Постанова № 57611707, 26.04.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року 825/598/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А., розглянувши у місті Києвів порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Чернігівського окружного адміністративного суду

про визнання протиправною бездіяльності, зобовязання вчинити певні дії та

стягнення заробітної плати, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року відкрито провадження у адміністративній справі № 825/598/16 за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського окружного адміністративного суду про зобовязання нарахувати та сплатити на її користь недоплачену заробітню плату в розмірі 92897,22 грн.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року на підставі п.6 ч.1 ст.22 КАС України адміністративну справі № 825/598/16 передано до Київського окружного адміністративного суду, як найбільш територіально наближеного.

14 квітня 2016 відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу удової справи між суддями справа № 825/598/16 була розподілена судді Київського окружного адміністративного суду Горобцовій Я.В.

В адміністративному позові ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1В.) до Чернігівського окружного адміністративного суду (далі - відповідач) позивач, з наступними уточненнями, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Чернігівського окружного адміністративного суду по не нарахуванню та не виплаті на користь ОСОБА_1 заробітної плати з врахуванням усіх її складових за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру» та за період з 29 березня по 31 грудня 2015 року відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» у розмірі 92897,22 грн.;

- зобовязати Чернігівський окружний адміністративний суд нарахувати на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату з врахуванням усіх її складових за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру» та за період з 29 березня по 31 грудня 2015 року відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» у розмірі 92897,22 грн.;

- стягнути з Чернігівського окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату з врахуванням усіх її складових за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру» та за період з 29 березня по 31 грудня 2015 року відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» у розмірі 92897,22 грн.;

- допустити негайне виконання постанови суду в межах всієї суми стягнення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Чернігівський окружний адміністративний суд при нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачу керувався не нормами спеціального Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а нормами підзаконного нормативно-правового акту, чим порушив права позивача встановлені міжнародним правом та національним законодавством України.

Заперечень проти адміністративного позову від Чернігівського окружного адміністративного суду не надійшло.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року прийнято адміністративну справу до провадження та призначено судове засідання.

Позивач у судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

З таких підстав, враховуючи ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 122 КАС України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 працює в Чернігівському окружному адміністративному суді на посаді помічника судді з 03 грудня 2012 року та має 10 ранг державного службовця, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 38-43).

Посадовий оклад позивача за займаною посадою в період з жовтня 2014 року по вересень 2015 року складав 1218,00 грн., що підтверджується копією довідки Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.03.2016 № 11 (а.с. 17- 20) та розрахунковими листками (а.с 21-25), а з 09 вересня 2015 року посадовий оклад позивача виплачувався у розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 644, що підтверджується довідкою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.03.2016 № 11.

Дослідивши фактичні підстави виникнення спірних правовідносин суд зазначає, що згідно з Конвенцією Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, що ратифікована Україною 23.06.1992 (стаття 1), Кодексом законів про працю України (стаття 94), Закону України «Про оплату праці» (стаття 1) термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, та виплачені власником або уповноваженим ним орган (роботодавцем) працівникові за виконану ним роботу.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин відплатність праці, який дістав відображення у статті 4 Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року та ратифікованої Україною від 14.09.2006, згідно якої, з метою забезпечення ефективного здійснення права на справедливу винагороду Сторони зобов'язуються визнати право працівників на таку винагороду, яка забезпечує їм і їхнім сім'ям достатній життєвий рівень.

Здійснення цих прав досягається шляхом вільного укладання колективних договорів, запровадження встановленого законодавством механізму визначення заробітної плати або вжиття інших заходів, що відповідають національним умовам.

В Основному Законі України держава визначила, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (частина четверта статті 43 Конституції).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У свою чергу, частиною 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Натомість частиною 1 статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції від 07.07.2010) передбачено, що розмір заробітної плати, зокрема, працівників апаратів судів визначається законом.

Водночас відповідно до ст. 149 вказаного Закону правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України «Про державну службу».

У свою чергу, за змістом ч. 7 ст. 33 Закону України «Про державну службу» умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

На підставі наведених правових положень Кабінет Міністрів України затвердив Схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату вищих спеціалізованих судів, Схему посадових окладів працівників і спеціалістів апарату апеляційних судів, Схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих спеціалізованих судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, Схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів (додатки 44-47 до Постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 700 від 12.05.2007).

При цьому, відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України № 482 від 20.05.2009 коли розмір посадового окладу працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету, нижчий ніж визначений законом розмір мінімальної заробітної плати, посадовий оклад установлюється на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати, яка, в свою чергу згідно зі ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» становила 1218,00 грн.

З огляду на викладене, особи, які в 2014 році займали посади державних службовців, мали право на посадовий оклад у розмірі 1218,00 грн.

14.10.2014 був прийнятий ОСОБА_2 України «Про прокуратуру», пунктом 5 Прикінцевих положень якого внесено зміни до ч. 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та доповнено її новим абзацом другим, відповідно до якого розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду; посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Зазначені зміни набрали чинності 26.10.2014.

Отже, з 26 жовтня 2014 року за працівниками апаратів судів було визнано право на посадові оклади у нових (підвищених) розмірах.

Абзацом же другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» на Кабінет Міністрів України покладено обовязок у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України Про судоустрій і статус суддів.

Абзац другий частин першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру» був прийнятий після прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік».

При вирішенні даної колізії слід взяти до уваги лист Міністерства юстиції від 29.07.2008 N 337-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у разі колізії», де відзначається, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права. Колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту). Так, зокрема: у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання; у разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами - вищестоящим та нижчестоящим, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом, як такий, що має більшу юридичну силу.

За таких обставин, правові акти, що прийняті на виконання Закону про Державний бюджет України на 2014 рік і суперечать Закону України «Про судоустрій і статус суддів», застосуванню не підлягають.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що з 26 жовтня 2014 року працівники апаратів судів мають право на посадові оклади у розмірах, визначених абзацом другим частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру».

Виходячи з правової позиції, наведеної в постанові Верховного Суду України від 22.05.2013 по справі №6-38цс13 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 31701325), та висловленої Європейським судом з прав людини в рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України», це право підлягає реалізації і захисту незважаючи на те, що Законом про Державний бюджет України на 2014 рік видатків на ці потреби не було передбачено.

З 1 січня 2015 року набрали чинності ОСОБА_2 України від 28.12.2014 № 79-VIII, яким внесено зміни до Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI, і ОСОБА_2 України від 28.12.2014 № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік», якими встановлено, що норми і положення частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, Бюджетний кодекс України із змінами і ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» по-іншому врегульовували відносини в частині визначення розміру посадових окладів працівників апарату судів і, враховуючи, що ці закони були прийняті 28 грудня 2014 року, тобто пізніше, ніж ОСОБА_2 України «Про прокуратуру», то, суд приходить до висновку, що вони мають пріоритет у застосуванні.

Поряд з цим, делеговане Кабінету Міністрів України з 1 січня 2015 року повноваження щодо визначення розміру посадових окладів працівників апарату судів Уряд виконав лише у вересні 2015 року, прийнявши постанову від 02.09.2015 № 644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» (набрала чинності з 9 вересня 2015 року), якою внесено зміни в постанову Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 шляхом затвердження нової схеми посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів залежно від місячного посадового окладу (коефіцієнту від місячного посадового окладу) судді місцевого суду.

А вже з 29 березня 2015 року набрав чинності ОСОБА_2 України від 12.02.2015 № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», яким ОСОБА_2 України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції.

В абзаці другому частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII закріплено аналогічну норму про те, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Наведене положення не передбачає повноважень Кабінету Міністрів України щодо регулювання розміру посадових окладів працівників апаратів судів, а тому зважаючи, що постанова Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 644 є лише підзаконним нормативно-правовим актом та може регулювати лише питання застосування Закону України «Про судоустрій та статус суддів», то відповідно вона не може встановлювати жодні норми, які б суперечили цьому Закону, а тому, суд наголошує, що нарахування заробітної плати працівників апарату суду з урахуванням 50-відсоткового зменшення виходячи з положень підзаконного нормативно-правового акта знаходиться поза межами правового поля та суперечить нормам Закону України «Про судоустрій та статус суддів», які мають вищу юридичну силу. Крім того, Основним законом України, норми якого мають найвищу юридичну силу, чітко передбачено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, а не підзаконним нормативним актом (частина четверта статті 43 Конституції).

Зазначена позиція ґрунтується на висновках Європейського суду з прав людини викладених у рішенні у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06), який у п. 54 цього рішення зазначив, що посилання судами на Інструкцію не є доцільним, оскільки, відповідно до статті 23 Декрету (має силу Закону, п. 55 цього рішення), Інструкція може регулювати лише питання застосування Декрету і не може встановлювати жодні норми, які б суперечили цьому правовому акту.

У п. 56 рішення у справі «Щокін проти України» Суд зазначив, що навіть якщо припустити, що тлумачення цих норм національними органами влади було правильним, Суд не задоволений загальним станом національного законодавства, яке існувало на той час з питання, що розглядається у цій справі. Суд зазначає, що відповідні правові акти явно суперечили один одному. У результаті цього національні органи на свій власний розсуд застосували протилежні підходи щодо співвідношення цих правових актів. На думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Також, підпунктом 2 пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Кабінет Міністрів України зобовязано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити в межах своїх повноважень перегляд та скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

02 березня 2015 року, тобто після прийняття Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», був прийнятий ОСОБА_2 України № 217-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік». Підпунктом 12 пункту 1 Закону № 217-VIII з абзацу третього пункту 9 Закону про Державний бюджет України на 2015 рік було виключено посилання на частину третю статті 69, статтю 129, частину першу статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зберігши при цьому загальне посилання на положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Внісши такі зміни, законодавець фактично повторно прийняв абзац третій пункту 9 Закону про Державний бюджет України на 2015 рік, яким Кабінету Міністрів України делеговано право визначати розмір посадових окладів працівників апаратів судів.

ОСОБА_2 України від 02.03.2015 № 217-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» набрав чинності з 13 березня 2015 року, а ОСОБА_2 України від 12.02.2015 № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» з 29 березня 2015 року, тому останній із названих законів почав справляти вплив на розмір посадових окладів працівників апаратів судів з урахуванням положення абзацу третього пункту 9 Прикінцевих положень Закону про Державний бюджет України на 2015 рік: розмір окладів визначався безпосередньо Законом України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».

Виходячи з аналізу вищезазначених норм права, суд приходить до висновку, що з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року заробітна плата ОСОБА_1 та її складові повинні нараховуватись відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру» та за період з 29 березня по 31 грудня 2015 року відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», оскільки нормативно-правовим актом, який має найвищу юридичну силу, гарантовано конституційне право громадянина України на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, а тому, застосування Чернігівським окружним адміністративним судом підзаконного нормативного акта Кабінету Міністрів України, норми якого прямо суперечать нормам Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які мають вищу юридичну силу, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 заробітної плати є незаконним та протиправним.

Зазначеної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, яка була викладена у Постанові Пленуму «Про Довідку щодо результатів вивчення та узагальнення практики застосування адмінсудами положень ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» у спорах щодо визначення розміру заробітної плати працівників апарату судів» від 05.02.2016 № 3, а також у постанові Вищого адміністративного суду від 03 березня 2016 року у справі № К/800/46942/15.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, суд дійшов висновку, що невиплата позивачу заробітної плати та її складових за спірний період виходячи з розміру посадового окладу, встановленого спеціальною нормою абзацом другим частини першої статті 144 Закону про судоустрій і статус суддів у редакції Закону України «Про прокуратуру» та у статті 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідач позбавив ОСОБА_1 права на отримання винагороди, яка забезпечує їй та її сім'ї достатній життєвий рівень, який наданий останній чинним законодавством України, а тому, серед іншого, зазначене становить порушення права позивача на мирне володіння своїм майном передбачене статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Також, у справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Крім цього, у цій же справі Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобовязань.

Правової позиції, відповідно до якої скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, доплат, надбавок до них, дотримується Верховний Суд України у справах за позовами працівників апаратів судів, що відображено у його постановах від 22.06.2010 по справі № 21-399во10, від 07.12.2012 по справі № 21-977во10, від 03.12.2010 по справі № 21-44а10 та Вищий адміністративний суд України, що відображено в його ухвалах від 28.11.2013 по справі № К-10021/10, від 09.10.2013 по справі № К- 10879/10-с, від 30.05.2013 по справі № К-34251/10.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Водночас стаття 1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах «Ван дер Мюсель проти Бельгії» та «Копеський проти Словаччини»). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права. «Легітимні сподівання» за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копеський проти Словаччини»).

Принцип захисту легітимних очікувань належить до принципів, що розвивалися судовою практикою Європейського суду з метою контролю за здійсненням влади так, щоб не допустити свавілля та зловживань, з метою захисту від можливих порушень з боку публічної адміністрації, в першу чергу, при реалізації державними органами та посадовими особами дискреційних повноважень.

З таких підстав, виходячи з вимог абзацу другого частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру», абзацу другого частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, суд зазначає розрахунок недоплаченої заробітної плати позивачаза період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2015 року.

Так, згідно розпорядження КМУ від 24.02.2003 №88-р посада помічника судді відноситься до 5 категорії посад державних службовців.

Станом на 26.10.2014 посадовий оклад судді становив 12180,00 грн., відповідно оклад помічника складає 4750,00 (12180,00*30%*коефіцієнт 1,3), тому заробітна плата з 26.10.2014 по 31.10.2014, за 5 робочих днів повинна складати:

-Оклад 1032,61 грн. (4750,00/23 планова кількість робочих днів *5 фактично відпрацьовано днів), недоплачено 767,83 грн. (1032,61-264,78);

-Доплата за ранг д/с 15,22 грн. (70,00/23 планова кількість робочих днів *5 фактично відпрацьовано днів);

-Надбавка за вислугу років 104,78 грн. ((10% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (1032,61+15,22)*10%), не доплачено 76,78 грн. (104,78-28,00);

-Надбавка за високі досягнення в праці 230,52 грн. ((20% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с та вислуги років (1032,61+15,22+104,78)*20%), не доплачено 168,92 грн. (230,52-61,60);

-Премія 1047,83 грн. (100% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (1032,61+15,22)*100%), не доплачено 767,83 грн. (1047,83-280,00);

-Індексація 0,00 грн (базовий місяць, місяць підвищення доходу, жовтень 2014 року, тому індексація не нараховується) переплата 23,04 грн. (0,00-23,04).

Всього не доплачено за жовтень 2014 року 1758,32 грн.

За листопад 2014 року заробітна плата повинна становити:

-Оклад 4750,00 грн. (відпрацьовано повний місяць 20 робочих днів), не доплачено 3532,00 грн. (4750,00-1218,00);

-Доплата за ранг д/с 70,00 грн.;

-Надбавка за вислугу років 482,00 грн. ((10% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (4750,00+70,00)*10%), не доплачено 353,20 грн. (482,00-128,80);

-Надбавка за високі досягнення в праці 1060,40 грн. ((20% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с та вислуги років (4750,00+70,00+482,00)*20%), не доплачено 777,04 грн. (1060,40-283,36);

-Премія 9640,00 грн. (200% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (4750,00+70,00)*200%), не доплачено 7064,00 грн. (9640,00-2576,00);

-Індексація 0,00 грн (індексація не нараховується) переплата 154,69 грн. (0,00-154,69).

Всього не доплачено за листопад 2014 року 11571,55 грн.

З 03.12.2014 позивачу було присвоєно 10 ранг державного службовця, що підтверджується копією трудової книжки наявної в матеріалах справи (а.с.39-43).

За грудень 2014 року заробітна плата повинна становити:

-Оклад 4750,00 грн. (відпрацьовано повний місяць 23 робочих дні, не доплачено 3532,00 грн. (4750,00-1218,00);

-Доплата за ранг д/с 79,13 грн.;

-Надбавка за вислугу років 482,91 грн. ((10% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (4750,00+79,13)*10%), не доплачено 353,20 грн. (482,91-129,71);

-Надбавка за високі досягнення в праці 1062,41 грн. ((20% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с та вислуги років (4750,00+79,13+482,91)*20%), не доплачено 777,04 грн. (1062,41-285,37);

-Премія 9658,26 грн. (200% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (4750,00+79,13)*200%), не доплачено 7064,00 грн. (9658,26-2594,26);

-Індексація 0,00 грн ((базовий місяць, місяць підвищення доходу, грудень 2014 року, тому індексація не нараховується)) переплата 177,79 грн. (0,00-177,79).

Всього не доплачено за грудень 2014 року 11548,45 грн.

За січень 2015 року заробітна плата повинна становити:

-Оклад 4750,00 грн. (відпрацьовано повний місяць 19 робочих днів), не доплачено 3532,00 грн. (4750,00-1218,00);

-Доплата за ранг д/с 80,00 грн.;

-Надбавка за вислугу років 483,00 грн. ((10% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (4750,00+80,00)*10%), не доплачено 353,20 грн. (483,00-129,80);

-Надбавка за високі досягнення в праці 1593,90 грн. ((30% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с та вислуги років (4750,00+80,00+483,00)*30%), не доплачено 1165,56 грн. (1593,90-428,34);

-Премія 966,00 грн. (20% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (4750,00+80,00)*20%), не доплачено 706,40 грн. (966,00-259,60);

-Індексація 0,00 грн (індексація не нараховується) переплата 177,79 грн. (0,00-177,79).

Всього не доплачено за січень 2015 року 5579,37 грн.

За лютий 2015 року заробітна плата повинна становити:

-Оклад 1357,14 грн. (4750,00/21 планова кількість робочих днів *6 фактично відпрацьовано днів), не доплачено 1009,14 грн. (1357,14-348,00);

-Доплата за ранг д/с 22,86 грн. (80,00/21 планова кількість робочих днів *6 фактично відпрацьовано днів);

-Надбавка за вислугу років 138,00 грн. ((10% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (1357,14+22,86)*10%), не доплачено 100,91 грн. (138,00-37,09);

-Надбавка за високі досягнення в праці 455,40 грн. ((30% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с та вислуги років (1357,14+22,86+138,00)*30%), не доплачено 333,02 грн. (455,40-122,38);

-Премія 276,00 грн. (20% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (1357,14+22,86)*20%), не доплачено 201,83 грн. (276,00-74,17 );

-Індексація 0,00 грн (індексація не нараховується) переплата 50,80 грн. (0,00-50,08);

-Відпустка з 09.02.15 по 12.02.15 - (4 к.д.) 1214,57 грн. (розрахунок №1 додається) не доплачено 854,89 грн. (1214,57-359,68);

-Відпустка з 23.02.15 по 26.02.15 - (4 к.д.) 1214,57 грн. (розрахунок аналогічний відпустці з 09.02.15 по 12.02.15) недоплачено 854,89 грн. (1214,57-359,68);

-Лікарняний з 13.02.15 по 20.02.15 (7 р.д.) 3424,49 грн. (розрахунок №2 додається) не доплачено 1772,84 грн. (3424,49-1651,65);

Всього не доплачено за лютий 2015 року 5076,72 грн.

За березень 2015 року заробітна плата повинна становити:

-Оклад 4750,00 грн. (відпрацьовано повний місяць 21 робочий день), не доплачено 3532,00 грн. (4750,00-1218,00);

-Доплата за ранг д/с 80,00 грн.;

-Надбавка за вислугу років 483,00 грн. ((10% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (4750,00+80,00)*10%), не доплачено 353,20 грн. (483,00-129,80);

-Надбавка за високі досягнення в праці 1593,90 грн. ((30% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с та вислуги років (4750,00+80,00+483,00)*30%), не доплачено 1165,56 грн. (1593,90-428,34);

-Премія 966,00 грн. (20% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (4750,00+80,00)*20%), не доплачено 706,40 грн. (966,00-259,60);

-Індексація 37,76 грн. (базовий місяць- грудень 2014 року) переплата 177,79 грн. (37,76-215,55).

Всього не доплачено за березень 2015 року 5579,37 грн.

За квітень 2015 року заробітна плата повинна становити:

-Оклад 4523,81 грн. (4750,00/21 планова кількість робочих днів *20 фактично відпрацьовано днів), не доплачено 3363,81 грн. (4523,81-1160,00);

-Доплата за ранг д/с 76,19 грн. (80,00/21 планова кількість робочих днів *20 фактично відпрацьовано днів);

-Надбавка за вислугу років 460,00 грн. ((10% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (4523,81+76,19)*10%), не доплачено 336,38 грн. (460,00-123,62);

-Надбавка за високі досягнення в праці 1012,00 грн. ((20% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с та вислуги років (4523,81+76,19+460,00)*20%), не доплачено 740,04 грн. (1012,00-271,96);

-Премія 920,00 грн. (20% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (4523,81+76,19)*20%), не доплачено 672,76 грн. (920,00-247,24 );

-Індексація 99,76 грн., переплата 169,33 грн. (99,76-269,09);

-Відпустка 10.04.2015 (1 к.д.) 313,03 грн. (розрахунок №3 додається) не доплачено 217,17 грн. (313,03-95,86);

Всього не доплачено за квітень 2015 року 5160,83 грн.

За травень 2015 року заробітна плата повинна становити:

-Оклад 4486,1 грн. (4750,00/18 планова кількість робочих днів *17 фактично відпрацьовано днів), не доплачено 3335,78 грн. (4486,11-1150,33);

-Доплата за ранг д/с 75,56 грн. (80,00/18 планова кількість робочих днів *17 фактично відпрацьовано днів);

-Надбавка за вислугу років 456,17 грн. ((10% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (4486,11+75,56)*10%), не доплачено 333,58 грн. (456,17-122,59);

-Надбавка за високі досягнення в праці 1003,57 грн. ((20% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с та вислуги років (4486,11+75,56+456,17)*20%), не доплачено 733,87 грн. (1003,57-269,70);

-Премія 912,33 грн. (20% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (4486,11+75,56)*20%), не доплачено 667,15 грн. (912,33-245,18);

-Індексація 233,52 грн., переплата 167,91 грн. (233,52-401,43);

Всього не доплачено за травень 2015 року 4902,46 грн.

За червень 2015 року заробітна плата повинна становити:

-Відпустка з 02.06.2015 по 30.06.2015 (28 к.д.) 8799,05 грн. (розрахунок №4 додається) не доплачено 6042,45 грн. (8799,05-2756,60);

-Матеріальна допомога до відпустки 7679,86 грн. (розрахунок №5 додається) не доплачено 5347,07 грн. (7679,86-2332,79);

Всього не доплачено за червень 2015 року 11389,52 грн.

За липень 2015 року заробітна плата повинна становити:

-Оклад 3304,35 грн. (4750,00/23 планова кількість робочих днів *16 фактично відпрацьовано днів), не доплачено 2457,05 грн. (3304,35-847,30);

-Доплата за ранг д/с 55,65 грн. (80,00/23 планова кількість робочих днів *16 фактично відпрацьовано днів);

-Надбавка за вислугу років 336,00 грн. ((10% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (3304,35+55,65)*10%), не доплачено 245,70 грн. (336,00-90,30);

-Надбавка за високі досягнення в праці 739,20 грн. ((20% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с та вислуги років (3304,35+55,65+336,00)*20%), не доплачено 540,55 грн. (739,20-198,65);

-Премія 1680,00 грн. (50% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (3304,35+55,65)*50%), не доплачено 1228,52 грн. (1680,00-451,48);

-Індексація 339,77 грн., переплата 123,68 грн. (339,77-463,45);

-Відпустка 01.07.2015 (1 к.д.) 314,25 грн. (розрахунок №4) не доплачено 215,80 грн. (314,25-98,45);

-Відпустка ЧАЕС з 27.07.15 по 31.07.15 (5 к.д.) 1591,05 грн. (розрахунок №6 додається) не доплачено 1087,25 грн. (1591,05-503,80);

Всього не доплачено за липень 2015 року 5651,19 грн.

За серпень 2015 року заробітна плата повинна становити:

-Оклад 3087,50 грн. (4750,00/20 планова кількість робочих днів *13 фактично відпрацьовано днів), не доплачено 2295,80 грн. (3087,50-791,70);

-Доплата за ранг д/с 52,00 грн. (80,00/20 планова кількість робочих днів *13 фактично відпрацьовано днів);

-Надбавка за вислугу років 313,95 грн. ((10% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (3087,50+52,0)*10%), не доплачено 229,58 грн. (313,95-84,37);

-Надбавка за високі досягнення в праці 690,69 грн. ((20% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с та вислуги років (3087,50+52,00+313,95)*20%), не доплачено 505,08 грн. (690,69-185,61);

-Премія 1569,75 грн. (50% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (3087,50+52,00)*50%), не доплачено 1147,90 грн. (1569,75-421,85);

-Індексація 317,47 грн., переплата 115,57 грн. (317,47-433,04);

-Відпустка ЧАЕС з 01.08.15 по 11.08.15 (11 к.д.) 3500,30 грн. (розрахунок №6) не доплачено 2391,94 грн. (3500,30-1108,36);

Всього не доплачено за серпень 2015 року 6454,73 грн.

З 01.09.2015 року посадовий оклад судді становить 13780,00 відповідно оклад помічника складає 5374,00 (13780,00*30%* коефіцієнт 1,3)

За вересень 2015 року заробітна плата повинна становити:

-Оклад 4641,18 грн. (5374.00/22 планова кількість робочих днів *19 фактично відпрацьовано днів), не доплачено 2636,81 грн. (4641,18-2004,37);

-Доплата за ранг д/с 69,09 грн.

-Надбавка за вислугу років 471,03 грн. ((10% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (4641,18+69,09)*10%), не доплачено 263,69 грн. (471,03-207,34);

-Надбавка за високі досягнення в праці 1036,26 грн. (20% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с та вислуги років (4641,18+69,09+471,03)*20%), не доплачено 580,10 грн. (1036,26-456,16);

-Премія 2355,14 грн. (50% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (4641,18+69,09)*50%), не доплачено 1318,41 грн. (2355,14-1036,73);

Всього не доплачено за вересень 2015 року 4799,00 грн.

За жовтень 2015 року заробітна плата повинна становити:

-Оклад 5374,00 грн. (відпрацьовано повний місяць 21 робочий день), не доплачено 2618,00грн. (5374,00-2756,00);

-Доплата за ранг д/с 80,00 грн.

-Надбавка за вислугу років 545,40 грн. ((10% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (5374,00+80,00)*10%), не доплачено 261,80 грн. (545,40-283,60);

-Надбавка за високі досягнення в праці 1199,88 грн. ((20% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с та вислуги років (5374,00+80,00+545,40)*20%), не доплачено 575,96 грн. (1199,88-623,92);

-Премія 818,10 грн. (15% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (5374,00+80,00)*15%), не доплачено 392,70 грн. (818,10-425,40);

Всього не доплачено за жовтень 2015 року 3848,46 грн.

За листопад 2015 року заробітна плата повинна становити:

-Оклад 5374,00 грн. (відпрацьовано повний місяць 21 робочий день), не доплачено 2618,00грн. (5374,00-2756,00);

-Доплата за ранг д/с 80,00 грн.

-Надбавка за вислугу років 545,40 грн. ((10% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (5374,00+80,00)*10%), не доплачено 261,80 грн. (545,40-283,60);

-Надбавка за високі досягнення в праці 1199,88 грн. ((20% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с та вислуги років (5374,00+80,00+545,40)*20%), не доплачено 575,96 грн. (1199,88-623,92);

-Премія 818,10 грн. (15% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (5374,00+80,00)*15%), не доплачено 392,70 грн. (818,10-425,40);

Всього не доплачено за листопад 2015 року 3848,46 грн.

За грудень 2015 року заробітна плата повинна становити:

-Оклад 5374,00 грн. (відпрацьовано повний місяць 23 робочих днів), не доплачено 2618,00грн. (5374,00-2756,00);

-Доплата за ранг д/с 80,00 грн.

-Надбавка за вислугу років 545,40 грн. ((10% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (5374,00+80,00)*10%), не доплачено 261,80 грн. (545,40-283,60);

-Надбавка за високі досягнення в праці 1199,88 грн. ((20% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с та вислуги років (5374,00+80,00+545,40)*20%), не доплачено 575,96 грн. (1199,88-623,92);

-Премія 1908,90 грн. (35% посадового окладу з урахування надбавки за ранг д/с (5374,00+80,00)*35%), не доплачено 916,30 грн. (1908,90-992,60);

-Матеріальна допомога на вирішення соціально - побутових питань (розрахунок №6 додається) не доплачено 3848,46 грн. (8017,38-4168,92);

Всього не доплачено за грудень 2015 року 8220,52 грн.

Вищезазначене підтверджується приєднаними до матеріалів справи розрахунками № 1-7 відпусток, матеріальної допомоги на оздоровлення, на соціально-побутові потреби, лікарняного за спірний період (а.с. 26-37).

Таким чином, суд приходить до висновку, що Чернігівський окружний адміністративний суд всього не доплатив ОСОБА_1 заробітної плати та її складових на загальну суму 96376,41 грн.

(Оклад - 38343,77 грн., доплата за вислугу років - 3834,37 грн., доплата за високі досягнення - 9323,68 грн., щомісячна премія - 23377,37 грн., відпустка з 09.02.15 по 12.02.15 - (4 к.д.) - 854,89 грн., відпустка з 23.02.15 по 26.02.15 - (4 к.д.) - 854,89 грн., лікарняний з 13.02.15 по 20.02.15 (7 р.д.) - 1772,84 грн., відпустка 10.04.2015 (1 к.д.) - 217,17 грн., відпустка з 02.06.2015 по 01.07.2015 ( 29 к.д.) - 6258,25 грн., матеріальна допомога до відпустки - 5347,07 грн., відпустка ЧАЕС з 27.07.2015 по 11.08.2015 (16 к.д.) - 3479,19 грн., матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань-4051,32 грн. При цьому, переплата по індексації заробітку складає 1338,39 грн., а тому 97714,80-1338,39 = 96376,41 грн.).

Поряд з цим, судом встановлено, що ОСОБА_1належить до числа осіб постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З таких підстав, суд зазначає, що пункт 22 ст. 20 та п. 1 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дає право особам, віднесеним до категорії 1 - 2 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, на використання чергової відпустки у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих (16 календарних) днів на рік. Ця відпустка є гарантованою державою пільгою, а тому роботодавець зобов'язаний забезпечити це право працівника впродовж року.

Зазначена відпустка не належить до виду щорічних відпусток, визначених пунктом 1 статті 4 Закону України «Про відпустки», на неї не поширюються норми цього Закону, передбачені для щорічних відпусток.

Святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 19 цього Закону), не враховуються (ст. 5 Закону України «Про відпустки»).

Отже, на відміну від щорічних додаткових відпусток, додаткова відпустка, передбачена статтями 20 та 21 Закону України «Про Статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не підлягає подовженню на святкові та неробочі дні, тобто ці дні включаються в розрахунок тривалості цієї відпустки і відповідно підлягають оплаті у порядку, встановленому законодавством.

Середню заробітну плату для оплати працівникам додаткових відпусток, передбачених п. 22 ст. 20 та п. 1 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислюють згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (із змінами).

У свою чергу, Постановою Кабінету міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Підпунктом 9 пункту 4 цього Порядку визначено, що виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім мм. Києва та Севастополя) рад (далі - уповноважений орган) за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших структур, громадянам, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, а саме: оплата додаткової відпустки громадянам строком 14 робочих днів (16 календарних днів) відповідно до пункту 22 частини першої статті 20, пункту 1 частини першої статті 21, пункту 3 частини третьої статті 30 Закону.

Таким чином, оскільки відповідачем було безпідставно здійснено у 2015 році нарахування ОСОБА_1 заробітної плати без врахування положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», то відповідно відпустка ЧАЕС (16 к.д.) була протиправним чином нарахована позивачу виходячи з посадового окладу у розмірі 1218,00 грн. та склала у період з 27.07.2015 по 31.07.2015 (5 к.д.) 503,80 грн., у період з 01.08.2015 по 11.08.2015 (11 к.д.) 1108,36 грн., хоча повинна була розраховуватись виходячи з посадового окладу у розмірі 4750,00 грн. і складати 1591,05 грн. та 3500,30 грн. (разом 5091,35 грн.) у відповідні періоди.

Таким чином, сума недоплаченої додаткової відпустки строком 16 календарних днів передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у період з 27.07.2015 по 11.08.2015 складає 3479,19 грн.

Поряд з цим, враховуючи, що одержання фінансів із бюджету на оплату чорнобильських відпусток роботодавцем здійснюється через уповноважені на те органи за місцем реєстрації працюючих громадян, то, відповідно, недоплачена сума відпустки ЧАЕС у період з 27.07.2015 по 11.08.2015 у розмірі 3479,19 грн. з Чернігівського окружного адміністративного суду стягненню не підлягає.

З таких підстав, загальна сума недоплаченої заробітної плати ОСОБА_1 з врахуванням усіх її складових за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року складає 92897,22 грн. (96376,41 грн. - 3479,19 грн.).

Факти нарахування позивачу зазначених складових заробітної плати у меншому розмірі ніж встановлено Законом підтверджуються довідкою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.03.2016 № 11 та розрахунковими документами про нараховану заробітну плату, і оскільки одним з принципів судового захисту в Україні є відновлення порушеного права, суд вважає за необхідне захистити порушені майнові права позивача та зобовязати Чернігівський окружний адміністративний суднарахувати та стягнути на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату з врахуванням усіх її складових за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру» та за період з 29 березня по 31 грудня 2015 року відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» у розмірі 92897,22 грн.

Поряд з цим, суд зазначає про відсутність протиправної бездіяльностіз боку Чернігівського окружного адміністративного суду, оскільки згідно довідки від 12.03.2016 № 11 та розрахункових документів, позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата. Крім того, позивачем жодним чином не обґрунтовано та не доведено, в чому саме виразилась пасивна поведінка відповідача, а тому, в цій частині адміністративного позову суд вважає за необхідне відмовити за безпідставністю.

Згідно зі частиною 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі,може звернути до негайного виконання постанову у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Пункт 2 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України регулює питання присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби.

Таким чином, враховуючи, що суд стягує з Чернігівського окружного адміністративного суду всю суму не доплаченої позивачу заробітної платиу розмірі 92897,22 грн., то в порядку частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначена постанова в цій частині підлягає зверненню до негайного виконання.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевказані обставини справи, а також відсутність заперечень проти адміністративного позову від Чернігівського окружного адміністративного суду, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині зобовязання відповідача нарахувати та стягнути на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату з врахуванням усіх її складових за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру» та за період з 29 березня по 31 грудня 2015 року відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» у розмірі 92 897,22 грн.

В іншій частині позову суд вважає за необхідне відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобовязати Чернігівський окружний адміністративний суд (вул. Київська, 23, м. Чернігів, 14005, код 35108650) нарахувати на користь ОСОБА_1 (провул. Олексія Бакуринського, буд. 18, корп. А, м.Чернігів, 14000, ідентифікаційний код НОМЕР_1) недоплачену заробітну плату з врахуванням усіх її складових за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру» та за період з 29 березня по 31 грудня 2015 року відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» у розмірі 92 897 грн. 22 коп. (девяносто дві тисячі вісімсот девяносто сім гривень 22 копійки).

Стягнути з Чернігівського окружного адміністративного суду (вул. Київська, 23, м. Чернігів, 14005, код 35108650) на користь ОСОБА_1 (провул. Олексія Бакуринського, буд. 18, корп. А, м.Чернігів, 14000, ідентифікаційний код НОМЕР_1) недоплачену заробітну плату з врахуванням усіх її складових за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру» та за період з 29 березня по 31 грудня 2015 року відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» у розмірі 92 897 грн. 22 коп. (девяносто дві тисячі вісімсот девяносто сім гривень 22 копійки).

В решті позовних вимог відмовити.

Звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 недоплаченої заробітної плати з врахуванням усіх її складових за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру» та за період з 29 березня по 31 грудня 2015 року відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» в межах одного місяця в розмірі 6 193,15 (шість тисяч сто девяносто три гривні 15 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

СуддяЯ.В. Горобцова

Суддя Горобцова Я.В.