОМЕР_7, згідно якому підприємству підлягає відшкодуванню з бюджету за декларацією за листопад 2010 року сума 11083295,74 грн.

З урахуванням проведеного протягом 2011-2012 років відшкодування залишок невідшкодованої позивачеві суми ПДВ складає 38336969,99 грн.

Позивачем у відповідності до п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року з відповідними розшифровками та додатками, у тому числі з розрахунками сум бюджетного відшкодування та заявами про повернення суми бюджетного відшкодування, згідно якої заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі 331012945,00 грн. (т.1 а.с.18).

За результатами проведеної виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2010 року, яке виникло за рахунок відємного означення з ПДВ, що декларувалось за період листопада 2010 року (акт від 21.03.2011 № 36/06-08/125/2/24432974 т.1 а.с.40), встановлено факт завищення суми податкового кредиту в листопаді 2010 року на загальну суму 71314350,18 грн.

Перевіркою підтверджено бюджетне відшкодування, відображене в декларації за грудень 2010 року, що виникло у листопаді 2010 року, у сумі 259698594,82 грн.

Заявлена позивачем та підтверджена відповідачем-1 сума бюджетного відшкодування в розмірі 259179272,82 грн. на момент звернення позивача до суду не відшкодована.

Винесені на підставі вказаного акту податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в суді - справа Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 2а/0470/5139/11.

Отже загальна сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість відповідно до декларацій за листопад та грудень 2010 року, підтверджена податковим органом за результатами проведених перевірок і не повернута станом на дату подання позову, складає 297516242,81 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, визначена позивачем в позові сума бюджетного відшкодування, складається із сум податку на додану вартість, правомірність заявлення яких до відшкодування підтверджена відповідними судовими рішеннями.

Так податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення:

від 16.09.2010 № 0000280610/0, яким зменшено бюджетного відшкодування за період лютий 2009 травень 2010 року на суму 15338256,03 грн.

від 24.09.2010 № 0000290610/0, яким зменшено бюджетне відшкодування за червень 2010 року на суму 1693621,42 грн.

Загальна сума бюджетного відшкодування за вказаний період, підтверджена судом, - 12315822,84 грн. - рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 2а/0470/1164/11 від 11.03.2011, ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 (т.1 а.с.123-133), ухвала Вищого адміністративного суду України від 26.06.2014.

За період листопад 2010 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення

від 11.03.2011 № НОМЕР_8, яким зменшено бюджетного відшкодування за листопад 2010 року на суму 49783069,73 грн.

Загальна сума бюджетного відшкодування за вказаний період, підтверджена судом, - 49783069,73 грн. - рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 2а/0470/3803/11 від 13.05.2011, ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 (т.1 а.с.134- 155), ухвала Вищого адміністративного суду України від 21.03.2013.

За період січень-вересень 2010 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 20.12.2010 № 0000410610/0, яким зменшено бюджетного відшкодування за січень-вересень 2010 року на суму 397854937,48 грн.

Загальна сума бюджетного відшкодування за вказаний період, підтверджена судом, - 397854937,48 грн. - рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 2а/0470/1833/11 від 30.03.2011, ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2012 (т.1 а.с.156-193), ухвала Вищого адміністративного суду України від 24.12.2014.

За період березень 2008 року січень 2011 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 06.04.2011 № НОМЕР_9, яким зменшено бюджетного відшкодування за березень 2008 року січень 2011 року на суму 62271226,82 грн.

Загальна сума бюджетного відшкодування за вказаний період, підтверджена судом, - 54521344,00 грн. - рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 2а/0470/5140/11 від 15.06.2011, ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012 (т.1 а.с.194-199), ухвала Вищого адміністративного суду України від 06.06.2013, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 у справі № 804/9319/13-а.

Отже загальна сума бюджетного відшкодування, підтверджена відповідними судовими рішеннями, становить 514475074,05 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції провадження у справи зупинялось за клопотаннями сторін у звязку з наданням часу для примирення.

Як зазначає відповідач-1 (т.2 а.с.231), звертаючись в січні 2013 року з клопотанням до суду про надання часу для примирення, сторони сподівались забезпечити повернення бюджетного відшкодування шляхом оформлення фінансового казначейського векселя у 2013 році згідно з прийнятими у грудні 2012 року змінами до Податкового кодексу України.

У липні 2013 року прийнято нові закони про застосування фінансових казначейський векселів (Закон від 04.07.2013 № 407-VІІ, Закон України від 04.07.2013 № 391- VІІ), якими усунуто законодавчі перепони для випуску фінансових казначейських векселів, а тому у позивача може зявитись можливість отримати бюджетне відшкодування, стягнення якого є предметом позову через механізм випуску фінансових казначейських векселів.

В поданому відповідачем-1 клопотанні про зупинення провадження у справі від 17.03.2014 (т.3 а.с.8) податковий орган, посилаючись на те, що випуск казначейський фінансових векселів у 2013 році так і не відбувся, одночасно випуск казначейських фінансових векселів для погашення заборгованості з відшкодування ПДВ у 2014 році прямо передбачений ст..19 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», зазначив, що у відповача-1 є всі підстави вважати, що позивачу буде погашено бюджетну заборгованість, стягнення якої є предметом позову, через випуск державних боргових цінних паперів.

В рамках наданого сторонам часу для примирення позивачу частково повернуто суму бюджетного відшкодування в розмірі 120036986,93 грн. на банківський рахунок позивача, що підтверджується банківською випискою від 30.07.2013.

Крім того, часткове погашення бюджетної заборгованості відбулось в липні, вересні 2014 року, в березні 2015 року, що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах від 11.07.2014, виписками по рахунку від 16.07.2014, від 18.09.2014, від 30.03.2015 актом звірки № 359-51 від 08.09.2014 (копії яких долучено до матеріалів справи, відповідачем-1 не спростовується), внаслідок чого загальна бюджетна заборгованість з податку на додану вартість станом на 25.06.2015 становить 302626236,56 грн., проти якої відпловідіач-1 не заперечує, наведені позивачем доводи та обставини не спростовує.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, діючим на час їх виникнення Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР та нормами Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.01.2011), виходячи з того, що фактично спірні відносини тривають до теперішнього часу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків (на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені діючим на момент виникнення спірних правовідносини Законом України №168/97-ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість», з 01.01.2011 Податковим кодексом України.

За визначенням, наведеним у п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податків податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Враховуючи вимоги п.п.7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, які регулюють визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню та право на одержання такого бюджетного відшкодування, колегія суддів зазнає, що позивач в установленому порядку набув право на одержання бюджетного відшкодування, прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подав відповідному податковому органу податкові декларації та заяви про повернення такої суми бюджетного відшкодування, яка відображається у відповідних податкових деклараціях.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Також п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР визначено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Відповідно до пп.7.7.7 п.7.7. ст.7 Закону №168/97-ВР якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

У разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пп. 7.7.8. п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Аналогічні норми містить і ст.200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (п.200.6 ст.200 Кодексу).

За правилами п.200.10, п.200.11 ст.200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Згідно п.200.12 ст.200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (п.200.13 ст.200 ПК України).

Відповідно до п.200.15 ст.200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, норми Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент подання позивачем до відповідача-1 відповідних податкових декларацій з податку на додану вартість, повністю кореспондуються з нормами Податкового кодексу України в частині проведення бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Виходячи з наведених правових норм, висновок податкового органу із зазначенням суми бюджетного відшкодування є підставою для проведення відшкодування сум податку на додану вартість з державного бюджету і ненадання такого висновку може порушувати права платника податку на бюджетне відшкодування.

Одночасно не вчинення відповідними державними органами після закінчення законодавчо встановлених строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування належних дій щодо відшкодування належних платнику сум податку на додану вартість призводить до виникнення бюджетної заборгованості.

За визначеною Верховним Судом України правовою позицією, яка існувала на час звернення позивача до суду, у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується саме внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права повинна бути вимога про стягнення зазначених коштів відшкодування заборгованості.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п.23 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби.

Орган Казначейства надсилає після надходження зазначених документів до органу державної податкової служби запит щодо визначення розміру залишку невідшкодованих з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку.

У разі коли на дату надходження виконавчого документа або у процесі його виконання розмір такого залишку зменшився, орган державної податкової служби узгоджує протягом п'яти робочих днів зазначений розмір із стягувачем, про що повідомляє органу Казначейства за встановленою формою.

Після закінчення строку узгодження розміру зазначеного залишку орган Казначейства передає виконавчий документ та інші документи, необхідні для його виконання, до Казначейства.

Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету в розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної податкової служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів.

Отже наведені, чинні і на даний час, правові норми передбачають можливість ухвалення та встановлюють процедуру виконання судових рішень про стягнення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

В розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ефективний спосіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає вказаній міжнародній нормі.

З цього приводу апеляційний суд вважає також за необхідне послатись на висновок Верховного Суду України в постанові від 16.09.2015 у справі до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправної та стягнення коштів, згідно якому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність субєкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення, не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.

Таким чином, виходячи з наведеного та з огляду на приписи ст..55 Конституції України, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги шляхом стягнення відповідної суми бюджетної заборгованості з Державного бюджету України.

З приводу правомірності визначення позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає поверненню з бюджету, в межах даної справи, апеляційний суд також погоджується з судом першої інстанції.

З наведених вище обставин справи вбачається, що правомірність формування позивачем сум бюджетного відшкодування згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад та грудень 2010 року в загальному розмірі 539892671,09 грн. підтверджена податковим органом в результаті проведених позапланових перевірок підприємства позивача, зафіксована у відповідних актах від 25.02.2011 № 19/06-08/125/2/24432974 та від 21.03.2011 № 36/06-08/125/2/24432974.

Наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності свідчать, що всі законодавчо встановлені умови для отримання бюджетного відшкодування у вказаному вище розмірі, заявленого у податкових деклараціях, позивачем дотримані, дані податкової декларацій з податку на додану вартість за звітні податкові періоди листопад та грудень 2010 року відповідають стану фінансово-господарської діяльності позивача, проте відповідачем-1 проведено лише часткове відшкодування підтвердженої ним в установленому порядку та узгодженої суми.

Стосовно визначених позивачем сум бюджетної заборгованості за лютий 2009 травень 2010 року в розмірі 10622201,42 грн., червень 2010 року в розмірі 1693621,42 грн., листопад 2010 року в розмірі 49783069,73 грн., січень-вересень 2010 року в розмірі 397854937,48 грн., березень 2008 року січень 2011 року - в розмірі 54521344,00 грн. (всього в розмірі 514475074,05 грн.) вказані суми підтверджені наведеними вище рішенням суду (копії долучено до матеріалів справи), якими встановлено безпідставність висновку податкового органу щодо порушень підприємством податкового законодавства при визначенні сум податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди, і як наслідок, завищення позивачем суми бюджетного відшкодування.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлена наявність у товариства права на отримання бюджетного відшкодування заявлених сум податку на додану вартість, підтверджено достовірність розрахунку заявлених до відшкодування сум. Судами встановлено відсутність порушень з боку підприємства вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість за відповідні періоди 2008 2011 років.

Виходячи з встановлених судами обставин, суми, заявлені позивачем до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вказані періоди, факт сплати позивачем податку на додану вартість в складі вартості товару (послуг) в розмірах, зазначених в Розрахунках суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації), підтверджені належним чином складеними первинними документами, відповідачем-1 вказані факти в установленому порядку не спростовані.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ПДВ при придбанні товару (послуг) у залежність від отримання документального підтвердження належного виконання постачальниками своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Фактично обставини, на які посилається відповідач-1 в апеляційній скарзі, не є підставами, передбаченими чинним законодавством з питань оподаткування, для не надання бюджетного відшкодування надміру сплаченого податку на додану вартість.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд вважає, що підприємством дотримані всі умови для отримання суми бюджетного відшкодування в заявленій ним на час прийняття судом першої інстанції рішення сумі (з урахуванням проведеного в ході розгляду справи часткового відшкодування) 302626236,56 грн.

Матеріалами справи підтверджено наявність належної позивачу вказаної суми бюджетного відшкодування та подання ним всіх необхідних для здійснення відшкодування документів, що передбачені чинним законодавством України, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову, пославшись при цьому на положення п.200.17 ст.200 ПК України, відповідно до якої забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для вирішення справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Передбачені ст..202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні, внаслідок чого апеляційні скарги відповідачів задоволенню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачами не сплачено судовий збір за подання апеляційних скарг на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2016.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2016 відстрочено сплату судового збору Головному управлінню державної казначейської служби України в Дніпропетровській області відповідно до ст.88 КАС України до 05.04.2016.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 відстрочено сплату судового збору Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС відповідно до ст.. 88 КАС України до 05.04.2016

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що фактично до вказаної дати судовий збір не сплачено, згідно з вимогами ч.2 ст.88, ст..94 КАС України належить до стягнення з Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у загальному розмірі 2360,60 грн. та з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС до спеціального фонду за подання апеляційної скарги Державного бюджету України судовий збір у загальному розмірі 2360,60 грн. за подання апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС та Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року у справі № 2а/0470/6022/12 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (код ЄДРПОУ 39736283, 49600, м. Дніпропетровськ, Центральний район, проспект Олександра Поля, будинок 57) до спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, Р/Р 31217206781004 (КБКД 22030101), код ЄДРПОУ 37989274, банк отримувач ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровська, МФО 805012, призначення платежу судовий збір за апеляційною скаргою, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2360,60 грн. (дві тисячі триста шістдесят гривень шістдесят копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37988155, 49000,м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, буд.1,) до спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, Р/Р 31217206781004 (КБКД 22030101), код ЄДРПОУ 37989274, банк отримувач ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровська, МФО 805012, призначення платежу судовий збір за апеляційною скаргою, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2360,60 грн. (дві тисячі триста шістдесят гривень шістдесят копійок).

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:Я.В. Семененко