Постанова № 57612353, 04.05.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2016 року справа № 823/411/16

м. Черкаси

12 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Каліновської А.В.,

при секретарі Шалько І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, яка оформлена у вигляді листа від 20.04.2016 №3102/6-16 у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,0 га в оренду терміном на 20 років для ведення городництва в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району;

- зобовязати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,0 га в оренду терміном на 20 років для ведення городництва в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району та прийняти одне із відповідних рішень, передбачених ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ті обставини, що він звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,0 га в оренду терміном на 20 років для ведення городництва в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району. Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області листом від 20.04.2016 №3102/6-16 відмовлено позивачу у наданні відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою, в зв'язку з тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області вже надано іншому заявникові дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки 13,0 га для ведення городництва в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району, вказана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі та має кадастровий номер 7124981000:01:001:0297, а тому, на думку відповідача позивач не може претендувати на отримання вище зазначеної земельної ділянки у власність. Разом з тим, відповідачем рекомендовано позивачу звернутись до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність іншої земельної ділянки. На думку позивача, ст. 123 Земельного кодексу України передбачає лише одну вичерпну підставу для відмови в наданні відповідного дозволу на розробку проекту із землеустрою, однак відповідач відмовивши йому у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки розміром 13,0 га для ведення городництва - порушив вимоги Земельного кодексу України.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 1 статті 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи та матеріали, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив, що ОСОБА_1 21.03.2016 надіслав до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області заяву щодо надання йому дозволу на відведення земельної ділянки площею 13,0 га в оренду терміном на 20 років для ведення городництва в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району.

Головне управлінням Держгеокадастру в Черкаській області листом від 24.04.2016 №3102/6-16 відмовило позивачу у наданні відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою, в зв'язку з тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області вже надано іншому заявникові дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки 13,0 га для ведення городництва в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району, вказана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі та має кадастровий номер 7124981000:01:001:0297.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд враховує, що земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Громадянам для ведення городництва передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення (п. «а» ч. 3 ст. 22 ЗК України).

Згідно з ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель. Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЗК України, громадянам або їх об'єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Частиною 3 ст. 123 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із наведених вище норм ЗК України слідує, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.

Тобто, як слідує із положень частини 3 статті 123 Земельного кодексу України, така підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що наведена у листі відповідача від 24.04.2016 №3102/6-16, не передбачена, тому вказана відмова є протиправною.

Конституцією України закріплено, що кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону (частина друга статті 13), держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13).

В абзаці 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку зобовязати Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.03.2016 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,0 га в оренду терміном на 20 років для ведення городництва в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району та прийняти рішення у відповідності до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.

Зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись ст. ст. 14, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, яка оформлена у вигляді листа від 20.04.2016 №3102/6-16 у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,0 га в оренду терміном на 20 років для ведення городництва в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району.

Зобовязати Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.03.2016 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,0 га в оренду терміном на 20 років для ведення городництва в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району та прийняти рішення у відповідності до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Каліновська

Повний текст рішення виготовлено 10 травня 2016 року.