Ухвала суду № 57610954, 04.05.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/8540/15-ц Провадження № 22-ц/795/614/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Супрун О. П. Доповідач - Тагієв С. Р.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіТагієва С.Р.,суддів:Лакізи Г.П., Шевченка В.М.,при секретарі:Покладі Д.В.,за участю:представника позивача ОСОБА_5, відовідача ОСОБА_6, представника відповідача ОСОБА_7,

вивчивши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 січня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність,

в с т а н о в и в:

Задовольняючи позов, Деснянський районний суд м. Чернігова своїм рішенням від 26 січня 2016 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2403/0808/45-023 від 15.08.2008 у розмірі 1 162 053 грн. 14 коп., звернув стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 2403/0808/45-023-Z-1 (на купівлю житлової нерухомості) від 15.08.2008, укладеним між ВАТ «Сведбанк» (з 2009 року - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_6, а саме квартиру АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, шляхом визнання права власності на зазначене майно за ПАТ «Дельта Банк» за визначеною у висновку суб'єкта оціночної діяльності ціною у розмірі 565 853грн. 00 коп. Визнано за ПАТ «Дельта Банк» право власності на вказану квартиру. Заборонено реєстрацію права власності до закінчення дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Одночасно судом вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6 зазначає, що дане рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Це полягає у неналежному та неповному встановленні обставин справи внаслідок неправильного їх дослідження та оцінки. Вона вказує, що між нею та банком не було досягнуто домовленості про передачу у власність банку предмета іпотеки з тієї причини, що банк відмовив їй у реструктуризації боргу. За доводами ОСОБА_6 суд першої інстанції ухвалив рішення без з'ясування невиконання чи неналежного виконання боржником його зобов'язань за кредитним договором. Також позивачем як іпотекодержателем не було дотримано встановленого законом тридцятиденного строку від дня направлення боржнику письмової вимоги про усунення боргу, що є підставою для відмови в позові. Крім того, на думку ОСОБА_6, іпотекодержатель (банк) зобов'язаний відшкодувати їй як іпотекодавцю перевищення відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. З огляду на це ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», яке рішенням позачергових загальних зборів акціонерів від 30.09.2009 змінило найменування на ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 2403/0808/45-023 на купівлю житлової нерухомості, відповідно до умов якого банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 55 000 доларів США на строк по 15 серпня 2033 року включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором. Позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом (а.с. 6-14).

У забезпечення виконання вищевказаного кредитного договору 15 серпня 2008 між вказаними сторонами було укладено іпотечний договір № 2403/0808/45-023-Z-1, відповідно до якого в забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець ОСОБА_6 передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на права власності майно, а саме: квартиру НОМЕР_1, що складається з 4 житлових кімнат, загальною площею 86,30 кв.м., житлова площа - 46,30 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Квартира належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 15.08.2008 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Красногором О.В., зареєстровано в реєстрі за № 7449 (а.с. 26-31). Вартість предмета іпотеки за договором становить 384 035 грн.

З 25 травня 2012 року від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги відповідно до укладеного договору купівлі-продажу прав вимоги (а.с. 43-45).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання, взяті сторонами за договором, повинні виконувати належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором.

В порушення вказаних норм закону та умов кредитного договору ОСОБА_6 належним чином не виконунала свої зобов'язання, з лютого 2015 року перестала сплачувати банку належні платежі, у зв'язку з чим станом на 03.08.2015 утворилася заборгованість у сумі 1 162053,14 грн., з яких: тіло кредиту - 1 061606,09 грн.; відсотки - 83760,89 грн., пеня -15 863,03 грн., сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу - 105,26 грн., сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках - 717,88 грн., що підтверджується розрахунком, наданим банком. (а.с. 32).

Даний розрахунок відповідачем нічим не спростований.

17 серпня 2015 року позивач відправив ОСОБА_6 рекомендованим листом вимогу у тридцятиденний строк виконати взяті на неї зобов'язання по сплаті кредиту (а. с. 49-41).

Відповідно до звіту про оцінку від 28 вересня 2015 року вартість предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 становить 565 853 грн. (а. с. 66-92). Відповідно до наданої на запит суду відповіді ТОВ «Експертна компанія «Професіонал» при проведенні даної ринкової оцінки квартири було допущено технічну описку, а саме невірно вказано кількість кімнат у квартирі (три замість чотирьох). Згідно уточнення дана помилка не вплинула на ринкову вартість квартири, оскільки оцінка проводилась належної чотирикімнатної квартири площею 86,30 кв.м. (а.с. 193).

Задовольняючи позов, суд першої інстанціїх виходив з того, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки це передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення в договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом. Заявлені позивачем вимоги суд визнав належним способом захисту.

З таким висновком повністю погоджується апеляційний суд.

Згідно ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 36 ЗУ «Про іпотеку» передбачено право сторін іпотечного договору вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, і передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Іпотекодержатель на підставі ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

У п. 12 іпотечного договору, укладеного між сторонами, вказано, що за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: 12.1. За рішенням суду; 12.2. У безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; 12.3. Згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, викладене в п.п 12.3.1 та 12.3.2 цього пункту договору.

Підпунктом 12.3.1. передбачено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п. 12.3 договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому, вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура суб'єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем. При оцінці предмета іпотеки незалежний експерт повинен використовувати всі методи оцінки, які будуть передбачені чинним законодавством на момент оцінки.

Сторони, з розумінням змісту статті 37 Закону України «Про іпотеку» свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень пункту п. 12.3 цього договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавців, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцями в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основне зобов'язання.

Таким чином, уклавши даний іпотечний договір, ОСОБА_6 погодилась з вказаними умовами врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, що спростовує її доводи про не досягнення домовленості про передачу у власність банку предмета іпотеки.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про недотримання банком 30-денного строку. Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» та умов договору у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Отже, 30-денний строк від дня направлення письмового повідомлення встановлюється законом для виконання боржником виконання зобов'язання, тому звернення позивача до суду у менш ніж цей строк не є підставою для відмови у задоволенні позову. Доводи ОСОБА_6 про те, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження отримання нею даного листа-повідомлення, не може бути взяте судом до уваги, оскільки 21.09.2015 року нею належним чином отримані судова повістка, копія ухвали про відкриття провадження у справі, копія позовної заяви з доданими до неї матеріалами (а.с.63), а представник ОСОБА_6 брав участь у судовому процесі, що свідчить про обізнаність відповідача про наміри банку звернути стягнення на предмет іпотеки. Судове рішення у даній справі винесено 26 січня 2016 року, тому розгляд справи у суді ніяким чином не позбавив відповідача можливості вчасно виконати свої зобов'язання.

Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» та умов іпотечного договору іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною у момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. Судом першої інстанції дотримано ухвалено рішення з дотриманням цього припису закону, вірно взято до уваги висновок суб'єкта оціночної діяльності (ТОВ «Експертна компанія «Професіонал») станом на 28.09.2015 року, відповідно до якого вартість квартири-предмета іпотеки складає 565 853 грн. 00 коп.

Виходячи із результатів системного аналізу наведених правових норм, договірних умов та викладених обставин справи, колегія суддів апеляційного суду не знаходить законних підстав для скасування рішення Деснянського районного суду м. Чернігова та вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, правильно встановив обставини спору, дослідив докази у справі, надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку. Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: