Ухвала суду № 575953, 10.04.2007, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.04.07 р. № 11/491-А

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Борисенко І.В.

суддів: Алданової С.О.

Шипка В.В.

при секретарі: Дубінкіній Ю.А.

За участю представників:

від позивача - Варченко А.В. – дов. № 8031/9/10-12 від 13.09.2005

від відповідача 1- не з’явився

від відповідача 2 - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м.Києва від 22.12.2006

у справі № 11/491-А (Євсіков О.О.)

за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкраМакт"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Престо"

про визнання угоди недійсною

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва (надалі – позивач, апелянт) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “УкраМакт” (надалі – відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Престо” (надалі – відповідач-2) про:

- визнання правочину укладеного між ТОВ „УкраМакт” та ТОВ “Престо” шляхом обміну документами (податкова накладна № 160 від 26.02.2004, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.03.2004), недійсним на підставі ч.1 ст.207 ГК України та застосування наслідків, передбачених ч.1 ст.208 ГК України;

- зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “УкраМакт” повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Престо” кошти, отримані за правочином у сумі 29 910,00 грн.;

- стягнення з ТОВ „Престо” на користь держави вартості робіт, виконаних за угодою згідно податкової накладної № 160 від 26.02.2004 на загальну суму 29 910,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.12.2006р. закрито провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю „Престо” на підставі п.5 ч.1 ст.157 КАС України у зв’язку з ліквідацією цього відповідача як юридичної особи через визнання його банкрутом.

Постановою Господарського суду м. Києва від 22.12.2006 р. у справі № 11/491-А в позові відмовлено повністю.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності умислу у відповідачів чи одного з них на укладення оспорюваної угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, а факт існування рішення Святошинського районного суду м.Києва про визнання недійсними установчих документів відповідача-1 не звільняє позивача від обов’язку доведення наявності такого умислу у відповідача-1.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 11.01.2007р. № 19/23-317, в якій просить скасувати повністю постанову Господарського суду м. Києва від 22.12.2006р. у справі № 11/491-А та закрити провадження у справі на підставі ст. 157 КАС України.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції винесена при неповному дослідженні обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм процесуального права, а саме ст. 157 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, судова колегія Київського апеляційного господарського суду, -

ВСТАНОВИЛА:

Між товариством з обмеженою відповідальністю „УкраМакт” (як продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Престо” (як покупцем) шляхом обміну документами було укладено договір на виконання робіт на загальну суму 29 910,00 грн.

Факт виконання вказаної угоди відповідачами підтверджується:

- актом здачі-приймання робіт від 14.03.2004;

- податковою накладною № 160 від 26.02.2004 на загальну суму 29 910,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 985,00 грн., виписаною ТОВ „УкраМакт”;

Копії названих документів наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13.02.2006р. у справі № 2-224-1/06 визнано недійсними установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю “УкраМакт”, а саме: статут, установчий договір та свідоцтво про державну реєстрацію.

Актом № 48/48 від 01.03.2006 ДПІ у Святошинському районі м. Києва анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ „УкраМакт”.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог про визнання оспорюваної угоди недійсною на підставі ст. 207 ГК України з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 207 ГК України недійсною є угода, яка укладена з метою, за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, або укладена учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності). Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу – у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією.

Доводи позивача про те, що оспорювана угода укладена при наявності умислу, спрямованого на досягнення мети, суперечної інтересам держави, з боку ТОВ „УкраМакт” (оскільки рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13.02.2006р. у справі № 2-224-1/06 свідчить про наявність умислу з боку відповідача-1 на повну несплату податків до бюджету при укладенні оспорюваного договору), судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, між відповідачами була укладена усна угода купівлі-продажу шляхом обміну документами, у відповідності до якої відповідачем-1 було виконано будівельні роботи, а відповідчем-2 прийнято вказані роботи вартістю 29 910,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 985,00 грн.

Як встановлено судом, спірний договір був укладений відповідачами до прийняття Святошинським районним судом м.Києва рішення від 13.02.2006 у справі № 2-224-1/06.

Предметом дослідження у цій цивільній справі була, зокрема, відповідність установчих документів відповідача-1 вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладення угод, що мали місце під час підприємницької діяльності цього товариства.

Станом на час укладення оспорюваного договору відповідач-1 був зареєстрований належним чином. Підставами для реєстрації громадян Романюк В.А. та Москаленко І.Ю. у податкових органах як засновників ТОВ „УкраМакт” стали визначені законодавством документи, на підставі яких здійснювалась відповідна реєстрація, і їх відповідність законодавству перевірялась податковими органами під час реєстрації.

Сам по собі факт визнання недійсними установчих документів відповідача-1 та анулювання його свідоцтва платника ПДВ не може бути підставою для визнання недійсними усіх угод, укладених цим підприємством.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факту наявності суб’єктивного чинника правопорушення, а відповідно, і умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів, а ухилення однією із сторін від сплати податків, після здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України, не може бути підставою для визнання угоди недійсною, а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб суб’єкта підприємницької діяльності.

Позивачем не надано належних доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо) посадових осіб відповідача-1.

Судова колегія також погоджується з тим, що судом першої інстанції правомірно не взято до уваги посилання позивача на наявність податкових повідомлень-рішень ДПІ у Святошинському районі м.Києва (якими ТОВ „УкраМакт” визначено податкові зобов’язання з ПДВ та з податку на прибуток), оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 28.01.2005 № 14/23-20/32669297 „Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ „УкраМакт”, код 32669297, за період з 23.10.2003 по 01.10.2004” (на підставі якого прийняті вказані податкові повідомлення-рішення), перевіркою досліджувалась господарська діяльність ТОВ „УкраМакт” лише у взаємовідносинах з ТОВ „Аледо”.

Таким чином, належними та допустимими доказами позивачем не доведено, що оспорювана угода між відповідачами укладена саме з метою, суперечною інтересам держави, та була направлена на ухилення сплати податків при наявності умислу у відповідача-1.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що безпідставними є вимоги позивача про застосування наслідків, передбачених ст. 208 ГК України, враховуючи наступне.

Згідно з п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України, цей кодекс набрав чинності з 01.01.2004.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, вказаний кодекс містить публічно-правові наслідки укладання недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні ст.ст. 238, 239 ГК України), яка має характер конфіскації, а саме, стягнення в доход держави одержаного однієї чи обома сторонами за угодою, за укладання угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Моментом вчинення порушення, визначеного ст. 207 ГК України, є момент укладання угоди з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Матеріалами справи підтверджено, що оспорювана угода укладена відповідачами у 2004 році, при цьому ТОВ „Престо” на час вирішення справи є ліквідованим, а отже, відповідна санкція в частині стягнення в доход держави отриманого за спірною угодою може бути застосована виключно до ТОВ „УкраМакт”.

Крім того, відповідно до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, адміністративно-господарська санкція у вигляді конфіскації не може бути застосована до відповідача-1, оскільки позивачем подано позов до суду 14.09.2006, тобто, після закінчення строків, передбачених ст. 250 ГУ України.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками Господарського суду м. Києва щодо відмови в позові до ТОВ „УкраМакт” про визнання оспорюваної угоди недійсною.

Доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки позивачем не наведено будь-яких підстав, передбачених ч.1 ст.157 КАС України, для закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ УкраМакт”.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга ДПІ у Оболонському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду м. Києва від 22.12.2006р. у справі № 11/491-А – залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 86, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212 та 254, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, –

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 11.01.2007р. № 19/23-317 на постанову Господарського суду м. Києва від 22.12.2006р. у справі № 11/491-А залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 22.12.2006р. у справі № 11/491-А за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю “УкраМакт” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Престо” - без змін.

2. Матеріали справи № 11/491-А направити до Господарського суду м. Києва.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, передбачені ст.ст. 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Борисенко І.В.

Судді

Алданова С.О.

Шипко В.В.