Ухвала суду № 57603953, 10.05.2016, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4556/16-ц 4-с/335/41/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Герченової А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 51, скаргу Запорізької міської ради на дії та постанову державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

Запорізька міська рада звернулась до суду зі скаргою на дії та постанову державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі Відділ ДВС) ОСОБА_1, в якій просить:

визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу ДВС ОСОБА_1 щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 50969011;

визнати незаконною та скасувати постанову від 28 квітня 2016 р. ВП № 50969011;

зобовязати Відділ ДВС вирішити питання про відкриття виконавчого провадження за ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/4556/16-ц.

В обґрунтування скарги зазначає, що постановою державного виконавця Відділу ДВС від 28 квітня 2016 р. відмовлено у відкритті виконавчого провадження за виконавчим документом ухвалою суду про забезпечення позову в справі № 335/4556/16-ц, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», а саме відсутності ідентифікаційного номеру боржника, що, на думку стягувача, суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, зміст постанови державного виконавця суперечить вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. № 512/5. Також постанова винесена із порушенням строку, визначеного ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», в цей же час на ухвалі суду та у супровідному листі зазначено про повернення виконавчого документа 27 квітня 2016 р. З наведених підстав, просить скаргу задовольнити (арк. справи 14).

Від представника стягувача та державного виконавця надійшли заяви про розгляд скарги за їх відсутності, з огляду на що суд вважав за можливе провести судове засідання за їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених вимог, суд встановив наступне.

25 квітня 2016 р. Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя у справі № 335/4556/16-ц, 2-з/335/36/2016 за позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_2, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Бердянські ковбаси», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, частково задоволено заяву Запорізької міської ради про забезпечення позову, внаслідок чого ОСОБА_2 заборонено проведення будівельно-монтажних, земляних та/або ремонтних робіт, вжиття будь-яких інших дій, які можуть змінити первісний стан земельної ділянки, яка знаходиться у м. Запоріжжя на території пляжу «Молодіжний» та прилеглих до нього територій загального користування (Прибережна магістраль) без належним чином оформлених дозвільних документів згідно з вимогами чинного законодавства України. Ухвала є такою, що підлягає негайному виконанню, про що, зокрема, зазначено в її резолютивній частині (арк. справи 57).

Постановою державного виконавця Відділу ДВС ОСОБА_1 від 28 квітня 2016 р. у відкритті виконавчого провадження ВП № 50969011 було відмовлено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку з невідповідністю виконавчого документа п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме відсутністю у виконавчому документі індивідуального ідентифікаційного номеру боржника, а також інші відомі суду дані, які ідентифікують боржника, документ, що посвідчує особу боржника (номер та серія, ким виданий) тощо. Також у постанові вказано на порушення п. 3.3 Інструкції з примусового виконання рішень в частині підстав для відсутності необхідності зазначення у виконавчому документів ідентифікаційного номеру боржника (арк. справи 89).

28 квітня 2016 р. Запорізька міська рада звернулась до суду з даною скаргою (арк. справи 14), тобто із дотриманням визначеного частиною першою статті 385 ЦПК України строку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» завершальною стадією судового провадження є виконавче провадження, тобто сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів у разі невиконання їх у добровільному порядку.

За вимогами статті 2 цього Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу; примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Частиною першою статті 11 цього Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою ухвали суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини девятої статті 153 ЦПК України ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

За змістом пункту 3 частини першої статті 18 цього Закону, у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Пунктом 6 частини першої статті 26 цього Закону встановлено, що у разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам статті 18 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.

Індивідуальний ідентифікаційний номер боржника, його паспорті та інші дані в даному випадку не були відомі суду, з огляду на що в суду була відсутня можливість їх зазначення у виконавчому документі. Стягувач також був позбавлений можливості самостійно зясувати ці дані боржника, оскільки ця інформація віднесена до конфіденційної, на яку поширюються дія Закону України «Про захист персональних даних».

Крім того, враховуючи, що заява про забезпечення позову відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України розглядається судом в день її надходження, то в суду взагалі була відсутня обєктивна можливість зробити електронний запит до відповідного державного органу з метою зясування ідентифікаційного номеру боржника та отримати на нього відповідь.

Проте, державним виконавцем ці обставини не були взяті до уваги, внаслідок чого він відмовив у відкритті виконавчого провадження. В цей же час, зі змісту постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження не вбачається, що державним виконавцем були вжиті заходи з метою отримання інформації про індивідуальний ідентифікаційний номер боржника та інші дані в порядку пункту 3 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначений висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах №№ 6-45цс14, 6-62цс14, які в силу вимог статті 360-7 ЦПК України обовязкові як для суду, так і для державного виконавця.

Також, поза увагою суду не можуть залишитись порушення державним виконавцем строку на прийняття даної постанови, визначеного ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», відсутність у спірній постанові її обовязкових реквізитів, а саме відсутність у вступній частині постанови прізвища, імені, по батькові державного виконавця, вірної дати виконавчого документа, відсутність у резолютивній частині постанови повного найменування юридичної особи, якій надсилається постанова, а також невідповідність дат відмітки на виконавчому документі та дати відправлення постанови на супровідному листі фактичній даті прийняття постанови, з огляду на що суд вважає в цій частині доводи скарги стягувача обґрунтованими та такими, що мають бути враховані судом при вирішенні справи.

Відтак, дії державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження є неправомірними, оскільки не відповідають вищеприведеним вимогам законодавства.

Відповідно до вимог частини другої статті 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Оскільки юридичне значення у спірних відносинах має саме постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження, яка є наслідком неправомірних дій державного виконавця, тому суд, з урахуванням повноважень, визначених у частині другій статті 387 ЦПК України, вважає за можливе задовольнити частково скаргу, скасувавши як неправомірну постанову державного виконавця від 28 квітня 2016 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження, та зобовязати державного виконавця відновити порушені права стягувача шляхом відкриття виконавчого провадження, що відповідає положенням ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

В задоволенні скарги в частині визнання дій щодо винесення спірної постанови неправомірними суд відмовляє, оскільки в даному випадку зі змісту скарги та сутності спірних відносин вбачається, що права стягувача були порушені саме рішенням державного виконавця постановою про відмову у відкритті виконавчого провадження, а не його діями.

Підсумовуючи вищевикладене, суд задовольняє скаргу Запорізької міської ради частково.

Керуючись ст.ст. 210, 383388 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Запорізької міської ради задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_1 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті виконавчого документа) ВП № 50969011 від 28 квітня 2016 р.

Зобовязати державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_1 відкрити виконавче провадження з примусового виконання ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 квітня 2016 р. про забезпечення позову у справі № 335/4556/16-ц, 2-з/335/36/2016 за позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_2, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Бердянські ковбаси», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В задоволенні іншої частини вимог скарги відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя А.В. Шалагінова