Рішення № 5759818, 19.12.2007, Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа №2-522

2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2007 року смт. Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судд і: ОСОБА_1

при секретарі: Юрченко Т.Р.

з участю позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Черняхові справу за позовом

ОСОБА_2 до ДП ДАК «Хліб України» Черняхівський комбінат хлібопродуктів про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

13.09.07 позивач звернувся до суду із позовом, в якому вказав, що працював у відповідача з 1985 року. В січні 2007 року через невиплату зарплати змушений був звільнитись. За період 2006-2007 років йому було заборговано зарплати на суму більше 5 тис. грн. Згідно ст. 116 КЗпП України підприємство зобов'язане виплатити працівнику всі зароблені ним кошти в день звільнення. В порушення вищезазначеної статті відповідач з ним розрахунок при звільненні не провів посилаючись на відсутність коштів. По даний час він не отримав належних йому коштів. Довідку про суму заборгованості йому теж не надали.

Зважаючи на викладене, просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку, моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач зробив заяву про те, що він відмовляється від своїх позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди і його відмова судом була прийнята, решту позовних вимог підтримав, просив їх задовольнити. Уточнив, що заборгованість із заробітної плати перед ним складає 3312, 26 грн. , як це зазначено в останній довідці від відповідача.

Представник відповідача в попереднє судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду. Пізніше відповідач подав до суду заяву, в якій позов щодо вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 3312,26 грн. визнав повністю, а вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку не визнав. Справу просив розглянути без участі його представника.

Заслухавши пояснення позивача, який пояснив, що згоден з сумою заборгованості по заробітній платі в розмірі 3312, 26 грн. , дослідивши та з'ясувавши всі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, та ті письмові докази, що були подані ними до суду, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають до задоволення в повному обсязі, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю і право на своєчасне одержання винагороди за неї захищається законом. Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95ВР визначено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Статтею 24 цього ж закону визначено строки виплати заробітної плати, яка виплачується не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, і що своєчасність та обсяги її виплати не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів і їх черговості. Аналогічні положення містить ст. 115 КЗпП України. Стаття 1 10 КЗпП України, крім того, зобов'язує власника підприємства регулярно повідомляти працівника про розміри його заробітної плати.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. В разі спору з про розмір сум належних працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган мають виплатити у вказаний вище строк не оспорювану суму.

З поданої позивачем позовної заяви, а відповідачем довідки про суму заборгованості з заробітної

2

плати вбачається, що спору між сторонами щодо належної до виплати суми не було (а.с. 1, 10-11), а тому відповідач мав виплатити всі належні ОСОБА_2 кошти в день його звільнення. З трудової книжки позивача (а.с. 3-4) вбачається, що у відповідача він працював до 17.01.07, а тому розрахунок мав бути проведений 17.01.07.

Стаття 117 КЗпП України встановлює відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні і вказує, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, встановлені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Згідно п.20 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у Постанові №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В судовому засіданні позивач вказував на те, що представники відповідача мотивували невиплату йому заробітної плати відсутністю коштів. Разом з тим, в наведених вище роз'ясненнях Пленуму Верховного Суду України, зазначено, що сама по собі відсутність коштів не виключає відповідальності роботодавця. Натомість відповідачем взагалі не подано до суду будь-яких доказів про наявність поважних причин для невиплати зарплати у встановлені законом строки. В надісланій до суду заяві йдеться лише про те, що вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідач не визнає (а.с. 10).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданими відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається правами на власний розсуд.

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60, ч.3 ст. 27 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази мають бути надані або про них має бути повідомлено суд до або під час попереднього судового засідання.

Частиною 213 ЦПК України визначено, що законним і обгрунтованим є рішення суду, яке ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки відповідачем не доведено в суді наявності у нього поважних причин для не проведення розрахунку з позивачем у встановлені законом строки, суд приходить до стійкого внутрішнього переконання, що затримка розрахунку при звільненні сталася саме з його вини.

За таких обставин суд стягує з відповідача на користь позивача і заборгованість з заробітної плати, і середній заробіток за час затримки розрахунку по день постановления рішення.

Визначаючи суму компенсації за затримку розрахунку при звільнені, суд виходить з таких розрахунків: сума середньоденної заробітної плати судом визначається за останні два повних місяці роботи позивача: з 01.11.06 по 31.12.06.

Як вбачається із поданої відповідачем довідки за вказаний період позивачу нараховано заробітної плати: в листопаді 2006 року - 910, 25 грн. , в грудні 2006 року - 707, 91 грн. Тобто, загальна сума зарплати становила 1618, 16 грн. Середньоденну зарплату суд визначає відповідно «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №100 від 08.02.1995 року, діленням зарплати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи робочі дні на число відпрацьованих робочих днів: листопад 2006 року - 30-8=22, грудень 2006 року - 31-10-21, разом 43 робочих дні. Середньоденна зарплата складає: 1618, 16/43=37, 631 =37, 63.

Кількість робочих днів за час затримки розрахунку (з 18.01.07 по 19.12.07) з урахуванням святкових та неробочих днів складає 232. Виходячи з середньоденної зарплати, сума середнього заробітку за вказаний період, яка підлягає до стягнення з відповідача, складає 37, 63x232=8730, 16 грн.

При визначенні кількості робочих днів суд враховує положення ст. 73 КЗпП України та листи Мінпраці та соціальної політики №7881/0/14-05/036-15 від 04.10.2005 та №6540/0/14-06/13 від 09.10.06.

Судові витрати в зв'язку із повним задоволенням позову суд покладає на відповідача, виходячи із

3

ціни позову в сумі 3312, 26+8730, 16=12042, 42 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 27, 60, 88, 212-216, 293, 295 ЦГГК України, ст. ст. 231, 233, 238 КЗпП України, вищенаведеними нормами законодавства, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ДП ДАК «Хліб України» Черняхівський комбінат хлібопродуктів про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача - ОСОБА_3 підприємства ДАК «Хліб України» Черняхівський комбінат хлібопродуктів (12301, Житомирська область, смт. Черняхів, вул. Індустріальна, 42), р/р НОМЕР_1, МФО 311528 ВАТ Райфайзен банк «Аваль», ЗКПО 00953094 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, прож.смт. Черняхів, АДРЕСА_1 такі кошти:

3312 (три тисячі триста дванадцять) грн. 26 (двадцять шість) копійок заборгованості по заробітній платі;

середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8730, 16 (вісім тисяч сімсот тридцять) грн. 16 (шістнадцять) коп.;

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 підприємства ДАК «Хліб України» Черняхівський комбінат хлібопродуктів судові витрати: судовий збір в розмірі 120, 42 грн. на користь держави та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30, 00 грн. на розрахунковий рахунок 31211259700604, отримувач УДК у Черняхівському районі, код 2206244, МФО 811039, банк отримувача ГУ ДКУ у Житомирській області.

На рішення може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Житомирської області через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.