Ухвала суду № 57605775, 05.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/18/15 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 22-ц/783/1998/16 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.

Категорія:27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого -судді Гірник Т.А.

суддів Бакуса В.Я., Левика Я.А.

секретар Симець В.І.

за участю представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково.

Вирішено стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_6 296 595,60 грн. (двісті девяносто шість тисяч пятсот девяносто пять грн. 60 коп.) боргу за Договором позики грошових коштів від 22.06. 2010 року, що посвідчений Віблим Л.З.-приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області, зареєстровано в реєстрі за № 1106 .

В рахунок погашення заборгованості за договором позики грошових коштів від 22.06.2010 року, що посвідчений Віблим Л.З.- приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області, зареєстрований в реєстрі за № 1106 у розмірі 296 595,60 грн. (двісті девяносто шість тисяч пятсот девяносто пять грн. 60 коп.) звернуто стягнення на предмет іпотеки а саме: земельну ділянку площею 0,1503 га., яка розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну предмета іпотеки 147 649,42 грн.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржили відповідач - ОСОБА_5 та представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

Посилаються на його незаконність, необґрунтованість, ухвалення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити вважаючи, що позивачем пропущено строк позовної давності про застосування якого подавали заяви.

Апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що судом неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, а також висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Вказує на те, що доводи позивача про переривання строку позовної давності зверненням стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса не ґрунтуються на вимогах закону і повинні бути відхилені судом, оскільки згідно ст. 264 ЦК України позовна давність переривається шляхом пред'явлення позову, а не досудовими засобами захисту прав кредитора. Окрім того, ОСОБА_3 звертався про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню ще у червні 2013 року. Тому ОСОБА_6 повинен був усвідомлювати наявність спору з приводу вчинення виконавчого напису нотаріуса та можливості визнання його таким, що не підлягає виконанню та мав достатньо часу для подачі позовної заяви в межах строку позовної давності, який сплив 22 грудня 2013 року. Проте позивач таким правом не скористався, як і не скористався правом апеляційного оскарження рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 вересня 2014 року про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Тому згідно ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Відповідач ОСОБА_5, як боржник у зобов»язанні, апеляційну скаргу мотивує тим, що позивач жодного позову до нього щодо повернення суми позики до 23.12.2013 року не подавав, вимог не надсилав, а тому вважає, що позивач пропустив строк позовної давності. Вказує, що суд безпідставно не застосував позовної давності за його заявою. Вчинення виконавчого напису не є поважною та об'єктивною причиною, яка унеможливлювала звернення ОСОБА_6 до суду, оскільки наявність виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості за позичальника за договором позики у разі, якщо на момент розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена.

При розгляді справи, особи, що подали апеляційні скарги доводи таких підтримали.

Представник позивача проти доводів апеляційних скарг заперечив, про що подав письмові заперечення. Вважає рішення законним та обґрунтованим. Просить його залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення. Врахувати, що первинно позивач не вважав, що звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, оскільки був упевненим, що його права будуть захищені зверненням виконавчого напису нотаріуса до виконання. Визнання його в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню згідно рішення суду 23.09.2014 року, обумовило звернення до суду з позовом, що мало місце 05.01.2015 року. Враховуючи заяви відповідачів про застосування строку позовної давності, подано заяву про його поновлення по причині пропуску з поважних причин, оскільки до дня постановлення рішення суду про визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню не мав підстав вважати про настання обставин за яких не будуть задоволені вимоги його, як кредитора у грошовому зобов»язанні, яке по даний час не виконано. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.11, 59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Матеріалами справи встановлено, що за нотаріально посвідченим договором від 22.06.2010 року ОСОБА_6 надав у позику відповідачу ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 19 040 доларів СШАП на особисті потреби, які відповідач ОСОБА_5 зобов»язувався повернути до 22 грудня 2010 року. Сторони обумовили сплату пені у розмірі 0,1 % від загальної суми за кожен день прострочки та сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми ( п.п. 3,5 Договору, а.с. 10 ).

За договором іпотеки від 22.06.2010 року, що посвідчений нотаріально та укладений між ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_5 як боржником та ОСОБА_3, за яким останній взяв на себе зобов»язання майнового поручителя у забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов»язань за договором позики та передав в іпотеку належну на праві власності земельну ділянку площею 0,1503 га в АДРЕСА_1, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 06.05.2010 року /а.с. 17/. Сторони цього договору погодили оцінку предмета іпотеки - 147 649 гр. 42 коп. /а.с. 12/.

По спливу терміну виконання зобов»язання за договором позики - відповідач ОСОБА_5 борг не повернув.

З врахуванням обумовлених сторонами договору Іпотеки положень, зокрема, що у п. 5.3 цього договору, - на звернення позивача 01.02.2011 року видано виконавчий напис приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу /а.с. 23/. Такий виконавчий напис було надано кредитором на примусове виконання та перебував на виконанні у відділу державної виконавчої служби, про що до справи долучено копії відповідних постанов державного виконавця. Про перебування на виконанні такого виконавчого документу свідчать, у тому числі постанова від 28.05.2012 року про повернення виконавчого документа, за змістом якої убачається, що попередньо проводилась оцінка предмета іпотеки, вчинялись певні дії по підготовці до реалізації предмета іпотеки. Постанова від 07.06.2013 року про відкриття виконавчого провадження на підставі того ж виконавчого напису нотаріуса і боржнику до 13.06.2013 року надавався термін для добровільного погашення боргу за договором позики (а.с. 23- 25).

Наведені документи дають підстави для висновку про вчинення позивачем дій з метою захисту порушеного права у спосіб, визначений законом та обумовлений договором позики та договором іпотеки.

Рішенням Пустомитівського районного суду м. Львова від 23.09. 2014 року за позовом ОСОБА_3 виконавчий напис вчинений призваним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу від 01.02.2011 року Віблим Л.З. визнаний таким, що не підлягає виконанню ( а.с. 28-29). В січні 2015 року позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

З матеріалів справи убачається, що по даний час боржник у зобов»язанні ОСОБА_5 таке не виконав, що ствердив при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи мотиви апеляційних відповідачів, такі зводяться лише до того, що судом безпідставно не застосовано строк позовної давності, про що заявлено відповідачами в суді першої інстанції за відсутності поважної причини пропуску такого позивачем у справі.

Відповідачі не оспорюють факт невиконаного грошового зобов»язання та не оспорюють його розмір, тобто проти суми позову не заперечують, як не заперечують проти обраного позивачем способу захисту порушеного права заявленням вимог до відповідачів у справі.

Перевіряючи обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про поновлення строку позовної давності про що заявлено представником позивача та вважав поважною причину його пропуску. Водночас наведено достатньо мотивів обґрунтованості позову, про що не оспорюється відповідачами.

За змістом договору позики, сума позики підлягала поверненню до 22 грудня 2010 року. Згідно вимог статті 257 ЦК України - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За таких обставин відповідачі вважають, що по спливу такого строку, що мало місце 22 грудня 2013 року, позивач втратив право на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного порушеного права /а.с. 59-60, 74/.

Як зазначено вище, позивач по спливу обумовленого договором позики строку виконання боргового зобов»язанння вчиняв дії з метою захисту порушеного права у спосіб звернення про визнання виконавчого напису нотаріуса 01.02.2011 року таким, що не підлягає виконанню, що мало місце аж 23 вересня 2014 року зазначеним вище судовим рішенням /а.с. 27/.

Таким чином, у межах встановленого законом загального строку позовної давності мали місце обставини, за яких у позивача були обґрунтовані підстави вважати, що ним вчинено дії для захисту порушеного права, невідповідність яких закону встановлена судовим рішенням лише 23.09.2014 року, коли загальний строк позовної давності уже сплив.

За таких обставин, суд дійшов правильного висновку про необхідність поновлення позивачу строку на звернення до суду, про що подано відповідну заяву його представником та зазначив про це у своєму рішенні, з чим погоджується судова колегія.

Щодо суперечливих висновків суду у мотивувальній частині про переривання такого строку, то такі слід виключити з мотивувальної його частини.

За таких обставин, переглядаючи рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційних скарг відповідачів, мотиви яких зводяться лише до не застосування судом першої інстанції строку позовної давності, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.

Керуючись ст. 303 , 304 , п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст.315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 листопада 2015 року залишити без змін.

Виключити з абзацу 10 мотивувальної частини рішення посилання суду на переривання строку позовної давності на період врегулювання спору між сторонами у позасудовому порядку шляхом здійснення звернення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий

Судді