Головуючий у 1 інстанції - Бабаш Г.П.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2016 року справа №805/294/16-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Сіваченка І.В.,
суддів Геращенка І.В., Міронової Г.М.,
секретар судового засідання Куленко О.Д.,
за участі позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Добропільського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року у справі № 805/294/16-а за позовом ОСОБА_2 до Добропільського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) про стягнення нарахованої одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 26578,20 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 10065,66 грн. та моральної шкоди у сумі 10000 грн.,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Добропільського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) (далі - Відділ) про стягнення нарахованої одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 26578,20 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 10065,66 грн. та моральної шкоди у сумі 10000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом ГУМВС України в Донецькій області №357о/с від 06.11.2015 року його звільнено із займаної посади у звязку із скороченням штатів за пунктом 64 г Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, проте в порушення норм діючого законодавства позивачу не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 26578,20 грн. У відповіді стосовно невиплати вказаних коштів відповідач зазначив про відсутність додаткових коштів на зазначені цілі. Оскільки з ним не проведено остаточного розрахунку, позивач вважає, що на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Крім того, вважає, що на його корить підлягає відшкодуванню моральна шкода, заподіяна відповідачем, у розмірі 10000 грн. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року у справі № 805/294/16-а адміністративний позов задоволено частково, а саме: стягнуто з Відділу на користь ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 26 578 грн. 20 коп.; стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у розмірі 17 125 грн. 83 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При визначенні розміру середнього грошового забезпечення суд першої інстанції враховував приписи Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі Порядок №100).
Не погодившись з цим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року у справі № 805/294/16-а та прийняти нову постанову, якою відмовити в частині стягнення з Відділу на користь ОСОБА_2 середнє грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у розмірі 17125 грн. 83 коп.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що посилання суду першої інстанції на норми Кодексу Законів про Працю України (далі - КЗпП України) не є правомірним, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин, порядок проходження служби в органах внутрішніх справ, в тому числі підстави та умови звільнення з органів внутрішніх справ, визначені положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Оскільки положення 1, 2-1, 116, 117 КЗпП України не поширюється на дані спірні правовідносини, отже й вимога суду щодо виплати позивачу середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у розмірі 17 125 грн. 83 коп. є неправомірними.
Крім того, відповідно до п. 1.12 Наказу МВС №499 від 31.12.2007, грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належно, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право.
В судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судами встановлено, що Відповідно до наказу ГУМВС України в Донецькій області №357о/с від 06.11.2015 позивача звільнено із займаної посади за п. 64 г Положення (через скорочення штатів) з 06.11.2015 року.
Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 07.12.2015 року №6о/слк внесено зміни до наказу ГУМВС України в Донецькій області від 06.11.2015 №357о/с в частині визначення вислуги років позивачу станом на 06.11.2015 у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги 12 років 06 місяців 03 дні, встановивши у листопаді 2015 року премію у розмірі 150%.
18.01.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати вихідної допомоги після звільнення.
21.01.2016 Добропільським МВ на зазначену заяву надано відповідь №7-Б, в якій вказано на те, що сектором фінансового забезпечення Добропільського МВ на підставі наказів від 06.11.2015 №357 та від 07.12.2015 №6 був проведений розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні та інформацію було направлено до УФЗБО ГУМВС України в Донецькій області для виділення додаткових коштів на виплату вихідної допомоги у розмірі 26578,20 грн., проте на теперішній час додаткові кошти не виділялись.
Щодо строку звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому у відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Адміністративний позов, відповідно до ст. 99 КАС України, може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено з органів внутрішніх справ 06.11.2015.
Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
При цьому, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
18.01.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати вихідної допомоги після звільнення, проте відповіддю від 21.01.2016 року позивачу вказано на відсутність коштів для здійснення вказаних виплат.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вважав, що строк звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом позивачем не пропущено, з чим і погоджується суд апеляційної інстанції.
Предметом доказування в цій справі є правомірність невиплати позивачу вихідної допомоги при звільненні.
Правовідносини, повязані з проходженням та звільненням з посад публічної служби ОВС, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України Про міліцію, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (зі змінами та доповненнями), Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, постановою Кабінету Міністрів України Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей від 17.07.1992р. № 393.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Відповідно до статті 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у звязку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у звязку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Зазначена норма кореспондується з п. 10 постанови Кабінету Міністрів України Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей від 17.07.1992р. № 393, відповідно до якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:
-які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
-які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
-які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Здійснюючи розрахунок суми вихідної допомоги при звільненні відповідач нарахував ОСОБА_2 суму у розмірі 26578,20 грн. (згідно листа від 21.01.2016 за №7-Б), проте зазначена сума на момент розгляду справи фактично не виплачена.
Тобто відповідачем фактично визнано право ОСОБА_2 на отримання вихідної допомоги при звільненні у розмірі 26578,20 грн.
Крім того, розрахована Відділом сума вказаної вихідної допомоги не є спірною між сторонами.
З огляду на викладене, враховуючи наявність у позивача права на отримання вихідної допомоги при звільненні у розмірі 26578,20 грн., позовні вимоги ОСОБА_2 в зазначеній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 10065,66 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 КЗпП України вказаний Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Статтею 2-1 КЗпП України визначено, що Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.
Відповідно до частини 7 статті 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Щодо розміру коштів, що підлягають стягненню на користь позивача за час затримки розрахунків при звільненні, з 06.11.2015 по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.
При визначенні розміру середнього грошового забезпечення суд враховує приписи Порядку № 100.
Згідно абз. 1, 3 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Частиною 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Так, з наданої до суду довідки Добропільського МВ ГУ МВС України в Донецькій області №7 від 20.01.2016 року вбачається, що в вересні 2015 року ОСОБА_2. нараховано грошове забезпечення у розмірі 3773,44 грн., у жовтні 2015 року 5529,69 грн.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 09 вересня 2014 року №10196/0/14-14/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік кількість робочих днів у вересні 2015 року становить 22 дні, у жовтні 2015 року 22 дні.
Так, середньоденна заробітна плата складає: 3773,44 грн. (вересень 2015 року) + 5529,69 грн. (жовтень 2015 року) : 44 робочі дні за два місяці (22 робочі дні у вересні 2015 року та 22 робочі дні у жовтні 2015 року) = 211 грн. 43 коп.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 09 вересня 2014 року №10196/0/14-14/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік та листа Міністерства соціальної політики України від 20 липня 2015 року №10846/0/14-15/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік кількість робочих днів в період з 06.11.2015 року по день ухвалення судового рішення (02.03.2016 року) становить 81 день.
Таким чином, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день винесення судового рішення, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 211,43 грн. * 81 день = 17125,83 грн.
З урахуванням викладеного, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 11 КАС України, місцевий суд обґрунтовано вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 17125,83 грн.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В іншій частині судове рішення не оскаржене, тому апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.
Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У звязку з викладеним, доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
В повному обсязі ухвалу виготовлено 11 травня 2016 року.
Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Добропільського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року у справі № 805/294/16-а за позовом ОСОБА_2 до Добропільського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) про стягнення нарахованої одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 26578,20 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 10065,66 грн. та моральної шкоди у сумі 10000 грн. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.
Головуючий: І.В.Сіваченко
Судді: І.В.Геращенко
ОСОБА_3
Судове рішення № 57612659, Донецький апеляційний адміністративний суд було прийнято 11.05.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 805/294/16-а. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: