Рішення № 57608665, 05.05.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/1274/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/664/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Дубровної В. В.,

суддів - Криворотенка В. І. , Сибільової Л. О.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 08 травня 2015 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся із зазначеним позовом до суду, в подальшому уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором № SUC0AL00001943 від 27 лютого 2008 року в сумі 16 460, 84 долари США, з яких 6 935, 42 доларів США заборгованість за кредитом; 4 418, 02 доларів США заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами; 132,44 доларів США заборгованість по комісії; 4 974, 96 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу Національного банку України на дату розрахунку складає 78 405,37 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобовязання за договором та судові витрати. Свої вимоги мотивував тим, що 27 лютого 2008 року між Банком та ОСОБА_3 укладений кредитний договір №SUC0AL00001943, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 11 118,12 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,11% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач не виконує свої зобовязання, внаслідок чого утворилася заборгованість по кредитному договору, з урахуванням зменшення позовних вимог на загальну суму 16 460,84 доларів США.

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 08 травня 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору №SUC0AL00001943 від 27 лютого 2008 року в розмірі 6 935,42 доларів США заборгованість за кредитом; 4 418,02 доларів США заборгованість по процентах за користування кредитом; 132,44 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом: 4 974,96 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором за період з 26 лютого 2014 року по 26 грудня 2014 року, всього 16 460,84 доларів США, що на дату ухвалення судового рішення згідно офіційного курсу НБУ становить 341 109,10 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ ПриватБанк судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 654,00грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

При цьому вважає, що кредитний договір є неукладеним, оскільки, з метою виконання зобовязання з надання кредиту, позивач повинен був укласти з ним договір про відкриття поточного рахунку у іноземній валюті та відкрити йому поточний рахунок і лише після цього та на підставі меморіального ордера здійснити на нього зарахування кредитних коштів, цього Банком зроблено не було. Крім того, зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності щодо стягнення кредитної заборгованості. Також вказує, що Банк приховав від нього інформацію про відсутність у нього банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій на валютному ринку України до 05 жовтня 2011 року, тобто на момент укладання кредитного договору у іноземній валюті, Банк таких повноважень не мав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, який апеляційну скаргу підтримує з мотивів у ній викладених, пояснення представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_5, який проти скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали справи, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковійзалишенню без змін скасуванню.

Вирішуючи наявний спір та задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконує взятих за кредитним договором зобовязань, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню.

Однак повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна з огляду на наступне.

У відповідності до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначених вимог суд першої інстанції не дотримався.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства в установлений строк відповідно до умов договору.

При порушенні зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, 27 лютого 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладений Кредитний договір №SUC0AL00001943 про отримання кредитних коштів в сумі 11 188,14 доларів США на купівлю автомобіля, на строк до 27 лютого 2015 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,18% на місяць (а.с.9-11). Сума коштів включає в себе: суму кредиту на придбання автомобіля -10797, 36 доларів США, суму страховки автомобіля 249,05 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на час укладення договору - 5,035, становило1253,96 грн., суму особистого страхування 27,2 дол. США, в гривневому еквіваленті - 136, 05 грн., суму разової комісія у розмірі 1% від суми кредиту -107,97 дол. США, що в гривневому еквіваленті становило 543,62 грн., суму реєстрації предмета застави 6,75 дол. США, що в гривневому еквіваленті становило 33,99 грн., всього 11188,14 доларів США.

Отримання саме в такому розмірі кредитних коштів підтверджується як п.1.1 Кредитного договору, так і особисто складеними відповідачем документами: анкета-заявою (а.с.61-62), договором страхування та заявою ОСОБА_3 про укладення договору страхування наземного транспорту (а.с. 67-68), договором особистого страхування та заявою ОСОБА_3 про укладання договору особистого страхування (а.с.74-75,76), заявою ОСОБА_3 про надання кредиту ( а.с. 77), наданими позивачем апеляційному суду документами: випискою по рахунку, платіжними дорученнями.

Відповідачем не доведена та обставина, що за кредитним договором ним отримані були кошти лише на придбання автомобіля, ним не надано жодного доказу на підтвердження того, що всі вище перелічені платежі ( за страхування, за реєстрацію предмета застави, комісія) були сплачені за власні, а не за кредитні кошти.

Вимоги позивача щодо стягнення кредитних коштів в розмірі, зазначеному в кредитному договорі, є обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не укладав з позивачем договір про відкриття поточного рахунку у доларах США та на нього не було нараховано вказаної суми кредитних коштів, а тому кредитний договір між сторонами по справі не є укладеним є безпідставними, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Підписавши кредитний договір № SUC0AL00001943 від 27 лютого 2008 року, відповідач прийняв умови вказаного договору та сплачував регулярні платежі.

Не можливо погодитись і з доводами апеляційної скарги про те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не мав права надавати кредит в іноземній валюті. При ухваленні рішення суд першої інстанції обґрунтовано послався на положення Закону України «Про Національний банк України», Генеральну ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення позивачем валютних операцій.

Не заслуговують на увагу доводи щодо пропущення позивачем строку позовної давності. При ухваленні рішення суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що вимоги банку з приводу стягнення суми боргу, процентів та комісії пред'явлено в межах трирічного строку позовної давності. Посилання відповідача в апеляційній скарзі про те, що він перестав сплачувати суми по кредиту з 20 січня 2012 року, а ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 24 лютого 2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності є необґрунтованими, оскільки строк позовної давності щодо конкретних платежів був перерваний у зв'язку з пред'явленням позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до суду про звернення стягнення на заставне майно, виконання зобов'язання по кредитному договору визначено 27 лютого 2015 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням суду, але за виключенням вимог про стягнення пені.

Скасовуючи 10 лютого 2016 року ухвалу Апеляційного суду Сумської області в цій справі та направляючи справу на новий розгляд, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив про незаконність судового рішення в частині стягнення пені в іноземній валюті (а.с.206).

Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.5-6), станом на 26 грудня 2014 року позивачем нарахована заборгованість по кредитному договору у розмірі: 6 935, 42 доларів США заборгованість за кредитом; 4 418,02 доларів США заборгованість по процентах за користування кредитом; 132, 44 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 4 974, 96 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором, обрахована позивачем в межах строку позовної давності за останній рік перед зверненням до суду.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частина 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 3 ст. 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Таким чином, чинне законодавство не передбачає нарахування та стягнення відповідних штрафних санкцій, у звязку із чим пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України гривні.

У судовому засіданні представник позивача вважав за необхідне застосувати офіційний курс НБУ станом на грудень 2014 року, який становив 1576,8865 грн. за 100 доларів США та був прийнятий в розрахунок при подачі позову до суду. З урахуванням заборгованості по пені, обрахованої в межах річного строку позовної давності - 4 974, 96 доларів США та офіційного курсу, встановленого НБУ -1576,8865 грн., підлягає стягненню пеня в розмірі 78449 грн. 47 коп.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині зазначення суми пені, яка належить до стягнення у національній валюті України.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.

Колегія суддів не вбачає підстав для перерозподілу судових витрат, стягнутих за рішенням суду першої інстанції, для стягнення на користь відповідача судових витрат за оскарження судового рішення, оскільки, хоча апеляційна скарга і задоволена частково, але сума стягнень не змінилась.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.1,2,3,4, ч.2, ч.3, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Змінити рішення Зарічного районного суду м.Суми від 08 травня 2015 року .

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору №SUC0AL00001943 від 27 лютого 2008 року в розмірі: 6 935,42 доларів США заборгованість за кредитом; 4 418,02 доларів США заборгованість по процентах за користування кредитом; 132,44 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, пеню за несвоєчасне виконання зобовязань за договором за період з 26 лютого 2014 року по 26 грудня 2014 року у сумі 78449 грн.47 коп.

В частині розподілу судових витрат рішення суду залишити без змін.

Рішення набрало законної сили з моменту його проголошення і з цього дня на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: