Ухвала суду № 57608154, 10.05.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/409/16

Номер справи місцевого суду: 504/2251/15-к

Головуючий у першій інстанції Барвенко В. К.

Доповідач Балан В. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2016 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого Балана В.Д.

суддів Балабана В.Ф. та Толкаченка О.О.

секретар судового засідання - Головченко Ю.Л.,

за участі прокурора Романець Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Одеської області Жученка О.Д. на вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 04.12.2015 року, яким

ОСОБА_2, який: народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Жовті Води Дніпропетровської області, є громадянином України, має середню освіту, не одружений, не працює, зареєстрований АДРЕСА_1, проживає АДРЕСА_2, раніше не судимий

засуджений за ч. 2 ст. 15; ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу у розмірі 850 грн.,

встановив:

Зазначеним вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнано винним у тому, що 02.04.2015 року, близько 17 год. він, перебуваючи у приміщенні магазину «Бершка», який розташований в торгівельно-розважальному центрі «Рів'єра», розташованому на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, з метою крадіжки чужого майна, таємно викрав чоловічі кросівки вартістю 719,20 грн., спричинивши ТОВ Бершка Україна» матеріальну шкоду на зазначену суму, але довести злочин до кінця не зумів з причин, що не залежали від його волі, оскільки він був затриманий службою охорони.

В апеляційній скарзі, прокурор зазначив, що вирок суду підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

Так, при призначенні покарання у виді штрафу (850 грн.), суд першої інстанції не зазначив розмір штрафу у певній кількості неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

За таких підстав, прокурор просив вирок суду змінити, зазначивши, що ОСОБА_2 засуджено до штрафу у розмірі 50-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

У доповненні до апеляційної скарги, прокурор зазначив, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, у матеріалах провадження відсутній аудиозапис підготовчого судового засідання від 30.07.2015 року та судового засідання від 03.08.2015 року, а журнал судового засідання від 30.07.2015 року не підписаний секретарем.

Ці порушення приписів ст. 107, 108, 412 КПК України є істотними та тягнуть за собою безумовне скасування вироку суду і призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, з урахуванням доповнень, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновків про таке.

Відповідно до приписів ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.

За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.

Перевіривши доводи прокурора, щодо невідповідності обвинувального акту приписам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою - формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Зазначених вимог кримінального процесуального закону, під час судового розгляду обвинувального акту та при постановленні вироку, суд першої інстанції не дотримався, оскільки не звернув уваги на порушення вимог КПК України при зверненні прокурора з обвинувальним актом до суду, які унеможливлювали ухвалення місцевим судом обвинувального вироку на підставі обвинувального акту у даному кримінальному провадженні.

У відповідності до положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта.

Обов'язок перевіряти обвинувальний акт на відповідність вимогам закону покладається на суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні та у випадку, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, суд, відповідно до приписів п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, має право повернути обвинувальний акт прокурору.

Відповідно до припису п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

Відповідно до приписів п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

В обвинувальному акті стосовно ОСОБА_2 викладені лише анкетні данні обвинуваченого, фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрювався останній на стадії досудового розслідування та правова кваліфікація кримінального правопорушення (а.с. 2-3).

Разом з цим, зазначені відомості, у відповідності до положень ст. 277 КПК України, становлять зміст повідомлення про підозру, тому ОСОБА_3, за цим обвинувальним актом, фактично має статус підозрюваного.

Зазначивши у обвинувальному акті фразу «Формулювання обвинувачення», слідчий навів не формулювання обвинувачення, а фрагмент диспозиції ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.

З урахуванням того, що в обвинувальному акті, після викладення фактичних обставин справи, не наводиться формулювання обвинувачення в розумінні п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, а за правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, апеляційний суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_2 за передбаченою законом процедурою висунуте не було, оскільки воно, всупереч вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, не міститься в обвинувальному акті.

Суд першої інстанції на вказані недоліки обвинувального акту уваги не звернув і за відсутності пред'явленого у встановленому законом порядку обвинувачення ОСОБА_2, ухвалив стосовно нього вирок, що є неприпустимим та суперечить принципу верховенства права, закріпленому в ст. 8 КПК України та практиці Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті закону підлягає обов'язковому застосуванню.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного, він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19.12.1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Окрім того, Суд зазначає, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 року у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 01.03.2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Незважаючи на факт невідповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, суд першої інстанції при виконанні положень ст. 314 КПК України на вищезазначені порушення вимог закону уваги не звернув, розглянув обвинувальний акт та ухвалив обвинувальний вирок.

До того ж, у матеріалах кримінального провадження відсутній аудиозапис підготовчого судового засідання від 30.07.2015 року та судового засідання від 03.08.2015 року, а журнал судового засідання від 30.07.2015 року не підписаний секретарем судового засідання.

Наведені порушення, шляхом позбавлення гарантованих Конституцією України та КПК України прав учасників кримінального провадження та недотримання визначеної законом процедури судочинства, на думку колегії суддів, перешкоджали розгляду обвинувального акту по суті та унеможливлювали за результатами такого судового розгляду ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, а тому з урахуванням положень ст.ст. 2, 7, 9, 412, 415 КПК України, апеляційний суд визнає вказані порушення істотними та такими, що тягнуть за собою скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, неухильно дотримуючись вимог КПК України, суду першої інстанції, у відповідності до положень закону та з урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, необхідно виконати вимоги ст. 314 КПК України та прийняти за результатами попереднього розгляду законне і обґрунтоване рішення, вмотивувавши його належним чином.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну першого заступника прокурора Одеської області Жученка О.Д., - задовольнити.

Вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 04.12.2015 року стосовно ОСОБА_2, - скасувати.

Призначити новий розгляд обвинувального акту стосовно ОСОБА_2, обвинуваченого за ч. 2 ст. 15; ч. 1 ст. 185 КК України в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання, в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Апеляційного суду Одеської області:

Балан В.Д. Балабан В.Ф. Толкаченко О.О.