Рішення № 57606182, 10.05.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №471/1318/15-ц 10.05.2016 10.05.2016

Провадження №22-ц/784/1099/16

Справа № 471/1318/15-ц

Провадження № 22-ц/784/1099/16 Головуючий першої інстанції: Марценюк С.А.

Категорія: 50 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 травня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М..,

суддів: Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Андрієнко Л.Д.

за участі позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, та додаткових витрат на дитину,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 р. ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, та додаткових витрат на дитину.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 вказувала, що з 22 лютого 1997 р. по 24 липня 2002 р. перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час син досяг повноліття і продовжує навчання у Миколаївському базовому медичному коледжі.

Самостійно вона не має можливості забезпечити навчання сина у навчальному закладі. Відповідач добровільно надавати кошти на навчання відмовляється, має постійне місце роботи, де отримує дохід.

У зв'язку з цим позивач ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти у розмірі 400 грн. щомісяця до закінчення останнім навчання та на її користь - додаткові витрати на оплату навчання дитини у розмірі 1/2 витрат на навчання, що становить 14 200 грн.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2015 р. позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти у розмірі 400 грн. щомісяця, починаючи з 8 жовтня 2015 р. до закінчення останнім навчання, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 року. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на помилковість висновків суду в частині відмови у стягненні з відповідача додаткових витрат, невідповідність їх положенням ст. 185 СК України і просить в цій частині рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що з 22 лютого 1997 р. по 24 липня 2002 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На даний час син досяг повноліття і продовжує навчання у Миколаївському базовому медичному коледжі на 4 курсі, навчається на платній основі. За період 2012 -2016 років позивачем сплачено за навчання на підставі договору про надання освітніх послуг 28 400 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення додаткових витрат на оплату навчання сина, суд першої інстанції виходив із того, що ці витрати не пов'язані із особливими обставинами (розвитком здібностей сина сторін, його хворобою тощо), а тому позовні вимоги є необґрунтованими.

Однак, такий висновок суду є помилковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Оплата навчання саме і пов'язана з необхідністю розвитку здібностей дитини, отримання нею освіти, а тому висновок суду, що вимоги позивача про стягнення з відповідача частини коштів, витрачених на оплату навчання, не ґрунтуються на положеннях ст. 185 СК України є помилковим.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 199 СК України, якщо повнолітні діти продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що можуть надати таку матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно до ст. 201 СК України положення ст. 185 СК України не застосовуються до відносин між батьками і повнолітніми дітьми.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24 грудня 2014 року, у справі № 6-186цс14.

Разом із цим у період з 31 липня 2012 р. по 9 липня 2015 р., тобто до досягнення дитиною повноліття, позивачем була проведена оплата за навчання сина на загальну суму 24 850 грн. що підтверджується копіями квитанцій на а.с. 8 та довідкою Миколаївського базового медичного коледжу від 26 квітня 2016 р. (а.с. 88), а тому є передбачені ч. 1 ст. 185 СК України підстави для стягнення з відповідача ? частини понесених позивачем витрат - 12 425 грн.

Доказів того, що до досягнення сином сторін повноліття (01 вересня 2015 року) позивачем була проведена оплата за навчання на більшу суму - на 28 400 грн., як вона наполягала в позовній заяві, суду не надано, а тому є підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення додаткових витрат

В частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, рішення суду не оскаржуються, а тому не є предметом перегляду відповідно до ст. 303 ЦПК України.

За таких обставин рішення суду в силу положень п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат з ухваленням нового рішення про часткове задоволення таких позовних вимог.

В силу положень ст. 88 ЦПК України з урахуванням часткового задоволення позовних вимог необхідно провести розподіл судових витрат.

При звернення з позовною заявою позивачем судовий збір не було сплачено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

В силу ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

За ставками судового збору, визначеному підпунктами 1 та 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі повного задоволення позовних вимог з відповідача в дохід держави необхідно було б стягнути: за розгляду справи в суд першої інстанції - 487 грн. 20 коп. судового збору, за розгляд справи в апеляційній інстанції - 535 грн. 92 коп.

З урахуванням задоволеної частини позовних вимог з відповідача необхідно стягнути судовий збір: за розгляд справи в суді першої інстанції - 426 грн. 30 коп. (12 425 грн. х 487 грн. 20 коп. : 14 200 грн.), за розгляд справи в апеляційній інстанції - 468 грн. 93 коп. (12 425 грн. х 535 грн. 92 коп. : 14 200 грн.), а всього - 895 грн. 23 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2015 року в частині відмови у стягненні додаткових витрат на дитину скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 12 425 грн. (дванадцять тисяч чотириста двадцять п'ять) додаткових витрат на дитину та в дохід держави 895 (вісімсот дев'яносто п'ять) 23 коп. судового збору

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: