Постанова № 57612041, 28.04.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/4853/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Лисака С.В.

позивач - ОСОБА_1

представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень та вимоги про сплату боргу, -

В С Т А Н О В И В:

31 грудня 2015 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.2015 № 0062951701/919, рішень від 01.10.2015 № 0063131701/922, від 30.11.2015 № 0080761701/1585 та вимоги про сплату боргу від 28.12.2015 № Ф-0087521701/2210 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 12.01.2016).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що понесенні ним витрати на придбання товару безпосередньо відносяться до його господарської діяльності, відображені в книзі доходів та витрат та враховані при визначенні суми чистого доходу та формування зобов'язань з податку на доходи фізичної особи та єдиного соціального внеску, а тому спірні рішення та вимога винесенні з порушенням вимог чинного законодавства, а саме положень статті 177 Податкового кодексу України та п. 2 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 та п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Стверджував, що зважаючи на велику кількість товарних позицій фізично та технічно неможливо в книзі обліку доходів та витрат вказувати щоденні витрати на придбання кожної позиції товару. Вказував, що ним у графі 6 книги обліку доходів та витрат відображаються витрати у вигляді собівартості реалізованих товарів загальною сумою, за підсумками звітного місяця.

Позивач та його представники в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимоги заперечували. У наданих до суду письмових запереченнях просили в задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення вимог п.п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України та п. 2 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Стверджували, що позивачем витрати по факту оплати заборгованості в сумі 106836,61 грн. за придбаний товар, які зазначені та вписані у книзі обліку доходів і витрат, зайво враховані для обрахунку сум чистого оподаткованого доходу за період з 01.01.2014 по 31.12.2014. Крім того, ФОП ОСОБА_1 занижено суму єдиного соціального внеску на 37072,30 грн.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку зареєстрований як фізична особа-підприємець 16 лютого 2000 року /т. 1, а.с. 11/.

Співробітниками Кременчуцької ОДПІ у період з 20.08.2015 по 03.09.2015 проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлених трудових відносин з працівниками, правильності нарахування за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт від 17.09.2015 №113/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки № 1), в якому вказано на порушення платником податків зокрема вимог: п.п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за період 12014 рік в розмірі 16 555,53 грн. та п. 2 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в результаті чого занижено єдиний соціальний внесок за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 в розмірі 36464,87 грн. /т. 1 а.с. 19 - 40/.

На підставі зазначеного вище Акта перевірки Кременчуцької ОДПІ 17.09.2015 винесено вимогу про сплату боргу № Ф-0059921701/1500 згідно якої сума недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить 36 464,87 грн. /т. 1 а.с. 13/, а 01.10.2015 сформовано податкове повідомлення-рішення № 0062951701/919, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачено фізичними особами за результатами річного декларування, 11010500" загалом в розмірі 20 694, 41грн. (в т.ч., основний платіж - 16 555,53 грн., штрафні (фінансові) санкції - 4138,88 грн.) /т. 1, а.с. 20/.

Не погоджуючись з вказаною вимогою та податковим повідомленням-рішенням Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 оскаржив їх до Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області /т. 1 а.с. 63-67/.

04.11.2015 Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Полтавській області винесено рішення про продовження строку розгляду скарги та перевірку, яким Кременчуцьку ОДПІ зобов'язано призначити та провести позапланову документальну перевірку з питань, що стали предметом оскарження /т. 1 а.с. 74/.

У період з 09.11.2015 по 13.11.2015 співробітниками Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ОСОБА_1 з питань викладених у скарзі щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт від 16.11.2015 №265/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки № 2), в якому вказано на порушення платником податків зокрема вимог: п.п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за період 12014 рік в розмірі 16 555,53 грн. та п. 2 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в результаті чого занижено єдиний соціальний внесок за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 в розмірі 37072,30 грн. /т. 1 а.с. 41 - 55/.

За результатами розгляду Акта перевірки № 2 Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Полтавській області було відкликано вимогу про сплату боргу № Ф-0059921701/1500 від 17.09.2015, а Кременчуцькою ОДПІ сформовано нову вимогу № Ф-0075821701/2061 від 16.11.2015, якою сума недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування збільшена до 37 072,30 грн. /т. 1 а.с.14/.

Не погоджуючись з вказаною вимогою позивач оскаржив її до Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області /т. 1 а.с. 71-73/.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області від 17.12.2015 № 858/0/16-31-10-04-11 вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного внеску № Ф-0075821701/2061 від 16.11.2015 відкликано.

28.12.2015 Кременчуцькою ОДПІ сформовано вимогу № Ф-0087521701/2210 згідно якої сума недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить 37 072,30 грн. /т. 1 а.с.15/.

Крім того, на підставі Акту перевірки № 1 01.10.2015 Кременчуцькою ОДПІ було винесено рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органам або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 006313170/922, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1823,24 грн. /.т. 1 а.с. 205/.

На підставі Акту перевірки № 2 30.11.2015 відповідачем винесено рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органам або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0080761701/1585, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 30,37 грн. /т. 1 а.с. 206/.

За результатами адміністративного оскарження вказані рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 01.10.2015 № 0062951701/919, рішеннями від 01.10.2015 № 0063131701/922, від 30.11.2015 № 0080761701/1585 та вимогою про сплату боргу від 28.12.2015 № Ф-0087521701/2210 позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням субєкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у звязку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішень; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктами 177.1 та 177.2 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 цієї статті встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають зокрема собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктами 138.2 та 138. 4 вказаної статті встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність затверджено Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481.

Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність встановлено, що у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг; у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що в книзі доходів та витрат в графах витрати вписані накладні, за якими отримано (оплачено) товари, проте сума витрат, яка внесена до декларації, та пов'язана з отриманням доходів (собівартості реалізованих товарів), вписана до книги доходів і витрат окремо за кожен місяць згідно місячного розрахунку собівартості реалізованих товарів, який застосовується у підприємствах роздрібної торгівлі у відповідності до П(С)БО №16 "Витрати" та П(С)БО № 9 "Запаси".

В ході розгляду справи, судом встановлено, витрати понесенні позивачем на придбання товару в період з січня по грудень 2014 року відносяться до його господарської діяльності, вірно та своєчасно відображені в книзі доходів та витрат та правомірно враховані при визначенні суми чистого доходу та формуванні зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб.

Представник позивача в судовому засіданні стверджував, що перелік накладних, наведених у додатку до акту перевірки, на суму яких позивачем на думку перевіряючих, були завищені витрати, не має нічого спільного зі складом витрат включених до декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік.

Судом встановлено, що правомірність віднесення позивачем до складу витрат витрат на придбання товарів у 2014 році підтверджується копією книги обліку доходів та витрат, накладними на отримання товару та платіжними документами про їх оплату, розрахунками собівартості реалізованих товарів помісячно за 2014 рік, декларацією про майно та доходи за 2014 рік, накладними на внутрішнє переміщення товарів, товарними звітами, видатковими накладними /т. 1 а.с. 85 - 196, т. 2 а.с. 42 - 128, 139 - 207, т. 3 а.с. 2 - 75, 77 - 151, 153 - 224, т. 4 а.с. 2 - 85/.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно зроблено висновок про завищення позивачем витрат у 2014 році у розмірі 106836,61 грн. (без ПДВ) та винесене податкове повідомлення - рішення про донарахування податку на доходи фізичних осіб в розмірі 16555,53 грн. та штрафних санкцій в сумі 4138,88 грн., а тому воно підлягає скасуванню.

Крім того, пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що для фізичних осіб - підприємців єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною другою статті 9 вказаного Закону встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Судом встановлено, що донарахування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску відбулось у зв'язку з встановленням в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки завищення валових витрат за 2014 рік та заниження чистого доходу за 2014 рік.

Враховуючи встановлення судом протиправності висновків відповідача щодо завищення позивачем витрат у 2014 році у розмірі 106836,61 грн. (без ПДВ), суд приходить до висновку про протиправність висновків Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про заниження позивачем єдиного внеску за 2014 рік на загальну суму 37 072,30 грн., донарахування йому зобов'язання зі сплати єдиного внеску та необхідність визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 28.12.2015 № Ф-0087521701/2210.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних в частині визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органам або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01.10.2015 № 0063131701/922, від 30.11.2015 № 0080761701/1585, суд виходить з наступного.

Пунктом першим частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 3 частини одинадцятої статті 25 вказаного Закону орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Враховуючи встановлення судом протиправності висновків Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про заниження позивачем єдиного внеску за 2014 рік на загальну суму 37 072,30 грн., донарахування йому зобов'язання зі сплати єдиного внеску та визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 28.12.2015 № Ф-0087521701/2210, суд приходить до висновку про необхідність визнання рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органам або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01.10.2015 № 0063131701/922, від 30.11.2015 № 0080761701/1585 протиправними та їх скасування.

За правилами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 01 жовтня 2015 року № 0062951701/919 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 16555,53 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 4138,88 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01 жовтня 2015 року № 0063131701/922 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1823,24 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30 листопада 2015 року № 0080761701/1585 про застосування штрафних санкцій в розмірі 30,37 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 28 грудня 2015 року № Ф-0087521701/2210 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 37072,30 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (ідентифікаційний код 39780421) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 577 (п'ятсот сімдесят сім) гривень 67 (шістдесят сім) копійок.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 04 травня 2016 року.

СуддяС.С. Бойко