Постанова № 576109, 11.04.2007, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

11.04.2007 р. справа №41/41а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

при секретареві судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача:

Жерліцина О.М. - за дов.б/н від 04.04.07р.,

від відповідача:

Бодряга В.В. - за дов. № 4650/10/10-013 від 14.02.07р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецьк

на постанову господарського суду

Донецької області

від

22.02.2007 року

по справі

№41/41а

за позовом

Підприємства основаного на власності громадянина Мозамбіка "Алсико Пал Отеро" м.Донецьк

до

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецьк

про

Про визнання недійсним акта

В С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад суті постанови місцевого господарського суду

01.02.2007р. Підприємство, засноване на власності громадянина Мозамбіку, "Алсіко Пал Отеро" м. Донецьк звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька та Відділення Державного казначейства України в Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15 січня 2007 року № 0000012341/0.

Постановою господарського суду Донецької області від 22.02.2007р. (складена в повному обсязі 23.02.2007р.) у справі № 41/41а (суддя Гончаров С.А.) позов Підприємства, заснованого на власності громадянина Мозамбіку, "Алсіко Пал Отеро" м. Донецьк задоволений.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька від 15 січня 2007 року № 0000012341/0.

Присуджено Підприємству, заснованому на власності громадянина Мозамбіку, "Алсіко Пал Отеро" м. Донецьк з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

2.Підстави, з яких порушене питання про перегляд постанови

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Підприємства, заснованого на власності громадянина Мозамбіку, "Алсіко Пал Отеро" м. Донецьк відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова суду прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що позивачем до податкового кредиту було включено суму ПДВ (4,5 тис. грн.) на підставі податкової накладної в якій продавцем не був зазначений реквізит податкової накладної "дані про загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку". Зазначення в податковій накладній цих даних є обов'язковим і передбачено п.п."и" п.п.. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

При перевірці, податковий орган порахував, що позивач припустив порушення названої норми, оскільки він не застосував її положень (щодо обов'язкових даних податкової накладної) для оцінки спірної податкової накладної при формуванні свого податкового кредиту.

Згідно п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право визначати в податковій накладній суми коштів, що підлягає сплаті з урахуванням податку на додану вартість по "операції, надано виключно особі яка є продавцем і саме вона, і не тільки з трьох документів, зазначених судом (договір, платіжне доручення, накладна), може визначити цю суму. Тому, на думку відповідача, ні податковий орган, ні будь - хто інший не може визначити за продавця суму яку він, вважає за необхідне зазначити в податковій накладній.

Вважає, що якщо числове значення певного показника операції буде зазначено в іншій графі податкової накладної, то цей показник вже буде означати інше, а саме значення тієї графи в якій він розташований. Так, цифра яка зазначена в графі "нараховано податку" означає скільки продавець нарахував податку, а не те скільки податку підлягає сплаті.

Посилається на те, що Закону України “Про податок на додану вартість” встановлений механізм включення ПДВ до податкового кредиту платника в разі отримання ним неналежно оформленої податкової накладної, але позивач цим правом не скористався і тому відсутні підстави для включення суми ПДВ до податкового кредиту.

3.Доводи, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу

Позивач в запереченнях на апеляційну скаргу вказує на те, що судом першої інстанції досліджені у повній мірі усі докази по справі.

Зазначає, що у ході перевірки робітниками податкового органу не встановлено факту відсутності податквої накладної № 286/01 від 05.09.2006р. Вона була надана до суду перої інстанції та робітникам відповідача під час перевірки.

Посилається на те, що ним до податкового кредиту включено ПДВ у сумі 4515грн.54коп. з дотриманням п.п.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, тобто на підставі податкової накладної № 286/01 від 05.09.2006р., яка заповнена відповідно до віимог п.п.. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.ж

Позивач просить постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

4.Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі

Фахівцями Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства, заснованого на власності громадянина Мозамбіку, "Алсіко Пал Отеро" м. Донецьк позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2006р., за результатами якої складено акт від 29.12.06р. №5193/23-4/25095361 (л.с.14-25).

Актом перевірки встановлено порушення п.п 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2006р. в сумі 4515 грн., у зв’язку з тим, що позивачем включено до складу податкового кредиту у вересні 2006р. суму 4515,54 грн. за податковою накладною №286/01 від 05.09.06р., отриману від ТОВ "Технотек ЛТД", в якій не заповнена графа "Загальна сума коштів, що підлягає оплаті", що, на думку податкового органу, є порушенням п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі висновків акту перевірки першим заступником начальника ДПІ у Ленінському районі м. Донецька прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000012341/0 від 15.01.07р., яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 4515 грн. (л.с.12).

5.Мотиви з яких виходила апеляційна інстанція при прийнятті ухвали

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пп. 7.2.1 п. 7.2. ст.. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.7.4.5. ст.7 зазначеного закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.2.6. ст.. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено,що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається ( п.7.5.1 ст. 7 закону) дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу зазначених норм випливає ,що право платника податку на податковий кредит при безготівкових розрахунках виникає в момент здійснення першої з подій або з дати сплати податку постачальнику товару з банківського рахунку або дати отримання податкової накладної, на момент перевірки податковим органом платник податку повинен підтвердити суму податкового кредиту податковою накладною, розрахунковими документами.

Як вбачається з податкової накладної №286/01 від 05.09.06р. (л.с.13), яка отримана від ТОВ "Технотек ЛТД", умовою продажу вказано договір від 04.09.06р. в графі 7 розділу 1 податкової накладної вказаний обсяг поставки, що підлягає оподаткуванню 22577 грн.66 коп., у розділі У графи 7 зазначено "податок на додану вартість" - 4515,54 грн., у розділі У11 графи 7 міститься окремо виділена "загальна сума з ПДВ" - 27093,20 грн., графа 11 «загальна сума коштів ,що підлягає сплаті»постачальником не заповнена.

Позивачем на підтвердження правильності вказаної у податковій накладній загальної суми, що підлягала сплаті були надані договір б\н від 04.09.06р., згідно із п.п. 2.2 якого сума договору складає 27093,20 грн., у т.ч. ПДВ 4515,54грн., специфікація до цього договору, накладна №286/01 від 05.09.06р., якою підтверджено передачу обумовленого специфікацією товару від ТОВ "Технотек ЛТД" до підприємства, витяг №66 за 05.09.06р. із банківського рахунку позивача, згідно із яким ТОВ "Технотек ЛТД" сплачено 27093,20грн. за отриману продукцію у т.ч. НДС 4515,54 грн..

Тобто матеріалами справи доводиться, що вказана у податковій накладній №286/01 від 05.09.06р. "загальна сума з ПДВ" 27093,20 грн. є саме загальною сумою коштів, що підлягали сплаті з урахуванням податку на додану вартість, у розумінні п.п 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Недотримання позивачем порядку, встановленого п. 7.2.6. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат по сплаті ПДВ до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість висновків про завищення позивачем сум податкового кредиту, оскільки згідно абз. 2 п.п 7.4.5. ст. 7 цього ж закону підставою для відповідальності платника податків є не підтвердження сум податку, який включено до податкового кредиту на момент перевірки платника податків податковим органом відповідними документами. Подання скарги до податкового органу у випадку порушення постачальником порядку заповнення податкової накладної, є правом отримувача товарів, а не обов’язком і не може впливати на право платника податку сформувати податковий кредит за наявності документів передбачених п.7.2.6 ст. 7 Закону.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позивачем сума ПДВ за спірною податковою накладною була правомірно та обґрунтовано включена до складу податкового кредиту відповідного періоду, відповідач не мав підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 4515 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.184,195,198,205,212, п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія ,

У Х В А Л И Л А :

Постанову господарського суду Донецької області від 22.02.2007р. (складена в повному обсязі 23.02.2007р.) у справі № 41/41а залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дати її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту постанови. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала складена у повному обсязі 13.04.2007р.

Головуючий:

Судді:

Надруковано: 4 примір.

1 –позивачу

1 –відповідачу

1 –до справи

1 –ДАГС