Постанова № 57611513, 10.05.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року Житомир справа №806/638/16

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Попової О.Г.,

суддів: Токаревої М.С., Семенюка М.М.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними, зобов'язання вирішити питання щодо призначення одноразової грошової допомоги,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням йому інвалідності другої групи з 04.07.2013 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення йому, як інваліду 2 групи з 04.07.2013 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499, зі змінами згідно постанови від 25.07.2011 року №815 з грошового забезпечення за останньою штатною посадою на день звільнення його з військової служби. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 15.05.2015 року йому було встановлено другу групу інвалідності довічно, внаслідок поранення, контузії, захворювання, що повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Зазначив, що відповідно до чинного законодавства йому гарантовано право на отримання одноразової грошової допомоги.

Позивач подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи провести у письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про розгляд справи повідомлений вчасно та належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Заперечення щодо позовних вимог суду не надав.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. заперечення щодо позову суду не надав.

Розгляд справи проведено у письмовому провадженні у відповідності до ч.6 ст.128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у збройних силах на території Республіки Афганістан у в/ч п.п.71176 у період з 07.09.1982 року по 24.09.1982 року.

Відповідно до довідки з акту огляду МСЕК серії 10 ААБ №354933 від 01.08.2013 року, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності довічно - поранення (контузія), захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.16).

Витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1455 від 11.06.2013 року підтверджено, що осколкові поранення голови, правої руки, живота та лівої ноги, ЗЧМТ (контузія, 1983 р.) колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.13).

14.01.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Новоград - Волинського об'єднаного міського військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби, додавши всі необхідні документи (а.с.20).

Указані документи були скеровані до Житомирського обласного військового комісаріату.

Згідно листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 11.03.2016 року за №248/3/6/1297 ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки редакція ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачає виплату одноразової грошової допомоги, на заявника не поширюється (звільнений до 1 січня 2007 року), то підстав для розгляду поданих документів не вбачається. Документи повертаються, як такі, що не відповідають вимогам постанови КМУ від 28.05.2008 №499 (а.с.22).

Нормативними актами, якими врегульовано право на отримання одноразової грошової допомоги на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року N975.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти

Згідно частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 :

- встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частини 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Матеріалами справи підтверджено, що поранення, контузія та захворювання позивача пов'язані із виконанням ним обов'язків військової служби.

Отже, позивач як військовослужбовець отримав захворювання, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року.

Суд зазначає, що застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби, а тому доводи відповідача про те, що нова редакція (з 1 січня 2007 року) Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не поширюється на позивача, - є безпідставними.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" визначено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Виходячи з вищевикладеного, суд прийшов до висновку про неправомірність відмови Міністерства оборони України позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням групи інвалідності, яка настала після звільнення з військової служби, але внаслідок поранення та захворювання, що мало місце в період її проходження.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З наведених вище підстав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є правомірними та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок виконання обов'язків військової служби.

Зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду 2 групи з 04.07.2013 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2013 року №975.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Судді: М.С. Токарева

ОСОБА_2