Рішення № 57597428, 15.04.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/242/16-ц

н/п 2/640/837/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2016 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.,

за участю секретаря Левченко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Харківської міської ради, треті особи - Восьма Харківська державна нотаріальна контора, орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, визнання спадкоємцем четвертої черги за законом та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить встановити факт постійного проживання позивача зі спадкодавцем ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року однією сім'єю в квартирі АДРЕСА_1 в період з 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року, тобто день смерті ОСОБА_4, визнати позивача спадкоємцем четвертою черги за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року в м. Харкові, та визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20.05.1994 року, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду за реєстр. № 2-94-25164 на підставі розпорядження №19672 від 20.05.1994 року. В обгрунтування своїх вимог посилається на наступне. Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року, його батьками в свідоцтві про народження записані: батько- ОСОБА_11., мати - ОСОБА_5 Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 30.03.2001 року ОСОБА_5 позбавлена батьківських прав по відношенню до позивача. ОСОБА_4 була призначена його піклувальником на підставі рішення комітету Київської районної ради м. Харкова. Згідно рішення Київського районного суду м. Харкова від 31.08.2004 року, ОСОБА_6 було позбавлено батьківських прав по відношенню до позивача. З 2003 року позивач мешкав разом з ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_4, та після її смерті відкрилась спадщина на вищезазначену квартиру. Позивач є спадкоємцем четвертої черги після померлої ОСОБА_4, оскільки на момент відкриття спадщини він проживав разом з нею більш ніж 5 років, вони вели спільний побут, користувались одними речами, доглядали за квартирою, сплачували комунальні послуги, несли спільні витрати. Позивач є єдиним спадкоємцем, оскільки ОСОБА_4 не мала ні батьків, ні чоловіка, ні дітей. У встановлений законодавством строк позивач звернувся до 8 ХДНК з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 і йому стало відомо, що у 12 ХДНК 31.07.2015 року відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_4 Позивач разом з померлою ОСОБА_4 мали єдиний бюджет, вели сумісне господарство, ОСОБА_4 доглядала за позивачем, оскільки останній є інвалідом 1 групи, ніяких родичів у неї не було, після смерті саме позивач здійснив її поховання та здійснив всі необхідні ритуальні обряди.

Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засідання позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача Територіальної громади в особі ХМР в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином та своєчасно, надав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись, що позивачем не надано доказів, що він проживав з померлою однією сім'єю в розумінні СК України, та не доведено відсутність інших спадкоємців, крім позивача.

Представник третьої особи 8 ХДНК в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином та своєчасно, надав заяву про розгляд справи у свою відсутність,

та у вирішенні питання покладався на розсуд суду.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету ХМР в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином та своєчасно, причину неявки суду не повідомив.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, повідомлена належним чином та своєчасно, причину неявки суду не повідомила.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, свідків, дослідивши матеріали спадкової справи, матеріали цивільної справи, прийшов до наступного.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В судовому засідання встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_4 була власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. (а.с. 15).

Позивач є інвалідом першої групи. (а.с. 7).

Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року, батьками якого є ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які позбавлені батьківських прав відносно нього. (а.с. 8, 11).

Рішенням виконавчого комітету Київської районної ради м. Харкова від 01.07.2003 року №164-13, ОСОБА_4 призначено піклувальником неповнолітнього ОСОБА_1 (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1. (а.с. 9).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з положеннями ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно приписів ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно врахувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

За приписами ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку встановлюються факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 60 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тобто, для підтвердження проживання однією сім'єю необхідно підтвердити факт ведення спільного господарства зі спадкодавцем, наявність спільного бюджету, піклування та підтримку один одного морально і матеріально. Доказами проживання однією сім'єю можуть бути: довідка ЖЕО, реєстраційний запис у паспорті, що свідчить про проживання такої особи в одній квартирі з померлим, свідчення сусідів, інших свідків тощо.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

В судовому засіданні встановлено, що позивач разом з ОСОБА_4 проживали разом за адресою: АДРЕСА_2. (а.с. 12), та позивач зареєстрований у вказаній квартирі з 05.08.2003 року. (а.с. 14).

Відповідно до листа Адміністрації Київського району ХМР від 06.03.2012 року, ОСОБА_4 зверталась до Адміністрації Київського району ХМР з приводу вирішення питання щодо усиновлення позивача, але їй було роз'яснено звернутись до Київського районного суду м. Харкова з відповідною заявою.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засідання пояснили, що позивач проживав разом з померлою ОСОБА_4, вели спільний побут, померла піклувалась про нього, оскільки позивач є інвалідом 1 групи, була його піклувальником, вони досить часто відвідували їх, та вказали, що ОСОБА_4 хотіла усиновити позивача, але не встигла цього зробити.

Таким чином, позивачем в судовому засіданні були надані належні та допустимі докази на підтвердження його спільного проживання зі спадкодавцем, що вони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.

Позивач просить визнати період сумісного проживання з померлою ОСОБА_4 з 2003 року.

Оскільки Сімейний Кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року, тому у судовому порядку не можуть встановлюватись факти проживання однією сім'єю до 1 січня 2004 року, оскільки вони не породжують правових наслідків.

Таким чином, позовна вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю позивача та померлої ОСОБА_4 в період з 2003 року по 25.05.2015 року підлягає задоволення частково, а саме за період з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Що стосується позовної вимоги про визнання права власності за позивачем на квартиру АДРЕСА_3, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ №7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Після смерті ОСОБА_4 була заведена спадкова справа №699/2015 року, що містить заяву від 31.07.2015 року від ОСОБА_3 та заяву від 21.08.2015 року від позивача про прийняття спадщини. Свідоцтва про право на спадщину не видавалися. (а.с. 39-56).

Таким чином, позивачеві не було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, умов, на наявності яких позивач не може отримати свідоцтво судом не вбачається, тому суд вважає дану позовну вимогу передчасною та відмовляє в її задоволенні.

З огляду на наведене, суд, виконавши вимоги закону щодо повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також надавши належну оцінку наданим доказам, вважає за необхідне задовольнити позов частково, а саме встановити факт постійного проживання позивача та ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, однією сім'єю в квартирі АДРЕСА_3 в період з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року, тобто по день смерті ОСОБА_4, та визнати позивача спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а в іншій частині позову відмовити.

Враховуючи вище викладене, керуючись ст.ст.10,11,60, 209,212-215,218,256 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1222, 1224, 1268, 1258, 1264, 1270 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Харківської міської ради, треті особи - Восьма Харківська державна нотаріальна контора, орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, визнання спадкоємцем четвертої черги за законом та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, однією сім'єю в квартирі АДРЕСА_3 в період з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року, тобто по день смерті ОСОБА_4.

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог-відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області, через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий -