Рішення № 57599796, 06.05.2016, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/411/2016

130/687/16-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2016 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі : головуючого судді Верніка В.М.

при секретарі : ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 23.03.2016 року звернувся до Жмеринського міськрайонного суду з цим позовом, вказавши, що він є власником автомобіля "Volkswagen Caddy", 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Повідомив, що 20.09.2014 року вказаний автомобіль під керуванням відповідача ОСОБА_3 потрапив у ДТП, внаслідок чого авто зазнало значних пошкоджень. Натомість відповідач повідомила, що владнає усі повязані з цим питання та самостійно звернеться до відповідних органів з метою відшкодування завданої йому шкоди, як власнику рухомого майна. Зазначив, що за таких обставин 27.01.2015 року ним видано довіреність на імя ОСОБА_3, якою останню уповноважено представляти його інтереси у будь-яких установах, підприємствах та організаціях з метою вирішення питань щодо відшкодування витрат за пошкодження його автомобіля та згодом ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності, було подано позов до суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної при ДТП. Рішенням Вінницького районного суду від 22.10.2015 року стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Уніка" на його користь страхове відшкодування матеріальної шкоди в сумі 50000 грн. та витрати за проведення експертизи в сумі 1125,60 грн., проте ОСОБА_3 жодним чином не повідомила його про ухвалення судом вищезазначеного рішення. Вказав, що йому лише через місяць стало відомо від третіх осіб про задоволення позову щодо відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної при ДТП, у звязку з чим він звернувся до відповідача за розясненнями, але остання повідомила, що не бажала турбувати його, а тому і не повідомила про вказане рішення суду, але така позиція відповідача йому не зрозуміла і він повідомив їй, що більше їй не довіряє та негайно скасовує довіреність, видану на її імя. Зазначив, що 30.12.2015 року ним дійсно було скасовано довіреність на імя ОСОБА_3, після чого він зустрівся з останньою та в присутності свідків предявив їй витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей й повідомив, що видана довіреність скасована і він самостійно отримає страхове відшкодування. Зауважив, що згодом, коли він звернувся до страхової компанії з метою отримання належних йому коштів, йому було повідомлено, що на його користь вже перераховано усю суму коштів, які були стягнуті за рішенням суду, на підтвердження чого йому працівниками страхової компанії було надано копію платіжного доручення №005226 від 15.02.2016 року, згідно якого на його користь було перераховано кошти у розмірі 51125,60 грн. через ОСОБА_3 Посилаючись на те, що він неодноразово намагався звязатися з відповідачем, однак, остання не відповідала на його телефонні дзвінки, а згодом вона взагалі вимкнула свій телефон, просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь безпідставно набуті кошти у розмірі 51125,60 грн.

Позивач ОСОБА_2, належно повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, однак його представник адвокат ОСОБА_4 подала попередньо до суду письмову заяву про розгляд справи у їх відсутність, у якій підтримала заявлені вимоги у повному обсязі та не заперечувала щодо винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_3, належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи в порядку ч.5 ст.74 ЦПК України за зареєстрованим місцем її проживання (а.с.16), вдруге не зявилася в судове засідання, про причини неявки суду не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи з поважних причин чи розгляд справи у її відсутності не представила.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку про можливість постановлення рішення в порядку заочного розгляду справи, так як відповідно ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши представлені докази, суд доходить наступного.

Даний спір належить до категорії цивільно-правових спорів позовного провадження загальної підсудності, що за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача (а.с.17) є підсудним Жмеринському міськрайонному суду.

Згідно ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.

Згідно положень ч.1,3 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі скасування довіреності особою, яка її видала.

Згідно ч.2 ст.249 ЦК України особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Відповідно до змісту ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1 ст.177 ЦК України обєктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Крім того, згідно правового висновку за змістом постанови Верховного Суду України від 24.09.2014 року при розгляді справи № 6-122цс14, предметом якої був спір про стягнення безпідставно набутих коштів, застережено, що ст.1212 ЦК України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобовязання повернути майно потерпілому.

Згідно вимог ч.1 ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України; суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником транспортного засобу марки "Volkswagen Caddy", 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО 835477 (а.с.4).

З копії постанови Вінницького міського суду Вінницької області (а.с.5) вбачається, що відносно відповідача ОСОБА_3 закрито провадження у справі стосовно вчинення останньою адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП у звязку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, за ознакою вчинення 20.09.2014 року дорожньо-транспортної пригоди при керуванні транспортним засобом "Volkswagen Caddy", державний номерний знак НОМЕР_1.

З копії довіреності від 27.01.2015 року, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_5 (а.с.7) вбачається, що позивач ОСОБА_2 надав на імя відповідача ОСОБА_3 довіреність, зокрема, на представництво його інтересів у будь-яких установах, підприємствах та організаціях з метою вирішення питань щодо відшкодування витрат за пошкодження його автомобіля строком на три роки до 27.01.2018 року, однак 30.12.2015 року було припинено дію вказаної довіреності, так як її скасовано позивачем, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей №30322390 від 30.12.2015 року (а.с.11).

Згідно копії заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22.10.2015 року (а.с.8) на користь позивача ОСОБА_2 з ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" було присуджено до стягнення страхове відшкодування матеріальної шкоди в сумі 50000 грн. та витрати на проведення експертизи в сумі 1125,60 грн.

З копії платіжного доручення №005226 від 15.02.2016 року (а.с.12) вбачається, що ПрАТ "СК "Уніка" перераховано на користь ОСОБА_2 через ОСОБА_3 страхове відшкодування згідно договору №006085/4420/6015877 від 21.03.2014 року та рішення суду по справі №128/390/15-ц в сумі 51125,60 грн.

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані із дотриманням вимог закону, ніким не спростовуються та не суперечать один одному.

Аналізуючи зазначені норми права, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного представленого доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що встановлені на їх підставі в судовому засіданні обставини отримання та залишення у себе відповідачем ОСОБА_3 належних позивачу ОСОБА_2 коштів страхового відшкодування в сумі 51125,60 грн. останньою вчинено після скасування позивачем, тобто після припинення дії виданої ним на імя відповідача довіреності, а отже, фактично за відсутності відповідних договірних зобовязань між сторонами в даній справі, з огляду на обставини чого позовні вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 вказаних безпідставно набутих коштів є аргументованими, так як вони ґрунтуються на достовірних та допустимих доказах, узгоджуються з вимогами чинного законодавства, не спростовані безпосередньо відповідачем ні в який спосіб, а відтак підлягають до задоволення.

Також пропорційно обсягу задоволення позовних вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати із сплати судового збору в розмірі 551,20 грн. (а.с.1).

Враховуючи викладене, керуючись ст. 3, 5, 8, 10, 60, 74, 169, 209, 210, 212-214, 224-226, 307-1 ЦПК України, ст.11, 177, 237, 248, 249, 1212 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) безпідставно набуті кошти в розмірі 51125 (пятдесят одна тисяча сто двадцять пять) гривень 60 копійок, а також 551 (пятсот пятдесят одну) гривню 20 копійок судового збору.

Рішення набуває законної сили після закінчення строків на його оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії, Жмеринському міськрайонному суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії відсутніми в судовому засідання сторонами, Апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.

Суддя Вернік В.М.