Ухвала суду № 57612577, 20.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"20" квітня 2016 р. справа № 808/8706/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Запорізької митниці ДФС

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2015 р. у справі №808/8706/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІОН"

до Запорізької митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

встановив:

У листопаді 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000197/1 від 13.08.2015р. Запорізької митниці ДФС України;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00397 від 13.08.2015р. Запорізької митниці ДФС України.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2015 р. позов задоволено. Постанова мотивована тим, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень, оскаржені рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач, зокрема, зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України одним із документів, що підтверджують митну вартість товарів є зовнішньоекономічний договір (контракт або документ, який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності). Відповідно до пп. 5.1 п. 5 Контракту від 07.05.2015р. підтвердженням замовлення вважається юридичним зобовязанням та є невід'ємною частиною даного контракту.

Оскільки підтвердження замовлення відповідно до умов контракту невідємною частиною контракту, відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України воно є одним із документів, які підтверджують митну вартість товарів та повинно було бути подано разом із

митною декларацією на товари. Також у пп. 5.1 п. 5 Контракту від 07.05.2015р. зазначено, що ціна на товар буде узгоджуватися сторонами на кожну окрему поставку шляхом оформлення підтвердження замовлення.

Таким чином, підтвердження замовлення, це документ, яким узгоджується ціна на товар, а тому відсутність даного документу стає підставою, передбаченою ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів є, серед інших, декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пятій та шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості та зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, додатки до нього у разі їх наявності.

Таким чином, калькуляція постачальника є документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості.

Митницею були встановлені розбіжності між Контрактом від 07.05.2015р. і калькуляцією від 30.07.2015р., тобто між документами, передбаченими ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, що відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України є підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

13.08.2015р. декларантом ТОВ «Кліон» ОСОБА_2 були надані наступні документи: висновок ТПП № 396 від 10.08.2015р.; лист б/н від 12.08.2015 р.; підтвердження замовлення 1215595 від 22.07.2015р. Також декларантом повідомлено митницю ДФС про те, що інші документи протягом строків, передбачених ст. 53 ч. 3 МК України надаватися не будуть.

Під час розгляду додатково наданих документів відповідачем було встановлено наступне.

Висновок ТПП № 396 від 10.08.2015р. без урахування умови поставки товару (FCA Kverva) не дає можливості однозначно впевнитись в актуальній оцінці ринкової вартості товару.

Лист б/н від 12.08.2015р. містить інформацію про те, що інвойс і є бухгалтерською документацією продавця, але даний документ не містить реквізитів форми бланка первинної бухгалтерської документації. За змістом даний документ не є витягом з первинного документу.

Також розглянувши додатково надані листи можна зробити висновок, що вони спрямовані на спростування та пояснення виявлених розбіжностей, а не на підтвердження митної вартості оцінюваного товару.

Відповідно до інвойсу від 30.07.2015р. № 4316985 Hallvard Leroy AS, маркування від 11.08.2015р. виробник - ST-423 Salmar Processing AS, у сертифікаті якості виробника товару від 30.07.2015р. № б/н виробником товару є Hallvard Leroy AS (ST-423 Salmar Processing AS), відправником (продавцем) товару відповідно до товаросупровідних документів та контракту від 07.05.2015р. № 200F/2015H є Hallvard Leroy AS. Декларантом заявлено контракт від 07.05.2015р. № 200F/2015H як зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу стороною якого є виробник товарів, при цьому згідно інформації гр. 2 та гр. 31 митної декларації підприємство-продавець (Hallvard Leroy AS) та підприємство-виробник (Hallvard Leroy AS ST-423 Salmar Processing AS) є різними особами. Згідно документів, наданих до митного оформлення підприємство-продавець не є виробником товару.

Таким чином, додаткові документи декларантом були подані не у повної обсязі, а подані додаткові документи не підтверджували заявлену декларантом митну вартість.

13.08.2015р. прийнято рішення про коригування митної вартості товару №112050000/2015/000197/1.

Митну вартість товару, що імпортується, визначено із застосувань резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАAT).

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 64 МК України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку 1,1 дол. США за 1 кг. товар (МД № 112050000/2015/012387 від 30.07.2015, № 112050000/2015/009559 в 17.06.2015р.).

У оформленні МД № 112050000/2015/013232 було відмовлено, складено картку відмови №112050000/2015/00397. Товар випущено у вільний обіг за МД №112050000/2015/013451 від 13.08.2015 року під гарантійне зобов'язання.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засіданні не зявився, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що між позивачем та Hallvard Leroy AS, Норвегія, укладено контракт №200F/2015H від 07.05.2015р. (далі - контракт) на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару). Згідно контракту позивачем на митну територію України ввезений вантаж - обрізки лосося морожені (далі - товар).

Відповідно до інвойсу Hallvard Leroy AS №4316985 від 30.07.2015р. товар постачався за ціною 0,83 доларів США за кг, на умовах FCA Кверва, Норвегія.

Для здійснення митного оформлення товару 11.08.2015р. позивачем засобами електронного звязку до митного посту «Запоріжжя - центральний» Запорізької митниці ДФС подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2015/013232, відповідно до якої заявлена митна вартість товарів у розмірі 178 974,51 грн. (тобто 21,31 грн. або 1,00 доларів США за 1 кг), тобто за ціною договору (перший метод визначення митної вартості).

Разом з вантажно-митною декларацією позивачем для оформлення товару надано пакет документів, а саме:

- контракт №200F/2015Н від 07.05.2015р.;

- інвойс №4316985 від 30.07.2015р.;

- калькуляція постачальника від 30.07.2015р.;

- прайс-лист від 20.07.2015р.;

- міжнародна товарно-транспортна накладна б/н від 30.07.2015р.;

- рахунок перевізника №2649-2015 від 30.07.2015р.;

- фінансова довідка від 04.08.2015р. №06/02-883;

- договір міжнародного перевезення №2015МП/15L від 01.01.2015р.;

- дублікат ветеринарного свідоцтва від 10.08.2015р. серії ЄРД-00 №089970;

- ветеринарний (санітарний) сертифікат від 30.07.2015р. №15400002885;

- сертифікат походження №СО 985 від 30.07.2015р.;

- сертифікат якості б/н від 30.07.2015;

- експортна декларація №080790 НОМЕР_1 від 30.07.2015;

- лист постачальника від 29.10.2014 про заводи-виробники.

Згідно ч.3 ст.53 МК України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару, містять розбіжності, а саме:

- відповідно до умов п.5.1 контракту від 07.05.2015р. №200F/2015H ціна на товар погоджується шляхом оформлення погодження замовлення, що вважається юридично обовязковим та є невідємною частиною контракту, але до митного оформлення даний документ надано не було;

- наявні розбіжності в складових вартості, що зазначені в п.7.2 контракту від 07.05.2015р. №200F/2015H та в калькуляції б/н від 30.07.2015р., а саме, згідно пункту 7.2 контракту від 07.05.2015р. №200F/2015H вартість товару включає вартість упаковки, маркування, доставку, оформлення товаросупровідних документів, податки і збори в Норвегії, а згідно калькуляції б/н від 30.07.2015р. вартість товару включає вартість сировини, обробки, пакування, маркування та маржу компанії.

У зв'язку із наявністю розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, митницею 11.08.2015р. направлено електронне повідомлення декларанту, із зазначенням про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та про необхідність надання наступних додаткових документів: виписку з бухгалтерської документації; каталоги специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта.

13 серпня 2015 року на виконання вимог митного органу позивачем додатково надано: експертний висновок №ОИ-396 від 10.08.2015р. Запорізької торгово-промислової палати; підтвердження замовлення №1215595 від 22.07.2015р.; лист постачальника від 12.08.2015р. з даними бухгалтерського обліку, про відсутність каталогів та з поясненнями про виявленні розбіжності. Також відповідача повідомлено, що додаткові документи протягом строків, передбачених ч.3 ст.53 МК України надаватися не будуть.

Після розгляду наданих позивачем митному органу вантажно-митних декларацій та додаткових документів відповідачем 13.08.2015р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000197/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00397.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про неправомірність оскаржених рішень відповідача, оскільки:

- позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі необхідні документи для підтвердження ціни товару, що імпортується;

- у поданих позивачем до митного оформлення документах відсутні розбіжності, які впливають на заявлену митну вартість імпортованого товару;

- митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару (метод №2ґ).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача, на підставі наступного.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч.2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Також, в постанові від 30 червня 2015 року 21-591а15 Верховний Суд України зазначив, що «митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обовязковою, оскільки з цією обставиною закон повязує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації».

Судом встановлено, що позивачем на виконання запиту, отриманого від митного органу, надавались додаткові документи, а саме: експертний висновок №ОИ-396 від 10.08.2015р. Запорізької торгово-промислової палати; підтвердження замовлення №1215595 від 22.07.2015р.; лист постачальника від 12.08.2015р. з даними бухгалтерського обліку, про відсутність каталогів та про виявленні розбіжності.

Проте, митний орган дійшов висновку, що надані на запит позивачем додаткові документи не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товару.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, став висновок митного органу, крім іншого, про те, що відповідно до умов п.5.1 контракту від 07.05.2015р. №200F/2015H ціна на товар погоджується шляхом оформлення погодження замовлення, що вважається юридично обовязковим та є невідємною частиною контракту, але до митного оформлення даний документ надано не було.

Проте, вказана розбіжність не стосується числових показників заявленої митної вартості та жодним чино не може мати вплив на визначення її розміру, а лише може свідчити про обставини виконання сторонами досягнутих домовленостей.

Крім того, позивачем на виконання вимог митного органу 13.08.2015р. додатково надано підтвердження замовлення №1215595 від 22.07.2015р., відтак виявлену розбіжність усунуто.

Згідно підпункту «а» пункту 1 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, повязаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів.

Згідно частини 11 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість товару, згідно ч.10 ст.58 МК України, включає вартість товару згідно розрахунків - 148 245,29 грн. (6972,00 доларів США х 21,262951 курс), та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України - 30 729,22 грн., інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.

Разом з тим, відповідачем зазначено про наявність розбіжностей в складових вартості, що зазначені в п.7.2 контракту від 07.05.2015р. №200F/2015H та в калькуляції б/н від 30.07.2015р., а саме, згідно пункту 7.2 контракту від 07.05.2015р. №200F/2015H вартість товару включає вартість упаковки, маркування, доставку, оформлення товаросупровідних документів, податки і збори в Норвегії, а згідно калькуляції б/н від 30.07.2015р. вартість товару включає вартість сировини, обробки, пакування, маркування та маржу компанії.

Проте, калькуляція постачальника не віднесена законодавцем до переліку документів, які підтверджують митну вартість товару, визначених ч.2 ст.53 МК України, відтак наявність в ній розбіжностей не може бути підставою для витребування митним органом додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що митним органом зазначено ще одну розбіжність про яку позивача не було повідомлено в первинному електронному повідомленні, а саме: «Відповідно до інвойсу від 30.07.2015 №4316985 Hallvard Leroy AS, маркування від 11.08.2015 виробник - ST-423 Salmar Processing AS, у сертифікаті якості виробника товару від 30.07.2015 №б/н виробником товару є Hallvard Leroy AS (ST-423 Salmar Processing AS), відправником (продавцем) товару відповідно до товаросупровідних документів та контракту від 07.05.2015 №200F/2015H є Hallvard Leroy AS. Декларантом заявлено контракт від 07.05.2015 №200F/2015H як зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу стороною якого є виробник товарів, при цьому згідно інформації гр.2 та гр.31 митної декларації підприємство-продавець (Hallvard Leroy AS) не є виробником товарів».

Відповідно до матеріалів справи, інвойс від 30.07.2015р. №4316985 та контракт від 07.05.2015р. №200F/2015H надавались позивачем до митного оформлення первинно. Однак, під час перевірки поданих документів митним органом у відповідності з вимогами ч. 1 та ч. 3 ст.53 МК України таких розбіжностей встановлено не було.

Нормами МК України не передбачено право митного органу після виявлення розбіжностей та запитування додаткових документів на їх усунення, здійснювати повторний аналіз первинно поданих документів та встановлювати додаткові розбіжності. Отже, виявлення зазначеного порушення відбулось всупереч встановленому порядку.

Крім того, позивачем разом з митною декларацією подано лист постачальника від 29.10.2014р., в якому компанія Hallvard Leroy AS повідомляє, що є власником девяти заводів, серед інших, ST-423 Salmar Processing AS, що надає змогу впевнитись у відповідності виробника та продавця товару.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у поданих позивачем до митного оформлення документах відсутні розбіжності, які впливають на заявлену митну вартість імпортованого товару.

Відповідно до частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 МК України митний орган Може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару, зокрема: «вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 МК України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку: для товару - 1,1 долар США за 1 кг товару (МД №112050000/2015/01287 від 30.07.2015, МД №112050000/2015/009559 від 17.06.2015)".

Суд вважає за необхідне зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

На підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару позивачем до матеріалів справи, серед іншого, надано експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-396 від 10.08.2015р., відповідно до якого: ринкова вартість товару обрізки лосося морожені (Salmo Salar), вид упаковки - картонний короб по 15 кг, 20 кг, код УКТЗЕД НОМЕР_2, країна походження Норвегія, за період липень - серпень 2015 року, на умовах поставки FCA-Кверва, Норвегія, складала: мінімальна ціна 0,77 USD/кг та максимальна 0,97 USD/кг. Позивачем імпортувався товар - обрізки лосося морожені, на умовах поставки FCA-Кверва, Норвегія, за ціною 0,83 доларів США за кг, що відповідає рівню цін на світовому ринку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем для оформлення товару за першим методом були надані всі необхідні документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару (метод №2ґ), тому оскаржені позивачем рішення №112050000/2015/000197/1 від 13.08.2015р. та картка відмови №112050000/2015/00397 від 13.08.2015р. є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції обєктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.2 ст.88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 року задоволено частково клопотання заявника та відстрочено йому сплату судового збору в сумі 2 679 грн. 60 коп. за подання апеляційної скарги на постанову суду від 16.12.2015 р. до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до матеріалів справи, на час розгляду апеляційної скарги заявником не було сплачено судовий в сумі 2 679 грн. 60 коп.

Отже, судовий збір в сумі 2 679 грн. 60 коп. підлягає стягненню до спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2015 р. у справі №808/8706/15 залишити без змін.

Стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області; рахунок отримувача: 31217206781004; код класифікації доходів бюджету: 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області; код банку отримувача (МФО): 805012) судовий збір в сумі 2 679 грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України упродовж двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя:О.М. Панченко

Суддя:В.Є. Чередниченко

Суддя:А.О. Коршун