Ухвала суду № 57612534, 10.05.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

10 травня 2016 р. справа №812/1040/15

Суддя-доповідач Донецького апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року у справі № 812/1040/15 (головуючий І інстанції Шембелян В.С.) за позовом ОСОБА_2 до Новоайдарського відділення Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області, Старобільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання незаконними дій щодо складання вимоги № Ф-15 від 17.11.2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2016 року залишено без руху апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року у справі № 812/1040/15, з наданням строку для усунення недоліків шляхом надіслання на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду документу про сплату судового збору у сумі 80,39 грн.

Копію ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2016 року відповідач отримав 6 квітня 2016 року, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 85).

18 квітня 2016 року на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду від апелянта надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору до закінчення розгляду справи.

Клопотання обґрунтоване тим, що вимога до громадянина сплатити судовий збір, як умова отримання судового захисту своїх прав, суперечить ст.ст. 8,22,55,64,130 Конституції України оскільки фактично перекладає на громадянина обовязки Держави України та порушує його право на судовий захист, яке не може бути обмежене і гарантується окрім норми прямої дії Конституції України ще і ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.

Проте, зазначене клопотання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Частиною 3 статті 9 Закону України Про судовий збір № 3674-VI від 8 липня 2011 року передбачено, що кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.

Виходячи з викладеного, судовий збір є джерелом фінансового забезпечення судової системи із цільовим його спрямуванням виключно на потреби судочинства.

Стаття 5 Закону України Про судовий збір визначає вичерпний перелік осіб звільнених від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Відповідно до вказаної статті, в редакції на час звернення з апеляційною скаргою, апелянт не входить до переліку осіб, яких звільнено від сплати судового збору.

За приписами статті 8 Закону України Про судовий збір, суд, враховуючи майновий стан сторони може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом суду, заява сторони розглядається виходячи з наведених в ній обставин, які підтверджені належними доказами.

З вищевикладеного вбачається, що єдиною підставою для задоволення клопотання є врахування майнового стану сторони, обґрунтування цих обставин, які свідчать про неможливість оплати судового збору, покладається на сторону, яка звертається з заявою.

Зважаючи на визначений судом розмір судового збору та не надання скаржником жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору, вищевказане обумовлює відмову в задоволенні клопотання апелянта.

Суддя вважає за необхідне також зазначити, що обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду, відповідає встановленим ст. 129 Конституції України основним засадам судочинства, а саме: рівності усіх учасників судового процесу перед законам і судом.

Закон України Про судовий збір № 3674-VI від 8 липня 2011 року не визнаний неконституційним, не суперечить Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, тому обовязок апелянта сплачувати судовий збір є наявним. Слід зазначити, що до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір на виконання ухвали місцевого суду про залишення позову без руху з цієї підстави.

Таким чином, станом на 10 травня 2016 року недоліки, зазначені в ухвалі Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2016 року, апелянтом не усунуті.

Відповідно до ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 187 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 108 цього Кодексу.

За приписами ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо апелянтом не усунені недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, вона повертається особі, яка її подала.

Відповідно до ч. 6 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст. ст. 108, 186, 189 ч. 3, 5 Кодексу адміністративного судочинства України,- суддя-доповідач

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору до закінчення розгляду справи № 812/1040/15 - відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року у справі № 812/1040/15 - повернути апелянту.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Геращенко