Ухвала суду № 57612900, 05.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2016 р. Справа № 876/9956/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Яворського І. О., Кухтея Р. В.;

за участю секретаря судового засідання Мельничук Б. Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-Технічного Університету» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-Технічного Університету» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2015 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-Технічного Університету» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25 травня 2015 року на загальну суму 252830,85 грн., що прийняте заступником начальника Луцької ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що сторони за договором оренди земельної ділянки від 29 грудня 2005 року не досягли згоди щодо збільшення розміру орендної плати і не внесли відповідних змін до тексту договору, відтак у позивача були відсутні правові підстави для сплати орендної плати іншої, ніж передбачена умовами договору, тому й висновок про несплату до бюджету суми податкового зобовязання по орендній платі за землю є необґрунтованим.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду належні та допустимі докази, які спростовують твердження позивача щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому суд прийшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-Технічного Університету».

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем товариством з обмеженою відповідальністю «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-Технічного Університету», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що 29 грудня 2005 року Луцька міська рада (орендодавець, уповноважена ним особа) та товариство з обмеженою відповідальністю «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-Технічного Університету» уклали договір оренди землі строком на 10 років, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування адміністративно-навчального комплексу, яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Сагайдачного, 6, кадастровий номер 340650004. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на липень 2005 року становить 2329878,59 грн. Орендна плата згідно умов договору вноситься орендарем у грошовій формі та встановлюється у розмірі 1% від грошової оцінки земельної ділянки на рік. (а. с. 18-20).

30 квітня 2015 Луцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в податковій звітності з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) ТзОВ «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-Технічного Університету» від 02 лютого 2015 року № НОМЕР_2 за 2015 рік, за результатами якої складено акт № 1671/15-04/31572252 від 30 квітня 2015 року, яким встановлено порушення позивачем підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми орендної плати за землю з юридичних осіб за 2015 рік на суму 202264,68 грн.

На підставі висновків акту перевірки Луцькою ОДПІ сформовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25 травня 2015 року, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем «орендна плата з юридичних осіб» на суму 252830,85 грн., з яких 202264,68 грн. за основним платежем та 50566,17 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Волинській області та ДФС України, рішенням про результати розгляду первинної скарги Головного управління ДФС у Волинській області № 4236/10/03-20-10-03-06 та рішенням ДФС України про результати розгляду скарги № 14444/6/99-99-10-01-02-25 від 10 липня 2015 року скарги ТзОВ «Луцький біотехнічний інститут міжнародного науково-технічного університету» залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25 травня 2015 року без змін.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (далі ПК України) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, нормами Податкового кодексу України визначено обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Згідно підпункту 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (пп. 288.2 - 288.3 ст. 288 Кодексу).

З 01 квітня 2014 року згідно Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII набули чинності зміни до Податкового кодексу України та поширено на всі категорії земель вимогу, згідно якої мінімальний розмір орендної плати за землі державної та комунальної власності, не може бути менше 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 288.1. статті 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно пункту 289.1. статті 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, за Податковим кодексом річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, повинен відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, тобто не бути меншим 3 відсотків та не перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки з 1 квітня 2014 року.

Встановлено, що за даними податкової звітності податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік ТзОВ «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-Технічного Університету» було задекларовано орендну плату в сумі 101132,34 грн. за рік в розмірі 1% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що станом на 01 січня 2015 становить 1018,35 грн. за 1 кв. м з урахуванням коефіцієнта індексації 1,249, що суперечить вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (а.с.21-22).

Оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати відбулося не у зв'язку із волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати орендної плати у новому розмірі виникає у орендаря земельної ділянки незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі, з огляду на що суд не бере до уваги твердження позивача про те, що зміна орендної плати за земельну ділянку визначена спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України «Про оренду землі».

Згідно пункту 5.2. статті 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи те, що розмір орендної плати згідно договору оренди від 29 грудня 2005 року та податкової декларації з плати за землю за 2015 рік є меншим мінімального розміру, встановленого Податковим кодексом України, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що Луцькою ОДПІ правомірно встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання з орендної плати за землю за 2015 рік на суму 202264,68 грн.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02 грудня 2014 у справі № 21-274а14, де зазначено, що з набранням чинностi Податковим кодексом України рiчний розмiр орендної плати за земельнi дiлянки державної та комунальної власностi, який пiдлягає перерахуванню до бюджету, має вiдповiдати вимогам пiдпункту 288.5.1 пункту 288.5 статтi 288 цього Кодексу та є пiдставою для перегляду встановленого розмiру орендної плати. При цьому, виходячи iз принципу прiоритетностi норм Податкового кодексу України над нормами iнших актiв у разi їх суперечностi, який закрiплений у пунктi 5.2 статтi 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору вiдповiдних змiн розмiр орендної плати в будь-якому разi не може бути меншим, нiж встановлений пiдпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статтi 288 Податкового кодексу України.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25 травня 2015 року на загальну суму 252830,85 грн., що прийняте заступником начальника Луцької ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний звязок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 41, 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-Технічного Університету» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року в справі № 803/1797/15 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

ОСОБА_1

Ухвалу складено в повному обсязі 10 травня 2016 року.