Ухвала суду № 57609067, 11.05.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

11.05.2016 Справа №607/3306/16-ц

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сташків Н.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, шляхом визнання за позивачем та відповідачем права власності на квартиру АДРЕСА_1, по 1/2 частині за кожним.

Відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява має містити відомості, передбачені пунктами 1 7 частини другої зазначеної статті, та відповідати іншим вимогам, встановленим законом. До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Зазначена позовна заява не відповідає вказаним вимогам, оскільки:

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 80 ЦПК України в позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві власності, ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна.

Дійсної вартості спірного нерухомого майна, на яке позивач просить визнати право власності, та відповідних доказів на підтвердження її розміру в позовній заяві не зазначено. З метою встановлення дійсної вартості спірної квартири позивач вправі звернутися до суб'єктів оцінної діяльності щодо визначення вартості даного нерухомого майна.

При цьому суд звертає увагу на те, що інвентаризаційна вартість, зазначена у технічному паспорті на майно, не є його дійсною вартістю.

Таким чином зазначена ціна позову позивачем у розмірі 198289 гривень є не обґрунтованою.

При пред'явленні зазначеного позову позивачем ОСОБА_1 сплачено 551,20 гривень судового збору.

Відповідно до п.п. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позивачем фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру, ставки судового збору встановлюються в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином судовий збір сплачено позивачем з порушенням вимог закону, оскільки при визначенні його розміру не враховано ціни позову, визначеної з урахуванням дійсної вартості спірного нерухомого майна.

При цьому суд звертає увагу, що розяснення, надані в п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2077 року, стосуються визначення вартості майна, що підлягає поділу.

Разом із тим, правила визначення ціни позову за вимоги про визнання права власності на нерухоме майно, передбачені ст. 80 ЦПК України, норми якої є обовязковими до застосування.

Також, згідно з розясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданими в п. 16 Постанови № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно визначається з урахуванням вартості спірного майна. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Тобто, особа має право звернутися до суду за захистом саме своїх прав. Право на позов має особа, права, свободи або інтереси якої порушені. Як слідує з позовної заяви, ОСОБА_1 заявила вимоги про поділ майна подружжя, шляхом визнання за позивачем та відповідачем права власності на квартиру АДРЕСА_1, по ? частині за кожним. Однак, відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу кожна особа самостійно вирішує звертатися їй до суду чи ні за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Тобто, право заявити позовні вимоги належить позивачу.

Позивачем згідно поданої заяви є лише ОСОБА_1, а позовні вимоги заявлені щодо визнання права власності на квартиру за позивачем та відповідачем, що не відповідає викладеним вище вимогам закону.

З цих підстав ухвалою судді від 31 березня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя залишено без руху і надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків. Строк для усунення недоліків судом визначено терміном пять днів із дня отримання копії ухвали.

Копію ухвали судді від 31 березня 2016 року про залишення позовної заяви без руху позивач ОСОБА_1 отримала особисто 30 квітня 2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак у зазначений в ухвалі строк недоліки позивачем усунені не були.

З цих підстав, беручи до уваги, що недоліки, про необхідність усунення яких зазначено в ухвалі від 31 березня 2016 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя без руху позивачем не виправлені, позовна заява відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 121 ЦПК України підлягає поверненню позивачу з правом її повторного звернення до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Враховуючи наведене та керуючись ч.ч. 2, 4, 5 ст.121, ст. 210, п. 3 ч. 1 ст. 293, ч. 2 ст. 294, ст. 296 ЦПК У країни,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя вважати неподаною, та повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Тернопільської області суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя