Ухвала суду № 57598560, 05.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22ц/790/396/16 Головуючий 1 інстанції - Омельченко К.О.

Справа № 638/176/15-ц Доповідач - Кірсанова Л.І.

Категорія - позика

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Трішкової І.Ю., Піддубного Р.М.

за участю секретарів - Гребенщикової Ю.В.,Огар І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Лекс» про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю фірми «Лекс» про визнання договору іпотеки недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 29.10.2013 між ним та відповідачем був укладений договір позики грошей на суму 4 157 760,00 грн. ОСОБА_1 зобов'язалася повернути йому борг до 18-ої години 20.02.2014 року .

29.10.2013 року на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за Договором позики між ОСОБА_2 та ТОВ фірма «Лекс» був укладений договір іпотеки, посвідчений ПН Харківського міського нотаріального округу Десятніченко Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2148 .

20.02.2014 року між ОСОБА_2 та позичальником ОСОБА_1 був укладений Додатковий договір до Договору позики.

Відповідно до умов Додаткового договору, у зв'язку із збільшенням суми позики, сторони внесли зміни до пункту 1 Договору позики, встановивши що ОСОБА_2 передав у позику ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8 990 000 гривень, що еквівалентно 1 000 000 доларів США за курсом продажу доларів США ПАТ КБ «Правекс-Банк» на день укладення цього Додаткового договору до Договору позики, виходячи з того, що 1 (один) долар США дорівнює 8,99 грн. Сторони прийшли до згоди, що розмір позики збільшується прямо пропорційно збільшенню курсу продажу доларів США ПАТ КБ «Правекс-Банк», і таке збільшення не вимагає укладення відповідних додаткових договорів.

ОСОБА_1 зобов'язалася повернути ОСОБА_2 таку ж суму грошових коштів до 18-ої години 15.09.2014 року.

23.04.2014 року у зв'язку із підписанням Додаткового договору до Договору позики, між ОСОБА_2 та ТОВ фірма «Лекс» був укладений Додатковий договір до Договору іпотеки, яким передбачено забезпечення іпотекою виконання зобов'язань Позичальника в обсязі, передбаченому Договором позики із урахуванням змін, внесених Додатковим договором.

Так, відповідно до п.1.1 Договору іпотеки із змінами, внесеними Додатковим договором до нього, в порядку та на умовах даного Договору Іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання перед Іпотекодержателем за Договором позики грошей від 29.10.2013 та додатковим договором до нього від 20.02.2014, укладеним між Іпотекодержателем та Позичальником, в тому числі зобов'язань з повернення боргу ОСОБА_1 в сумі 8 990 000 гривень що еквівалентно 1 000 000 (одному мільйону) доларів США за курсом продажу доларів США ПАТ КБ «Правекс-Банк» на день укладання вищезазначеного Додаткового договору від 20.02.2014 до Договору позики, виходячи з того, що 1 (один) долар США дорівнює 8,99 грн. передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку нерухоме майно- нежитлову будівлю літ. «А-3» загальною площею 2370,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

21.02.2014 року ОСОБА_1 частково повернула ОСОБА_2 борг у сумі 700 000,00 гривень, що еквівалентно 76 923,07 доларам США за курсом продажу долару США, встановленого ПАТ КБ «Правекс-Банк» на день такого повернення (курс становив 9,1 грн. за 1 долар США). Решту грошових зобов'язань за Договором позики у встановлений договором строк ОСОБА_1 не повернула, чим порушила прийняті на себе за Договором позики зобов'язання.

Крім того, відповідно до п. 1.9. Договору іпотеки в редакції Додаткового договору від 23.04.2014 року до нього, за порушення п.1.4., 1.2. та п.1.5. цього Договору Іпотекодавець сплачує Іпотекодержателю штраф у розмірі 30 (тридцять) % від вартості Предмета іпотеки, визначеної у п. 1.1. цього Договору. Тому позивач просить стягнути неустойку за порушення умов договору іпотеки у розмірі 5 819 760,00 грн..

Представник відповідача ТОВ фірма «Лекс» позовні вимоги визнав частково, просив відмовити у задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення неустойки. Не заперечував проти стягнення з ОСОБА_1 суми боргу.

ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала, звернулася до суду із зустрічною позовною заявою про визнання договору іпотеки зі змінами недійсним. Зустрічні позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідно до п. 1.1. Договору іпотеки передбачено, що Майновий поручитель з метою забезпечення належного виконання зобов'язання перед Позикодавцем по поверненню боргу Позичальником за Договором позики передає, а Позикодавець приймає в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. «А-3» загальною площею 2370,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Викладена умова Договору іпотеки прямо суперечить встановленим ст. 1052 ЦК України вимогам щодо забезпечення виконання зобов'язання Позичальником, зокрема встановлює, що забезпечення виконання зобов'язань за договором позики встановлюються виключно договором позики. Посилається на те, що відповідно до змісту Договору позики жодного забезпечення виконання Позичальником зобов'язань не встановлено, а тому сторони Договору іпотеки не мали права його укладати без внесення відповідних змін до Договору позики, а тому укладений Договір іпотеки має бути визнаний судом недійсним на підставі ч. 2 ст. 203 ЦК України (сторони Договору іпотеки не мали необхідний обсяг цивільної дієздатності).

Вважає, що Договір іпотеки має бути визнаний судом недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки суперечить актам цивільного законодавства, а саме вимогам ст.ст. 1, 4, 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 29.10.2013 року з подальшими змінами у розмірі 923 076,93 дол. США (дев'ятсот двадцять три тисячі сімдесят шість доларів США 93 центи), станом на 26.10.2015 року за курсом 22,57 грн. за 1 дол. США, що становить 20 833 846,31 грн. ( двадцять мільйонів вісімсот тридцять три тисячі вісімсот сорок шість гривень 31 коп).

Звернуто стягнення заборгованості за договором позики від 29.10.2013 року з подальшими змінам, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у розмірі 923 076,93 дол. США, що станом на 26.10.2015 року становить 20 833 846,31 грн. ( двадцять мільйонів вісімсот тридцять три тисячі вісімсот сорок шість гривень 31 коп) на предмет іпотеки, шляхом набуття ОСОБА_2 права власності на предмет іпотеки, а саме: нежитлову будівлю літ. «А-3» загальною площею 2370,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить ТОВ фірмі «Лекс» на праві приватної власності.

Стягнуто з ТОВ фірми «Лекс» неустойку у розмірі 5 819 760,00 грн. ( п'ять мільйонів вісімсот дев'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят гривень 00 коп.) за договором іпотеки від 29.10.2013 року з подальшими змінами, укладеними між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Лекс». В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 сплачений судовий збір 7308,00 грн. Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним Договір іпотеки посвідчений Десятніченко І.В., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 29.10.2013 року з наступними змінами, у зв'язку з недодержанням в момент вчинення правочину вимог встановлених ч.ч. 1-2 ст. 203 Цивільного кодексу України та відмовити у задоволенні первісного позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення з ТОВ фірми «ЛЕКС» неустойки в розмірі 5 819 760,00 грн. встановлених договором іпотеки від 29.10.2013 року з подальшими змінами. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, незаконність та необгрунтованість рішення суду. Вважає, що суд не дав оцінку співмірності суми заборгованості та вартості іпотечного майна. Посилається на ті ж обставини, що і в суді першої інстанції.

Після прийняття апеляційної скарги апеляційним судом ТОВ фірма «Лекс» звернулося з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі. А саме на підставі ч.3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» просить визначити вартість майна яке набуває позивач у власність визначену за п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України у еквіваленті до іноземної валюти відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості нерухомого майна від 21.10.2013 року та розмір грошового відшкодування іпотекодавцю від перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, що було предметом обговорення під час судового розгляду та не знайшло відображення в рішенні суду від 26.10.2015 року.

Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.02.2016 року доповнено рішення суду від 26.10.2015 року, абзац третій резолютивної частини рішення викладено наступним чином: звернути стягнення заборгованості за договором позики від 29.10.2013 року з подальшими змінам, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі 923 076,93 дол. США, що станом на 26.10.2015 року становить 20 833 846,31 грн. ( двадцять мільйонів вісімсот тридцять три тисячі вісімсот сорок шість гривень 31 коп) на предмет іпотеки, шляхом набуття ОСОБА_2 права власності на предмет іпотеки- нежитлову будівлю літ. «А-3» загальною площею 2370,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, вартістю згідно зі звітом про незалежну оцінку вартості нерухомого майона від 21.10.2013 р., складеним ФОП ОСОБА_7 у розмірі 19 399 200, 00 грн., що належить ТОВ фірми «Лекс» на праві приватної власності.

Відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в частині визначення розміру грошового відшкодування іпотекодавцю від перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Додаткове рішення на цей час участниками судового розгляду не оскаржено.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що 29.10.2013 між ОСОБА_2, та ОСОБА_1 був укладений договір позики грошей, відповідно до п.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, ОСОБА_2 позичив ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 4 157 760,00 гривень, які остання зобов'язалася повернути Позикодавцю до 18-ої години 20.02.2014 за місцем його проживання або за іншою адресою, вказаною Позикодавцем. Підписанням Договору позики ОСОБА_1 підтвердила, що отримала від ОСОБА_2 вказану суму грошових коштів ( а. с. 10-14).

29.10. 2013 року на забезпечення виконання вказаних зобов'язань ОСОБА_1 за Договором позики між ОСОБА_2 та ТОВ фірма «Лекс» був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Десятніченко Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2148( а. с. 16-24).

20.02.2014 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений Додатковий договір до Договору позики, відповідно до умов якого у зв'язку із збільшенням суми позики, сторони внесли зміни до пункту 1 Договору позики, встановивши що ОСОБА_2 передав у позику ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8 990 000 гривень, що еквівалентно 1 000 000 доларів США за курсом продажу доларів США ПАО КБ «Правекс-Банк» на день укладення цього Додаткового договору до Договору позики, виходячи з того, що 1 долар США дорівнює 8,99 грн. Сторони прийшли до згоди, що розмір позики збільшується прямо пропорційно збільшенню курсу продажу доларів США ПАО КБ «Правекс-Банк», і таке збільшення не вимагає укладення відповідних додаткових договорів. Відповідно до змін, внесених Додатковим договором до Договору позики, Позичальник зобов'язався повернути Позикодавцю таку ж суму грошових коштів до 18-ої години 15.09.2014 р. за місцем проживання Позикодавця або за іншою адресою, вказаною Позикодавцем ( а. с. 13,14).

23.04.2014 року у зв'язку із підписанням Додаткового договору до Договору позики, між ОСОБА_2 та ТОВ фірма «Лекс» був укладений Додатковий договір до Договору іпотеки, яким передбачено забезпечення іпотекою виконання зобов'язань ОСОБА_1 в обсязі, передбаченому Договором позики із урахуванням змін, внесених Додатковим договором( а. с. 26-27).

Відповідно до п.1.1 Договору іпотеки із змінами, внесеними Додатковим договором до нього, в порядку та на умовах даного Договору Іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання перед Іпотекодержателем за Договором позики грошей від 29.10.2013 та додатковим договором до нього від 20.02.2014р., укладеним між Іпотекодержателем та Позичальником, в тому числі зобов'язань з повернення боргу ОСОБА_1., в сумі 8 990 000 гривень, що еквівалентно 1 000 000 доларів США за курсом продажу доларів США ПАО КБ «Правекс Банк» на день укладання вищезазначеного Додаткового договору від 20.02.2014р. до Договору позики, виходячи з того, що 1 долар США дорівнює 8,99 грн. передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. «А-3» загальною площею 2370.8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із п.1.8 Договору іпотеки звернення стягнення на Предмет іпотеки за цим Договором здійснюється на підставі цього Договору або виконавчого напису нотаріуса, або за рішенням суду у порядку, встановленому цим Договором та діючим законодавством України.

Підпунктом 1 пункту 2.1.3 Договору іпотеки передбачено, що Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог з вартості Предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця в разі, якщо в момент настання строку виконання зобов'язання Позичальника за договором позики від 29.10.2013р. воно не було виконане в повному обсязі.

21.02.2014 року ОСОБА_1 частково повернула ОСОБА_2 борг у сумі 700 000,00 гривень що еквівалентно 76 923,07 доларам США за курсом продажу долару США, встановленого ПАО КБ «Правекс-Банк» на день такого повернення (курс становив 9,1 грн. за 1 долар США) ( а. с. 15).

Решту боргу за Договором позики у встановлений договором строк ОСОБА_1 не провернула до цього часу, що не заперечували у судовому засіданні її представники.

Пунктом 4 Додаткового договору до договору іпотеки від 23.04.2014 року передбачено, що за порушення п.1.4, 1.2, 1.5 цього договору іпотекодавець сплачує іпотекодержателю штраф у розмірі 30% від вартості Предмету іпотеки, визначеної у п.1. цього Договору ( а. с. 27)

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно із ч.І ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч.2 ст.590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.І ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі і у разі часткового виконання боржником зобов»язання (ч.4 ст. 590 ЦК України).

Відповідно до ч.І ст.35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Боржник та іпотекодавець вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов'язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо.

Матеріали справи свідчать, що 08.10.2014 року Іпотекодержатель направив на адресу ОСОБА_1 та ТОВ фірми «Лекс» письмові вимоги про виконання зобов'язань за Договором позики від 29.10.2013 року з подальшими змінами та Договором іпотеки від 29.10.2013 року з подальшими змінами. Вказану вимогу отримано боржником - ОСОБА_1 - 09.10.2014 року, а Іпотекодавцем - ТОВ фірма «Лекс» -10.10.2014 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень( а. с. 75-86).

До цього часу ОСОБА_1 та ТОВ фірми «Лекс» зобов'язань за договорами не виконали, про що не заперечували в судовому засіданні їх представники .

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у зв'язку із порушенням відповідачами своїх зобов'язань за договором позики, з огляду на Постанову Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.12 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», позивач має право вимагати стягнення суми заборгованості за позикою (виконання в натурі зобов'язання) та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Крім того, відповідно до п. 1.9. Договору іпотеки в редакції Додаткового договору від 23.04.2014 року до нього, за порушення п.1.4., 1.2. та п.1.5. цього Договору Іпотекодавець сплачує Іпотекодержателю штраф у розмірі 30 (тридцять) % від вартості Предмета іпотеки, визначеної у п. 1.1. цього Договору.

Оскільки п.1.2. Договору іпотеки передбачає обов'язок Іпотекодавця виконати грошове зобов'язання за Договором позики, яке Іпотекодавець- ТОВ фірма «Лекс» порушив, то ОСОБА_2 в силу положень ст. 611 Цивільного кодексу України має право вимагати від нього сплати неустойки у розмірі, визначеному іпотечним договором.

Розмір штрафу за невиконання іпотекодавцем зобоа»язань, передбачених п.1.23 іпотечного договору, складає 19399200, 00 (вартість предмета іпотеки) х 30% = 5 819 760, 00 грн.

Крім того, суд першої інстанції правильно визнав, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсним задоволенню не підлягають, так як заявлені неналежним позивачем.

Відповідно роз»ясненням, наданим у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.09 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», право на оскарження договору має лише сторона такого договору або особа, яка доведе, що її право порушене цим договором.

Відповідач ОСОБА_1 не була стороною оспорюваного договору іпотеки зі змінами, не довела порушення своїх прав цим договором, а тому суд першої інстанції правильно визнав, що вона не є належним позивачем та відмовив в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, районний суд правильно стягнув на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати .

Судова колегія знаходить надуманими посилання ОСОБА_1 на те, що вартість предмета іпотеки, на який рішенням звернуто стягнення, значно перевищує суму боргу, посилаючись при цьому, що Звітом про оцінку вартості нерухомого майна, що є предметом іпотеки, який було виконано ФОП ОСОБА_7 та копія якого міститься у матеріалах справи, визначено вартість предмета іпотеки у розмірі 16 166 000.00 грн. за курсом НБУ на дату оцінки 1 долар США- 7,9930 гри., що становить 2 022 519.70 дол. США.

Але, таке ствердження ОСОБА_1 спростовується матеріалами справи.

Матеріали справи містять копію Звіту про незалежну оцінку вартості нерухомого майна нежитлової будівлі літ. «А-3» загальною площею 2370,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, станом на 21.10.2013 р., яка була виконана ФОП ОСОБА_7.(а. с. 28-73).

Відповідно до вказаного звіту вартість нерухомого майна дійсно становить 16 166 000,00 грн. без ПДВ і 19 399 200,00 грн. з урахуванням ПДВ ( а. с. 19), що є менше за суму грошового зобов'язання за договором позики, що становить 20 833 846.31 грн. і не заперечується ОСОБА_1, яка не оскаржує рішення в частині стягнення вказаної з неї суми.

Однак, жодного еквіваленту вартості майна в іноземній валюті у вказаному звіті не вказано, і не могло бути наведено, з огляду на положення ст. 533 ЦК України. Так, для визначення ринкової вартості об'єкта може бути використана виключно національна валюта України - гривня.

Більше того, представник ОСОБА_1 у судовому засіданні визнав у повному обсязі оцінку нерухомого майна, зазначену у вказаному Звіті.

За таких обставин, посилання представника ОСОБА_1 на еквівалент вартості предмета іпотеки в іноземній валюті, який змінився, у зв'язку із коливанням курсу валют, є необґрунтованим.

Також безпідставними є посилання ОСОБА_1 на порушення, на її думку, прав територіальної громади м. Харкова, яку було не залучено до участі у розгляді справи.

Апелянт надумано вказує, що рішення не відповідає ч. 5 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», оскільки в ньому не зазначається про перехід прав оренди на земельну ділянку, яка знаходиться у власності територіальної громади м. Харкова та на якій розташовано предмет іпотеки.

Відповідно ч. 5 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» «До особи, яка на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до іпотечного договору, набула право власності на предмет іпотеки (об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва та майнові права на них), розміщений на земельній ділянці, яка перебуває в оренді іпотекодавця, переходить право оренди на таку земельну ділянку, а зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включене до іпотечного договору, є документом, що посвідчує перехід права оренди земельної ділянки до нового власника предмета іпотеки і заміну особи орендаря у договорі оренди землі та підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

З зазначеного вбачається, що Законом визначається перехід права оренди на земельну ділянку, на якій розташовано предмет іпотеки, у разі набуття права власності на нього іпотекодержателем, а отже, не потребується окрема вказівка на це у рішенні суду.

Крім того, апелянт необґрунтовано вказує про порушення договором позики, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», оскільки ОСОБА_2 як позикодавець за договором не є фінансовою установою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

Таким чином, ОСОБА_2 як фізична особа не має та не може мати статусу фінансової установи.

В той же час, за ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

При цьому, зі змісту ст. 18 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що як іпотекодавцем, так і іпотекодержателем можуть бути фізичні особи.

Жодних обмежень щодо можливості забезпечення виконання грошових зобов'язань іпотекою на користь фізичних осіб законом не передбачено.

Таким чином, діючи на підставі власної повної цивільної дієздатності ОСОБА_2 мав право розпорядитися власними грошовими коштами, надавши їх у позику ОСОБА_1 з укладенням відповідного договору.

З огляду на викладене, можна стверджувати, що оспорюваний відповідно до зустрічних позовних вимог договір було укладено особами, що мають повну цивільну діездатність, та він не суперечить положенням цивільного законодавства, а отже, відсутні підстави для визнання його недійсним.

Також слід звернути увагу, що ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі фактично не оскаржує рішення в частині задоволення позовних вимог щодо неї, а оскаржує рішення лише в частині задоволення позовних вимог відносно відповідача ТОВ фірми «Лекс», хоча в цій частині рішення жодним чином не стосується її прав.

Крім того, відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Тому безпідставними є посилання представника апелянта, що зобов»язання позики, яке існувало на підставі первісного договору позики припинилося на підставі ст. 604 ЦК України, відповідно до якої зобов»язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов»язання новим зобов»язанням між тими ж сторонами (новація).

Вказані доводи не наведені в апеляційній скарзі та є надуманими.

В зв»язку з наведеним судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 та також обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази. Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин підстав для зміни або скасування судового рішення судова колегія не вбачає. Відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: