Ухвала суду № 57609151, 04.05.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи: 668/13907/13-ц

Номер провадження: №22-ц/791/838/16 Головуючий в І інстанції Гаврилов Д.В.

Категорія Доповідач Вербицька Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого Л.І. Вербицької

Суддів: І.А. Капітан, А.Г. Колісниченка

Секретар судового засідання О.В.Сікора

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонгазсервіс» на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 22 січня 2016 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонгазсервіс» до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Довгань Оксана Іванівна, про визнання договору купівлі - продажу нерухомого майна недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2013 року Приватне акціонерне товариство «Херсонгазсервіс» звернулося до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 27.10.2010 року між ВАТ «Херсонгазсервіс» в особі голови правління ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, згідно умов якого ВАТ «Херсонгазсервіс» (продавець) зобов'язався передати у власність ОСОБА_2 (покупця) об'єкт нерухомого майна, а саме, центральну майстерню літ. «В» загальною площею 825,6 кв.м, яка знаходиться в АДРЕСА_1 та є об'єктом права власності ВАТ «Херсонгазсервіс». Договір посвідчено нотаріально, продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчинено за 346749,00 грн.

Оскільки діючий на той час голова правління ОСОБА_4 не мав права укладати договір купівлі-продажу майна товариства без погодження або схвалення цих дій спостережною радою товариства та без рішення загальних зборів товариства про надання згоди на продаж майна, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27.10.2010р. на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

В заяві про уточнення підстав позову позивач посилається на те, що в судовому засіданні від 14.11.2013р. приватним нотаріусом було надано суду протокол засідання правління ВАТ «Херсонгазсервіс» від 10.09.2010р., згідно якого було постановлено реалізувати цех заготовки виробництва по вул. Нестерова,2-В, а також протокол №1 засідання спостережної (наглядової) ради ВАТ «Херсонгазсервіс» від 11.09.2010р., згідно якого була надана згода на реалізацію майстерні заготовки по АДРЕСА_1. Вважаючи рішення правління ВАТ «Херсонгазсервіс» від 10.09.2010р. та рішення спостережної (наглядової) ради ВАТ «Херсонгазсервіс» від 11.09.2010р. незаконними, а також враховуючи відсутність рішення загальних зборів про надання дозволу на продаж спірного майна, позивач просив визнати угоду купівлі-продажу недійсною /а.с.51-53, т.1/.

В квітні 2014 року позивач уточнив підстави позову, посилаючись на те, що рішенням господарського суду Херсонської області від 11.03.2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ПАТ «Херсонгазсервіс» визнано недійсними рішення правління ВАТ «Херсонгазсервіс», оформлене протоколом засідання правління ВАТ «Херсонгазсервіс» від 10.09.2010р. та рішення наглядової ради ВАТ «Херсонгазсервіс», оформлене протоколом засідання наглядової ради ВАТ «Херсонгазсервіс» №1 від 11.09.2010р. Оскільки саме на підставі зазначених рішень було укладено договір купівлі-продажу від 27.10.2010 року, які визнані недійсними, відпала правова підстава, за якої укладався договір, що є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним /а.с. 104, т.1/.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 18 квітня 2014 року позов ПАТ «Херсонгазсервіс» було задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 27.10.2010 року /а.с. 115, т.1/.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Херсона від 29 травня 2015 року за заявою ОСОБА_2 зазначене заочне рішення скасовано /а.с. 138, т.1/.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Херсона від 26.06.2015р. провадження у справі зупинено до розгляду Одеським апеляційним господарським судом до розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду Херсонської області від 11.03.2015р. про визнання недійсними рішення наглядової ради та рішення правління /а.с. 173, т.1/.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Херсона від 07 вересня 2015р. провадження у справі відновлено, оскільки ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11 серпня 2015 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 було припинено /а.с. 189, т.1/.

В листопаді 2015 року позивач уточнив підстави позову, посилаючись на те, що договором купівлі-продажу нежитлового приміщення передбачена домовленість сторін про встановлення сервітуту, який полягає в праві продавця безперешкодно користуватися приміщенням №8, що знаходиться в центральній майстерні літ. «В», відповідно до його цільового призначення у зв'язку з тим, що в ньому розташовані електрощитові виробничої бази належної товариству. Оскільки без дозволу органів управління товариства на встановлення сервітуту такі умови договору не могли бути включені до спірного договору, позивач просив визнати угоду недійсною на підставі порушень ст. 628 ЦК України у зв'язку з неузгодженням та не затвердженням наглядовою радою ВАТ «Херсонгазсервіс» умов договору щодо встановлення сервітуту та не визначення умов договору щодо земельної ділянки /а.с. 260, т.2/.

В послідуючій заяві про уточнення підстав позову, позивач просив визнати договір купівлі-продажу недійсним на підставі порушень ст.ст. 92, 115, ч.1-3 ст.203, ч.1 ст.215, ст.628 ЦК України /а.с. 312-315, т.2/.

Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 22 січня 2016 року у задоволенні позову ТОВ «Херсонгазсервіс» відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Херсонгазсервіс» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, необґрунтованість та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що 27.10.2010 року між ВАТ «Херсонгазсервіс» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - центральної майстерні літ. «В» загальною площею 826,6 кв.м по АДРЕСА_1 /а.с. 7-8, т.1/.

Продаж об'єкта нерухомості за домовленістю сторін вчинено за 346749,00 грн. Інвентаризаційна вартість об'єкта нерухомого майна згідно з даними Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Херсонського державного бюро технічної інвентаризації від 04.10.2010 року складає 41073,00 грн. (п.п. 3.1; 3.3 договору купівлі продажу).

В пункті 5.3 договору зазначено, що продавець та покупець стверджують, що зокрема, їх волевиявлення є вільним і відповідає їх внутрішній волі; не обмежені в праві укладати правочини; є правоздатними і дієздатними юридичною та фізичною особами; представник продавця є уповноваженою на укладення цього договору особою.

Крім того, в договорі зазначено, що нотаріусом перевірено дієздатність і правоздатність осіб, що підписали договір, а також повноваження його представника.

Судом першої інстанції встановлено, що договір купівлі-продажу від імені ВАТ «Херсонгазсервіс» був укладений головою правління товариства ОСОБА_4 на підставі рішення правління товариства про реалізацію цеху заготовки, оформленого протоколом засідання правління від 10.09.2010р. та рішення наглядової ради товариства про надання дозволу на реалізацію майстерні заготовки, оформлене протоколом №1 від 11.09.2010р.. Зазначені обставини визнані сторонами і не оспорюються.

З протоколу засідання правління товариства від 10.09.2010р. вбачається, що порядком денним розглядалося питання про ефективність використання виробничих площ та реалізацію цеху заготівлі виробництва.

Рішенням правління було постановлено реалізувати цех заготівлі виробництва за адресою: АДРЕСА_1; голові правління ОСОБА_4 розробити механізм вільної реалізації цеху, забезпечити експертну оцінку об'єкта /а.с. 28, т.1/.

З протоколу №1 засідання наглядової ради товариства від 11.09.2010р. вбачається, що рішенням ради було постановлено дозволити реалізацію будівель майстерні; голові правління ОСОБА_4 розробити механізм вільної реалізації цеху та забезпечити експертну оцінку об'єкта /а.с. 29-30, т.1/.

Відповідно до висновку про вартість об'єкту незалежної оцінки від 15 вересня 2010 року, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності Товарною біржею «Українська універсальна товарна біржа» ринкова вартість об'єкта оцінки - нежилі приміщення будівлі центральної майстерні літ. «В» загальною площею 823,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, станом на 15.09.2010 року складає 346749,00 грн. /а.с. 46, т.1/.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 року рішення господарського суду Херсонської області від 11.03.2014р. скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_5 до ПАТ «Херсонгазсервіс» про визнання недійсними рішення наглядової ради та рішення правління відмовлено /а.с. 306-311, т.2/.

Зазначеною постановою апеляційного господарського суду встановлено, що при наданні дозволу на реалізацію майстерні Наглядова рада товариства діяла відповідно до положень Статуту та чинного законодавства.

Таким чином, зазначені рішення правління та Наглядової ради товариства є чинними на час вирішення судом спору, отже є чинними, зазначені у цих рішеннях обставини.

Відповідно до п.10.4 Статуту товариства (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) роботою правління керує голова правління, який є керівником підприємства і діє від імені товариства без доручення, який обирається загальними зборами акціонерів строком на 3 роки. Згідно п.п. 10.7 «з» голова правління здійснює від імені товариства усі види цивільно-правових угод, в тому числі кредитних; розпоряджається майном товариства і коштами товариства, крім випадків, віднесених Статутом до компетенції загальних зборів акціонерів і наглядової ради.

За змістом положень ч.3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Крім того, ч.4 ст. 92 ЦК України передбачено, якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої права щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, зазначена норма матеріального закону пов'язує наслідки порушення обов'язків щодо представництва лише з відповідальністю за збитки, завдані юридичній особі.

При цьому слід зазначити, що позивач не посилається на зазначену норму закону, а відтак і не охоплює предметом доказування обізнаність покупця про будь-які обмеження представника товариства на укладення договору купівлі-продажу.

В преамбулі оспорюваного договору купівлі-продажу зазначено, що голова правління ВАТ «Херсонгазсервіс» діє від імені цього товариства на підставі Статуту.

За таких обставин суд першої інстанції вірно виходив з положень передбачених ст.92 ЦК України та дійшов законного і обґрунтованого висновку про те, що голова правління як керівник, мав право діяти від імені товариства, представляти його інтереси. При цьому, за наявності рішення правління та Наглядової ради, а також наданих нотаріусу документів на підтвердження повноважень на укладення угоди, які були перевірені нотаріусом, про що зазначено у тексті договору купівлі-продажу, покупець ОСОБА_2 не знала і за всіма обставинами не могла знати про будь-які можливі обмеження голови правління товариства на укладення від імені юридичної особи оспорюваної угоди.

Застосування ст.92 ЦК України до спірних правовідносин узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній в постанові від 23.09.2015 року у справі №3-502гс15.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду про наявність обставин, які свідчать про наступне схвалення правочину позивачем, а тому судом обґрунтовано застосовано при вирішенні спору ст. 241 ЦК України.

Відповідно до вимог передбачених ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Частина друга цієї норми закону визначає, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Про прийняття позивачем договору купівлі-продажу до виконання, як це передбачено ч.1 ст. 241 ЦК України, свідчать юридичні дії товариства, зокрема, прийняття остаточної суми вартості проданого нерухомого майна після укладення договору купівлі-продажу згідно прибуткового касового ордеру №50 від 28.10.2010 року в розмірі 171719,00 грн. /а.с. 76, т.1/.

Балансом товариства станом на 31.12.2009 року та протоколом засідання правління товариства від 10.09.2010 року та протоколом Наглядової ради товариства від 11.09.2010 року підтверджуються ті обставини, які були підставою для прийняття рішення про продаж спірного об'єкта нерухомості, а саме, складний фінансовий стан у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування; наявність заборгованості по заробітній платі працівникам підприємства та заборгованість до бюджету.

Крім того, матеріалами справи підтверджується дольова участь відповідачки у витратах товариства по охороні, сигналізації, електроенергії, після укладення договору купівлі-продажу на протязі 2010-2011 років /а.с. 210; 224, т.1/.

Квитанціями до прибуткових касових ордерів та накладними, завіреними печаткою товариства та підписом головного бухгалтера, підтверджуються обставини щодо придбання відповідачкою на протязі 2010-2011 років рухомого майна - рентген-лабораторії і обладнання до нього.

З актів прийому-передачі обладнання і матеріалів по рентген-лабораторії підписаними сторонами вбачається, що обладнання і матеріали передавалися відповідачці на підставі договору купівлі-продажу від 15.12.2010 року, отже, через два місяці після укладення оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна між сторонами продовжувалися відносини, які свідчать про відсутність будь - яких заперечень позивача щодо укладеного договору купівлі продажу.

До юридичних дій, що свідчать про наступне схвалення правочину судом обґрунтовано віднесено і питання щодо узгодження порядку вилучення земельної ділянки із користування товариства. Так, згідно нотаріально засвідченої заяви голови правління ВАТ «Херсонгазсервіс» ОСОБА_4, адресованої міському голові міста Херсона від 27.12.2010р., ВАТ «Херсонгазсервіс» не заперечує проти вилучення із користування земельної ділянки загальної площі 2147 кв.м, розташованої в АДРЕСА_1 та перебуває в постійному користуванні у товариства, у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно, яке розташоване на вищезазначеній земельній ділянці, а саме центральної майстерні - літ. «В» загальною площею 825,6 кв.м фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 /а.с. 228, т.1/.

Протоколом №1 засідання Наглядової ради товариства від 04.04.2011 року постановлено призначити виконуючим обов'язки голови правління ВАТ «Херсонгазсервіс» ОСОБА_6 з 06.04.2011 року. Рішення було прийнято у зв'язку зі смертю голови правління ОСОБА_4 27.02.2011 року /а.с. 252, т.1; а.с. 97, т.2/.

16 серпня 2012 року ВАТ «Херсонгазсервіс» направило на адресу відповідачки лист, в якому просило погодити схему розподілу земельної ділянки та межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. В листі зазначено, що таке погодження необхідно у зв'язку з наданням товариству дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, але для цього необхідна зйомка землі, яка включає і погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, тобто з ОСОБА_2, оскільки вона є власником суміжного об'єкту, земельна ділянка під яким не оформлена. В листі також зазначено, що землекористувачі суміжних земельних ділянок повинні жити за правилами добросусідства, тобто зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них, не порушувати законні права один одного (ст.ст. 91, 96, 103 ЗК України). Зазначений лист від імені товариства підписаний новим обраним директором ВАТ «Херсонгазсервіс» ОСОБА_6 /а.с. 254, т.2/.

Таким чином, після обрання загальними зборами акціонерів товариства від 18.01.2012 року Наглядової ради у новому складі та обрання, згідно протоколу №1 Наглядової ради від 18.01.2012р. /а.с.20, т.1/, Генеральним директором товариства ОСОБА_6, були також здійснені юридичні дії щодо схвалення правочину укладеного 27.10.2010 року.

Як зазначено в листі від 16.08.2012 року ВАТ «Херсонгазсервіс» визнає, що ОСОБА_2 є власником суміжного об'єкту та суміжним землекористувачем.

Слід також зазначити, що до суду з позовом про оспорення договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна позивач звернувся лише 17.10.2013 року, хоча органи управління товариства у новому складі, в тому числі і Генеральний директор, який підписав позовну заяву, були обрані в січні 2012 року, що також свідчить про схвалення оспорюваного правочину позивачем протягом тривалого часу.

Зазначені обставини свідчать про те, що позивачем на протязі трьох років договір купівлі-продажу не оспорювався, відповідними юридично-значимими діями був схвалений, сторонами у повному обсязі виконаний, а не лише прийнятий до виконання, як це передбачено ч.1 ст. 241 ЦК України. Крім того, відповідачка на протязі трьох років здійснювала дії щодо користування і володіння належним їй на праві власності нерухомим майном.

Суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 19.08.2014 року у справі №3-59гс15, згідно яких правові наслідки вчинення правочинів з перевищенням повноважень визначено ч.1 ст. 241 ЦК України; зі змісту цієї норми випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи-сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу). Таким чином, дії сторони з виконання спірного договору (передача майна, надання усіх необхідних документів та прийняття часткової оплати за спірним договором) дають підстави вважати правочин схваленим особою, на користь якої його було укладено.

За змістом положень ч.1 ст. 526 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

За таких обставин суд першої інстанції законно і обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог з заявлених підстав передбачених ст.92, ч.ч.1-3 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки обставинами справи встановлено, що зміст оспорюваного правочину не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а відтак, в момент вчинення правочину сторонами дотримано вимоги ч.1 ст. 203 ЦК України, а також ч.ч. 2 та 3 цієї норми закону, оскільки позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження зазначених підстав, в тому числі, відсутність волевиявлення позивача на укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність погодження Наглядовою радою товариства встановлення оспорюваним договором сервітуту не впливає на суть вирішення спору і не є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним. За умовами п.2.1 договору купівлі-продажу сторони досягли домовленості про встановлення сервітуту, який полягає в праві продавця безперешкодно користуватися приміщенням номер 8, яке знаходиться в центральній майстерні літ. «В», відповідно до його цільового призначення в зв'язку з тим, що в зазначеному приміщенні розташована електрощитові виробничої бази, належної ВАТ «Херсонгазсервіс».

Таким чином, зазначений сервітут встановлений договором на користь продавця, оскільки надає позивачу право користування приміщенням №8.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Оскільки встановленим на користь позивача сервітутом не порушуються будь-які права чи інтереси товариства зазначені позивачем обставини щодо цих умов договору купівлі-продажу нерухомого майна не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Колегія суддів не приймає до уваги надання апелянтом доказів щодо вартості активів товариства станом на 31.12.2009 року, в тому числі і аудиторської довідки щодо визначення документального підтвердження вартості активів по даним останньої річної фінансової звітності ВАТ «Херсонгазсервіс» станом на 31.12.2009 року, наданої суду апеляційної інстанції, оскільки ця обставина і пов'язана з нею підстава позову за наявності правильно встановлених обставин справи, застосування до спірних правовідносин норм матеріального закону передбачених ст.ст. 92, 241 ЦК України, що узгоджується з правовими позиціями викладеними у постановах Верховного Суду України, не впливає на суть вирішення спору і не є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним і задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги також не приймає, як такі, що належними і допустимими у спірних правовідносинах доказами не підтверджуються, не ґрунтуються на нормах матеріального закону і не спростовують мотивованих висновків суду.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального закону, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, а тому скасуванню чи зміні не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонгазсервіс» відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 22 січня 2016 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.І. Вербицька

Судді І.А. Капітан

А.Г. Колісниченко