Постанова № 57611449, 17.02.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року м.Житомир справа № 0670/11680/11

категорія 8.3.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шимоновича Р.М.,

секретар судового засідання Бойко Т.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Коростишівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

06.12.2011 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростишівської МДПІ від 24.10.2011 № НОМЕР_1, яким визначено 14064,28 грн. зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - підприємців; № НОМЕР_2, яким донараховано 55487,27 грн. податку на додану вартість в тому числі за основним зобов'язанням 44389,81 грн. та 11097,46 грн. фінансових санкцій та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3, яким застосовано 36000 грн. фінансових санкцій. В обґрунтування позову зазначає, що вона перебувала на спрощеній системі обліку і звітності та була платником ПДВ. У перевіряємий період нею не порушувались вимоги ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему обліку і звітності субєктів малого підприємництва", так як виручкою приватного підприємця не являються власні кошти, які вносяться на розрахунковий рахунок та сума ПДВ. Податковий кредит вважає таким, що сформований правомірно у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується первинними документами. Стосовно оприбуткування готівки зазначає, що книгу обліку доходів та витрат, в якій був здійснений запис від 11.05.2012 р. про оприбуткування готівки в сумі 7200 грн., перевіряючим не досліджено.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення рішення №0008271740 від 24.10.2011 та № НОМЕР_3 від 24.10.2011. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2015, касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволено частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012 скасувати в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 24.10.2011 № НОМЕР_1 про визначення грошових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 14064,28 грн. за основним платежем та направлено справу в цій частині на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012 в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 24.10.2011 № НОМЕР_3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 36000 грн.; від 24.10.2011 № НОМЕР_2 про визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 55488,27 грн., в т.ч.: 44389,81 грн. основного платежу та 11097,46 грн. штрафних (фінансових) санкцій, залишено без змін.

У рішенні суд касаційної інстанції зазначено, що судами попередніх інстанцій не зясовано суті порушення, на підставі яких документів податковим органом встановлено факт заниження позивачкою показників валових витрат та валового доходу за 2010 рік, виходячи з яких показників обраховувався податковим органом чистий прибуток, з якого визначено оспорюваний донарахований податок з доходів фізичних осіб. Не встановлено дійсного розміру валового доходу, валових витрат та чистого прибутку, з якого визначається податок з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2010 по 31.12.2010, в якому позивачка перебувала на загальній системі оподаткування.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечила проти позову та просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях та додаткових поясненнях.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Встановлено, що позивач у період з 07.07.2009 по 30.06.2010 перебувала на спрощеній системі оподаткування, а у період з 01.07.2010 по 31.12.2010 на загальній системі оподаткування. При цьому, позивач була платником податку на додану вартість, про що отримала свідоцтво платника податку на додану вартість від 01.08.2009 № 100234957.

У період з 16.08.2011 по 06.09.2011 посадовими особами Коростишівської МДПІ Житомирської області ДПС здійснено виїзну документальну планову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.07.2009 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 13.09.2011 № 230/17/НОМЕР_4 (том 1 а.с. 12-28).

Актом перевірки зафіксовано порушення вимог:

- п.п. 1.2, 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, що слугувало підставою для застосування до позивачки за податковим повідомленням-рішенням від 24.10.2011 № НОМЕР_3 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 36000 грн.;

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 № 13-92, п.п. "а" п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.085.2003 № 889-IV, ст. 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12, зареєстрованої в Міністерства юстиції України від 09.06.1993 № 64, що слугувало підставою для визначення позивачці за податковим повідомленням-рішенням від 24.10.2011 № НОМЕР_1 грошового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 14064,28 грн. за основним платежем;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що слугувало підставою для визначення позивачці за податковим повідомленням-рішенням від 24.10.2011 № НОМЕР_2 грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 55488,27 грн., в т.ч.: 44389,81 грн. основного платежу та 11097,46 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення від 24.10.2011 № НОМЕР_1 на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходив з наступних мотивів.

Підставою для прийняття спірного рішення став висновок контролюючого органу, що позивачем у ІІ кварталі 2010 року перевищено граничний обсягу виручки від здійснення підприємницької діяльності, що дозволяв перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Також, відповідач стверджує про заниження позивачкою у періоді, коли вона перебувала на загальній системі оподаткування, оподатковуваного доходу за 2010 рік в сумі 110636,85 грн, що повязано з:

- заниженням валових доходів в сумі 360396,68 грн. (п.п. 2.2.1 акту перевірки);

- заниженням валових витрат в сумі 783519,00 грн. (без врахування ПДВ в сумі 652932,5 грн.) (п.п. 2.2.2 акту перевірки).

Однак, такі висновки спростовані у ході судового розгляду справи наступним.

Статтею 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 №727/98 встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (абзац 5 вказаної статті).

Відповідно до статті 5 Указу, у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Згідно підпункту 9.12.1. пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (який був чинним на час виникнення спірних відносин), оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 № 13-92 (який був чинним на час виникнення спірних відносин) визначає особливості оподаткування доходів від зайняття підприємницькою діяльністю.

Абзацом 1 статті 13 цього Декрету визначено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу (абзац 2 вказаної статті).

Таким чином, у разі перевищення граничного розміру виручки (500000,00 грн) у платника єдиного податку виникає як обов`язок переходу у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування, так і оподаткування суми такого перевищення у порядку, встановленому розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", оскільки оподаткування за ставкою єдиного податку може мати місце тільки при дотриманні норм Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", а у випадку недотримання вказаних норм, зокрема щодо перевищення граничного розміру виручки, такі суми мають оподатковуватись на загальних підставах.

У акті перевірки констатовано, що на розрахунковий рахунок позивача, у період, коли остання перебувала на спрощеній системі оподаткування, надійшла виручка в сумі 500000,00 грн.

Разом з тим, із банківських виписок за перше півріччя 2010 року вбачається, що на рахунок позивача надійшли кошти в сумі 603898,95 грн, із них ПДВ - 97126,79 грн, власні кошти - 21140,00 грн.

В силу положень додатку 7 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України 21.04.1993 N 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиціїУкраїни 09.06.1993 за N 64, не включаються до валових витрат і валового доходу суми ПДВ, які входять до ціни придбаних та проданих товарів (робіт, послуг) відповідно.

Зважаючи на те, що позивач з 2009 року є платником податку на додану вартість, податковим органом при встановлення факту перевищення граничного розміру виручки, необхідно було виключити із загальної суми виручки суми податку на додану вартість, сплачені в ціні товару.

При цьому, згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України по справі №21-34а12 від 06.03.2012, до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку фізичної особи у звітному податковому періоді.

Та обставина, що частина коштів в сумі 21140,00 грн, отримані на рахунок ФОП ОСОБА_3 є її власними коштами, які були внесені для придбання товару у контрагентів, не є підставою для невизнання її виручкою від надання послуг.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що у контролюючого органу були правові підстави для нарахування позивачеві податку на доходи фізичних осіб на суму перевищення граничного розміру виручки у першому півріччі 2010 року розміром 6772,16 грн (603898,95 грн - 97126,79 грн - 500000,00 грн).

Натомість, із матеріалів справи прослідковується, що підставою для донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 14064,28 грн став висновок відповідача про заниження ФОП ОСОБА_3 валового доходу за 2010 рік в сумі 343521,68 грн та заниження валових витрат за 2010 рік в сумі 249759,83 грн.

Обрахування суми податку здійснено відповідачем наступним чином: (343521,68 - 249759,83)*15%, при цьому, виокремити суму перевищення граничного розміру виручки із загальної суми доходу неможливо, так як неможливо встановити які документи та обставини стали підставою для висновку про завищення позивачем доходу.

Відповідно до пункту 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за N 34/18772, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

У свою чергу, акт перевірки не містить конкретного змісту порушень із посиланням на недоліки чи відсутність у позивача первинних документів, що слугували підставами для донарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб.

Суд наголошує на тому, що доводи контролюючого органу про заниження позивачем суми оподаткованого доходу мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування витрат, або свідчать про не повне відображення доходів у податковому обліку. Однак, у справі, що розглядається, контролюючим органом не доведено існування таких обставин.

Натомість, позивачем на підтвердження правомірності формування витрат та доходу за 2010 рік надано до матеріалів справи всі необхідні первинні документи на придбання, отримання та оплату товарно-матеріальних цінностей, зокрема видаткові, податкові накладні, рахунки на оплату, акти здачі-прийняття робіт, товарно-транспортні накладні.

Акт перевірки свідчить на користь висновку, що у відповідача відсутні будь-які зауваження щодо форми та змісту вказаних документів, податковий орган не ставив під сумнів достовірність даних, які містять первинні бухгалтерські документи з обліку витрат, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства.

Представник відповідача під час розгляду справи дійсність даних документів не заперечувала, як і виконання позивачем господарських операцій, підтверджених вищезазначеними документами.

У ході розгляду справи судом не встановлено невідповідності даних первинних бухгалтерських документів фактичним обставинам.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що висновки акту перевірки про завищення ФОП ОСОБА_3 валових витрат за 2010 рік та заниження останньою оподаткованого доходу, є необґрунтованими та сформовані на припущеннях перевіряючих, з огляду на що, податкове повідомлення-рішення від 24.10.2011 № НОМЕР_1 є протиправним.

З огляду на викладене, суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оспорюваного рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із приписами частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції від 24.10.2011 № НОМЕР_1 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечать встановленим у справі обставинам, тому позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про його скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції від 24.10.2011 № НОМЕР_1.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Р.М.Шимонович

Повний текст постанови виготовлено: 03 березня 2016 р.